05/01/2022
6Розумні люди попереджали ще з самого початку так званої лісової реформи, що ігрища з ліквідацією лісогосподарських підприємств призведуть одну з провідних галузей області до колапсу, потім і до краху.
Тепер це вже не прогнози, а реалії життя.
Разом з лісовим господарством зараз впадуть деревопереробні підприємства через нестачу сировини, а також податкові відрахування до скарбниць усіх рівнів. В першу чергу – дохідні частини місцевих бюджетів. Для територіальних громад Вижниці, Сторожинця, Путили, які живуть з лісової економіки, – це також колапс.
Нагадаю, що наприкінці вересня цього року отримали листи щастя від Державного агентства лісових ресурсів України (ДАЛРУ) усі лісгоспи Буковини (окрім Заставнівського спецлісництва АПК, якому з його землями вздовж Дністра уготована особлива доля розчинитися в Хотинському національному природному парку). В листах був наказ голови лісагентства Юрія Болоховця стосовно ліквідації одних підприємств галузі і за їхній рахунок укрупнення інших. Отака реформа. Без будь-яких пояснень і економічних розрахунків хоч якихось позитивів.
З 13 лісгоспів області, окремих юридичних осіб, тепер залишилося чотири укрупнених – Берегометський, Путильський, Сокирянський, Чернівецький.
У своєму листі від 12 грудня 2021 року начальник Чернівецького обласного управління лісового господарства Василь Гончар брехливо пояснює голові Чернівецькій ОДА Сергію Осачуку, що, мовляв, припинення діяльності 9 лісгоспів – це такий самий легкий крок, як попередніми роками обласне управління ліквідувало дрібні підприємства – Кельменецьке і Хотинське спецлісництва АПК. Ніхто навіть не помітить, реформа пройде без шуму і пилу.
Але виходить з точністю навпаки. Чотири дні тому з промислової карти області зникли одні з найбільших і найповажніших в країні лісгоспів – Сторожинецький і Хотинський. Услід за ними з 1 січня цього року припинили свою діяльність такі великі і фінансово потужні підприємства, як Сторожинецький, Карпатський, Вижницький спецлісгоспи АПК.
Все їхнє майно – рухоме і нерухоме – перейшло в руки укрупнених лісгоспів. Туди ж подалися трудові колективи. Осачук разом з Гончаром і нардепом Заремським присягав людям, що ніхто без роботи не залишиться. Але скорочення вже тривають повним ходом.
І це тільки початок. Оскільки перед укрупненими лісгоспами, що продовжують свою діяльність після реорганізації, постала найголовніша проблема – вони не можуть зайти з рубками у лісфонд ліквідованих галузевих підприємств, бо не мають права користування цими земельними ділянками. А отже не мають продукції на продаж і фінансових надходжень, щоб утримувати чужі трудові колективи і сплачувати податки.
Гончар пояснює Осачуку у згаданому листі: «Вчасна передача земель держлісфонду для роботи реорганізованих підприємств має ключове значення».
Забезпечити таку вчасну передачу лісфонду повинен був саме начальник Чернівецького лісового управління Василь Гончар у відповідності до наказу його київського начальника Юрія Болоховця. Але Гончар до лісових земель не має жодного відношення. Ними розпоряджається Осачук. Адже за законом саме голова ОДА від імені держави виступає в області власником земельних ділянок лісогосподарського призначення і тільки він може своїм розпорядженням передати їм в користування лісогоспоарському підприємству.
Чернівецьке обласне управління лісового господарства неодноразово офіційно зверталося до Осачука з проханням розпочати передачу лісів укрупненим лісгоспам. Але замість того, щоб принаймні розібратися в цьому надважливому для економіки області питанні, Осачук в притаманній йому нарцистичній манері публічно усіх запевняв, що лісовим ресурсом ніби розпоряджається не він, а ДАЛРУ.
В результаті фантазій Осачука і реформ Гончара чотири укрупнені лісгоспи області, які залишилися, не можуть здійснювати лісозаготівлю у відповідності до виробничих планів. Як вже йшлося вище, деревопереробні підприємства недоотримають деревини, лісгоспи – надходжень, громади – податків.
