ЧИ Є МАЙБУТНЄ У ЛІСОВОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ?

Рис.1. Візія розвитку лісового сектора України. (https://wallpaperim.net/_data/i/upload/2014/10/12/20141012547534-2f199a0c-la.jpg)

Эта статья была опубликована менее, чем за два месяца до начала войны (28.02.2021). Во время своего выступления о ней вспомнил Владимир Алксандрович Маевский. Статья и комментарии к ней стоят того, чтобы их ещё раз перечитать. Переношу статью в раздел 4 -го Всеукраинского форума и размещаю сегодняшним числом. М.П.

Декілька років тому один із авторів статті, яку Ви читаєте, розмістив фотографію цього симпатичного малюка (рис. 1) у своїй презентації, з якою виступав на конференції у Тбілісі. У доповіді було зроблено аналіз проблем та перспектив розвитку лісового сектора України. Учасники конференції погодились тоді із метафоричним висновком про те, що лісовий сектор України ще дуже молодий (сама держава ще також дуже молода), але надзвичайно «милий», «симпатичний» та «перспективний», оскільки наявні усі передумови для його успішного розвитку. Тоді також було зазначено, що майбутнє цього «малюка» залежатиме від багатьох об’єктивних та суб’єктивних чинників, що стосуються системних умов розвитку України.

Ми вважаємо, що сьогодні питання щодо майбутнього лісового сектора України залишається актуальним. Спробуймо наблизитись до відповіді на це питання через призму розгляду ряду проблем.

Проблема 1. Чи існує лісовий сектор України? У чому полягає сутність дефініції «лісовий сектор»? Як покращити ситуацію у цій царині?

На нашу думку, лісовий сектор мав би об’єднувати всі («всі» – це ключове слово у цьому визначенні) напрямки економічної діяльності (галузі чи підгалузі), які стосуються стратегічно важливої системи під назвою «ліс». Тут йдеться про сектор, у який входять лісове господарство, деревообробна, меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна та поліграфічна галузі, дерев’яне будинкобудування, вироблення енергії з деревини, зелений туризм, організації екологічного спрямування, «лісова» освіта і наука та інші, пов’язані з лісом види діяльності. Логіка такого об’єднаного існування полягає у тому, що лісовий сектор є складовою зеленого майбутнього планети, оскільки, він здатний суттєво зменшити та ізолювати викиди вуглекислого газу через ефект поглинання (дерево в процесі росту поглинає вуглекислий газ та виділяє кисень); ефект зберігання (будь-який виріб з деревини чи деревинних матеріалів здатний утримувати вуглекислий газ); ефект заміни (виріб з деревини чи деревинних матеріалів здатний замінити виріб, що виготовлений із вуглецевозатратних матеріалів: замість бетонно-цегляного будинку завжди є можливість побудувати дерев’яний). Саме розуміння того, що лісовий сектор ми розглядаємо як засіб збереження нашої планети для нащадків, і є основною причиною необхідності такого об’єднання. Більше того, тільки таке об’єднання у рамках лісового сектора дасть можливість реалізувати довгострокову стратегію галузей, які використовують лісові ресурси.

Сьогодні, на жаль, такого розуміння в Україні немає. Існують окремі галузі (лісове господарство, деревообробна промисловість, меблева промисловість, целюлозно-паперова промисловість та інші), які мають між собою дуже слабку і несистемну координацію, що унеможливлює їхню ефективну та злагоджену роботу і, більше цього, перетворює їх у жорстких конкурентів у непростій боротьбі за ресурс. Динаміку розвитку цих галузей щодо обсягу реалізованої продукції з 2004 року та зміну частки лісового сектора в загальному обсязі промисловості України наведено на рис. 2-4.

В умовах жорсткої конкуренції у рамках лісового сектора природнім є виникненням цілої низки суперечок (конфліктів):

• між лісокористувачами та екологічними і природоохоронними організаціями;
• між лісокористувачами та державними регуляторами;
• між екологічними і природоохоронними організаціями та державними регуляторами;
• між переробниками деревини та екологічними і природоохоронними організаціями;
• між заготівельниками лісу (продавцями) та його переробниками (покупцями);
• між різними галузями, що переробляють деревину;
• між місцевими органами самоврядування та лісокористувачами;
• між Державним агентством лісових ресурсів України та приватними переробними підприємствами;
• між трейдерами;
• між торговими майданчиками.

У цій ситуації стає зрозумілим, що якщо у сім’ї вихованням малюка займаються всі члени родини, причому кожен «вихователь» культивує власні (часто альтернативні) підходи, то, у результаті, отримати на виході цілісну особистість буде дуже важко. Зазвичай, українські сім’ї знаходять рішення у таких випадках – вони сідають за круглий стіл і домовляються між собою, виходячи з того, що критерієм ефективності є майбутнє щасливе життя маленького підопічного.

Ми пропонуємо у лісовому секторі зробити це саме: зібрати всіх за одним столом і знайти компромісне рішення стосовно ефективного розвитку лісового сектора України. Воно повинно ґрунтуватись на основі глибокого аналізу, а критерієм ефективності необхідно вибрати державні інтереси, зокрема збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, створення нових та підтримка наявних робочих місць за дотримання основних вимог екологічного імперативу.

Як вирішити проблему №1?

1. Створити Департамент лісопромислової політики у структурі Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України – головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, одним із основних завдань якого є формування та реалізація державної промислової політики.

