Відповідь на коментарі до статті «Куди ведуть нас «лісові поводирі» (ціноутворення та фінансування – невідворотні чинники необхідності реформування лісогосподарського комплексу)»

У вказаній статті  автор зазначив, що  вона є дискусійною і надається на розгляд читачів з інформаційною метою, написана на рівні знань інженера лісового господарства. Стаття  досить велика (майже 24 аркуші машинописного тексту). І її опрацювання читачами викликає до них  об’єктивне почуття поваги автора. У кожного читача  в залежності від рівня його професійності є своє бачення проблеми та шляхи її вирішення, які він вважає  самими об’єктивними. І з цим потрібно рахуватися.

            Автор статті щиро вдячний п. Firman_ua за професійний  неупереджений коментар.

            Окремо автор статі хотів зупинитись на дискусійному коментарі  шановної п. Ісаченко Світлани Анатоліївни, яка є поважним знаним кваліфікованим журналістом.  ЇЇ статті багатовекторні, злободенні, особливо які пов’язані з лісопромисловим комплексом. Хоча  в  обговорюваному коментарі прослідковується певний експансіонізм  – але що поробиш – жінка є жінка.

            А тепер по суті коментаря.

            Основне питання яке ставиться в статті – це вплив ціноутворення та фінансування на ситуацію, яка склалася в лісопромисловому комплексі.

В статті неодноразово підкреслювалась необхідність беззастережного виконання вимог діючих нормативних документів, а також і  внесення змін до чинного законодавства та технічних нормативних документів для приведення їх у відповідність  до сучасних суспільних відносин та стану лісового господарства.

            Усі статті автора складаються з трьох частин – вступ, суть питання та бачення автора статті  шляхів вирішення наявної проблеми. Часто бачення ситуації, її оцінка та запропоновані  пропозиції по поліпшенню ситуації не співпадають з оцінкою читачів – але автор з розумінням оцінює таке становище, тому що інакше бути не може.

            В коментарі  п. Ісаченко С. А. основна увага приділена питанню власності на землю та ліси колгоспів – але це питання не розглядається в даній статті. Автор статті в певній мірі володіє питаннями земельного законодавства починаючи з відміни кріпосного права в Російській імперії в 1861 році. Не можна не відмітити революційного впливу на земельне законодавство лозунгу партії більшовиків в 1917 році – кінець війні, земля селянам, фабрики робітникам. У автора  була нагода побачити документальний фільм тих часів, коли проводився розподіл землі селянам.

Без сумніву, автор статті також володіє питанням проведення реформування сільського господарства країни шляхом колективізації селянських господарств з послідуючою націоналізацією земель, що обумовило в Україні штучний голодомор 1932-1933 років.  Автору статті відома і риторика влади при проведенні колективізації – а вона звучала приблизно так – ми ж робимо для вас тільки добре, адже земля залишається у вашому користуванні так як і є, ви безоплатно і дальше користуєтесь землею, як і користувалися, земля залишиться у  безоплатному користуванні ваших дітей, внуків і майбутніх поколінь. Крім цього, ви не будете сплачувати ніяких податків за землю.

А земля переходить у власність держави для того, щоб захистити колективні господарства від будь яких посягань з боку одноосібників, куркулів. А як боротися з ними – ми знаємо (більшість читачі знають як закінчувалась боротьба радянської влади з такою категорією селян).

 Так що автору статті відомо, що право колгоспів на землі  було оформлено відповідними нормативними актами на право безоплатного безстрокового користування  ними уже як земель державної власності. Відповідно щось інше в статті не могло бути відображеним. Тим паче, що дане питання не має ніякого відношення до теми статті. Можливо, шановна Світлана Анатоліївна щось не так зрозуміла.

            В той же час, в коментарі зазначено – цитата « …обласні ради протизаконно позбавили колективні сг підприємства їх законного довічного права на ліси..». Як відомо, Закони України вимагають від громадян України та надають їм право в разі виявлення фактів протиправної діяльності будь кого,  добиватися усунення порушень.

            Автор статті в подібній ситуації поступив так. Однією з обласних рад в     2000-х роках  було прийнято рішення про вилучення від одного з підприємств, в якому в той час працював автор статті, близько 16 тис.га. лісів. В межах своїх знань автором статті, який не є юристом,  була підготовлена позовна заява, яка  адміністрацією підприємства була направлена на розгляд  обласного Арбітражного (Господарського) суду. Не дивлячись на певні обставини суд, враховуючи аргументи, які були викладені в позовній заяві, прийняв рішення про скасування вищевказаного рішення обласної ради. Апеляційна та Касаційна інстанції залишили в силі рішення першої інстанції і обласній раді прийшлось своє рішення скасувати.