«Слід зазначити, – пише Гончар у своєму останньому листі Осачуку, – що соціально-економічний розвиток більшості об’єднаних громад безпосередньо пов’язаний із заготівлею та переробкою деревини, а держлісгоспи є основними бюджетоутворюючими підприємствами місцевих бюджетів. Зупинка роботи лісгоспів вкрай неприпустима».
Проте Гончар самий довів ситуацію до краю. Сьогодні більшість лісгоспів, якими він управляє від імені держави, не мають посвідченого права постійного користування землями лісогосподарського призначення у відповідності до вимог чинного законодавства. Вони користуються п. 5 Лісового кодексу, який дозволяє позначати це право картографічними матеріалами лісовпорядкування. Однак реформовані лісгоспи скористатися цією лазівкою вже не можуть. Хоча юристи Гончара намагаються переконати Осачука в зворотному і підставити тим голову ОДА під суди.
А тому навіть при наявності розпорядження Осачука про передачу лісів в постійне користування, виготовлення землевпорядної техдокументації і процедура позначення цього права в держреєстрі речових прав і в земельному кадастрі займе мінімум рік, а реально – невизначений термін. Бо узгодження меж з суміжними землевласниками і землекористувачами – справа марудна і невдячна. За цей час лісгоспи просто збанкрутують, деревопереробні підприємства позакриваються, тисячі людей залишаться без роботи, громади і держава недоотримають суттєвих надходжень у цей непростий час, коли кожна копійка на рахунку.
Словом, ситуація, без перебільшення, жахлива. Але Осачук не зраджує своєму амплуа. Завтра, 5 січня, він збирає лісівників, голів ОТГ на великий хурал, щоб під любі йому телекамери з ними порадитися, що йому робити далі з проблемою, яку всій області підсунув Василь Гончар зі своєю псевдо реформою.
6 коментарів
Volinjaka Daniel
Кто может обьяснить такой феномен: за последние годы не слышно, или почти не слышно о коррупции, незаконных рубках, злоупотреблениях на предприятиях лесного хозяйства Хмельницкой области. Да и реформирование, судя по всему, происходит спокойно. Ну, не может так быть в жизни, не должно, что вокруг, Винница, Волынь, Ровно, Черновцы погрязли в дерьме, где почти каждый день только и слышно о скандалах, о масштабных злоупотреблениях, схемах личного обогащения и коррупции лесных чиновников. Разговаривая со знакомым, инженером лесного хозяйства Хмельниччины, он диву дается о происходящем, например, на Волыни, где в очень скором времени Цуманская пуща останется без дуба, а Камень-Каширский без сосны (и это в глубоком Полесье), удивляется нездоровому пиару при открытии рекрационных зон и т. д. Значит, все таки дело в кадрах, в управленцах? Или как все это понимать?
popkov
Дорогие коллеги… Статья Светланы и Ваше обсуждение – сейчас самое интересное на сайте. Спасибо…
Читаю все Ваши комментарии сверху -вниз и оставляю реплики по ходу…
Для repair les. Никакой реформы и оптимизации нет. Есть реорганизация ЮБ о целях которой мы не знаем. «Вверх и в темноту уходит нить»…
Я избегаю говорить о глупости чиновников: слишком часто под личиной “не созревших” и на первый взгляд глуповатых патриотов отрасли скрываются матерые и умные коррупционеры.
«На верху» лесной элиты у нас уже нет. «Элита» в кавычках – это псевдоэлита. Представители всех партий и течений, ценят её не за мозги и порядочность, а за «покладистость». Она всегда не публична или говорит “дозволенные речи”, хорошо обеспечена, ориентирована на собственное благополучие и ложиться перед любым, от кого зависит её личная выгода. Периодическое сглатывание это часть технологии обслуживания клиентов… а любого очередного вождя псевдоэлита рассматривает именно, как клиента, которого надо хорошо обслужить и который, как известно, всегда прав.
