Родючі й здорові

Україна планує відновити систему моніторингу і охорони ґрунтів.

Ґрунт – це складна жива система, яку досить просто занедбати та зовсім нелегко повернути до первісного стану. В Україні це розуміють науковці та аграрії. Кожен зі свого боку намагається давати раду проблемам, що виникають через зниження родючості ґрунтів. Але традиційно – без підтримки держави із викликами не впоратися.

Це дещо сухе резюме II Міжнародної конференції «Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їхньої родючості», до якої долучилися вчені, представники аграрного бізнесу, неурядових українських та зарубіжних організацій. Захід проводився вже друге, як і торік, присвячувався Всесвітньому дню ґрунтів (відзначається 5 грудня). Мета – глобальна. Ініціатори прагнуть «стабілізувати партнерство між державою, бізнесом і науковою спільнотою для здійснення важливих стратегічних кроків щодо відродження родючості ґрунтів».

Думка аграріїв

Мабуть, уже нікого не здивувати цифрами про те, що в Україні один із найвищих показників розораності (54%) в Європі. За даними ФАО, 20% сільськогосподарських земель уже зазнали суттєвої деградації, а решта – під загрозою таких змін. За останні 130 років у нас втрачено близько 30% гумусу. Та чи знають про ці тенденції аграрії та як реагують на нові проблеми? Група компаній БТУ-ЦЕНТР напередодні конференції вирішила дізнатися думку представників агросектору. Так, було опитано 250 господарств із традиційною технологією вирощування, 35 – із органічною технологією та 11 господарств за технологією нульового обробітку ґрунту, а ще 10 аграрних холдингів України. З’ясувалося, що більшість опитаних знає про процеси деградації ґрунтів та пов’язані з цим труднощі. Так, 30% респондентів зазначало, що при вирощуванні рослин мають проблеми зі змінами строків сівби, 28% вказувало на зниження врожайності як одну з ключових проблем, 28% нарікало на опустелювання, а 15% зауважувало, що добрива, які використовуються, стали гірше працювати та мають меншу ефективність.

Також аграріїв запитували, як часто проводять аналіз ґрунту. Більшість (70%) роблять такі обстеження вчасно (раз на рік або два рази на чотири роки). Близько 30% опитаних не знають складу ґрунту, з яким вони працюють. На думку опитаних, на оздоровлення ґрунту впливає сівозміна (36%), внесення мікробних препаратів (27%) та технологія обробітку ґрунту (26%).

Поцікавилися у респондентів і їхньою думкою щодо ролі держави у відновленні родючості ґрунтів. 57% вважає, що для поліпшення свого господарювання мають бути певні програми з відшкодовування витрат на засоби, які покращують родючість ґрунту. Фактично це пропозиція державі підтримувати та стимулювати агровиробників у їхньому бажанні берегти ґрунти. Так, є агрокомпанії, котрі це розуміють і беруться впроваджувати нові підходи до землекористування без вказівок зверху, але це швидше виняток із правила.

– Якщо наше покоління нічого не зробить, то наступне покоління ґрунти вже не відновить, – зазначав Олександр Журавель, в. о. координатора проєкту ФАО/ГЕФ. – Впливають на стан ґрунтів не лише кліматичні чинники, а й неправильні практики ведення сільського господарства. Розумію, що хтось любить орати, але вивертати землю влітку чи взимку, як зараз з’явилася така нова тенденція, не варто. Хоча раніше цього не було, та вся Харківщина працює так: двопільна сівозміна, рихлення влітку, і так отримують гарний урожай соняшника. Ця технологія порушує все, що можна, але дає гарний результат з економічної точки зору, при цьому інтенсивно виснажується ґрунт. На цей вік аграріїв вистачить, нашим дітям буде так, як зараз в Олешківських пісках, тобто опустелювання. Треба розуміти, що неправильні практики господарювання вбивають ґрунти.

Підказки науковців

Щоб досягти цього балансу та не виснажувати ґрунти остаточно, агрофермери мають більше використовувати сучасних та ресурсозберігаючих технологій, зменшувати пестицидне навантаження, активніше використовувати біостимулятори. Всі провідні агрокомпанії говорять про відновлення ґрунту та ставлення до нього, як до живого організму. Як зауважила Оксана Тонха, декан агробіологічного факультету НУБіП, цього замало, бо не всі господарства знають, як правильно переходити на ощадні технології обробітку, не розуміють, як зробити правильно цей перехід, а біота не вміє пристосуватися до нових підходів.