Діяльність такого Департаменту могла б координувати процес формування та реалізації державної політики у лісовому господарстві, деревообробній, меблевій, целюлозно-паперовій промисловості та інших секторах економіки, пов’язаних з переробкою лісових ресурсів.

У структурі Департаменту лісопромислової політики доцільно створити аналітичний центр з питань розроблення стратегії розвитку лісового сектора України, зокрема напрацювання наукового підґрунтя для прийняття системних державних рішень.

• Розробити регіональні та національні програми для стимулювання розвитку лісового сектора (наприклад, програми підтримки дерев’яного будинкобудування; програми регіональних економік на основі базових принципів функціонування «смарт спеціалізацій»)

Проблема 2. Чи є ефективною для України заборона експорту лісоматеріалів необроблених? Як покращити ситуацію у цій царині?

Арбітраж ЄС щодо лісоматеріалів необроблених визнав, що Україна має право обмежувати експорт лісоматеріалів за певних обставин, але разом з тим має відкоригувати свою заборону від 2015 року. В грудні 2020 року мораторій був визнаний несумісним з Угодою про асоціацію України і Європейського Союзу. Це дало можливість чиновникам ЄС стверджувати, що заборона експорту не стосувалася природоохоронних заходів, а просто захищала українських деревообробників і привела до «високого та безпрецедентного рівня внутрішнього споживання» деревини в Україні.

Динаміка заготівлі лісоматеріалів необроблених в Україні в період з 2010 до 2020 рр. наведена на рис. 5.

На засіданні круглого столу на тему «Заготівля деревини: безпечно для природи і достатньо для бізнесу» 26 листопада 2021 року Голова Державного агентства лісових ресурсів України Юрій Болоховець наголосив: «Держлісагентство взяло напрямок на відкритість і доступність, тому ми ініціювали діалог між усіма зацікавленими сторонами. Оперуючи даними, звідки береться деревина, як створюються ліси і що таке розрахункова лісосіка – маємо всі разом прийти до спільного рішення – скільки саме безпечно для природи і достатньо для бізнесу заготовляти деревини». Разом з цим, Юрій Болоховець констатував, що загальний обсяг заготівлі у 2020 році становив 17,8 млн. м³, і з урахуванням попередньої динаміки заготівлі деревини, очікувано, що у 2021 році українська економіка отримає біля 17-17,5 млн. м³ вітчизняних лісоматеріалів необроблених, що цілком співставно з обсягом заготівлі деревини минулого року. Натомість, обсяг заготівлі деревини у 2022 році прогнозовано може зменшитися, що насамперед зумовлено процесами реформування лісового господарства та зменшенням розрахункової лісосіки за оновленим базовим лісовпорядкуванням.

Зростання на 5-7 % вирубки лісів у 2015-2016 роках не пов’язано з впровадженням мораторію, а здебільшого зі збільшенням обсягів санітарних рубок, зумовлених значними пожежами та піком утворення сухостійних деревостанів у цей час. Хоча в цілому за період 2010-2020 рр. обсяг заготівлі лісоматеріалів необроблених (ліквідної необробленої деревини) залишався приблизно на рівні 17-19 млн. м³. Це набагато нижче встановленого у Законі України 2860-IV «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» обмеження на внутрішнє споживання на рівні 25 млн. м³ на рік.

Окремі українські експерти прогнозували, що впровадження мораторію дасть змогу зменшити незаконні рубки. Проте, на сьогодні відсутня достовірна інформація щодо обсягу таких рубок, і як наслідок, немає вагомих аргументів, які б засвідчували вплив мораторію на будь-які види рубок. Результати офіційної статистики Державної екологічної інспекції України (https://project.liga.net/projects/sale_of_wood/#!/tab/369702882-1) свідчать, що шкода заподіяна лісовій галузі та рослинному світу, яка здебільшого пов’язана з незаконними рубками, впродовж 2019, 2020 та 8 місяців 2021 року відрізняється незначно. Для прикладу, у 2019 році стягнуто штрафів на суму 1 241 023 грн, у 2021 році – 1 023 654 грн, а за 8 місяців 2021 року – 1 203 128 грн, а сума пред’явлених претензій та позовів за збитки становить: 107 348 951 грн, 91 846 618 грн та 106 260 065 грн відповідно.

Однозначно можна стверджувати, що впровадження мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених сприяло росту обсягів продукції деревообробки, здебільшого завдяки зростанню лісопиляльного та стругального виробництв (у сукупності +49,3 % за 2015-2019 роки і незначний спад -8,3 %, спричинений епідемічною кризою у 2020 році, рис. 6), а як наслідок – збільшення платежів до всіх видів бюджетів та покращення соціального статусу працівників цих виробництв.

Виробництво меблевих виробів характеризується помірнішим зростанням порівняно з лісопиляльним та стругальним виробництвами +35,8 % у 2016-2019 роках і незначним спадом -4,6 %, спричиненим епідемічною кризою у 2020 році та менш помітним впливом впровадження мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених. Такий вплив впровадження мораторію перш за все зумовлений з одного боку – незначною часткою меблевих виробів з цільної деревини, які відносять до дороговартісного цінового сегмента, порівняно з суттєво більшою часткою меблевих виробів, виготовлених з деревинних плитних матеріалів, а з іншого боку – зростанням обсягів будівництва і як наслідок попиту на меблеві вироби, зокрема вітчизняного виробництва, та економічними чинниками, пов’язаними з валютними коливаннями на ринку і як наслідок – зменшенням імпорту меблевих виробів, особливо у 2016 та 2017 роках.

