«Лісова» декларація у Глазго

Дежавю чи реальний прорив?

Ліси є важливими екосистемами, що забезпечують поглинання СО2 з атмосфери. Глобальне зобов’язання зупинити знищення великих лісів світу, підписане більше, ніж 100 світовими лідерами, стало однією з головних подій кліматичного саміту COP26 у Глазго (Великобританія), яка, втім, викликала як схвалення, так і критику.

Зобов’язалися захищати і фінансувати

Ліси надають екосистемні послуги, які мають вирішальне значення для економічного та соціального благополуччя, але вони продовжують зникати з загрозливою швидкістю. Своєрідним лейтмотивом до дій щодо захисту лісів став заклик «господаря» зустрічі – прем’єрміністра Великобританії Бориса Джонсона, який закликав країни до дій щодо лісів, провівши аналогію з відомим фільмом жахів: «Давайте зупинимо цю велику «різанину бензопилою».

На саміті в Глазго світові лідери взяли зобов’язання зупинити процес зникнення лісів і деградації земель до 2030 року, підписавши Декларацію про ліси та землекористування. Документ спрямований на захист приблизно 85% світових лісів, які мають вирішальне значення для поглинання СО2 і уповільнення зростання глобальних температур. Серед держав, що приєдналися до Декларації, низка країн – Канада, Росія, Бразилія, Індонезія, Китай та інші, що сукупно володіють площею лісів, яка перевищує 13 млн квадратних миль і щорічно поглинає близько однієї третини глобального CO2, що виділяється при спалюванні викопного палива.

У Декларації підкреслюється надважлива і взаємозалежна роль лісів усіх типів, біорізноманіття та сталого землекористування для забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку, балансу між антропогенними викидами парникових газів і їх видаленням поглиначами, адаптування до зміни клімату та підтримки інших екосистемних послуг.

Зобов’язання підкріплено $12 млрд державного і $7,2 млрд приватного фінансування. Крім того, керівники понад 30 міжнародних фінансових організацій з глобальними активами на суму понад $8,7 трлн, включаючи такі найбільші страхові компанії, як: Aviva, Schroders і Axa, зобов’язалися відмовитися від інвестицій в діяльність, пов’язану з вирубкою лісів.

Декларації ООН по лісах: було та загуло…

Оголошення в Глазго багатонаціонального зобов’язання покласти край неконтрольованій вирубці лісів, на перший погляд, здається приводом для оптимізму. Але є побоювання, що Декларація може бути ще однією порожньою обіцянкою і що без конкретних дій вирубка лісів буде продовжуватися та навіть прискорюватися. Вони пов’язані з тим, що, насправді, це далеко не перша подібна декларація ООН та створених нею і структур щодо лісів.

Так, ще у далекому 1992 році на Конференції ООН із навколишнього середовища та розвитку (UNCED) у Ріо-де-Жанейро (Бразилія) уряди низки країн погодили «Офіційну заяву, що не має обов’язкової юридичної сили, про принципи глобального консенсусу щодо управління, збереження та сталого розвитку всіх типів лісів». Слідом за UNCED у червні 1995 року ООН заснувала Спеціальну міжурядову групу відкритого складу по лісах. У 2000 році Економічна і Соціальна Рада ООН (ECOSOC) замінила її Форумом ООН по лісах (UNFF).

У 2001 році було створене Спільне партнерство по лісах (CPF), яке являє собою неофіційну добровільну угоду між 15 міжнародними організаціями та секретаріатами, що здійснюють програми в лісовому секторі. У січні 2020 року CPF опублікувало Стратегічне бачення – до 2030 року всі типи лісів і лісових ландшафтів будуть стійко управлятися, їх численні цінності будуть повністю визнані, потенціал лісів, їх товарів і послуг буде повністю розкритий, а глобальні цілі в галузі лісів, Цілі сталого розвитку та інші глобальні цілі, завдання і зобов’язання, пов’язані з лісами, будуть досягнуті.