Натомість Микола Мірошниченко, заступник директора з наукової роботи ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», зазначив, що зараз у світі домінує нова концепція удобрення. Вона базується на кількох принципах: унесення кращих добрив у необхідні строки з певними дозами та найбільш придатний спосіб. І це теж мають брати на замітку аграрії.

– Питання тільки – як у кожному конкретному випадку визначити ці оптимальні строки, дози тощо? Є багато рішень щодо відновлення родючості ґрунтів та сталого землекористування і ведення аграрного бізнесу. Відтворення родючості ґрунтів лежить у площині роботи пересічного фермера, землекористувача, і тільки тоді, коли заходи з відтворення родючості ґрунтів будуть економічно вигідними та сприятимуть збільшенню врожайності сільськогосподарських культур, тільки тоді буде ефективна робота у цьому напрямку, – додав учений. – Зараз, щоб нагодувати і свій народ, і забезпечити продовольчу безпеку у світовому масштабі, потрібен інший рівень врожайності, а сучасні кліматичні ризики ускладнюють цю роботу. Незабаром будуть збори Національної академії агарних наук, де буде презентована наукова доповідь про зменшення емісії парникових газів. І це пов’язано зі збереженням та накопиченням органічного вуглецю у ґрунтах. Ці проєкти спрямовані на те, щоб надати господарствам технології, які сприяють секвестрації вуглецю, щоб забезпечити їх потрібною інформацією. Адже зараз питання збільшення ґрунтового органічного вуглецю є завданням номер один серед усіх завдань щодо забезпечення рівня нейтральної деградації ґрунтів України.

Крім цього, Україна має й інші завдання та зобов’язання щодо збереження ґрунтів. Наша країна приєдналась до глобального процесу забезпечення цілей сталого розвитку, а до 2030 року планується збільшити кількість органічних земель до 3 млн га. Як зазначали учасники конференції, рік минув від взяття на себе таких зобов’язань, а суттєвих зрушень щодо виконання амбітної мети непомітно.

План держави

Із відкриттям ринку землі проблеми, пов’язані з ерозією ґрунтів, їхнім окисленням, втратою родючості, набувають нових обрисів. Адже держава досі не має дієвого механізму контролю за ґрунтами. Так, у нас є законодавча база, котра регулює ці питання. Та немає єдиного підходу як аналізувати та досліджувати стан ґрунтів, немає єдиного ресурсу, де ці дані можна побачити, і незрозуміло, яке покарання передбачено для тих, хто винен у виснаженості земельної ділянки.

Всі ці питання має вирішити новий закон. За ініціативи Міністерства аграрної політики та продовольства України Держгеокадастр підготував Дорожню карту щодо вдосконалення системи державного контролю за збереженням та підвищенням родючості ґрунтів. Вона передбачає прийняття проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони ґрунтів та відтворення їхньої родючості». Нині над його текстом працює робоча група при Мінагрополітики.

– Законопроєкт зможе вирішити кілька питань. По-перше, у Держгеокадастрі немає інформації про якісний стан ґрунтів у розрізі кожного господарства, а без цього не можна робити моніторинг, контроль за додержанням заходів із охорони ґрунтів, – пояснив Євген Грицик, заступник директора департаменту – начальник відділу здійснення державного контролю за використанням земель Департаменту контро­лю за використанням та охороною земель. – Під час обговорень у робочі групі ми з’ясували, що відсутній єдиний підхід до якісних показників ґрунтів, які треба досліджувати, моніторити та контролювати. Для цього у законопроєкті передбачаються засади, які дадуть можливість сформулювати державні стандарти, норми та правила. Так само ми передбачаємо можливість внесення до Держгеокадастру відомостей про стан ґрунтів; посилення державного контролю за використання та охорону земель. Бо зараз є штрафи 1800 грн за певні порушення, але, звісно, знищення чорноземів чи допущення ерозії ґрунтів – це недопустимо, тому треба посилювати важелі адміністративного впливу. Тоді ми зможемо відновити систему охорони ґрунтів. До січня 2023 року мають бути введенні в дію системи моніторингу ґрунтів земель усіх категорій, бо подібні дослідження проводилися ще у минулому столітті.

Таким чином у Держгеокадастрі планують сформувати загальнонаціональний банк даних ґрунтів усіх категорій. Нині це плани на майбутнє. А втрати від зниження родючості ґрунтів маємо вже зараз. За приблизними підрахунками НАНУ, щороку Україна втрачає через деградацію ґрунтів близько 20 млрд грн.