Статистичний аналіз експорту пилопродукції, меблевих виробів та іншої продукції з деревини (рис. 7) свідчить, що він загалом зріс майже на третину з 2015 до 2018 року, сягнувши обсягу $1643 млн. у 2018 році і в подальшому залишався практично на цьому ж рівні. Власне такі показники можуть свідчити про позитивний вплив мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених, запроваджений з 1 листопада 2015 році для деревних порід, крім сосни, а з 1 січня 2017 року – для деревних порід сосни.

Експорт лісоматеріалів необроблених, до введення у 2015 році мораторію, становив близько п’ятої частини всього експорту деревини та виробів з неї ($254 млн. у 2014 році). Після введення мораторію частка лісоматеріалів необроблених у структурі експорту деревини та виробів з неї почала суттєво зменшуватися, у 2015 році – 14,4% ($173 млн.), у 2016 році – 8,8% ($106 млн., за рахунок експорту лісоматеріалів деревних порід сосни), а у 2017 році – офіційний експорт лісоматеріалів необроблених припинено. Натомість загальний обсяг експорту пилопродукції, меблевих виробів та іншої продукції з деревини суттєво зріс від $1208 млн. – у 2016 році до $1643 млн. – у 2018 році і $1622 млн. – у 2020 році. Таке зростання насамперед відбулося за рахунок збільшення експорту пиломатеріалів, шпону, фанери, столярних виробів та теслярських будівельних деталей – продукції з більшою доданою вартістю порівняно з лісоматеріалами необробленими. У 2019-2020 роках пиломатеріалів експортовано на суму 515 млн. дол. США, що приблизно в 1,43 разів більше порівняно з обсягом експорту у 2014-2015 роках (близько $360 млн.) За аналогічний період майже вдвічі збільшено експорт шпону, фанери, столярних виробів та теслярських будівельних деталей. У 2020 році експорт меблевих виробів з деревини і деревинних матеріалів зріс до $210 млн., що практично втричі більше порівняно з 2016 роком.

Варто зауважити, що впровадження мораторію також сприяло зростанню інвестицій у деревообробну та меблеву промисловість, які за розрахунками окремих експертів зросли орієнтовно на 80 % порівняно з 2015 роком.

Проте потужна деревообробна промисловість, яка ще на початку 2021 року демонструвала чудові перспективи і великий потенціал для зростання, буквально за кілька місяців опинилася в кризі. Її причиною став гострий дефіцит лісоматеріалів необроблених на ринку деревини і непомірне зростання цін. Здавалося, зростання вартості лісоматеріалів необроблених можна пояснити збільшенням цін на світових ринках, але світові ціни почали значно зменшуватися з вересня 2021 року, і це практично не вплинуло на ціни на внутрішньому ринку України. Більше того, на деякі сортименти ціни продовжують зростати, а окремі українські підприємства почали імпортувати лісоматеріали необроблені, здебільшого твердолистяних порід, для власних виробничих потреб.

Згідно Постанови (остаточного рішення у спорі) Арбітражної групи від 11 грудня 2020 року, Україна повинна врегулювати порушення своїх зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію з ЄС від 2014 року, зокрема щодо тимчасового обмеження експорту лісоматеріалів необроблених 2015 року, яке визнано таким, що порушує статтю 35 Угоди.

Таким чином перегляд норм Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» або його цілковитого чи часткового скасування – неминучий крок. Однією з причин цього є обґрунтування змін до Закону у 2015 році, пов’язаних з тимчасовим обмеженням експорту лісоматеріалів необроблених, у якому, окрім екологічної складової, також наголошено на підтримці вітчизняної деревообробної галузі. Це є прямим порушенням як Угоди про асоціацію з ЄС, ключовою ідеєю якої є рівність прав для українського та європейського бізнесу, так і зобов’язань України в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).

Для вироблення ефективних підходів до скасування мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених, необхідно провести консультації з представниками ЄС та напрацювати відповідне рішення з урахуванням політичної чутливості цього питання в Україні.

«Наша принципова позиція – скасування мораторію можливе лише разом зі створенням прозорого ринку деревини, який унеможливить зловживання», – раніше пояснював заступник Міністра економіки України – Торговий представник України Тарас Качка. «Очевидно що ЄС тисне у бік простого скасування мораторію… Ми виробили акуратну логіку в Комітеті з питань економічного розвитку Верховної ради України в законопроєкті 4197-д «Про ринок деревини», але й він є надто чутливим політично всередині країни. Тому ми будемо далі комунікувати з ЄС… Це велике питання для консультацій, тому що там немає однозначного простого рішення», – зазначив він.

Отже, логічним вирішенням проблеми ефективності/неефективності для України заборони експорту лісоматеріалів необроблених є розроблення і впровадження законодавчих рішень та підзаконних актів, які відповідатимуть міжнародним зобов’язанням України, зокрема Угоді про асоціацію з ЄС та вимогам СОТ, сприятимуть розвитку підприємств лісового сектора і матимуть позитивний економічний, соціальний та екологічний ефект для держави.

