20/05/2008
0На форуме Мета появилось очень симпатичное,искреннее, но, к сожалению, анонимное стихотворение о лесе…Я бы назвал его «Ностальгия»…
М.П.
Колись у ліс ходили піонери,
У турпоходи, в літні табори…
Палало вогнище, розкладене майстерно,
Воно і досі на значках горить…
Сьогодні ліс для дітвори закритий,
Зате відкриті клуби ігрові,
В яких однокінцівкові бандити
І автомати-монстри неживі…
І браконьєр тепер володар лісу,
Хоч лютий ворог і природи і краси,
Бо не святий вогонь, а вогник бісів
Горить в душі і знищує ліси.
Молюсь, щоб після кривди і наруги,
Ліси як притця-фенікс піднялись,
Як ті тепер величні лісосмуги,
Що піонерами садили ми колись…
