24/12/2021
0Як створити максимально сприятливі умови життя наймогутнішим звірам нашої фауни.
Унікальні проєкти щодо збереження та відновлення популяцій рідкісних видів тварин впроваджуються на Закарпатті. Активну допомогу працівникам лісового і мисливського господарства гірського краю надає Всесвітній фонд природи WWF в Україні.
Ведмедів в Україні мало – за даними Червоної книги (2009) їхня кількість не перевищує 300 особин і живуть вони по всій території українських Карпат, а це понад 20 тис. кв. кілометрів. Найбільше клишоногих (понад сотню) налічується у Закарпатській області. Зустрічаються вони в шпилькових, листяних і мішаних лісах, влітку дістаються поясу криволісся та субальпійських луків. Основні причини скорочення чисельності виду – браконьєрство, деградація традиційних сприятливих місць перебувань, зменшення кормової бази, турбування тварин під час лісозаготівель, збирання грибів і ягід, нерегульована рекреація.
Історично Закарпаття, де ведмідь є символом краю і навіть зображений на гербі, виконувало роль екологічного коридору між Словаччиною, Угорщиною, Польщею та Румунією. Саме в цій області, ряд лісомисливських господарств – (Брустурянське, Ясінянське, Рахівське, Великобичківське), які є найбагатшими на рідкісні червонокнижні тварини, під координацією Карпатського біосферного заповідника та за активної допомоги Всесвітнього фонду природи WWF, здійснюють масштабні проєкти. Розкрити карти про їхні завдання, хід, плани і перспективи на прикладі одного з підприємств – Ясінянського – попросимо координатора проєктів природоохоронної організації WWF в Україні Романа Черепанина.
Індикатори здоров’я гірських систем – так називають великих хижаків Карпат учені, екологи, лісівники. Крім ведмедя бурого, йдеться ще й про рись євразійську.
– Моніторинг тварин організовано в межах проєктів «Співжиття заради збереження» і «Життя великим хижакам Європи», які підтримуються Всесвітнім фондом природи в Польщі (WWF-Польща) та програмою «LIFE» Європейського Союзу, – розповів пан Роман. – За сприяння WWF-Україна співробітники Ясінянського ЛМГ здійснюють ретельні дослідження біології та екології кожного виду. Впродовж останніх років вдалося детальніше з’ясувати ареал поширення, міграційні шляхи, добові й сезонні особливості переміщення. Завдяки фотопасткам отримали унікальні кадри життя ведмедів і рисей в їхніх природних середовищах існування, зрозуміли, яким оселищам ці тварини надають перевагу. Ясінянці брали також участь у синхронізаційних обліках великих хижаків разом із представниками суміжних лісгоспів і природоохоронних установ. Такі обліки дають змогу отримати реальні дані щодо чисельності тварин і уникнути «подвоєння» чи «потроєння» результатів. Окреме завдання моніторингових досліджень – збір біологічного матеріалу і побічних продуктів життєдіяльності ведмедя (шерсть і послід) для проведення у майбутньому генетичних досліджень. Отримані результати допоможуть краще зрозуміти дослідникам структуру популяції тварини, а відтак, розробити ефективні й довготривалі заходи для збереження виду. В майбутньому планується також проводити збір біологічного матеріалу вовка для з’ясування генетичної структури виду на території. Команда WWF-України готується проводити й телеметричні дослідження рисі євразійської – аби ліпше розуміти міграційні шляхи, її біологію та екологію, а в підсумку розробити ефективні заходи для збереження та менеджмент-плани для різних територій поширення звіра.
Вперше в країні. Використовуючи успішну міжнародну методику і роками набутий практичний досвід, члени організації WWF-Україна взялися з’ясувати, наскільки, дійсно, загрозливий стан із чисельністю популяцій рисі євразійської і ведмедя бурого в гірському регіоні українських Карпат – ця амбітна мета природоохоронної спільноти лягла в основу проєкту «Співжиття заради майбутнього».
– З чого почалася реалізація проєкту на Закарпатті? – з таким першим питанням завертаюся до одного з найактивніших його учасників, мисливствознавця Ясінянського ЛМГ Василя Дердюка.