Проблема 3. Чи існує в Україні ринок деревини? Як покращити ситуацію у цій царині?

Чи існує в Україні ринок деревини? Це питання надзвичайно важливе як для держави, так і учасників цього ринку, оскільки від його вирішення залежить не тільки отримання різнопланового позитивного ефекту, але й міжнародний авторитет України. На сьогоднішній день можна однозначно стверджувати – цивілізованого ринку деревини в Україні не існує!

До вступу України у 2008 році у СОТ питання функціонування ринку деревини чи ринку торгівлі деревиною особливо не піднімалося. Актуальність цього питання суттєво зросла під час підготовки Угоди про асоціацію України і ЄС, яка була укладена у 2014 році.

Продаж деревини (лісоматеріалів необроблених) підприємствами, які входять у структуру Державного агентства лісових ресурсів України, до 2020 року здійснювався як за прямими договорами між лісокористувачами та споживачами, так і через електронні аукціони, а починаючи з січня 2020 року – лише через електронні аукціони. Проте такий підхід, у якому вигоду, здебільшого, отримували тільки окремі зацікавлені сторони, не сприяв чесній конкуренції та прозорості і породжував різноманітні конфліктні ситуації. На сьогодні в Україні ще спостерігаються незаконні рубки, обсяг яких, безперечно, щороку зменшується завдяки посиленню уваги до лісової галузі з боку силових органів, громадськості та природоохоронних організацій, і які мають вплив на фактичні умови торгівлі необробленою деревиною. Попит формує пропозицію – відомий принцип ринкових відносин. Доки буде зберігатися попит на незаконну деревину – доти будуть спостерігатися незаконні рубки. Тому законодавчий підхід до правил функціонування ринку деревини має бути дуже виважений, з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін – учасників ринку деревини.

Ситуація на несформованому ринку деревини України, необхідність імплементації положень Угоди про асоціацію України і ЄС, дотримання основоположних принципів СОТ і позиція міжнародних партнерів спонукали законодавчу та виконавчу владу України до розроблення відповідних рішень, які мали б сприяти формуванню повноцінного цивілізованого ринку деревини в Україні.

Одним із перших таких рішень є продаж деревини через електронні аукціони, яке дало змогу забезпечити певні позитивні напрацювання. Проте, основним негативним фактором аукціонної торгівлі деревиною є невпинний ріст цін на лісоматеріали необроблені, що закладено самим принципом формування цін; абсолютне неврахування того, що більша частина продукції з деревини експортується і ріст внутрішніх цін на сировину без врахування коливання цін на лісоматеріали і пилопродукцію на міжнародних ринках призводить до суттєвого зниження рентабельності і навіть банкрутства вітчизняних деревообробних підприємств. Окрім цього, відсутність ефективного законодавчого підґрунтя, необґрунтований вплив органів виконавчої влади та окремих зацікавлених осіб, неврахування позитивного світового досвіду, нерозуміння ситуації з продажем-купівлею деревини учасниками ринку, зокрема щодо відповідальності сторін та інші чинники до цього часу, заважають формуванню повноцінного цивілізованого ринку деревини в Україні.

Після ініціювання 15 січня 2019 року уповноваженими органами ЄС процедури вирішення спору у зв’язку із введенням в Україні тимчасової заборони експорту лісоматеріалів необроблених відповідно до статті 305 Угоди про асоціацію України і ЄС та усвідомлення незворотності процесу, органи державної влади розпочали розроблення пакету нормативно-правових документів, які встановлюватимуть чіткі прозорі правила торгівлі деревиною і відповідатимуть міжнародним зобов’язанням України. Основним таким документом є Закон України, тому у 2020 року у Верховну раду України подано два проєкти Закону України «Про ринок деревини»: 4197 – зареєстрований 07 жовтня 2020 року народним депутатом України Олександром Матусевичем та альтернативний 4197-1 – зареєстрований 26 жовтня 2020 року групою з 16-ти народних депутатів.

У преамбулі обидвох законопроєктів наголошено про те, що кожен з них визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку деревини, регулює відносини, пов’язані з купівлею-продажем деревини, спрямований на розвиток ринкових відносин у лісопромисловому комплексі, з метою забезпечення деревиною потреб споживачів на принципах вільної і добросовісної конкуренції та сталого використання лісових ресурсів. Однак, незважаючи на задекларовану спільну мету, є низка суттєвих відмінностей, до основної з яких варто віднести різне тлумачення поняття «оферта» у проєкті Закону України 4197 та у проєкті Закону України 4197-1. У першому проєкті враховано сучасні світові тенденції (50:50, 50 – прямі договори, 50 – купівля необробленої деревини (лісоматеріалів необроблених) на аукціонах), натомість у другому – здійснена підміна понять. Зокрема, офертою у проєкті Закону України 4197-1 вважається прийняття (акцептування) лота єдиним покупцем на електронному аукціоні, що абсолютно несумісно з практикою провідних країн.

Відсутність чітких і прозорих правил торгівлі деревиною, напружена ситуація із забезпеченням сировиною та необґрунтоване зростання її вартості, і як наслідок неможливість ефективного ведення та прогнозування бізнесу спонукали деревообробну спільноту до активних дій.