Конечно много и тех, кому всё это противно… Их держит зарплата, одним из условий получения которой является молчание, исполнительность и публичная лояльность к руководству…
Меня тоже радует то, что в отрасли есть достойные люди, способные высказать свою точку зрения и настаивать на получении адекватных ответов… Огорчает то, что они в абсолютном меньшинстве…
О лесной реформе я бы говорить не стал. На мой взгляд, сегодня мы от неё дальше, чем при Кузёвиче.
Для Isachenko. Светлана, огромное СПАСИБО за то, что пишите, делитесь мыслями и информацией. Я разделяю Вашу тревогу.
Что касается единой лесной компании, то её создание, также как осмысленная лесная реформа, нынешнему руководству страны не под силу. Да и не ставит оно перед собой такой задачи. Его горизонт планирования – 2024 год. Посмотрите на только что принятую Стратегию, над которой трудились не только экологи и филологи, но и «лесная элита». Ниже цитаты:
1. ЦЕЛЬ: «…зміни моделі та механізмів державного управління… у сфері лісового господарства…оптимізація та реорганізація структури і функцій суб’єктів господарювання державної власності в лісовій галузі»
2. ЗАДАНИЕ: ” Провадження …діяльності… постійними лісокористувачами шляхом …визначення державного суб’єкта господарювання, уповноваженого здійснювати управління державними лісогосподарськими підприємствами, з урахуванням необхідності збереження за кожним підприємством статусу юридичної особи….
3. ФУНКЦИИ НОВОГО СУБЪЕКТА: «…управління державним майном постійних лісокористувачів, оновлення основних засобів та матеріально-технічної бази лісогосподарських підприємств, забезпечення підприємств сучасним обладнанням …вирівнювання фінансових дисбалансів, збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів…
4. ПЛАН РЕАЛИЗАЦИИ ДО 2024 года:
o к 2022 году «оптимізовано структуру державних лісогосподарських підприємств
o к 2022-2004 –« прийнято закон та акт Кабінету Міністрів України щодо функціонування державного суб’єкта господарювання, уповноваженого здійснювати управління державними лісогосподарськими підприємствами»
Всю эту «пургу» удачно дополняет пояснительная записка, в которой обосновывается необходимость «Створення державного суб’єкта господарювання на базі існуючих підприємств»
О каком едином предприятии при таких правовых вводных может идти речь? О какой хозяйственной структуре, управляющей имуществом и деньгами юридически самостоятельных предприятий? Эту Стратегию надо было писать пятистопным ямбом, тогда бы можно было утверждать, что “лесная элита” к ней непричастна…
Впрочем ныне документ – безотцовщина. Основные министерские «стратеги -родители» уже далече…Оставшиеся, сверху и снизу, вполне могут поступить с отраслью по примеру воробышка из песни Миронова в фильме «Обыкновенное чудо»… Помните: «…он её голубушку НЯМ-НЯМ-НЯМ и ШМИГ-ШМИГ-ШМИГ-ШМИГ»…
Для Firman_ua. Для всех было бы странно если бы я стал возражать по поводу необходимости реформы. Но сейчас её нет даже в проекте. Все «реформаторы» прошлого года, это «кузнечики» которые, согласно Козьмы Пруткова, “скачут, а куда не видят”. Другими словами У них нет ВИДЕНЬЯ того, что они хотят построить в конечном итоге, а без этого затевать реформы опасно и безответственно…
Заметьте, ЮБ так и не предъявил обоснования реформ, а Пунь, так и не ответил на наш запрос по передаче земли в ходе реформ. Думаю, что всё дело в том, что объективного обоснования нет, а ответы на многие вопросы на Шота просто ещё не знают.
Если говорить об укрупнении, то значительно правильней было бы на первом этапе в качестве эксперимента организовать компании на уровне ряда лесных областей, сохранив все эффективные предприятия в качестве их филиалов. Параллельно следовало бы занять фундаментальным пересмотром законодательства. Вместо этого, вслед за Интербабушкой (бывшая Туристка) на Шота продолжают молиться на принятый в 1994 году ЛК, который превратил лесников из государственных лесных менеджеров в вороватых пользователей, живущих по принципу, “что охраняю,- то имею”.