– Із семінару-тренінгу «Сучасні методи моніторингу диких тварин та особливості синхронізаційних обліків», який відбувся 17–19 грудня 2020 року в м. Хуст за участю представників лісових і мисливських користувачів, природоохоронних установ, науковців. Семінар мав навчально-практичне значення для всіх учасників заходу та став майданчиком для обміну інформацією, досвідом. Результати тренінгового обговорення знайшли своє практичне втілення вже 23–24 лютого поточного року, коли одночасно відбулися польові синхронізовані обліки в угіддях на території п’яти державних лісомисливських господарств і двох Товариствах мисливців і рибалок, Карпатського біосферного заповідника і Карпатського НПП. Варто відзначити, що така синхронізація моніторингу і співпраця між установами різного підпорядкування на різних регіональних рівнях відбулася в країні вперше. До польових робіт у ДП «Ясінянське ЛМГ», як спостерігачі, були залучені проєктний менеджер і координатор проєктів WWF-Україна, кандидат біологічних наук, доцент кафедри біології та екології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Роман Черепанин і зоолог, учасник ХХ-ї та ХХІІІ-ї вітчизняних Антарктичних експедицій, доктор сільськогосподарських наук, професор Львівського національного лісотехнічного університету Павло Хоєцький.
Біля дерев’яної скульптури сімейству ведмедів на території офісу Ясінянського ЛМГ – головний мисливствознавець Андрій Климпотюк (праворуч) і мисливствознавець Василь Дердюк
– Які подальші кроки підприємства і WWF-Україна?
– Успішний досвід спільних синхронізованих обліків, спільне бажання мати достовірні результати стали поштовхом для підписання угоди про співпрацю у сфері збереження біорозмаїття, а саме: збору інформації про великих хижаків і рідкісні види з метою отримання даних про стан та здоров’я їхніх популяцій, зменшення ризиків конфлікту «хижак–людина» і «хижак–велика й дрібна худоба». Відповідно до узгоджених умов підписаної угоди координатор проєктів Роман Черепанин і виконавчий директор WWF-Україна Богдан Вихор передали адміністрації лісомисливського господарства в тимчасове користування комплект обладнання для спостереження й моніторингу за дикими тваринами: фотопастку, мисливську камеру, зарядний пристрій, 32 акумуляторні батареї, 4 карти пам’яті. Ми також отримали і встановили в жвавому куточку селища яскравий інформаційний стенд «Як поводитися в місцях існування ведмедів».
Практичні поради біологів-практиків допомогли мисливсько-єгерській службі усвідомити можливості більш ширшого використання даних із фотопасток і ефективно використовувати отриману інформацію для еколого-освітніх і пізнавальних цілей, сприяючи, таким чином, відкритості роботи державних установ і популяризації професії лісівника та єгеря. Як результат, ми започаткували щотижневу рубрику на фейсбук-сторінці підприємства, де впродовж «періоду тиші» регулярно публікували фотозвіти про «впольованих» диких мешканців лісів – вони стали об’єктами жвавих обговорень громадськості. Водночас, не забували і про цільове призначення фотопасток, наданих WWF-Україна – моніторинг рисі й ведмедя. З цією метою одна була встановлена на солонці, де раніше вже фіксували ведмедя, інша використовувалась на токовищах, переходах і міграційних шляхах. Чого варті лише знімки та відео з токовища глухарів або прекрасної особини рисі. Деякі фотороботи охоче надаємо для публікації нашому професійному журналу. Загалом, ми отримали масу надзвичайно корисної інформації з життя диких тварин, яка в майбутньому буде використана для покращення ведення мисливства і охорони фауни.
В основі – й генетичний аналіз, і метод телеметрії. Звертаюся до Василя Дердюка ще з таким питанням:
– Знаю, що для моніторингу ведмедя бурого використовуєте не лише фотопастки, а й ведете пошук і збір генетичного матеріалу. Що можна сказати про цей напрямок роботи?
– Встановлення чисельності диких тварин у мисливських угіддях, у тому числі, й хижаків, занесених до Червоної книги України, здійснюється, зазвичай, під час зимової таксації фауни за відповідними методиками й інструкціями. Але, якими б методами ми не користувались, результати обліків на певній території завжди будуть містити умовні (або відносні) показники. Що ж до методів обліку, скажімо, ведмедя бурого, за принципом збору генетичного матеріалу (шерсть, екскременти), можна отримати не тільки точну кількість особин на певній території, але й вікову і статеву структуру популяції, родинні зв’язки окремих особин, спорідненість із іншими популяціями регіону тощо. А це вже дає нам просторову картину поширення ведмедя, надає можливість встановлення шляхів переміщення у межах території мешкання чи визначення міграційних коридорів. Оскільки й індивідуальні ділянки ведмедя і міграційні коридори можуть охоплювати угіддя кількох мисливських користувачів, тому, на наше переконання, вкрай важлива співпраця у такому форматі, який нині реалізується за ініціативи організації WWF-Україна.
