Дорога в ліс краще далека… 

Як піклуються про комфорт своїх працівників і гостей лісових пущ у Брустурянському ЛМГ.

Брустурянське лісомисливське господарство оповите ялицево-смерековими і чисто смерековими лісами. Зелені масиви його приурочені в основному до схилів Привододільних Ґорган і розташовані в басейнах річки Брустурянки та її приток. Гірськолісовий тип господарства сприятливий для проживання й розмноження багатьох видів мисливської фауни, зокрема, оленя європейського, козулі, дикого кабана, зайця-русака, борсука, куниці лісової та кам’яної, які практично досягли тут оптимальної кількості – завдяки широкій мережі біотехнічних заходів, надійній охороні від браконьєрів. Із червонокнижних великих хижаків зустрічаються ведмідь бурий, рись. Про це дізнався я від головного мисливствознавця Василя Костяка.

– Роботу свою я дуже люблю, вона надзвичайно цікава, – розповів. – Починав з простого єгеря і вже багато років очолюю мисливський підрозділ. Для того, щоб працювати в нашій галузі, треба мати і бажання, і хист. Дикі тварини – то є Боже створіння, вони розумні, володіють своєю мовою спілкування. Навколишні ліси багаті на звірину, птаство, тож нам є про кого піклуватися.

Праця єгерів, мисливців багатогранна – про досвід місцевих стражів дикого світу Карпат ми з часом розповімо окремо. Сьогодні ж зупинимося на одній з важливих складових їхньої діяльності – рекреаційній. Територією господарства проходять екотуристичні маршрути, сюди прагнуть потрапити не лише мисливці на полювання, а й просто охочі відпочити серед розкішної природи, ознайомитися з неповторним колоритом. Як піклуються про створення належних умов для гостей, та й своїх працівників, брустуряни – загальну картину змалював директор підприємства Василь Карпа (див. «Пряму мову»). Ми ж доповнимо її.

…Разом з Василем Костяком їдемо в глибинку. В урочищі Усть-Турбат зупиняємося біля незвичної масивної споруди у формі гуцульської колиби. Виявляється, це рекреаційний пункт, зведений на місці напіврозваленого колишнього лісопункту, який залишився ще після лісокомбінату. Два роки пішло на капітальну реконструкцію, витратили майже півмільйона гривень – і отримали оригінальну будівлю, в якій можуть одночасно відпочити великі групи людей. Тут передбачено всі зручності, встановлено лісові меблі, відведено місця для зберігання дров і приготування їжі, всю навколишню територію перетворено на ігровий майданчик для дітей. Не випадково тут завжди гамірно – мандрівники не обминають гостинний дім і дякують за гарні умови.

Віднедавна високо в горах запрацювала сучасна мисливська база в сусідньому Плайському лісництві, де нас зустрів єгер Юрій Кухта. Він уже 18 років обіймає посаду, за ним закріплено 5 тис. га лісових угідь. Як кажуть, знає тут кожну стежину, а його знають усі звірі. Охоче знайомив зі своїм господарством, провів екскурсію в будинку мисливця, в якому вже завершувалися опоряджувальні роботи. Це теж давня споруда – гуртожиток лісокомбінату, де здійснили капітальну реконструкцію, добудували другий поверх. Тепер одночасно мажуть прийняти 16 любителів зеленого туризму чи полювання, – повідомив Юрій. Зала для зустрічей і дискусій, їдальня з кухнею, сауна та душові, санвузол, парове опалення – що ще потрібно для подорожуючих? Такі будинки повністю відповідають вимогам комплексного повноцінного сімейного відпочинку, рекреації, мисливства. Споруджуючи їх, звісно, передусім переслідують мету охорони лісу та його мешканців, поліпшення умов життя диких тварин на заселених ними територіях. Вони служать єгерській службі своєрідними базами для відтворення та збереження фауни. В усіх лісництвах є й непоказні будівлі «спартанського типу» – аби лісівники, мисливці мали де перепочити, мандрівники перечекати раптову негоду.