Для Isachenko. Светлана, очень интересно имеется ли какая либо позиция у тех кого Вы назвали «сімейні династії» или «поважні спеціалісті»? Есть ли среди них публичные люди: пишущие сами или готовые дать Вам интервью?
Что касается реальной ответственности, то в лесном хозяйстве Украины это большой дефицит… Очередь за ней растянулась на десятилетие.
Для Volinjaka Daniel Хмельницкая область всегда выделялась в этом отношении… У Петра Степановича хватило мудрости, чтобы не ломать то, что хорошо работает и изначально опереться на своих предшественников. Я отстал от жизни, но кажется, что и директорский корпус в области последние 10 лет особо не трогали. Как результат здесь ликвидируют только два предприятия (площадь около 6 и 12 тыс.га) со средней зарплатой, достойной по меркам системы (где-то около 17 тыс.грн), но очень низкой по меркам области (более 25 тыс.грн в среднем у работника). Против такой реорганизации ни у кого возражений изначально не было. Её надо было сделать давно…
Важны и теплые отношения начальника ОУЛМГ с профсоюзом и замами, некоторые из которых в своё время были его конкурентами. На всех позициях подобраны хорошие директора и сильные специалисты. Важны устоявшиеся и традиционно хорошие отношения с местной властью и правоохранительными органами (ДБР в том числе). Как результат меньше и воровства и коррупции. (По поводу коррупционных нарушений возможно и иное предположение: ДБР, курирующее целый ряд областей региона, находится в Хмельницком, а то, что рядом, часто попадает в “мертвую зону”…)
Так, что в целом Ваше наблюдение и вывод подтверждаю с одной поправкой: говоря о кадрах надо оценивать не только главного руководителя, но и профессионализм, единство и порядочность директоров, замов, руководителей среднего звена и специалистов ОУЛМГ и предприятий, в их совокупности и взаимодействии с вождем.
На своей оценке не настаиваю, так как давно не занимался отраслевой аналитикой. Понимаю, что при всех достижениях область никогда не станет флагманом реформ: зачем перемены, если всё и так хорошо?. Это вечная проблема Украины: здесь всегда защищают свой хутор, а уже потом нечто много большее и важное… типа отрасли или страны… К сожалению, эта стратегия в долгосрочной перспективе к успеху ещё никого не приводила…
Firman_ua
Пані Ісаченко, знаючи дещо про роботу лісових підприємств Чернівецької області, можу сказати, що вони користуються ресурсом, який багато в чому був закладений ще в Австроугорській імперії і розвинений за СРСР – це квартальна сітка, розбивка і господарське спрямування виділів, породний склад і структура насаджень, їх товарна якість. Заслуга теперішнього керівництва це “ефективне і раціональне” користування ресурсом, це користування, як і у всій країні має низхідний напрямок, без застосування і розвитку сучасної техніки і технологій, із варварським відношенням до навколишнього середовища. Без створення корпоративної структури управління державними лісами особисто я не бачу можливості застосування сучасних методів і технологій лісогосподарського виробництва. Сучасні лісгоспи мають стати секторами і підрозділами єдиного підприємства, що в цьому поганого. Успішність названих вами підприємств локальна і недовготривала, захист і відтворення в них ресурсу знаходиться на низькому рівні, ніякою автономії і відмови від підтримки держави протягом циклу вирощування лісу вони собі дозволити не можуть, держава за останні 100 років вклала колосальні ресурси в свої лісові масиви і не короткочасним локальним директорам диктувати державі, як управляти лісовими насадженнями. Якщо не переходити на персоналії то дії держави адекватні, а місцеві князьки директори здійснюють спротив спираючись на маргинальні клани, які самі ж і створили.
