16/05/2008
0
У цьому куточку Волині, що неподалік від обласного центру, я бувала не раз. Упродовж трьох десятиліть приїжджала сюди зимової пори, коли тут можна поспостерігати за оленями, козулями, а у свій час — за чималим табуном зубрів, яких холод і голод «підтягував» до годівниць. Навесні та влітку звірів важче побачити, бо шукають вони глухіші місця — подалі від людського ока. Зате можна полюбуватися розкішними дібровами. Саме тут, як вважається,— європейський резерват дубів, під зеленим шатром яких зростають десятки, сотні різноманітних рослин.
А якщо взяти, наприклад, Горинські крутосхили, то, образно кажучи, буваючи в цій місцевості, ти ніби одною ногою стоїш на Поліссі, а другою — на Поділлі. Тому Горинські крутосхили і є ботанічною пам’яткою природи. Тут буквально на очах змінюється ландшафт: Полісся з його низинами поступається ярам, узвишшям, які характерні для Лісостепу.
Впродовж 2002-2004 років наші екологи за участю співробітників Інституту зоології НАН України провели дослідження рослинного та тваринного світу Цуманської пущі. Це, до речі, стало можливим завдяки фінансовій допомозі Франкфуртського зоологічного товариства (Німеччина). Тепер уже науково підтверджено, що цей регіон має багату флору і фауну, чимало рідкісних видів рослин та тварин.
І на останній сесії обласної ради одним із перших мало розглядатись питання про створення тут Ківерцівського національного парку. Але незалежно від того, що буде на території Цуманської пущі — національний парк чи, як досі, заповідні території — багатства її є і будуть під охороною. Адже тут зростає чимало рослин, які підлягають охороні на різних рівнях: їх занесено до Європейського червоного списку, Бернської конвенції, Червоної книги України. Нам Цуманська пуща якраз і цікава своїми червонокнижними представниками.
Катерина ЗУБЧУК
ТАМ, ДЕ ЗРОСТАЮТЬ ЛІСОВІ ОРХІДЕЇ
За матеріалами досліджень науковців, у Цуманській пущі виявлено дев’ятнадцять рослин з Червоної книги України. Це, звичайно, з урахуванням літературних та гербарних даних. Адже є рослини настільки рідкісні, що на них можна натрапити, сходивши десятки, сотні кілометрів. Та ще й певну пору року треба вибрати, поки їх не сховала буйна зелень. Отож, виручає обізнаність головного лісничого Цуманського лісгоспу Анатолія Дорощука, який багато літ працює в лісі. З ним їдемо на ті місця, де зростають червонокнижні рослини.
— На жаль,— каже Анатолій Васильович,— ми не в казці «Дванадцять місяців» і не зможемо побачити водночас, як цвітуть підсніжники і ведмежа цибулька, або черемша, як в народі її називають. На те й підсніжники, що з’являються, як тільки зійде сніг.
А підсніжник у Цуманській пущі є у вільховому лісі Партизанського лісництва та в ясеново-вільховому -Цуманського. І, як і по всій Україні, став червонокнижним, оскільки багато хто не втримується від спокуси і несе з лісу букет перших весняних квітів. Необізнаних застережемо, щоб не сплутували червонокнижний підсніжник з тими квітками, які цвітуть ще й досі. Це — анемона.
На багатих на поживу та зволожених грунтах зростає і черемша. Для Цуманської пущі ця широколиста із запахом часнику рослина, яку з ранньої весни продають на базарах, не є надзвичайно рідкісною. Її можна побачити і не від’їжджаючи далеко від дороги — в Лопатенському, Партизанському лісництвах. А ось цілі плантації -на території Цуманського лісництва. І то в такому місці, куди весняної пори не просто добратися.
— Для України,— каже Анатолій Дорощук,— черемша дійсно є видом, який зникає. Щодо Цуманьщини, то спостерігається навіть тенденція до збільшення. Якщо людина зірве листочки черемші на салат, не руйнуючи коріння, то невелика шкода для природи. Аби не кинулись в промислову заготівлю.
Досі я теж бачила черемшу лише на базарі, у пучечках для салату. І ось є нагода пересвідчитись, як ця рослина цвіте. Квітка, як кажуть, непримітна. Але ж не в ній цінність черемші. Після зими її листя збагачує вітамінами наше меню. А ще ті, хто знається на травах, можуть повідати, скільки-то лікарських настойок, чаїв можна приготувати, які дуже помічні від різних недуг.
Мене, звичайно, особливо цікавлять лісові орхідеї. Їх у Цуманській пущі нараховується вісім видів. І всі — червонокнижні.
Одна з лісових орхідей — любка дволиста. Ареал цього виду поширений від Західної Європи до Монголії. В Україні любка дволиста зростає переважно у Лісовій зоні. Спорадично чи групами трапляється по всій території на узліссях, на луках та в лісах. Саме на узліссі дубово-грабової діброви, буквально за якийсь десяток метрів від траси, ми побачили любку дволисту у Партизанському лісництві.
— Зверніть увагу,— каже Анатолій Дорощук, — це ж територія рекреаційного пункту. Тобто тут часто зупиняються люди, щоб відпочити. Можуть і витоптати орхідеї. Але Бог милував — минулої весни я бачив не більше п’яти стебел любки дволистої. Сьогодні їх уже до десятка.
А такий вид лісової орхідеї, як любка зеленоквіткова, ще донедавна за Цуманською пущею не рахувалася. А під час останніх наукових досліджень був виявлений у різних куточках пущі. Може, згодом число орхідей ще зросте, бо ж взагалі родина їх дуже багата. За описом, любка зеленоквіткова — європейсько-малоазійський вид. Порівняно з любкою дволистою, як стверджують спеціалісти, вона більш тінелюбива. Але ми її побачили поряд з любкою дволистою на відкритому місці.
Ми можемо бути задоволені, що любка найбільш поширена якраз у Цуманських лісах. Ще мине тиждень-другий, і той, хто побуває тут, зможе побачити, як вона цвіте: на високій «стрілі» заколишуться дзвоники. І саме за квітками можна розрізнити любку дволисту і любку зеленоквіткову, в якої, відповідно до назви, і колір квітки…
Хтось вивчав у лісотехнічному інституті ботаніку для того, щоб здати екзамен чи залік. А хтось і глибше зацікавився рослинним світом. До таких належить Анатолій Дорощук, який нам допомагав пізнавати цей світ. Завдяки його обізнаності ми не обминули в лісі кущики вовчих ягід пахучих. Хоч якраз у тому місці, як сказав Анатолій Васильович, цих червонокнижних рослин раніше не бачив. Та ще ж аж сім кущів!
Вовчі ягоди є більш поширені в Центральній та Південній Європі. На Україні цей вид знаходиться на східній межі ареалу і має тут два осередки. Один з них (на південному заході України) охоплює і Волинську область. Для охорони цього рідкісного виду на Волині створені ботанічні заказники — «Софіянівський» та «Урочище Суничник», що в Маневицькому районі. У середині дев’яностих років минулого століття в літературі були дані про присутність цього виду в дубово-соснових лісах Цуманської пущі без конкретного зазначення місця зростання. Це ще один доказ того, що рослинний світ нашого краю, зокрема і Цуманської пущі, як кажуть, — безмежне поле для наукових досліджень.
(Закінчення буде)
Волинь, №789 ЧЕТВЕР, 15 ТРАВНЯ 2008р.