Впродовж одного року з вересня 2020 року до вересня 2021 року вперше організовано та проведено у рамках міжнародних спеціалізованих виставок три Всеукраїнські лісопромислові форуми. Перший – 30 вересня 2020 року у Києві, Другий – 20 травня 2021 року у Львові (рис. 8) та Третій – 29 вересня 2021 року у Києві. Форуми ініційовано ГО «Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини», асоціацією деревообробників «Меблідеревпром», Національним лісотехнічним університетом України, Національним університетом біоресурсів та природокористування України та проведено за підтримки державних структур і зацікавлених організацій. Ідейний натхненник Форумів та його організатор разом з командою однодумців – голова ГО «Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини», Микола Когут.

Учасники Форумів (понад 300 осіб на Другому та Третьому Форумах) – представники деревообробного бізнесу, лісового господарства і влади, науковці та інші зацікавлені сторони, які зібралися для дискусії та пошуку спільних рішень з урахуванням сучасних економічних викликів. Варто зазначити, що представники влади (Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, Міністерства економіки, Державного агентства лісових ресурсів України) взяли активну участь у роботі Форумів, особливо Другого та Третього. Незважаючи на гострі дискусії між учасниками Форумів, вдалося напрацювати окремі спільні рішення, найважливішим з яких є підтримка ключової позиції проєкту Закону України 4197 «Про ринок деревини» щодо впровадження принципу оферти, яка передбачає купівлю не менше 50% лісоматеріалів за прямими договорами, а решти – на аукціонах. Важливим рішенням Другого Форуму була пропозиція об’єднати два проєкти Закону України 4197 та альтернативний 4197-1 в один, врахувати їхні сильні сторони.

Зважаючи на великий суспільний резонанс та об’єктивні причини, представники законодавчої влади відхили вказані два проєкти Закону України, а розробили та 10 вересня 2021 року зареєстрували групою з 10-ти народних депутатів новий проєкт Закону України 4197-д «Про ринок деревини», який, здебільшого, враховує ключові позиції двох відхилених законопроєктів.

18 листопада 2021 року Закон України 4197-д «Про ринок деревини» прийнято за основу (у першому читанні). Прийняття цього законопроєкту загалом є добрим сигналом для бізнесу та держави, однак до нього є значна кількість вагомих застережень, відмова від урахування яких може не тільки знівелювати цінність Закону України 4197-д «Про ринок деревини», але й створити реальні перешкоди для бізнесу, зокрема й щодо експорту продукції з деревини. Перш за все до таких вагомих застережень варто віднести:

1. скасування мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених у будь-який спосіб без прийняття превентивних законодавчих документів та підзаконних актів, які сприятимуть ефективному розвитку різних галузей лісового сектора України, є неприйнятним, проте у світлі Постанови Арбітражної групи – необхідним, оскільки Україні загрожують санкції від ЄС, які можуть вдарити по чутливих позиціях українського експорту, не обов’язково пов’язаного з галузями лісового сектора. У цих превентивних законодавчих документах та підзаконних актах необхідно забезпечити правові механізми, які не суперечитимуть міжнародним зобов’язанням України;
2. до другого читання необхідно внести правки із урахуванням зауважень та пропозицій, оскільки окремі положення цього Закону містять суперечливі позиції або є помилковими, зокрема щодо продажу лісоматеріалів та виробів з деревини, продажу на умовах оферти, декларування операцій з деревною сировиною, гарантій сталості міжнародного обігу лісоматеріалів необроблених, та потребують консультацій з учасниками ринку деревини (представниками деревообробного бізнесу, лісового господарства, товарних бірж, науковцями та експертами). Варто зазначити, що свої зауваження та пропозиції до Верховної ради України направили окремі учасники;
3. обсяг продажу деревини на умовах оферти повинен становити на першому етапі (впродовж двох років) не менше 50 (п’ятдесяти) відсотків від обсягу деревини, придбаного суб’єктом перероблення деревини за попередні 12 місяців, з поступовим збільшенням до 80 (вісімдесяти) відсотків впродовж наступних трьох років. Ефективність такого підходу засвідчує правильність дій Сейму та Уряду Польщі, у якій до 2020 року обсяг продажу деревини на умовах оферти становив 70 %, а з 2020 року – 80 %: це дало змогу Польщі за офіційною статистикою стати третім у світі експортером меблевих виробів, до 2016 року Польща поступалася Італії і була четвертим у світі експортером, у 2017 році – обсяг експорту практично вирівнявся, а у 2018 році Польща зайняла третє місце (рис. 9.), логічно також припустити, що збільшення обсягу оферти до 80 % сприятиме покращенню показників виробництва та експорту меблевих виробів;
4. терміни та визначення у Законі необхідно сформулювати відповідно до чинних нормативних документів України, гармонізованих з європейськими і міжнародними;
5. забезпечити прийняття Регламенту ЄС 995/2010 «Про зобов’язання операторів, які розміщують лісоматеріали та продукцію з деревини на ринку» від 20 жовтня 2010 року для спрощення митних операцій з ЄС, узгодженості вимог щодо забезпечення торгівлі продукцією з деревини, сприяння торгівлі законною і сталою лісовою продукцією та відповідно до ст. 294 Угоди про асоціацію України та Європейського Союзу.

Рис. 9. Основні країни-експортери меблів, 2012-2018 $млрд. Джерело: CSIL processing of United Nations, Eurostat and national data (https://furnitureandfurnishing.com/world-furniture-outlook-2019/)

Окремо необхідно наголосити на двох важливих пунктах – сьомому та дев’ятому розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення, прийнятого за основу Закону України 4197-д «Про ринок деревини».

