Інколи останні події мені нагадують слова великого Тараса Шевченко
Неначе люде подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
Варто нарешті прокидатися! Деякі вважають, що я пішла проти галузі і системи лісового господарства. Не така, не зручна некерована. Хтось розказує, що я проплачена і лялька у чужих руках! Правильно, дружити зі мною стало невигідно і краще відхреститися)! Це нормальне явище.
Не збираюсь доказувати нікому нічого, недокажеш. Я всією душею люблю лісову галузь і намагаюся своїми силами і без єдиної копійки фінансових вливань врятувати галузь від занепаду та подальшої приватизації.
Ці пів року стали великою боротьбою, загартували характер і дали можливість здобути колосальний досвід та показали нарешті хто є хто.
Пройшов час і ще пройде і кожен зрозуміє хто був правий, а хто ні. Залишайтеся зі своєю правдою. Мені не подобається бути рабом там, де я хочу, щоб жили мої діти.
