Поліський самітник

Кажуть, хороша прикмета, коли побачиш навесні лелек, які тільки-но прилетіли з теплих країв до рідних міст. А коли пощастить спіймати зором їх у польоті, то взагалі чудово — ноги нібито не будуть боліти. Тож завжди в кінці березня — на початку квітня, буваючи в сільській місцевості, роздивляюсь, дослухаюсь, чи не прозвучить знайоме клекотання, чи не пролетять у голубизні неба бузьки. Бо як добре потепліє, то зустріч з білими лелеками — не дивина: вони і на лузі, і по свіжозораному полю походжають, полюючи за поживою. 

А ось чорного лелеку дуже рідко вдається побачити. Не випадково він — найзагадковіший і найменш вивчений птах з фауни України. Це пов’язано з його потаємним способом життя. Зазвичай чорний лелека гніздиться в глухих закутках старих лісів. Сусідства з людиною переважно уникає. Загадковості цього птаха сприяє і невисока чисельність популяції, через що чорний лелека занесений до «Червоної книги України». І якщо в народі білий родич цього птаха користується популярністю і повагою (він же дітей приносить — і цим усе сказано!), то чорний лелека такої пошани не має. Переважно, навпаки, наші предки ототожнювали його із злими лісовими силами. А відтак і уникали зустрічі з ним. Одне слово, в якийсь час людина поділила тварин і птахів на корисних, яких охороняла, і шкідливих, яких знищувала. Чорний лелека, як птах рибоїдний, відразу потрапив до другої категорії…

У світі чорний лелека більш поширений, ніж білий. Він гніздиться у всій лісовій зоні Євразії, на півдні Піренейського півострова. Гніздовий ареал простягається до Північного Китаю, Афганістану, Перської затоки. Окрема осіла популяція існує на півдні Африки. Зимує в Африці на землях між Сахарою та екватором, а також в Індії і на південному сході Китаю. Під час міграції великих зграй не утворює.

В Україні чорний лелека переважно зустрічається в Карпатському регіоні — у Східних Карпатах і прилеглих рівнинах у межах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, а також на Поліссі — Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській областях. У світі налічується двадцять тисяч гніздових пар чорного лелеки. В Україні, за оцінкою орнітологів, гніздиться 400-500 пар, з яких у Карпатах третина, а решта — на Поліссі.

ЩОБ МЕНШЕ БУЛО «МЕРТВИХ» ГНІЗД

Нас, звичайно, цікавить, скільки пар чорних лелек гніздиться на Волині. І коли про це заходить мова, то найпершим консультантом у цьому питанні може бути лучанин Михайло Химин, для якого стало покликанням досліджувати життя птахів, зокрема рідкісних. Він очолює Волинське відділення Українського товариства охорони птахів, є членом Західноукраїнського орнітологічного товариства. Михайло Васильович сходив наше Полісся, як кажуть, вздовж і впоперек з біноклем та фотоапаратом. Тобто знає про флору і фауну краю не з книжок. І в цьому році, зокрема 28 березня, на заплаві річки Прип’ять в Любешівському районі він уже бачив чорного лелеку, який повернувся з вирію.

Самостійні спостереження Михайла Химина особливо знадобилися під час проведення акції «Лелека». Йдеться про те, що Західноукраїнське орнітологічне товариство за підтримки міжнародного фонду «Лелека» (фонд запроваджений країною Ліхтенштейн спільно із Швейцарією) досліджувало популяцію чорних лелек спочатку два роки у Карпатах, а в 2006-2007 роках — на Західному Поліссі, в тому числі й Волині. З приводу гніздування поліських самітників Михайло Химин розповідає:

— Щоб картина була реальна, скажу, що на Волині гніздиться сімдесят пар чорних лелек. Хоч ми бачили значно більше гнізд — до двохсот. Але серед них зустрічались давно покинуті. Це було видно з першого погляду.

На думку мого співрозмовника, ситуація з популяцією чорних лелек на Волині обнадійлива — в останні десятиліття їх число не зменшується. А порівняно із сімдесятими роками минулого століття чорних лелек стало більше. Хоч, як зауважив Михайло Васильович, може, тоді облік був недостатній. А ось сама природа влаштовує цим птахам добрячі випробування. Зокрема, у 2004 році літо було сухе — тоді по верхів’ях боліт можна було ходити і, як кажуть, ніг не замочити. Ясно, що така ситуація — несприятлива для лелек як білих, так і чорних. Бо ж основа приросту птахів — кормова база. Треба ж чимось потомство вигодовувати.