Сьогодні саме по ведмедю єгерською службою ведеться активний пошук і збір генетичного матеріалу. В перспективі, якщо до кінця року ми зможемо зібрати зразки з усієї території угідь, то вже наступного року матимемо чітку картину щодо кількості ведмедя бурого. Коли ж таку роботу проведуть більшість користувачів, то можна буде виявити, на яких територіях його кількість зменшується, а де, може, і зростає. Про останнє свідчать окремі випадки появи бурих у людських садах поблизу лісових масивів, чого не фіксували вже давно. Лишень слід пам’ятати, що все ж таки ведмідь – обережний хижак і аж ніяк не проявляє такої цікавості як людина, котрій замало побачити сліди звіра, – вона хоче його самого побачити, а дехто й помацати, аби упевнитись, що це, дійсно, лісовий «вуйко». Ведмідь, зазвичай, першим відчуває присутність людини і старається уникнути прямого контакту.
Що ж стосується рисі, яка за своєю суттю є великою кішкою, то й особливості поведінки, зокрема, шляхи міграції, добові та сезонні переміщення її відмінні від поведінки інших хижаків і до того ж ще недостатньо вивчені. Сучасні засоби, передусім, фотопастки, стають тут надійними помічниками в роботі єгерської служби.
– За кордоном досить давно застосовується метод телеметрії – і щодо ведмедя, і щодо рисі, і вовка. Про нього згадував Роман Черепанин.
– Він, звичайно, дорого вартує, адже, крім самого електронного ошийника, потрібно ще чимало зусиль з відлову хижака і встановлення ошийника, послуг супутникового спостереження тощо. Зате телеметрія забезпечує точний результат переміщення звіра в реальному часі. Можливо, ми забігаємо наперед, але відзначу, що роботи з телеметрії рисі вже розпочались і в Україні. Приємно, що окрім природоохоронних установ залучено й наше лісомисливське господарство (до речі, єдине з підприємств, підпорядкованих Держлісагентству). Неабияку роль тут відіграла позиція директора ЛМГ Ігора Піпаша, котрий висловив готовність до співпраці й повну підтримку такого проєкту під час робочої зустрічі з науковцями, яка передувала польовим обстеженням.
Директор Ясінянського ЛМГ Ігор Піпаш, головний мисливствознавець Андрій Климпотюк, координатор проєктів Роман Черепанин і виконавчий директор WWF-Україна Богдан Вихор під час передачі адміністрації підприємства комплекту обладнання для спостереження й моніторингу за дикими тваринами
– Уже маєте певні напрацювання?
– На початку вересня відбулись рекогносцировочні польові заходи з виявлення потенційних місць встановлення спеціальних пасток. Крім українських колег Романа Черепанина та Ігоря Дикого, в обстеженнях брали участь і словацькі зоологи Якуб Кабула, Томаш Ілько та Броніслав Там. Вони вкотре відзначили унікальність місцезнаходження господарства, яке оповите трьома гірськими масивами – Чорногірським, Свидовецьким і Горганським, які, водночас, є потенційними міграційними шляхами великих хижаків, у тому числі й рисі. Саме унікальність розташування лісових масивів і відіграла вирішальну роль при відборі територій для втілення проєкту з телеметрії рисі. Як буде далі – покаже час, адже науковці повинні опрацювати матеріали польових обстежень і надати свої рекомендації та пропозиції стосовно дій, які треба виконати підприємству задля успішної реалізації проєкту. Принагідно хотів би подякувати словакам за цінний подарунок для єгерів – фотопастку з білим спалахом, яка гарантує надзвичайно чіткий знімок як удень, так і вночі. Такі знімки дають змогу ідентифікувати рись за індивідуальним рисунком хутра.
– Бажаємо, пане Василю, успіхів усім тим, хто дотичний до високоблагородної справи збереження, дослідження, примноження популяцій рідкісних видів диких тварин. Віримо, що слід за бурим ведмедем у Карпатах не пропаде.
АКЦЕНТИ
Андрій Климпотюк, головний мисливствознавець ЛМГ:
– Нещодавно Міндовкілля затвердило Національний план дій для збереження рисі євразійської в Україні. Цей офіційний документ свідчить про визнання важливості захисту хижака на державному рівні. На мою думку, документ повинен містити і пункт стосовно відшкодування втрат, завданих мисливському господарству. Адже не секрет, що основний об’єкт харчового ланцюга рисі – це козуля європейська і що саме користувачі мисливських угідь несуть основні збитки від цього хижого звіра. Таке відшкодування буде спонукати користувачів до більш дієвої охорони рисі й ведмедя і у мисливських угіддях недержавної форми власності.
Знімки рідкісної фауни зроблені в лісових угіддях Ясінянського ЛМГ на фотопастки, надані WWF-Україна, “Лісовий і мисливський журнал”
