Позицію по лісу визначає Офіс президента? Створимо Національну компанію “Ліси України”-заступник голови ОП Шурма”

Про наміри створити Національну компанію “Ліси України”  заявив заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма у своєму ексклюзивному інтерв’ю агенству “Інтерфакс-Україна”, відповідаючи на запитання кореспондента про створення окремої компанії з управління державною нерухомістю.

“- А ще пропонували окрему компанію з управління державною нерухомістю створити.

– По нерухомості цього точно не буде, але будуть дві інші компанії: перша – по землі, інша – по лісу. У першій сконсолідуємо весь земельний банк у державній власності. Наразі маємо близько 10 державних підприємств: і “Конярство України”, і “Укрліктрави”, і НАН. Ви подивіться, що там реально відбувається, хто на яких умовах обробляє цю землю – факти говорять самі за себе. Ми плануємо протягом півроку все це зібрати в єдину національну акціонерну компанію, яка, до речі, не буде сама обробляти землю. Її завдання – знайти ефективного партнера-оператора, з яким будуть підписані інвестиційні угоди, інвестзобов’язання. Не виключаю, що в деяких випадках це будуть навіть міжнародні партнери. Мова йде про організацію зрошення на Півдні України, будівництво скотарських комплексів та інше. По суті ця національна акціонерна компанія буде отримувати тільки ринкову ренту чи оренду, кошти з якої будуть іти у Фонд майбутніх поколінь.

На сьогодні в Україні є 350 лісгоспів, натомість створимо Національну компанію “Ліси України”, яка матиме економічну функцію – ефективна лісозаготівля, та екологічну функцію – заліснення. Доходу від лісозаготівлі більш ніж достатньо для активного заліснення території України. Не лише відновлювати зрубане, а ще й збільшувати заліснення, а також платити у Фонд майбутніх поколінь.”

 

Повний текст інтерв’ю

“єПідтримка” — лише невеликий прототип наших майбутніх проектів — заступник голови ОП Шурма

Ексклюзивне інтерв’ю заступника голови Офісу президента Ростислава Шурми агентству “Інтерфакс-Україна”

Текст: Анна Родічкіна, Дмитро Кошовий

 

– В останньому інтерв’ю ви сказали, що ваше головне завдання – запустити економіку. Однак це важко буде зробити без довіри бізнесу до дій влади. А з цим останнім часом є проблеми. Це пов’язано з перевірками, з різними законодавчими ініціативами – як-от ресурсний закон. Кількість скарг до бізнес-омбудсмена збільшилася. Як ви плануєте цю довіру відновлювати?

– Усі відносини будуються на довірі: чи то це стосунки в родині, чи то це відносини між бізнесом та владою. Коли люди одне одному не довіряють, прогресу й розвитку навряд чи варто очікувати. Довіра всередині суспільства, довіра бізнесу для нас дуже важлива. Будемо її відновлювати крок за кроком, але не гучними заявами, а конкретним діями.

– Якими?

– Одну за одною запускатимемо програми. Ми вже почали проводити регулярні зустрічі з бізнесом і плануємо це робити й надалі. Якщо будуть від бізнесу сигнали про якісь проблеми, будемо їх точково вирішувати. В системі можливі якісь збої – це так, але наша задача на них оперативно реагувати.

– В країні вже створено багато різних органів по захисту бізнесу від рейдерства чи тиску з боку чиновників, як-от Антирейдерська комісія у парламенті, Офіс із захисту бізнесу при МВС, тощо. Але якщо виникне складна проблема, то чи може бізнес звернутися до Офісу президента і чи до нього дослухатимуться?

– Звичайно, в мене є право звернутися з рекомендацією до будь-якого відомства щодо будь-якої проблеми. За потребою, безумовно, буду користуватися цим правом. Ось нещодавно відбулася зустріч з Американською торговою палатою, на якій були присутні представники 35 компаній. Бізнес підняв близько 15 питань. Деякі – системні, потребують тривалих системних змін. По деяким ми вже вирішили проблеми. На другу половину січня плануємо зустріч з Європейською бізнес асоціацією. Там буде близько 40-50 компаній. Почуємо їх, в разі потреби будемо реагувати.

Я прибічних секторальних зустрічей. Гадаю, з січня почнемо практику зустрічей з представниками індустрій окремо, щоб на них не тільки ключові гравці ринку були присутніми, але й, можливо, стартапи. Мабуть, із п’ятьма індустріями ми вже зустрічалися. Вислухали їхні пропозиції, реагували. Щоправда, не завжди так, як вони очікували, адже тут теж можливі маніпуляції. Слід відділяти справжні проблеми від вузького лобізму. Буває, що люди подають свої секторальні інтереси під соусом державної вигоди. Але мені вистачає бізнес-досвіду, що б це зрозуміти.