Варто зазначити, що відповідно до цілей створення UNFF, він був покликаний сприяти «управлінню, збереженню і сталому розвитку всіх типів лісів і зміцнювати довгострокову політичну прихильність цієї мети». Насправді, фактично це утворення ООН по лісах практично нічого не домоглося, окрім проведення щорічних зустрічей. Щоправда, в 2017 році UNFF розробив таки Стратегічний план ООН по лісах, який був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН. Зазначений документ встановлює низку «лісових» цілей: «зупинити втрату лісового покриву в усьому світі за допомогою сталого ведення лісового господарства, включаючи захист, відновлення лісів, залісення, а також активізувати зусилля щодо запобігання деградації лісів та внести свій внесок у глобальні зусилля щодо подолання кліматичних змін».

Тим часом, у 2014 році на Саміті ООН з клімату уряди підписали політичну декларацію, що не має обов’язкової юридичної сили, названу Нью-Йоркською декларацією по лісах. Документ поставив за мету не допустити збезлісення до 2030 року, з проміжною метою – скорочення вирубок на 50% до 2020 року. Між тим, як показав п’ятирічний звіт-дослідження 2019 року, темпи втрати лісів були на 41% вищими в роки після цієї декларації, ніж у попередніх: щорічно втрачалася територія розміром із Сполучене Королівство. Тож ці прецеденти дають підстави поставитися до нової обіцянки з великою часткою скептицизму.

Справа за реалізацією

Низка експертів та спостерігачів заявили, що підписання Декларації в Глазго може мати вирішальне значення для боротьби зі зміною клімату, але багато хто зазначив, що такі грандіозні обіцянки давалися і раніше, але без особливого ефекту. Навіть генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш написав у Твітер, що «підписати декларацію – просто, але більш важливо, щоб це було реалізовано зараз, для людей і планети».

За словами представника міжнародного природозахисного альянсу «Клімат, земля, амбіції та права (CLARA)» Супарни Лахірі, вона не вражена ідеєю вливання грошей у вирішення проблеми вирубки лісів. За її словами, Декларація є черговою спробою переконати людство в тому, що вирубку лісів можна зупинити і зберегти ліси, вклавши мільярди доларів у землі і території корінних народів і місцевих громад. Однак, більше грошей може означати і більше захоплення земель і порушення прав місцевих громад.

На думку експерта з кліматичної політики міжнародної програми NRDC Дженніфер Скін, сьогодні міжнародна арена «усіяна залишками лісових декларацій, які викликали багато шуму і, в кінцевому підсумку, зів’яли». Декларація про ліс, оголошена в Глазго, ризикує розділити їх долю, якщо країни, нарешті, не візьмуть на себе відповідальність за свою власну втрату лісів.

Екологічний дослідник Хьюман Райтс Вотч у своїй публікації, присвяченій саміту в Глазго, зазначила, що було приємно бачити, як Китай і Бразилія пообіцяли захищати ліси, однак вважає, що публічні заяви Бразилії поки що не збігаються з її внутрішньою політикою, і попередила, що Декларація може бути використана деякими країнами для «зеленої очистки» свого іміджу.

Також і деякі екологічні організації розкритикували угоду світових лідерів щодо лісів, заявивши, що вона дозволить продовжити їх вирубку і зазначивши, що аналогічні зусилля зазнали невдачі в минулому. А в Greenpeace прямо заявили, що декларація – це фактично «зелене світло» ще десятиріччю вирубки лісів.

Очевидно, що допоки уряди країн, які підписали Декларацію, не почнуть здійснювати практичні кроки по реалізації взятих зобов’язань, у тому числі й фінансових, експертам та суспільству важко буде зробити висновки, наскільки цей документ відрізняється від подібних йому в минулому. І поки цього не станеться, будуть тривати жаркі дискусії його противників та прихильників.