У пункті 7 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення передбачено виключення слова та знаку «деревина» у підпункті одинадцятому частини першої статті 2 Закону України «Про товарні біржі» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 10, ст. 139 із наступними змінами). Такі дії не мають нічого спільного з усталеною світовою практикою (https://www.cmegroup.com/, http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=355), оскільки деревина є таким же біржовим товаром, як сільськогосподарська продукція, мінерали, паливно-енергетичні ресурси, сировина, метали, дорогоцінне каміння, матеріальна продукція рибальства, паливної, хімічної, легкої, харчової та інших галузей промисловості, а також інші споживані речі, визначені родовими ознаками. Проте українські реалії виявляються дещо іншими. Вплив окремих «зацікавлених груп» спотворює сутність Закону, який повинен регулювати суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов’язкових правил.

Спочатку приймається Постанова КМУ від 4 грудня 2019 року №1178 «Про реалізацію експериментального проекту щодо проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини», у якій на період з 1 лютого 2020 року до 1 квітня 2021 року передбачена реалізація не менше 25% щомісячних запланованих обсягів заготівлі необробленої деревини через електронні аукціони, а адміністратором електронної торгової системи визначено державне підприємство «Прозорро. Продажі». Результати експериментального проєкту виявилися доволі суперечливими, оскільки викликали як чимало нарікань, так і деяку підтримку серед представників деревообробного бізнесу і лісогосподарських підприємств. Очевидно, що така реакція ключових учасників ринку деревини, окрім інших важливих причин, зокрема невпинного зростання вартості необробленої деревини (ціни лотів), також зумовлена відсутністю доступної офіційної інформації щодо результатів реалізації експериментального проєкту, про які Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, відповідно до пункту 5 Постанови КМУ від 4 грудня 2019 року №1178, мало поінформувати Кабінет Міністрів України до 15 лютого 2021 р. Натомість представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і ДП «Прозорро.Продажі» наполягали, що реалізація експериментального проєкту щодо проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини дала змогу налагодити прозорі механізми торгівлі необробленою деревиною та збільшити надходження до бюджету. Під час проведення Другого Всеукраїнського лісопромислового форуму у Львові (20 травня 2021 року) представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і ДП «Прозорро.Продажі» заявили, що передбачено впровадити реалізацію 100 % щомісячних запланованих обсягів заготівлі необробленої деревини через електронні аукціони.

Разом з тим, після набуття 1 липня 2021 року чинності Закону України 738-IX від 19 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів», яким внесено зміни до Закону України «Про товарну біржу», ситуація з торгівлею необробленою деревиною загострилася. Адже ключовим учасникам ринку (продавцям та споживачам деревини) без урахування їхньої думки знову змінили правила гри, про що свідчать гострі дискусії на Третьому Всеукраїнському лісопромисловому форумі у Києві (29 вересня 2021 року), зокрема щодо питання розміру комісії, яку сплачує покупець деревини.

На сьогодні вже значна кількість споживачів деревини (понад 2000 підприємств з 1 липня 2021 р.) та лісових господарств стали учасниками ліцензованих біржових торгів, що свідчить про зрозумілість та доступність біржових механізмів. Тому вилучення товарних бірж з процесу продажу лісоматеріалів необроблених є недоцільним, особливо зважаючи на заявлені наміри представників влади створити національну біржову платформу.

Позицію окремих представників електронних та біржових майданчиків (ДП «Прозорро.Продажі», ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр»,ТБ «ТСБ «Галконтракт», ТСБ «Сумська ресурсна біржа», ТОВ «Українська енергетична біржа», ВАТ «Білоруська універсальна товарна біржа» та ін.) щодо функціонування ринку торгівлі необробленою деревиною представлено на Другому та Третьому Всеукраїнських лісопромислових форумах. Позаяк щорічний обсяг доходів лісогосподарських підприємств від продажу необробленої деревини становить понад 20 млрд. грн, то послуги посередників можуть складати понад 200 млн. грн, тому природньо, що представники електронних та біржових майданчиків ведуть активну боротьбу за цей ринок.

Під час свого виступу на Другому та Третьому Всеукраїнських лісопромислових форумах представники ВАТ «Білоруська універсальна товарна біржа» наголосили, що обсяг біржових угод з лісоматеріалами необробленими (круглими) для внутрішнього ринку Білорусі становить орієнтовно 40…50% від всіх біржових угод з лісопродукцією (у грошовому еквіваленті). Для прикладу, у січні 2021 року на біржі продано 686,62 тис. м³ лісоматеріалів необроблених, а за 2020 рік – 15927,03 тис. м³, що практично співставно з обсягом необробленої деревини в Україні (https://www.butb.by/tsifry-i-analitika/obzor-birzhevogo-tovarnogo-rynka/).