Дбають брустурянці і про створення та підтримання належного стану рекреаційної мережі в унікальних місцинах – об’єктах ПЗФ, які займають 7% від загальної площі лісомисливгоспу. А це майже 3 тис. га захисних лісів. Чого вартий, скажімо, унікальний заказник держаного значення «Ґоргани і Тавпіширка» – еталон незайманої первозданної природи Українських Карпат. Тут на площі 248 га знаходиться єдиний в Європі і світі масив пралісу – реліктової сосни кедрової, про який детально розповідали наші лісові видання. Лісівники розробили спеціальний екологічний маршрут у ньому, який став дуже популярним для екоподорожей та фотополювання, особливо восени, коли починається рев оленів і взимку, коли мешканці лісу приходять до підгодівельних майданчиків. Через таку «популярність» і увага до заповідної зони особлива: господарі обладнали кілька пунктів рекреації, встановили альтанки, попереджувальні знаки та аншлаги, відвели місця для сміття…

Подібне і на інших унікальних об’єктах. На жаль, про всі в одному репортажі не розкажеш. Та не можу насамкінець не згадати про оригінальний спосіб відпочинку, який запровадили за участю іноземців. Подорожуючи гірськими плаями влітку та ранньої осені, в горах і в долинах бачиш лісівників, єгерів із косами, граблями. Свідками косовиці трав ми стали в Кедринському лісництві. Як розповіли майстри лісу Михайло Федюк та Юрій Косюк, вітамінний корм заготовляють для підгодівлі диких тварин узимку, а кілька років тому трави сушили і для відпочиваючих, котрі вподобали ночівлю «на сіні». Це було до нашестя коронавірусу, сподіваються, що так буде і в майбутньому, коли лихо відступить. А почалося все за ініціативи швейцарців, котрі ще 2006 р. на базі цього лісництва запровадили народжений в їхній країні «Бергвальд­проєкт», який передбачає корисну фізичну працю в лісі та прості умови проживання на лоні дикої природи. Ось тоді й згодилося сіно. Волонтерський проєкт успішно функціонував у гірських системах Альп та Піренеїв, після Кедриного пустив коріння і в деяких інших лісгоспах Закарпаття. Він дуже цікавий, і ми згодом розкажемо про нього – з надією, що після «корони» повернемося до повнокровного життя та активного відпочинку.

Поки що ж пропонуємо переглянути світлини з Брустурянського лісомисливгоспу та передаємо запрошення лісівників приїздити в їхній чудовий край. «Карпати – це не лише краса, а й здоров’я, тому дорога в ліс краще далека, ніж в аптеку близька» – наголошували горяни.

ПРЯМА МОВА

Василь КАРПА, т.в.о. директора Брустурянського ЛМГ:

– Серед масивів лісомисливського господарства є унікальні насадження, які ведуть свою історію ще з часів Франца Йосипа ІІ та Марії-Терезії. Маємо справжнє природне багатство – заказники державного і місцевого значення загальною площею 2990 га. Так, лише один заповідний об’єкт «Ґоргани та Тавпіширка» охоплює три кліматичні зони і п’ять вертикальних ступенів пралісів, реліктової та ендемічної рослинності, біотопів і популяцій тваринного світу. На догляд їх, збереження зорієнтовані всі лісівники підприємства. Крім того, що такі перлини служать за еталон для них, вони ще й є продуцентами рекреаційних послуг. Розвитку ж рекреації, лісового та мисливського туризму надаємо дедалі більшого і більшого значення.

Протягом останніх років у лісомисливгоспі відкрили близько півсотні еколого-просвітницьких стежок. Мета, яку переслідуємо, виховання грамотної поведінки людини в лісі, усвідомлення цінності природи, формування екоорієнтованих природничих умінь і навичок. Їх призначення також у тому, щоб забезпечити всім охочим, а особливо підростаючому поколінню, можливість спостерігати природні об’єкти та явища, вивчати тваринний і рослинний світ рідного краю, знайомитися з працею лісівників та єгерів, долучатися до виконання посильних завдань у теплицях, розсадниках, лісах.

У багатоплановій роботі виходимо з того, що ліс повинен бути доступним для всіх людей, а також привабливим із різних аспектів. На території кожного з 8-ми лісництв створили прекрасні рекреаційні зони. Вони осучаснені, доглянуті, з дитячими та спортивними майданчиками, зі спеціально облаштованими місцями для вживання їжі та збирання сміття. Будуємо нові, розширюємо існуючі об’єкти живої природи, які цікаві як дорослим, так і юним туристам. Для прикладу, це форелевий рибник та розплідник бджоли карпатської у Турбатському лісництві, конюшня в Плайському, кедровий розсадник у Кедрівському… Працюємо над розширенням мережі лісових доріг, яким користуються не лише лісівники, а й туристи, місцеве населення – для збору грибів, ягід, лікарських трав… За останні 10 років довжина їх зросла на 50 км. Власними силами завершили навіть будівництво тієї, яке починалося століття тому, – Брусилівської. Тепер, щоб потрапити з Тячівського до Рахівського району вже не треба робити величезний 150-кілометровий гак. Дорога полегшила життя населенню, відкрила нові обрії для туристів. Нині у двох лісництвах ведеться спорудження нових капітальних мостів.

Микола ПУГОВИЦЯ,

Закарпатська область,фото автора,

Газета “Природа і суспільство”