– А яким галузям, на вашу думку, потрібна державна підтримка, можливо, навіть фінансова?

– На мою думку, не варто вести мову про пряму підтримку взагалі. Втім, є моменти, коли держава дійсно має підставити плече. Наприклад, в Україні не працює багато того, що добре функціонує в розвинутих економіках. Наприклад, одна з таких проблем – вартість ресурсу. Багато галузей будуються на тому, що є доступний ресурс ліквідності. Приклад: всі прагнуть мати хороше житло та автомобіль. Це базова потреба. У розвиненій країні, мабуть, щонайменше 80% придбання житла відбувається з залученням іпотеки. Чи це США, чи Китай, чи Європа. Якщо це іпотека на 20-30 років з власним внеском 10-20% під 1,5-2% річних, мені здається, цей продукт доступний для більшості громадян. Оскільки у нас така опція досі недоступна, страждає і громадянин, і галузь. Нема попиту – немає пропозиції – немає цілого сектору економіки. У столиці може скластися враження, що якесь будівництво йде. Але, скажімо, в порівнянні з радянськими обсягами будівництва, навіть при нашому умовному будівельному “бумі”, обсяг будівництва в Україні зараз утричі менший. Нам цей ланцюжок слід замкнути. Не прямою державною допомогою, дотаціями чи субсидіями. Потрібна тонке хірургічне втручання – дати доступний ресурс, вартість коштів і ліквідність. Знизити облікову ставку, щоб вирішити питання вартості, Національний банк не може. По-перше, це незалежна інституція. По-друге, це безвідповідально, бо може викликати негативні економічні наслідки – як-от девальвація національної валюти. Потрібно працювати над інвестиційним кліматом довгостроково, щоб відбулося природне падіння ставок за рахунок зниження ризиків. Але для досягнення швидшого ефекту доречно ввести субсидування. І це те, що ми будемо робити. Коли буде субсидування відсоткової ставки, автоматично з’явиться доступна іпотека. Я маю на увазі, що мільйони громадян одразу потенційно зможуть її отримати. Сотні девелоперських компаній зможуть запустити тисячі своїх об’єктів, а це десятки мільйонів нових квадратних метрів. Запустимо цю галузь – задовільнимо потреби громадян у житлі. Запрацює на повну будівельна галузь, з сотнями тисяч робочих місць. А це, в свою чергу, запустить ще десятки галузей, які є постачальниками будівельних матеріалів.

Це приклад не те що б допомоги, а радше виправлення збою в ринковій економіці.

Щодо автомобілів – та сама історія. У Німеччині, Франції, Італії 70% покупок авто – це лізинг вартістю 0,5-1,5%. У нас – 12%, 15%, 17%. За чотири-п’ять років людина оплачує вартість автомобіля двічі. Тут запустимо таку саму програму, тільки не з усіма авто, а з електромобілями. Це стимулюватиме зелену трансформацію в країні. Цю програму запустимо наприкінці першого кварталу 2022-го – на початку другого.

– Коли там з’явиться український електромобіль?

– Перший час – авжеж, це буде допомога громадянам, але не власному виробництву – в Україні просто немає такого. Який лаг для локалізації виробництва? Я добре знаю цю індустрію, крім того, ми консультувалися з автовиробниками. Два роки потрібно, щоб здійснити локалізацію виробництва електромобілів. Ця програма буде діяти в універсальному вигляді два роки, а далі буде розповсюджуватися на тих виробників, які локалізували в Україні виробництво. Посилаємо такий сигнал ринку: якщо хочете утримати свій продукт конкурентоздатним не тільки зараз, але й за два роки – займайтесь локалізацією.

Це я навів приклад споживчого кластеру, який інтегрований з тими чи іншими галузями промисловості. У бізнес-секторі, B2B, аналогічна ситуація. Бізнес у багатьох випадках може закупити щось виключно в кредит, наприклад, кораблі, вагони, обладнання і так далі. У всьому світі, поза тим, яка це галузь, ці активи бізнес купує з залученням дешевих довгих кредитних коштів. Наші компанії чи то машинобудування, чи то приладобудування або електротехнічне чи сільськогосподарське машинобудування такого продукту ні на внутрішньому ринку, ні на експорт не можуть запропонувати. На експортному ринку вони автоматично програють цю конкуренцію. Бо глобальні компанії – John Deere, Siemens, Hyundai – пропонують інженерний і фінансовий продукт пакетом. Тож навіть якщо інженерний продукт у півтори рази дорожчий, він іде з пакетом фінансування. Компанія може його купити в розстрочку на десять років під 1%-2% чи 5% річних. Наш завод такого запропонувати не може – не працює Експортно-кредитне агентство. Тому і бізнес зрештою купує імпортний продукт попри вищу ціну. Не тому, що імпортне обладнання краще, а через те, що воно йде одразу з пакетом фінансування. Умовно кажучи, вітчизняне підприємство може запропонувати обладнання за $10 млн, яких у компанії просто немає, глобальний виробник – за $15 млн, але в розстрочку по $1,5 млн на 11 років.

