Запрошує «Чарівна гавань»

Розпочалася реалізація унікального природоохоронного проекту — переселення сайгаків із асканійських степів у кримські.

Сайгак (сайга, сугак)… Символ не лише Калмикії, яка від нас не так уже й далеко, а і степової України з її екстремальними природними умовами, насамперед — затяжними періодами бездощів'я і вікодавнім безводдям.
Ці тварини з групи родів антилопи не стали «чекати милості від природи» (І. Мічурін). Захопленням ними ділиться одне із сучасних видань: «…Сайгак століттями відгострював мистецтво виживання в умовах, які призводять до загибелі представників інших видів. На додачу до того, що може пити солонкувату воду, він їсть майже все, що росте, і примудряється виживати там, де домашня худоба неодмінно гине».
Не віриться, але це так. Колись витривалі, сказати б — двожильні сайгаки заселяли безмежні українські степи — від Азова і Чорного моря до карпатського Пантелиха. А потім забахкали гаківниці та гвинтівки, і під їхню канонаду вид через людську ненажерливість зник — аж до Дону включно. Сталося це у позаминулому столітті.
І присуд: відновлення популяції в Україні неможливе з огляду на брак степових ділянок та затяжну «епідемію» браконьєрства.
З цим вироком категорично не погодилися працівники все­світньо відомого біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна.
— Я щойно повернувся з експедиції, яка доправила у Національний природний парк «Чарівна гавань», що на території Криму, десятьох сайгаків, — повідомив директор заповідника Віктор Гавриленко. — Річ у тому, що нині ми створюємо заповідні об’єкти на цілинних територіях, де не мешкають копитні. Віками вони природним чином утилізовували певну частину травостою. Не стало їх —відбулось масштабне накопичення степової повсті-підстилки.
— А ця підстилка що, шкідлива?
— Так, шкідлива. Вносить зміни у перебіг природних процесів. У результаті замість степових трав починають розвиватись бур’яни — мезофіти, яким до вподоби підвищена вологість. При цьому знижується щільність рідкісних видів рослин, заради яких і створюються заповідні об’єкти. Не можуть нормально почуватись степові тварини, ті ж ховрахи і тушканчики, яким потрібний простір, а не висока трава. Без копитних степ живе неповноцінно. Окрім цього, накопичення сухої трави сприяє потужним пожежам саме в заповідних степах. Ми, екологи, переконані, що частота пожеж і їх сила залежать від «повстяної експансії» на заповідних землях. У мене, до речі, є ряд наукових публікацій із цього питання. Повторюся: проблему можна розв'язати лише за умови повернення у степи саме степових травоїдних тварин.
В Асканії-Нові мешкає єдине в Україні і найбільше серед усіх зоопарків світу стадо сайгаків (на цю осінь — понад 460 особин). Додамо сюди й інших представників первозданної природи — більше 200 куланів туркменських, а також коней Пржевальського, яких теж можна розселити у заповідних степах.
Слід зазначити, веде далі Віктор Гавриленко, що територія заповідника невелика, без обнесення її загорожею тварини неминуче вийдуть за межі, і їхню долю неважко передбачити. Тому, каже, тих же сайгаків слід переселяти лише на території, які можна обгородити.
— «Чарівна гавань», як я зрозумів, саме годиться для переселення?
— Із минулої весни спільно з Українським товариством охорони птахів та Національним природним парком ми втілюємо в життя проект створення у «Чарівній гавані» території з напіввільним утриманням степових копитних. У рамках проекту туди вже цього року буде переселено 10 сайгаків та п’ятьох куланів. Площа його — 100 гектарів. Наступного року (після вивчення результатів) вона розширюватиметься. Ми зацікавлені в тому, щоб не тільки Асканія-Нова мала рідкісні види мешканців степу, оскільки запорука їх збереженості — саме у створенні мережі осередків утримання степової біоти.
…Попри дощову погоду довкола наче посвітлішало. Від того, що почалося повернення до рідних пенатів розгублених по світах дітей степу.
Чистого неба тобі, щасливої долі, маленький новоселе!
На фото, наданому Віктором Гавриленком, зафіксована хвилююча мить — випуск сайгаків у Національний природний парк «Чарівна гавань» (Крим). Зліва направо — директор біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Віктор Гавриленко, директор Українського товариства птахів Олег Дудкін і молодший науковий співробітник заповідника «Асканія-Нова» Вікторія Смаголь.