ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ  ДИРЕКТОРИ ДЕРЖЛІСГОСПІВ про реформу Болоховця

ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ  ДИРЕКТОРИ ДЕРЖЛІСГОСПІВ про реформу Болоховця, оскільки вони і ніхто інший будуть відповідати за її наслідки за схемами прихованої безоплатної приватизації державної землі – жорстко відповідати.

Укрупнення державних лісогосподарських підприємств – це ширма, за мішурою якої прихована основна мета так званої реформи лісової галузі. Вона полягає в переформатуванні суб’єктів права власності і права користування лісами, точніше землями лісогосподарського призначення.

Не випадково наріжну проблему реформи – земельну – Держлісагентство розпочало озвучувати тільки зараз, за якихось десять днів до того, як галузь почне працювати в нових умовах. Далі вже просто непристойно для високих лісових чиновників робити вигляд, що земельні питання, мовляв, не варті жодної уваги. Навіть після заяв начальника управління стратегії і економічного розвитку Держліс­агентства Ігоря Лицура, який заявив у своєму недавньому інтерв’ю, що такої проблеми взагалі немає.

Нові умови для лісового господарства і лісгоспів – це не тільки свої-чужі трудові колективи, розподіл посад, підписання досі не бачених і не чуваних угод і документів.

Нові умови – це в першу чергу зміни до законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв’язку з переходом прав на об’єкт нерухомого майна, на ній розміщеного.

Ще наприкінці травня в одному із своїх журналістських матеріалів я описала один цікавий лайфхак для охочих дешево і сердито пограти на ринку землі. А саме про те, як за сущі копійки можна стати власником земельної ділянки якої завгодно площі, хоч у десятки гектарів. Для цього достатньо придбати на ній занедбаний сарай чи розвалену будівлю. А далі – справа техніки із застосуванням норм ст. 120 Земельного кодексу.

Аж тут 1 жовтня цього року вступив в силу Закон № 1720-IX, який цю техніку значно спрощує. Але і цього комусь здалося замало, і навздогін з’являється законопроект № 5248, що максимально розчищає правове поле, зокрема процедуру реєстрації, для «автоматичного» переходу прав на земельну ділянку у разі набуття особою права власності на розташовані на ній будинок, будівлю або споруду (про споруду для лісівників – особливо цікаво).

Переконана, що на ці зміни не звернули ніякої уваги директори лісгоспів. Тим більше начальники обласних лісових управлінь зі своїми юристами, які звикли тільки виконувати вказівки і хотєлкі ДАЛРУ.

Врешті, начальникам, обласним і столичним, це і не потрібно. Не їм віддуватися за великий переділ лісовий земель, який почнеться з 1 січня, коли одночасно (це ж треба, який цікавий збіг!) вступлять в дію норми законопроекту № 5248 і наказу Болоховця з реформи лісгоспів.

В зміненому законодавчому полі доля земель державної і комунальної власності круто змінюється. Вони ідуть услід за будівлями.

Тут є кількома варіантів. Перший – якщо земля під придбаною нерухомістю оформлена, тобто має кадастровий номер. Тоді взагалі нема жодних проблем – право на землю переходить до нового власника нерухомості в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього власника без зміни цільового призначення. Це означає, що новий власник мисливського будиночку, цеху переробки, контори лісництва і навіть стаціонарного пункту обігріву розміром два на три метри за безцінь забере земельну ділянку довкола нього собі у користування на все життя, що залишилося, з перспективою подальшої безконкурентної і безоплатної приватизації.

Але у лісгоспів переважно землі не оформлені взагалі, тим більше не виділені в окремі ділянки за будівлями. Цей варіант – сущий клондайк для набувачів нерухомого майна, які не можуть отримати землю на титулі постійного користування, тобто не є спеціалізованими підприємствами лісового господарства. Вони тепер вправі звернутися протягом місяця до розпорядника землі (наразі до облдержадміністрацій) з відповідним клопотанням передати їм ділянку у власність або в оренду. І ось він – прекрасний нюанс. Землю можна нарізати в яких завгодно обсягах, все залежить від домовленостей з розпорядником. А далі – знову зелене світло до її безоплатної приватизації фактично за копійки, тобто за ціну якоїсь лісгоспівської будівлі!

Тож кому ще незрозуміло, чому зараз кабмін змагається за те, щоб перебрати на себе від облдержадміністрацій повноваження розпоряджатися землями лісогосподарського призначення?

Ризик корупційної складової при вирішенні цих питань дуже високий. Хтось має шанс нечувано збагатитися. Водночас держава (а для комунальних земель – територіальні громади) опиняється в суттєвому програші. 

Серед мінусів законопроекту №5248 експерти називають виведення державних земель з вільного обігу. Великі земельні ділянки просто упливуть від держави чи громади задарма в автоматичному порядку до набувача нерухомого майна. Власника, тобто державу і громаду, позбавляють основного права – вільно розпоряджатися своєю власністю.

При цьому, зазначають експерти, законопроект не регламентує процедурні аспекти перевірки нотаріусом чи державним реєстратором «чистоти» самої земельної ділянки, правомірності виникнення прав на неї в кожному конкретному випадку і переходу права власності чи користування (оренди) на неї до нового набувача нерухомості.

«Ми вже зібрали інформацію щодо надлишкового майна, яке є в лісогосподарських підприємствах», – повідомив вже згаданий Ігор Лицур про дії Держлісагентства в рамках так званої реформи лісового господарства. Слово «надлишкове» означає, що це майно пустять в приватизацію. Але ніхто не говорить про те, що за ним піде і земля лісогосподарського призначення.

Розпоряджатися надлишковими будівлями і спорудами лісгоспів, встановлювати на них ціну буде ДАЛРУ. А отже і тримати в своїх руках закритий банк охочих придбати це майно і щасливчиків, яким воно відійде разом з землею, а також стартові і кінцеві реалізаційні ціни разом з вирученими коштами.

Але останній і основний документ щодо землі підписуватиме директор лісгоспу від імені її нинішнього постійного користувача – державного лісогосподарського підприємства. Реформа і тут постаралася – в результаті пертурбацій лісгоспів в директорському корпусі залишаться тільки свої і дуже перевірені, чужі там не ходять. Вони опиняться між двох вогнів – між ДАЛРУ і ОДА чи кабміном. Ці структури знайдуть між собою спільну мову – жодних сумнівів. А також завжди знайдуть крайнього.

Як мовиться, попереджений – озброєний.

Світлана Ісаченко,

журналістка, спеціально для «Відкритий ліс».