– Які інструменти для цього запропонуєте?

– Для цього потрібно запустити Експортно-кредитне агентство.

– Перезапустити чи запустити?

– Запустити. Воно не працює, а існує на папері.

А для внутрішнього ринку також треба запропонувати механізм субсидування відсоткової ставки. Це основний інструмент, з яким потрібно працювати. І працювати з Національним банком щодо пом’якшення норм резервування, щоб трохи більше наповнювати ліквідністю.

– Чи допускаєте якісь наступні схожі до “єПідтримки” програми? Її оцінюють добре, оскільки вибір робить споживач і цей вибір окреслених категоріях є дуже широким.

– Насправді “єПідтримка” – лише невеликий прототип наших майбутніх проєктів. Усе, що я вище описав – це, по суті, “єПідтримка” в іншому масштабі. Пільгова іпотека – це та сама “єПідтримка”, тільки вартістю не 1 тис. грн, а 1 млн грн. Даємо можливість громадянину взяти іпотеку на пільгових умовах з допомогою держави. Але рішення, де купувати квартиру він приймає самостійно. Ми даємо кошти споживачу.

– Навіть не банку?

– Банк – це інструмент, через який видаються ці кошти. Зараз в рамках “єПідтримки” надаємо кошти споживачу, щоб він їх витратив у тих секторах, які особливо постраждали. Театри, кінотеатри, спортзали. Обирайте найкращий продукт самостійно. Ми підтримуємо ці сектори через вибір споживача. Так само хочемо запустити будівництво і супутні до нього галузі. Ми не даємо кошти будівельникам, а забезпечуємо ними споживача. Авжеж, це не сумка готівки, а можливість скористатися фінансовим інструментом. “єПідтримка”, до речі, також не передбачає готівки.

Так, він штучний, цей фінансовий інструмент, поки що неринковий. Ну не має на ринку іпотеки під 5%. Але ми штучно, за рахунок субсидування відсоткової ставки, будемо її створювати. Модель побудована не на конкретній цільовій підтримці, а на системі стимулювання попиту там, де ми цей попит хочемо створити.

– А що буде далі з програмою “єПідтримка”?

– Будемо її активно розвивати. Налаштуємо систему платежів, а наступним кроком завдяки такій системі наведемо порядок із субсидіями. Що заважає випустити “єСубсидію”? Таку саму карту, з якої можна витратити кошти тільки на оплату комунальних послуг. Це дозволить верифікувати отримувачів субсидій. А тут є великі питання. Так, з тих мільярдів гривень, що виділяються на субсидії, більшість потрапляють у точку, але є й зловживання. І ми чітко зможемо верифікувати кожного отримувача.

Сама “єПідтримка” буде щомісяця наповнюватися новими напрямами та продуктами. І паралельно з’явиться ще з десяток таких продуктів.

– Чи можете детальніше розповісти про умови програми “Українська мрія”, яку ви анонсували на кінець першого кварталу 2022 року?

– Жодних обмежень, максимально простий і зрозумілий продукт. Є родина, яка заробляє 20-30 тис. грн сукупно. Наше завдання – дати цій родині можливість отримати нову квартиру площею 60-70 кв. м за щомісячний платіж 10 тис. грн: дві кімнати, вітальня і 10 тис. грн на місяць. Все надзвичайно просто, навіть у підрахунках. Вартість квартири – 1,5 млн грн: це 75 тис. грн на рік або 6,25 тис. грн на місяць плюс відсоткова ставка 5% річних. Це буде падаючий платіж: спершу 75 тис. грн на рік, в кінці це буде 0. Тобто якщо порахувати ануїтетно (щомісячні платежі рівними частинами, де спершу переважають відсотки по кредиту, потім тіло кредиту – ІФ) або падаючим платежем, це буде 3 тис. грн відсотків на місяць. Відповідно – за 10 тис. грн на місяць родина отримує зрозумілий доступний продукт.

– Яка родина його зможе отримати?

– Кожна. Буде єдина умова – “білі” доходи. До речі, ми плануємо ще одну новацію, але не буду забігати наперед. Система буде така, що в нашій країні буде набагато легше платити податки.