До речі, у Ківерцівському районі неподалік села Журавичі Михайло Химин спостерігає за гніздом, в якому чорні лелеки поселяються впродовж понад тридцяти літ. На жаль, не до всіх гнізд повертаються птахи, відчувши чи то нестачу корму в тій чи іншій місцевості, чи якийсь дискомфорт. Чорний лелека в Україні належить до видів, які найсуворіше охороняються законодавчими актами. Він входить до переліку видів тварин Бернської конвенції, які підлягають особливій охороні, включений до списку Боннської конвенції, що сприяє збереженню мігруючих видів диких тварин, Вашингтонської конвенції, яка охороняє види дикої флори і фауни, які перебувають під загрозою зникнення. А найголовніше — чорний лелека занесений до «Червоної книги України». Уряд нашої держави встановив компенсацію у розмірі 46 200 гривень за добування чорного лелеки або заподіяння йому шкоди. Охоронний статус, одне слово, дуже високий. А як у дійсності охороняється цей птах?

— Щоб охороняти,— каже Михайло Химин,— треба знати особливості життя птаха, вести постійний моніторинг за станом популяції чорного лелеки. Акція «Лелека» якраз і мала послужити не лише обліку пар, які гніздяться на Волині, а й розширенню цих знань. А в майбутньому і впровадженню охоронних заходів. Поки що доводиться лише згадувати про те, що в радянські часи травень-червень були місяцями тиші. Часи помінялись, а природа птахів залишилась та ж сама. І добре було б, якби у ці місяці, коли починається кладка яєць, висиджування потомства, в місцях гніздування чорних лелек не планувались лісогосподарські роботи або хоча б зводилися до мінімуму. Тоді можна було б сподіватися, що менше гнізд стануть «мертвими», тобто покинутими.

А якщо вже про ідеальний варіант говорити, то довкола гнізд чорних лелек треба створювати охоронну зону. Для цього дуже обережного (особливо біля гнізда) птаха зона суворої охорони має бути в радіусі сто метрів. На цій території забороняється проведення будь-яких лісогосподарських робіт протягом усього року, а під час гніздового періоду (з середини квітня до кінця липня) у цій зоні не можна навіть перебувати. На лісових дорогах і просіках, що проходять через зону суворої охорони, мають стояти попереджувальні аншлаги на зразок: «Місце розмноження тварин, занесених до «Червоної книги України».

БУДУТЬ БОЛОТА — ПОБІЛЬШАЄ І ПТАСТВА

А що у волинських лісах є гнізда чорних лелек, то про це я почула від майстра лісу Гірниківського лісництва Ратнівського району Романа Колядюка.

— Хоч цей птах живе на відлюдді,— каже Роман Миколайович,— мені доводиться часто його бачити. Адже працюю в лісі вже тринадцять років і буваю у найглухіших куточках.

До речі, як і бузько звичайний, чорний лелека будує таке саме гніздо: до двох метрів у діаметрі воно — можна тільки подивуватися із старанності птахів, з того, як вибудовують вони, гілка до гілки, свою оселю.

— А бачив я чорних лелек,— продовжує мій співрозмовник,— в урочищах Берестя (там вони щороку гніздяться), Колетка. В основному в лісах вільхових чи в заболочених соснових поселяються вони — там, де менше людина ходить. Якщо їдеш кіньми чи мотоциклом, то вдається навіть зблизька його побачити, а як йдеш пішки, то не підпускає до себе: тільки запримітить, то відразу ж відлітає.

Хоч останнім часом чорні лелеки стають, так би мовити, більш компанійськими. Може, це пов’язано з тим, що ніхто з людей не робить їм ніякого зла. Тож можна їх побачити, як пригріє у травні сонечко, і поблизу меліоративних канав, і навіть на озерах — особливо надвечірньої пори, мабуть, навідуються сюди за рибкою.

Колись на Поліссі осушували болота, знищували їх, відвойовуючи кожен клапоть землі, тепер багато поля облогує. З одного боку, ми нарікаємо, що, мовляв, добро пропадає, а з другого — для природи така денатуралізація, яку практикують в Європі для збереження довкілля в його первісному вигляді, — це на краще. Другорядні канали зараз ніхто не чистить, вони заростають, місцевість заболочується. Будуть болота — більше стане і птаства, для якого болото — це і харч, і хороше місце для гніздування. Хочеться сподіватися, що і чорних лелек побільшає, і їх частіше можна буде побачити поряд з білими родичами.