Головне завдання української влади як законодавчої, так і виконавчої: розробити відповідні нормативно-правові та регуляторні документи і забезпечити чіткі, прозорі та зручні правила гри на ринку деревини, з урахуванням позитивного світового досвіду, зокрема щодо розроблення раціональних критеріїв функціонування торгівельних майданчиків різної форми власності та умов роботи. А це неможливо зробити без урахування думки ключових учасників ринку. Якщо думка лісівників частково врахована, оскільки вони отримують кошти за продану деревину у будь-якому випадку (прямі договори, електронні аукціони, біржові торги), то для споживачів деревини, які в умовах дефіциту деревинної сировини та невпинного зростання її вартості змушені терпіти економічні збитки, скорочувати виробництво, втрачати кадри, у тому числі й високопрофесійні, питання прозорого функціонування ринку деревини є надзвичайно важливе.

Економічне та соціальне значення суб’єктів підприємницької діяльності, які переробляють деревинну сировину, є доволі високим (рис. 10). За даними державної служби статистики України (https://www.ukrstat.gov.ua) у 2020 році таких суб’єктів було більше 15000 з обсягом виробництва продукції понад 36 млрд. грн, на яких працювало більше 70 тис. працівників, а якщо врахувати, що частина суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють у меблевій та лісогосподарській галузі, також переробляють деревинну сировину, то наведені показники будуть значно вищими.

Реалізація дев’ятого пункту розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення, особливо підпункту 1, у якому на Кабінет Міністрів України покладається обов’язок впродовж трьох місяців з дня опублікування Закону: забезпечити прийняття Порядку продажу деревини, Порядку декларування операцій з деревиною, Порядку експорту окремих виробів з деревини та інших нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також забезпечити розроблення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища Порядку щодо визначення показників якості деревини та методів їх контролювання та його прийняття, викликає тільки одне надзвичайно важливе питання, чи до цього процесу будуть залучені представники деревообробного бізнесу, лісового господарства, науковці та інші зацікавлені сторони, оскільки більшість з наведених документів є визначальними для функціонування ринку деревини і за умови нефахового підходу до їх розроблення можуть повністю знівелювати сам Закон України «Про ринок деревини».

В органів державної влади є достатньо важелів впливу та механізмів регулювання, які задля зростання усіх галузей лісового сектора, отримання належних платежів до бюджетів усіх рівнів та забезпечення соціальних гарантій працівників, дадуть змогу забезпечити прозоре функціонування ринку деревини без надання преференцій окремим учасникам і з урахуванням позитивного світового досвіду та усталених практик.

Проблема 4. Які шляхи подальшого розвитку лісового сектора України?

На сучасному етапі розвитку суспільства людство вже цілком відчуває результати прискореного розвитку технологій, які практично щоденно забезпечують відкриття, втілені в нових досягненнях наукової та технічної думки.

Одним із перспективних напрямків розвитку лісового сектора є впровадження технологій з біохімічного перероблення деревини. Яскравим прикладом такого технічного поступу для підприємств України може стати досвід фінської компанії UPM, яка ще у 2008 році оголосила про прийняття нової корпоративної концепції: «UPM – the Biofore Company» (https://www.upmbiochemicals.com/). Згідно цієї концепції, компанією взято курс на досягнення технічної досконалості і екологічну безпечність виробництв та орієнтацію на виготовлення біопродукції. На сьогоднішній день на одному з підприємств компанії виготовляється UPM BioVerno naphtha і UPM BioVerno diesel – пальне для автомобільного транспорту (рис. 11). Для виготовлення такого виду продукції використовується талова олія, похідний продукт виробництва целюлози на інших заводах компанії, що дає змогу не тільки забезпечити повний цикл переробки деревини, але й синтезувати продукт, який при використані генеруватиме до 80% менші викиди парникових газів порівняно з паливними матеріалами отриманими з нафти, а також в цілому скорочуватиме необхідність в споживанні викопних вуглеводнів. Перевагою цих матеріалів порівняно з іншими видами біопального є те, що для їх виготовлення не потрібно переробляти рослини, які можна переробити в продукти харчування чи використовувати посівні площі під вирощування технічних рослин замість рослин, які мають харчову цінність. Ця перевага є також вкрай актуальною в умовах зростання населення світу і поглиблення продовольчої кризи.

Компанія UPM будує також завод із виготовлення відновлених функціональних наповнювачів (RFF), а також гліколів. Обидві групи продуктів можна отримувати в результаті багатостадійної переробки відходів деревообробних підприємств та лісоматеріалів необроблених, отриманих в результаті санітарних рубок та рубок догляду. RFF отримують з проміжного продукту переробки деревини лігніну і вони можуть бути використані при виготовленні гуми та пластиків. Гліколі, а саме моноетилен (MEG) та монопропілен (MPG) гліколі, отримують з проміжного продукту переробки деревини моносахариду «деревного цукру», які можна використовувати при виготовлені поліефірних смол, антифризів, харчових пластиків тощо. Ці продукти є основними конкурентами нафтопохідним чи штучно синтезованим органічною хімією продуктам, тому їх подальше використання в промисловому виробництві сприятиме зменшенню обсягів використання викопних вуглеводів і, як наслідок, покращенню екологічної ситуації.

Отже, можна стверджувати, що біохімічне перероблення деревини – відновлювального ресурсу – є економічно вигідним та екологічно обґрунтованим способом перероблення, який дає змогу розширити асортимент продукції лісового сектора і збільшити його частку в загальній структурі ВВП держави.