– А як щодо фінансування? Поки що фінансування програм термомодернізації, житла заплановано через компанію, статутний капітал якої буде заповнений не живими грошима, а ОВДП…

– Дійсно, “Укрфінжитло” буде наповнена через ОВДП, які будуть в 2022 році конвертовані в кошти. Але це буде лише стартовий внесок у запуск цих проектів. Якщо говорити про “Українську мрію”, наша ціль в 2022 році – видати 30 тисяч іпотечних кредитів за цією програмою, за рік – 70 тис., а далі вийти на стабільні 150 тис. іпотек щороку. Це удвічі або в 2,5 рази збільшить обсяг будівництва порівняно з нинішнім і дозволить нам вийти на певний нормальний рівень, необхідний для збалансованої економіки. Що стосується фінансування, завжди чомусь говорять про бюджет. Але бюджетні кошти – це лише для запуску механізму. Далі мають запрацювати монетарні інструменти, тобто коли ліквідність банківського сектору, українського чи західного, починає працювати в цих продуктах. В Америці, Китаї чи Європі сума таких кредитів – трильйони доларів на рік.

– Але там є дешеві кошти пенсійних та інвестиційних фондів, закордонні інвестиції…

– Правильно. Навантаження на бюджет буде лише в частині ставки. Є умовна квартира за 1 млн грн. Ми в бюджеті заклали умовні 50 тис. грн, а не 1 млн грн, щоб компенсувати частину ставки та довести її розмір до розумного рівня. Тоді у вас мультиплікатор, або “плече”, стає одразу у 20, 30 разів більше. Це фундаментальна зміна, яку ми будемо запроваджувати. Бюджетний ресурс будемо використовувати не для наповнення ліквідності, а для приведення відсоткових ставок до нормального, розвиненого рівня. Тимчасово, поки за 3-5 років ми проведемо необхідні системні зміни з покращення інвестклімату, щоб ці ставки самі по собі прийшли до нормального рівня. Тоді необхідність такої підтримки відпаде – запрацює ринковий механізм. Але підставити плече на ось цей проміжний період – це зараз наше завдання.

– Програма термомодернізації. Її необхідність розуміє бізнес, а от з населенням трошки складніше – люди платять пільгову ціну за енергоресурси, що на разі вже в рази нижча за ринкову. А розуміння, що колись доведеться платити 100%, нема, інакше багато людей замислились би про заощадження електроенергії. Коли ціни на енергоносії для населення будуть наближуватися до ринкових?

– Це правильне питання, але для суспільства воно болісне. Моє особисте переконання – чим швидше ми перейдемо на ринкові ціни, тим краще. Але значна частина суспільства просто не здатна це сприймати, а велика частина політиків-популістів використовує це для розхитування ситуації. Тож щойно переходимо на ринкові ціни – політики розхитують ситуацію, і це призводить до безладу в країні. Розсипається усе.

Нам треба цей етап пройти. Безумовно, ми будемо рухатися в напрямку ринкових цін на енергоносії. Також безумовно – ми не залишимо один на один з високими цінами жодну родину, яка не здатна за це платити. Щоби це зробити, ми маємо допрацювати систему субсидій. Переведення цього всього в ефективні електронні реєстри, в цифрові кошти, щоб воно стало прозорим, дозволить пришвидшити цей перехід на ринкові умови. Авжеж, за якийсь час буде логічно поставити питання, чому людина, яка три роки отримує субсидію, не рухається в бік енергоефективності та термомодернізації. Чому хтось це робить, а хтось може дозволити собі цього не робити?

– Чи можете розкрити деталі податкової реформи? За словами голови профільного парламентського комітету Данила Гетманцева, йдеться про об’єднання трьох обов’язкових платежів (єдиного соцвнеску, податку на доходи фізосіб та військового збору) в єдину ставку ПДФО – 30% з поступовим зниженням на 1% кожного року – до 25%. За рахунок яких джерел це може відбутися?

– Ще не час про це розповідати. Зараз допрацьовуємо цю модель. Змін буде насправді значно більше, вони будуть більш масштабні, ніж лише оподаткування доходів фізичних осіб. Логіка дуже проста: великий сектор економіки в тіні, тож маємо компенсувати зниження ставок розміром бази оподаткування. Які стимули для цього? По-перше, програма “Українська мрія”. Нема “білих” доходів – немає доступу до неї. А ми передбачимо для деяких категорій можливість отримати “білі “доходи навіть під 5% на кшталт того, як це запрацює в рамках “Дія.Сіті” для айтішників. В Україні багато професій повністю в тіні. Хочете користуватися пільговими державними програмами – декларуйте доходи, платіть податки. Але про це трохи пізніше.

Друге – це відповідальність за ухилення від сплати податків. На сьогодні навіть найбільші “оптимізатори” не мають жодних ризиків понести за свої дії кримінальну відповідальність. Погляньте на США – за найменші податкові порушення передбачена кримінальна відповідальність.

Тобто, з одного боку, будемо сильно знижувати податки, з іншого – підвищувати відповідальність за будь-яке ухилення від сплати податків. Ми компенсуємо зниження ставок виведенням зарплат, прибутків цілих секторів з тіні. І ми чітко розуміємо, як це робити. Весь 2022 рік буде перехідним, а з 2023 року ці зміни мають запрацювати.

