24/01/2022
0Присутствовал на этом заседании. Пять классических фарисеев-приспособленцев и два примкнувших к ним эколога, пытались решать судьбы лесного сектора страны. Печальное было зрелище. М.П.
Яким має бути документ, що визначатиме лісову політику?
Відповідь на це питання спробували знайти учасники Другого форуму «Української лісової платформи», котрий організували в WWF-Україна. Зустріч була присвячена оцінці лісової політики та управління в Україні. Щоб з’ясувати, що ж не так із лісовою політикою і в якому напрямку її рухати далі, була проведена її незалежна оцінка на основі міжнародних критеріїв WWF Enabling Environment Assessment Tool.
Комплексна оцінка лісової політики й управління брала до уваги одразу кілька чинників – принципи хорошого управління (йшлося про прозорість, інклюзивність та ефективність), ключові сегменти управління (заходи з подолання корупції, узгодження міжсекторних політик, наявність інституційних рамок), а також тематичні сектори галузі (землекористування, лісозаготівля, торгівля тощо).
Передумовами для проведення такого аналізу експерти вважають відсутність із 2016 року документа, який би визначав основні напрямки державної політики у лісовій сфері. Цей факт констатувала Рахункова палата України у своєму звіті ще у 2016 році. Керівник напрямку «Ліси» WWF-Україна Андрій Плига нагадав, що під час Першого форуму так само це питання порушувалося: у нас нема традиційності та інституційності в управлінні лісами. А інструмент WWF Enabling Environment Assessment Tool дозволив оцінити поточний стан умов, в яких відбувається управління лісами. Експерти підготували три блоки зі 150 питань, які стосувалися лісозаготівлі, деревообробки, споживання.
– Всі питання були розіслані членам робочої групи, а потім ми вирішили, що треба надати можливість відповісти на них усім, хто вважає за потрібне (опитування було опубліковане на сайті Української лісової платформи), – додав Андрій Плига. – Протягом осені відбулося шість зустрічей для обговорень. Ми вивчали, наскільки сприятливі умови для лісоуправління.
До оціночної команди увійшли завідувач Сектору міжнародних відносин, науки та зв’язків з громадськістю Держлісагентства Любов Полякова, начальник Управління стратегії й економічного розвитку Держлісагентства Ігор Лицур, голова Товариства лісівників України Юрій Марчук, директор Національного представництва FSC в Україні Павло Кравець, експерт у сфері ведення лісового господарства Петро Тєстов, професор Юрій Шпарик і Андрій Плига.
– В Україні справді немає документа лісової політики, але є політичні рамки, які визначають принципи, за якими ведеться лісове господарство, і їх навіть забагато. У 1990-х та на початку 2000-х років у Європі була трендом розробка документів лісової політики. Останніми країнами Європи, які приймали документи лісової політики, були країни Східної Європи перед вступом до ЄС. Зараз всі документи лісової політики – це міжнародна технічна допомога, яка надається ФАО. Нині трендом у Європі є розробка національних лісових програм. Але зауважу, якщо в Україні буде схвалено такий документ, то він буде вторинним до Лісового кодексу. Я знаю, що 95% лісівників, науковців впевнені, що нам потрібен закон про лісову політику, але навіть у разі його схвалення він не допоможе отримати ідеальну картинку, не допоможе позбавитися понаднормового податкового тиску і не дасть додаткового фінансування для ведення лісового господарства на Сході та Півдні країни. Він визначить рамкові вимоги щодо подальшого розвитку лісового господарства, – ділилася своїми враженнями від роботи в оціночній команді Любов Полякова.
Юрій Марчук додав, що було б добре, аби до дискусії долучалися і представники окремих гілок влади, які формують політику в державі. За його словами, після ухвалення Лісового кодексу подібного суттєвого закону для управління лісами не приймалося. Нема ще й досі програми розвитку лісів. Натомість кожна гілка влади бачить питання лісового господарства по-своєму.
– Треба також розуміти, що хочуть отримати від лісу зацікавлені люди (стейкхолдери)? Вони будуть прагнути проводити зелені закупівлі та переходити на екологічні споживання, якщо в нас рівень ВВП буде тисячу доларів на одну людину. – поділився своїми міркуваннями Ігор Лицур. – Якщо додати сюди функцію заробітної плати, то людина повертається обличчям до екології тоді, коли рівень зарплати задовольняє її основні потреби. Інтереси груп людей щодо лісової політики різні: хто має своє житло, хоче мати ліс поруч, хто нема ще свого житла – шукає те, що дешевше. Хто назбирав коштів на дачу, то їх цікавить заміський ліс. Якщо взяти сільських жителів, то їх ліс цікавить так, щоб можна було ним скористатися, назбирати ягід, грибів. Є свої інтереси у працівників лісового господарства – піти на роботу, отримати гідну зарплату та бути взірцем для людей, які живуть у цьому регіоні. Для представників деревообробного бізнесу важливо мати доступ до ресурсу, вони намагаються, щоб він був якомога дешевшим, а прибутку було більше. У представників аграрного бізнесу є інтерес, щоб лісу було менше, а землі більше. Активісти також мають своє ставлення до лісу. Це все дає можливість зрозуміти лісову політику, бо інтереси усіх цих людей треба збалансувати. І кінцевий документ щодо лісової політики має враховувати ці інтереси. Баланс буде тоді, коли всі ці інтереси будуть поділені на різні рівні: національний, регіональний та місцевий. Тоді вся ця стратегія лісової політики запрацює і буде мати впровадження в житті. Вона буде дієвою, бо буде структурованою на ієрархічних рівнях та буде збалансована за інтересами різних груп людей.
Учасники Другого форуму «Української лісової платформи» наголошують, що Україні в найближчий час необхідно прийняти стратегічний документ, який би визначав національну лісову політику. Він має бути узгоджений з екологічним, економічним, соціальним баченням розвитку держави, а також визначати модель управління та модель фінансування лісової галузі. Як зазначав Юрій Марчук, у цій темі забагато «філософії», але без цього справді важко рухати лісову сферу у вірному напрямку.