Ще одним перспективним напрямком розвитку лісового сектора є дерев’яне домобудування, для ефективного впровадження якого доцільно розробити та реалізувати спеціальну Державну цільову програму. У цьому випадку варто говорити не стільки про будівництво приватних будинків зі зрубу, оциліндрованих колод чи брусів (цільних або клеєних), яке, хоч і не є масовим і також потребує розвитку, але є загальновідомим в нашій державі, а про промислове будівництво та будівництво багатоповерхових споруд (рис. 12). Такі будівлі, як свідчить європейський і північно-американський досвід, окрім екологічності, характеризуються високою енергоефективністю і довговічністю. Стимулювання саме такого способу будівництва дасть змогу нарощувати виробничі потужності не тільки підприємствам з виготовлення столярно-будівельних виробів, але й суміжним виробництвам з виготовлення столярних, меблевих та інших виробів з деревини та деревинних матеріалів.

Важливим є також залучення підприємств лісового сектора до виготовлення сучасної цифрової техніки та транспортних засобів. У світі загалом, і в Україні зокрема, спостерігається постійно зростаючий попит на вироби з екологічних матеріалів, до яких відносять і деревину. Тому наразі не тільки дерев’яні флешки, клавіатури, навушники та інші відносно прості вироби стали реальністю, але і комп’ютери з корпусами із клеєної деревини, телефони з дерев’яними панелями замість задньої кришки, найрізноманітніші види аудіо програвачів та інша техніка.

Для збалансованого розвитку лісового сектора, окрім стимулювання переробки лісоматеріалів, необхідно стимулювати і їхнє вирощування. Сучасні тенденції, які будуть підсилюватися і в наступні роки, свідчать, що перспективними напрямками у ведені лісового господарства є формування «енергетичних» або «компенсаційних» насаджень.

Енергетичні насадження – один із варіантів вирішення наростаючої енергетичної світової кризи. Оскільки такі насадження характеризуються високою продуктивністю, то дають змогу отримувати паливні матеріали щорічно з однієї і тієї ж плантації, що позитивно відрізняє цей спосіб від класичного підходу в заготівлі лісоматеріалів.

Формування компенсаційних насаджень – це відносно новий тренд у ведені екологічно відповідального бізнесу, де підприємства з виробництва промислової продукції беруть на себе зобов’язання насаджувати відповідні площі лісів пропорційні до їхніх викидів вуглекислого газу (СО₂) в атмосферу. Таким чином формується баланс між шкідливими викидами в атмосферу і екологічними компонентами, які запобігатимуть впливу цих викидів. Хоча такі підходи у ведені бізнесу характерні більше для розвинених країн Європи, проте окремі українські підприємства також долучаються до формування компенсаційних насаджень; окрім цього, Україна вже має позитивний досвід у залучені закордонних інвестицій у цьому напрямку, оскільки ліси можна садити у будь-якому регіоні світу, який має придатні кліматичні умови для цього. Стимулювання аналогічних екологічних ініціатив серед вітчизняних підприємств дасть змогу суттєво збільшити лісові насадження України та сприяти екологічній відповідальності.

Наведені перспективні напрямки розвитку лісового сектора України не є виключними, і яким шляхом буде проходити реальна еволюція ще невідомо, проте врахування сучасних тенденцій дасть змогу підсилити його роль у формуванні ВВП нашої держави, а також відкриє нові можливості для освоєння закордонних ринків.

Висновок

Автори цієї статті не претендують на унікальність її тематики, оскільки впродовж тривалого часу проблема розвитку лісового сектора України та його майбутнє є предметом розгляду, дослідження й обговорення багатьох зацікавлених осіб, публікації яких наявні у відкритому доступі. Наведені думки та пропозиції можуть не збігатися із думками та пропозиціями інших авторів, проте вважаємо, що запропонований у статті проблемний підхід та шляхи його вирішення з урахуванням позитивного світового досвіду та усталених практик дадуть змогу зацікавленим сторонам краще осягнути своєчасність та важливість впровадження ринку деревини. Ефективне функціонування ринку деревини з чіткими, прозорими та зручними правилами гри сприятиме розвитку підприємств лісового сектора, а як наслідок – збільшенню належних платежів до бюджетів усіх рівнів, створенню нових та підтримці наявних робочих місць і покращенню соціального статусу працівників, а також дотриманню основних вимог екологічного імперативу.

Важливо усвідомлювати, що прийняття та впровадження найкращих законодавчих документів, у нашому випадку Закону України «Про ринок деревини» та інших відповідних підзаконних актів, буде неефективним, якщо вони будуть використовуватися людьми без належних знань та фахової освіти, зокрема лісогосподарської та технологічної.

Заклади вищої, передвищої та професійно-технічної освіти України, які здійснюють підготовку фахівців для підприємств лісового сектора, страждають на хронічний брак фінансування. Проблему покращення якості підготовки фахівців у таких закладах освіти можна частково вирішити шляхом прийняття на законодавчому рівні норми, що уможливить надання податкових послаблень зацікавленим представникам бізнесу в обмін на матеріально-технічну та фінансову підтримку закладів освіти (подібна практика існує у деяких розвинених країнах).

Відомі мислителі, державні і політичні діячі (Джордж Вашингтон, Отто Бісмарк та багато інших) наголошували на значенні освіти та науки для розвитку суспільства. Сподіваємося, що представники державних органів влади і безпосередні учасники ринку деревини розуміють надзвичайно важливе значення працівників з фаховою освітою та прикладної науки для успішного розвитку бізнесу, пов’язаного з лісом та його ресурсами.