– Залучення інвестицій: зовнішня кон’юнктура змінилася, ставки зростають, глобальна інфляція підвищилась. Схоже, що період дешевих грошей на деякий час зміниться періодом грошей, що дорожчають. При цьому зі сторони РФ нічого доброго очікувати не варто. Інвестори на це реагують. Що ви пропонуватимете їм, щоб все-таки вони сюди заводили гроші?

– Я не коментуватиму те, що не належить до зони моїх повноважень. А щодо вартості грошей, будемо працювати над покращенням інвестиційного клімату. Це дозволить скоротити різницю вартості грошей в Україні порівняно з іншими країнами. Якщо нині в США ставка для корпоративного сектора де-факто складає 2%, а в нас 9%, це проблема. Але якщо це будуть 7% і 8% відповідно, це буде нормальна ситуація. Наше завдання – скорочувати цю різницю.

– Як будете вирішувати проблему боргів перед зеленими виробниками електроенергії?

– Вважаю, що проблема з накопиченими боргами в зеленій генерації вирішена. Є багато спекуляцій, а об’єктивна картина виглядає наступним чином. Була певна сума накопичених за 2-3 роки боргів. Вона вирішена за рахунок залучення кредиту “Укренерго” і погашення приблизно 90% цих боргів. Фактично всі борги погашені, за винятком окремих точкових виключень, які, на мою думку, не є системними. Що стосується майбутнього енергетичного балансу, то поточної ціни на електроенергію і тарифу, затвердженого для “Укренерго”, в принципі, достатньо на сьогодні, щоб на 90-95% збалансувати ринок зелених. Потрібно ще на 10% скоригувати тариф “Укренерго”, чого досі не було зроблено через відповідну бюджетну норму. Вона передбачала 20%-ву бюджетну субсидію. Поки діяла ця норма, Нацкомісія не могла відрегулювати тариф. Сьогодні ця норма припинила дію після ухвалення держбюджету на 2022 рік. Відповідно НКРЕКП має підстави переглянути тариф “Укренерго”. Я не очікую, що тариф “Укренерго” зміниться ще більш ніж на 4-5 коп. Це незначно для кінцевого споживача, але це остаточно закриє проблему фінансового балансу на ринку зеленої енергетики.

Тепер щодо нової зеленої енергетики. Маємо вибудувати такі правила, і це реально, щоб нова зелена генерація будувалася без додаткового фінансового тягаря для енергосистеми. Щоб зелена електроенергія була не дорожчою, а навіть дешевшою, ніж енергія з традиційних джерел генерації. Ми добре розуміємо, які тарифи і умови мають бути, щоб у інвесторів були стимули будувати, але не робити це тягарем для держави. Тарифи ви в найближчі місяці побачите.

– Будуть аукціони?

– Аукціони – це механізм. Але остаточна цифра буде меншою, ніж оптова ціна електроенергії по року.

Важливо будувати зелену енергетику так, щоб вона не складала технічного навантаження на енергосистему. Зелена енергетика має особливість – вона непрогнозована та нестійка. Зупинився вітер чи зайшло сонце за хмару – генерація впала. Тому зелену генерацію можна будувати тільки разом з системами накопичення та відповідними балансуючими потужностями в системі. Але ми будемо багато будувати зеленої генерації, в першу чергу, на заміщення брудної вугільної генерації. І щоб стимулювати перехід на електрокари і на електроспоживання замість класичного споживання бензину, дизелю, газу. Зеленої та атомної генерації будемо будувати багато, але розумно – без технічного тягаря на систему та фінансового навантаження на споживача. Є чітке розуміння, як це зробити. За 3-4 місяці будуть презентації таких моделей, зараз триває активна робота над цим з залученням практично всієї спільноти енергоринку.

– Велика приватизація. І радник, і Фонд держмайна просили від уряду гарантій по ОГХК для інвесторів. Не отримали – і вже втретє не вдалося провести аукціон, хоча до об’єкту точно є інтерес. Ну й загалом, окрім “Більшовика”, великої приватизації 2021 року не було, та й до цього аукціону ринок має питання.

– Стратегічно ми маємо точно рухатися в бік великої приватизації. Приватний власник буде завжди на порядок ефективніший, ніж держава, і тут мова не тільки про Україну. Але важливо, щоб це був правильний стратегічний власник, який дійсно прийшов розвивати підприємство і галузь.