Isachenko
Про які маргінальні клани і який супротив Ви тут розповідаєте, шановний Firman_ua? Розумний в цілому чоловік, Ви хоч трохи подружіться нарешті з елементарною логікою. В лісовому господарстві Буковини в результаті любої Вам реформи залишився один клан – Сокирянсько-Хотинський, представлений однією сім,єю та її ставлеником п. Гончаром. Такої розкоші не міг собі навіть уявити Володимир Дарчук (знаєте хто, так?), який прагнув тоталітаризму ще в добондарівську епоху. Гончар, якого привів в управління, по суті, Сахнюк зрозуміло за які заслуги, вже знищив усіх неугодних директорів і усі інші, як Ви кажете, клани. Проте замість Вашого слова “клани” можна сказати “сімейні династії” (династія Чебанів серед них) або “поважні спеціалісти” (прізвища Кашпора, Воробчука, Фрея, Ракевича, Орендовича, Беленчука, Тимофєєва відомі в галузі і Вам, певно, також).
Але разом з самовільним розпорядженням фінансами і майном припинених лісгоспів (читали, що Сокирянський лісгосп зробив з коштами ліквідованого Хотинського лісгоспу?), Гончар разом зі своїми хрещеними батьками (а їм з першого січня ніхто в області ніякий супротив не чине, включаючи ОДА) тепер так само одноосібно відповість за наслідки реформування – і перед Буковиною, і перед ДАЛРУ.
Isachenko
Мені тут починають закидати, мовляв, причому тут Гончар? Начальники лісових управлінь в областях – люди підневільні, начальство сказало люміній – значить люміній. Але саме Гончар готував і подава в ДАЛРУ розстрільні списки лісгоспів. І тут він керувався тим самим правилом, яким керуються усі начальники ОУЛМГ – поставити директорами галузевих підприємств своїх людей (зрозуміло чому і для чого). Усіх неугодних – під ніж і скорочення. Саме тому під ліквідацію пішов один з найповажніших, найстаріших лісгоспів країни – Сторожинецький. Причому керівництво Сторожинецького лісгоспу перше і єдине в Чернівецькій області потурбувалося виготовити усю необхідну землевпорядну документацію і позначити своє право користування земельними ділянками навіть в держреєстрі речових прав. І цей лісгосп з його досить великою розрахунковою лісосікою винятково через особисту неприязнь до нього Гончара (як до того і Сахнюка, бо Сторожинець сказав рішуче ні сахнюковим схемам) ліквідовують, гаразд – припиняють і приєднують до слухняного Чернівецького лісгоспу, у якого немає ресурсу для лісозаготівель, бо мало не весь лісфонд в пзф. Тепер зайти на лісосіки Сторожинця Чернівці не можуть і не скоро зможуть. Голова ОДА Осачук зумисне буде тримати цю ситуацію з передачею земель у підвішеному стані, бо, до всього, поставив за мету Гончара звільнити в силу місцевих політично-шкурняцьких розборок. А страждає лісова галузь разом з деревопереробною, люди, місцеві бюджети.
Отака реформа!
До речі, хурал таки відбувся. Заступник голови ОДА Богдан Ковалюк відкритим текстом на ньому оголосив, що незабаром в лісовому господарстві країни буде створена і розпочне роботу замість лісгоспів одна на всю країну лісова компанія.
repair les
Эта ситуация характерна для всех областей Украины. Кто знает сколько границ между землепользователями пересекаются, а контура попросту накладываются? В таких случаях оформление нового акта вообще призрачно.
Всё, что сегодня назвали реформой лесной отрасли по сути обыкновенная глупость “не созревших” к принятию государственных решений чиновников, или обман государственной власти с целью сохранения существующих в отрасли корупционных схем.
Но самое плохое, что отраслевая “элита” всё это “проглотила” и промолчала. На борьбу за сохранение отрасли решились единицы. Радует, что уже есть первые победы, а говорят в судах ещё 18-ть исков. Возможно здравый смысл победит.
Ведь расформировать не убыточное, а значит финансово не обременительное для государства предприятие это не реформа. Реформа должна заставить госпредприятие работать более эфективно в соответствии с поставленными задачами, в первую очередь задачами экологического вектора.
А у нас реформа как в пословице:” Бистро робиться, сліпий родиться”.
Comments are closed.