Виникає питання – то чому сг підприємства чи їх правонаступники не добивалися і не добилися в законний спосіб скасування протизаконних рішень обласних рад, якщо вони були незаконними?

            На даний час в Україні є 1469 об’єднаних територіальних громад. Не потребує доказів теза, що ОТГ не є правонаступниками колгоспів. В процесі приватизації  сільськогосподарських земель в Україні чинним законодавством приватизація лісів не була передбачена. Управління лісами, які були надані в безстрокове безоплатне користування колгоспам, здійснювалось органами місцевого самоврядування згідно їх повноважень. А такі  повноваження на думку автора статті мали і мають обласні ради.

            В коментарі , та в статях п. Ісаченко С. А., опублікованих в ЗМІ,  (наприклад стаття «Громади блукають межи хатою і коморою», опублікованою 3 травня 2021 року) п. Ісаченко С.А. стверджує що ОТГ  є власниками бувших  «колгоспних» лісів,  а обласні ради своїми рішеннями в 2000-х роках порушили права ОТГ в цьому питанні .

            Але не потрібно забувати, що в кінцевому результаті для встановлення правомірності дій обласних рад є суд. І якщо обласні ради порушують права    1469 ОТГ, то чому ні одна ОТГ не подала позовної заяви про скасування неправомірних рішень обласних рад. Виходить, що у них немає толкових юристів, а ті які є  по своїй безграмотності не можуть підготувати таку заяву.              А  п. Ісаченко С.А. знає в чому  є порушення  прав громад і  мабуть може таку заяву підготувати, як це зробив автор статті.

            Як вказано вище, автор статті в такому порядку в подібній  ситуації вирішив питання про скасування рішення обласної ради. Притому, що на той час Голова ОДА області був лідером голів ОДА України, тісно співпрацював з обласною радою і приймав активну участь у прийнятті вказаного рішення.

По цій причині автор статті, як громадянин України, просить вельмишановну Світлану Анатоліївну в порядку визначеному чинним законодавством допомогти громадам у  відновлені прав ОТГ на  користування лісами.  Заодно це дозволить підтвердити  або спростувати інформацію, що автор статті множить брехню.

            На даний час статтями 56, 57  ЗКУ визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, а також  визначено  порядок використання лісів на землях комунальної власності.

ЛКУ в ст 17 ч.2 визначає, що « у постійне користування ліси  на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам…» органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Автору статті відомо про важкий фінансовий стан лісгоспів комунальної власності  та незадовільний стан лісових насаджень, що є в їх користуванні. Це викликає негативну реакцію ОТГ та вимагає корінного реформування діяльності підприємств лісового господарства АПК.  Відомо також, що в даний час здійснюється процес перегляду чинного законодавства з цього питання з метою проведення відповідного реформування з користю для цих лісогосподарських підприємств, ОТГ та держави.

А поки що діяльність  лісгоспів комунальної власності на думку автора статті здійснюється в правовому полі і необхідно дотримуватися чинного законодавства, до чого закликає автор.

            Серед читачів статті є такі, які прекрасно знають Лісовий Кодекс України,  але  тільки знають, а автор статті живе цим нормативним документом, це норма його життя і в його статтях, які мають виключно інформаційний  характер, висловлюється тільки бачення автором наявної проблеми у відповідності до вимог Лісового Кодексу. Автор нікому не нав’язує своїх думок і постійно наголошує на тому, що це думки інженера лісового господарства на рівні його освіти. А робити висновки з інформації  та оцінювати її якість – це право кожного читача.

            На завершення даної відповіді автор статті щиро висловлює свою вдячність шановній Світлані Анатоліївні  за її високу вимогливість до якості статей, які  публікуються автором і для користі лісопромислового комплексу готовий до професійних ввічливих дискусій.

Автор виходить з позиції що оцінка своєї роботи професіоналом, яким є Світлана Анатоліївна,  багато що значить і приносить йому тільки користь.

З повагою до читачів

Михайло Іванович, інженер лісового господарства.

 P.S.  Висновки і пропозиції автора, в т.ч. і у вказаній статті, будуються на основі як його теоретичної підготовки, так і практичного досвіду роботи в лісовому господарстві. Що поробиш, але  автор статті має своє  професійне бачення  результату реформування лісового господарства.. От наприклад, автор статті вважає, що реформування лісогосподарського комплексу незалежно від волі можновладців та бажання працівників лісового господарства обов’язково раніше чи пізніше приведе до створення національного акціонерного товариства, як найбільш прогресивного способу організації  діяльності  підприємств лісового господарства в сучасній історії України. Хочете вірите, хочете не вірите – час розсудить.