Втім, у нас накопичений рівень недовіри, який стримує стратегічних інвесторів. Щоб його подолати, потрібен просто час. Маємо розуміти, що перші десять об’єктів у нас придбають дешевше, ніж вони теоретично могли б коштувати. Наприклад, на ОГХК не прийде Rio Tinto чи хтось з великих видобувних компаній – вони бачать певні ризики. Скоріш за все, це буде якийсь проміжний інвестор. І він буде купувати цей актив з дохідністю, яка півтори-два рази перевищує ту, за якою б рахували перелічені вище компанії. А отже, ціна цього активу буде в півтори-два рази нижча. І нам слід спокійно до цього ставитися. Державі вигідніше отримати за такий актив менше, але мати робочі місця, збільшення обсягів експорту і продажів на внутрішньому ринку, аніж тримати такі компанії в державній власності та щоб вони поступово затухали. Велику приватизацію слід проводити прозоро, продавати об’єкт за об’єктом.

– Будуть якісь конкретні приклади?

– Так, будуть. Гадаю, в 2022 році приватизуємо ОГХК, “Центренерго”, Одеський припортовий завод. Є десяток підприємств у державній власності, які ми будемо приватизовувати.

– Ви входите до наглядової ради “Укроборонпрому”. А коли в “Укроборонпром” може прийти інвестор?

– Корпоративна трансформація для того і відбулася – це ж не корпоратизація заради корпоратизація. До речі, це один з основних моїх проектів в рамках наглядової ради – корпоративна трансформація. Це всього лише інструмент, щоб можна було залучати стратегічних партнерів у ті чи інші кластери оборонно-промислового комплексу. Думаю, що ще три-чотири місяці займе процес завершення корпоратизації. І протягом 2022 року будемо вести переговори зі стратегічними партнерами, щоб в кожен із сегментів їх залучати. Умови будемо обговорювати. Втім, слід розуміти особливість ОПК, тож там не може бути мови про класичну приватизацію. Йдеться виключно про стратегічне партнерство з корпорацією іншої держави, яка є нашим стратегічним партнером.

– Кажуть, в авіабудування може якийсь великий інвестор прийти.

– Можливо. Я обережно ставлюся до заяв, тож готовий оголошувати тільки остаточні рішення.

– Як вам ідея відновлення агентства з управління активами держави та агентства з їхнього продажу замість одного Фонду держмайна, яку виклав голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія? Років двадцять тому це вже працювало.

– Давайте відштовхуватися від цілей. Є стратегічні активи, які мають залишитися у державній власності нехай не на 100%, але з домінуючим контролем. Наприклад, “Укрзалізниця”. Принаймні, її базова інфраструктура, поза тим, чи буде там анбандлінг чи ні. Далі – атомна енергетика, ключові державні банки, які виконують системну функцію. Таких підприємств близько 15. Як ними управляти? Є нормальна світова практика – суверенний національний фонд. Це може називатися і агентством з управління корпоративними правами, і національною управляючою компанію, і національним холдингом, але має бути єдиний центр корпоративного управління такими бізнесами. І ми будемо рухатися до того, що будемо створювати такий умовний холдинг чи то фонд національного багатства. Тривають дискусії, але задача одна – забезпечити якісне управління цими активами.

Другий кластер – фонди прямих інвестицій. Є певні кластери, де потрібні спільні проекти. Іноді це стартап-проекти, іноді – розбудова інфраструктури навколо якогось об’єкта. Приклад – розбудова інфраструктури навколо порту з залученням держав-партнерів або проект в ОПК. Тут йдеться про певний набір спільних з іншими державами проектів. Зазвичай тут інша специфіка роботи – інший тип управління, інший тип рішень, тому потрібно відділити в окремий фонд.

Третій напрямок – Фонд фондів або Національний венчурний фонд. Як би це не називалося, тут теж свої особливості і в жодний із перелічених вище фондів такі проекти не можуть увійти. Це фонд, який фінансуватиме стартапи. У нього буде завдання – запустити щонайменше один з 5 чи 10 проектів. Мультиплікатор по таким компаніям навіть не 1:10, а 1:1000.

І є четверта річ – агентство з продажу активів, класичний Фонд державного майна. На жаль, за Конституцією маємо застаріле формулювання ФДМ, яке не співмірне з сучасною економікою. Якщо цього не змінити, так і далі будемо грузнути в бюрократії і папірцях. Ні приватизації, ні інвестицій, ні партнерств.

Тож будемо ділити всі ці речі по кластерам, вибудовувати структуру управління, чітко роз’яснювати, що і як ми робимо. А далі будемо оцінювати якість виконання цих ідей.

– А ще пропонували окрему компанію з управління державною нерухомістю створити.

