13/01/2022
0Я не знал о юбилее Виталия… Извиняюсь… Всегда ему симпатизировал и ментально отдыхал в ауре его доброжелательности, порядочности и юмора…, которые сохранялись неизменными, не зависимо от ситуации и конъюнктуры… Сохранить эти качества при его работе, – многого стоит…
Дорогой Виталий… Здоровья, энергии, благополучия и… оставаться самим собой… Оставайся таким же как на моих фото в тексте…
Редакции Экоинформ особое СПАСИБО за заглавное фото…. О Францевиче с семейством я давно уже соскучился… Мы конечно часто не соглашались по ряду вопросов, но… было с кем поговорить… Эту Володину улыбку я хорошо знаю и люблю… Жаль на снимке бутылку водки в его правой руке заретушировали (Я имею право на художественный вымысел?) М.П.
Ветерану лісової галузі Віталію Павловичу Білоусу – 70 років.
Якщо ти син залізничника і живеш біля станції, на Житомирщині, а поряд тягнеться лісосмуга, то цього замало, щоб стати лісівником. Потрібно ще мати сусідку-ровесницю, яка б просвітила, що є такий лісогосподарський факультет в Українській сільськогосподарській академії в Києві, й після школи треба вступати і навчатися саме там – з фаховими знаннями буде цікава, почесна, затребувана робота, ще й стипендія на 5 рублів більша, ніж у Держуніверситеті ім. Т. Шевченка.
Член спортивного товариства «Колос» – кандидат у майстри спорту, спринтер Віталій Білоус, рішення прийняв швидко і став студентом цього престижного вишу. Однокурсники Віталія згодом обіймуть відповідальні посади, серед них – близько 20 директорів лісгоспів, Валерій Самоплавський 15 років очолював лісову галузь України, Віталій Лісовий – був начальником Хмельницького ОУЛМГ, Віктор Маурер – професор ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП.
У 1974 році, отримавши професію – інженер лісового господарства, Віталій Білоус йде лісівничим шляхом уже 48 років. Що казати – це вже стаєрська дистанція. Працював інженером у Київській філії Інституту «Союздіпролісгосп», з 1979 року – в Міністерстві лісового господарства на посаді старшого інженера відділу експорту продукції.
Далі – випробовування Чорнобилем: лісівники виконували свою частину роботи з ліквідації наслідків катастрофи – ту, яку знали краще за інших. Зразу, після аварії, створюється Управління з охорони та захисту лісу у складі Мінлісгоспу. Віталій Білоус, у квітні 1987, був переведений з науково-технічного в це управління провідним інженером.
Але перед цим було спекотне літо 1986 року – радіація накрила 110 тис. га лісу, пожежі спалахували по 10–15 разів щоденно, що несло загрозу повторного забруднення. В Мінлісгоспі оперативно приступили до створення спеціалізованих груп для боротьби з пожежами, разом з іншими фахівцями цим займався й Віталій Білоус, а одну із цих спецгруп очолив і керував нею в 1986–1989 роках. З огляду на велику загрозу життю та здоров’ю, працювали вахтовим чином: у 1986 році по 14 днів, змінюючи один одного, в подальшому – по 22 дні.
Як згадує вже ветеран галузі: «Пафосу, розмов про пільги – геть не було, виконували буденну, чорнову роботу – молодість вела, попри ті вітри, які збільшували радіацію в десятки разів».
Лісові фахівці впровадили мережу дозиметричних постів, створили карти гамма-фону, дві пересувні лабораторії вивчали вплив радіації на стан лісів. Коли зрізали та закопали в землю 4 тис. м куб. знаменитого «рудого лісу» (450 га) – з-під землі йшло випромінювання від 3 до 40 рентген на годину. Згодом лісівники створили тут соснові насадження та заліснювали роками уражені радіацією інші ділянки.
В 1998–2011 роках Віталій Павлович очолював відділ охорони і захисту лісів Держкомлісгоспу – брав участь у розробленні ефективних заходів з охорони лісів від пожеж і незаконних рубок та їх захисту від шкідників і хвороб. Досвід Білоуса допомагав приймати оперативні рішення в локалізації й гасінні великих лісових пожеж у Криму в 1998 та 2007 роках та на Херсонщині в 2008 році.
Зараз Віталій Білоус працює (після виходу на пенсію в 2011 році) заступником директора у Державному спеціалізованому лісозахисному підприємстві «Київлісозахист». Має нагороди від Державного комітету лісового господарства – «Відмінник лісового господарства України» (2001 рік) та Держлісагентства – «Почесний лісівник України» (2011 рік).
Віталій Білоус ще на світанку лісової кар’єри познайомився в «Союздіпролісгоспі» з гарною дівчиною Олею, яка стала його дружиною. Разом виростили двох синів Сергія та Владислава. Ростуть онучки Каріна та Дарія.
У лісовій галузі у Віталія Павловича Білоуса авторитет міцний та заслужений. Тож і побажання від лісівників України, співробітників Держлісагентства, в рік славного ювілею в 70 років – найщиріші: дужого здоров’я, надійного товариства, творчої наснаги та добробуту в сім’ї.