– По нерухомості цього точно не буде, але будуть дві інші компанії: перша – по землі, інша – по лісу. У першій сконсолідуємо весь земельний банк у державній власності. Наразі маємо близько 10 державних підприємств: і “Конярство України”, і “Укрліктрави”, і НАН. Ви подивіться, що там реально відбувається, хто на яких умовах обробляє цю землю – факти говорять самі за себе. Ми плануємо протягом півроку все це зібрати в єдину національну акціонерну компанію, яка, до речі, не буде сама обробляти землю. Її завдання – знайти ефективного партнера-оператора, з яким будуть підписані інвестиційні угоди, інвестзобов’язання. Не виключаю, що в деяких випадках це будуть навіть міжнародні партнери. Мова йде про організацію зрошення на Півдні України, будівництво скотарських комплексів та інше. По суті ця національна акціонерна компанія буде отримувати тільки ринкову ренту чи оренду, кошти з якої будуть іти у Фонд майбутніх поколінь.

На сьогодні в Україні є 350 лісгоспів, натомість створимо Національну компанію “Ліси України”, яка матиме економічну функцію – ефективна лісозаготівля, та екологічну функцію – заліснення. Доходу від лісозаготівлі більш ніж достатньо для активного заліснення території України. Не лише відновлювати зрубане, а ще й збільшувати заліснення, а також платити у Фонд майбутніх поколінь.

– Ще одна з претензій ринку полягає в тому, що і у випадку з Фондом майбутніх поколінь, і з пенсійним накопичувальним рівнем майже усі гроші планується скеровувати в ОВДП – відповідно 100% і 80%. Зрозуміло, що немає інструментів, але ж вони і не з’являться, якщо не дозволять цим грошам працювати в чомусь іншому і напряму підтримувати економіку, а не через бюджет.

– Мова йде про ОВДП тільки у Фонді майбутніх поколінь. Чому? Бо, на жаль, було багато зловживань з фінансовими інструментами, а інфраструктура фінансового ринку залишається нерозвиненою. Враховуючи те, що йде мова про наших дітей, не маємо право на помилку. Поки не будемо впевнені, що є альтернативні безризикові інструменти, вкладатимемо ці гроші в ОВДП.

Але ви повністю праві в тому, що фондовий, фінансовий ринок потрібно будувати, це окреме завдання. Він сам собою не виникне. На це потрібен точно не один рік. Що ми будемо робити? Є певні законодавчі ініціативи. Наприклад, Верховна Рада в першому читанні прийняла закон про Національну комісію з цінних паперів і фондового ринку. Очікуємо, що парламент у кінці січня, максимум у лютому, ухвалить цей закон у цілому. Він суттєво розширить повоноваження комісії, щоб вона могла стати повноцінним регулятором і отримати достатньо інструментів фінансового контролю. Тут йдеться і про запровадження обов’язкового другого накопичувального рівня пенсійної системи, і про інші фінансові інституції.

Друге – ми будемо пробувати запускати певні точкові інструменти. Наприклад, розглядаємо опцію “народного ІРО” Ощадбанку. Це може стати основною голубою фішкою на українському фондовому ринку. Цей є банк, який зрозумілий кожному громадянину України. Є дуже багато успішних історій з ІРО в сусідніх країнах. Будемо з чогось починати. Але поки що це ще не остаточне рішення.

– Ми бачимо досвід Польщі, де змогли запустити фондовий ринок за рахунок пенсійної реформи, і саме туди виходили українські компанії за грошима.

– У нас немає достатнього обсягу коштів і немає достатніх інструментів. Зараз з’являться гроші, далі будемо займатися тим, щоб з’явилися відповідні фінансові інструменти. Щоб було що купити, інакше гроші підуть у сміттєві папери. От з’явиться успішний кейс з першим народним ІРО і, я допускаю, можуть піти на фондовий ринок інші компанії. У нас є велика кількість компаній – і “Укрзалізниця”, і “Енергоатом”.

А коли з’явиться ліквідність, коли запрацює цей ринок, то й приватні компанії будуть здійснювати розміщення не лише за кордоном, а й будуть дивитися в бік України.

– Ваші очікування щодо інфляції, зростання ВВП на 2021 та 2022 роки?

– У цьому році ми очікуємо рекордний ВВП в доларах за всю історію незалежної України: у діапазоні від $190 млрд до $200 млрд. Інфляцію цього року очікуємо на рівні близько 10%. Причому хочу підкреслити, що висока інфляція не є проблемою виключно України. Це глобальний тренд, який, не ми спровокували. Це “подарували” нам розвинуті країни, які емітували надзвичайну кількість грошей і де-факто девальвували найстабільніші валюти. Центробанки розвинених країн фактично надрукували близько $15-17 трлн в еквіваленті. Таким чином вони підвищили ціни на всі ресурси, на все продовольство, а Україна інтегрована в цю систему. Інструментів боротьби з цим в української влади немає, як і в інших країн з економіками, що розвиваються.

Прогноз інфляції сильно залежить від монетарної політики розвинених країн, що важко спрогнозувати. Можна спиратися тільки на їхні заяви. Усім зрозуміло, що це вже глобальна проблема, тому варто очікувати на скорочення програм пом’якшення та підвищення облікових ставок. Втім, інфляція – це доволі інерційне явище. Я все-таки очікую, що темпи інфляції знизяться. До якого рівня, боюся прогнозувати. Чи вдасться її дотиснути до 5%, чи це буде 8-9%. Напевно, в діапазоні від 5% до 10%, але нижче ніж, у 2021-му.

Щодо зростання ВВП, в 2022-му очікую від 3% до 5% зростання реального ВВП.

Я очікую доволі стабільний курс гривні, відповідно доларовий ВВП очікую на рівні $230-240 млрд.

– А коли нарешті зможемо отримати достовірні данні про ВВП на душу населення?

– На початку 2023-го будемо проводити цифровий перепис населення з залученням компанії Apple. Це буде другий кейс у світі, перший – у США. Відповідні документи з компанією підписані.

– Які ще цікаві економічні законодавчі ініціативи чекати від ОП?

– Давайте впораємося з тим, що ми започаткували. Якщо реалізуємо все, що я перерахував, мабуть, це буде більше, ніж було зроблено за останні років 15.

– Депутати пропонують активніше повернутися до державного цінового регулювання. Як цю ідею сприймають в Офісі?

– Я – прихильник ринкової економіки, але є різні викривлення. І за ними потрібно уважно слідкувати. Яскравий приклад – введення обмежень націнки в роздрібних АЗС. Спершу всі критикували це як неринковий захід, але з часом виявилося, що це інструмент хірургічної точності. Не хочу нікого звинувачувати в монопольній змові, але націнка в мережах була неадекватною і за короткий час зросла вдвічі-втричі. Вона була значно вищою, ніж могла би бути з урахуванням нормального рівня повернення інвестицій власників цих АЗС. Коли почався ще й глобальний тиск у вигляді зростання цін на нафту, ми вимушені були діяти. Так, не зовсім ринково, але це було дуже коректне і тонке регулювання. Я не виключаю, що ми й надалі будемо послуговуватися такими інструментами, якщо бачитимемо викривлення в економіці. Але сказати, що ми повернемося до регулювання рівня Венесуели, Північної Кореї чи СРСР – в жодному разі, ні.

– А на допомогу АМКУ очікуєте? Він реагує, але вивчення ситуації займає у них багато часу…

– Ми не маємо право втручатися в роботу АМКУ, це незалежний орган. Сподіваємося, що комітет буде реагувати. А якщо ні, будемо шукати інші легітимні інструменти для корекції диспропорцій в тому чи іншому секторі.

– Реформа АМКУ значиться у меморандумі з МВФ, але для повноцінного її проведення потрібні зміни до Конституції. Наскільки реально прийняти їх в 2022 році?

– Законопроект 5431 був підготовлений за участю міжнародних партнерів…

– Але він містить тільки частину реформи.

– Будемо робити все, щоби будувати правильні інституції. Усі потрібні зміни, і законодавчі, і регулятивні, будемо впроваджувати.

– Ви перерахували багато цікавих ідей. Але потрібні люди для їхньої реалізації. Де потрібне підсилення, на вашу думку?

– Людей завжди бракує. Певні кадрові зміни в уряді відбулися, а далі будемо дивитися. Якщо люди не справляються, будемо їх змінювати. Якщо справляються, будемо давати їм можливість реалізовуватися.

– Через високі ціни на газ багато підприємств заявляють, що вимушені припиняти роботу. Тут держава може чимось допомогти? Чи який ринок, такий ринок?

– Це приклад викривлення ринкової ситуації, де ми не можемо стояти осторонь. Ми уважно спостерігаємо та, можливо, будемо приймати рішення. Для населення ця ситуація була надчутлива, тож ми відреагували дуже швидко. Хоча ціна на газ зросла в 20 разів, ми цю ситуацію штучно втримали. Що стосується промисловості, будемо секторально дивитися. Багато галузей отримали значну вигоду від буму на сировинні товари, тобто мають достатньо маржі, аби пережити ці три-чотири місяці пікових цін на енергоресурси. Але є дійсно окремі сектори, де буму цін не було. Там будемо приймати точкові заходи.

Наприклад, у випадку з програмою “єПідтримка” ми уважно слідкували за динамікою в усіх секторах – як на них вплинула друга хвиля пандемії. І відповідно до цього точково допомогли секторам. Скажімо, в програмі немає готелів і ресторанів, бо ми вивчили статистику – там нормальна динаміка. Можливо, в готелях не допандемійне завантаження, але динаміка хороша. А от деякі сектори справді просіли. Наприклад, спортивні клуби. З одного боку, сильно зменшилось відвідування, з іншого – це великі площі, які слід опалювати дорогими енергоресурсами. Аналогічно з театрами. Тому будемо спілкуватися з індустріями, вивчати, де справді просідання, а де спекуляції. Де дійсно є проблема, будемо шукати інструменти для допомоги.