04/11/2021
03 листопада Верховна Рада відправила у відставку міністра захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського. Він пробув на посаді трохи більш як рік. За цей час Міндовкілля започаткувало чимало позитивних змін, які підтримували екологічні активісти, але водночас у його роботі вони бачили чимало «зради». Розбираємося у тому, що зробило міністерство і що ще потрібно втілити.
Офіційна причина: «невиконання рішень РНБО» – лише формальність. Будь-хто знайомий з процедурою розробки та прийняття нормативно-правових актів розуміє, що такий обсяг завдань виконати в поставлений термін нереально. Неофіційно кажуть про те, що Абрамовський не дуже прислухався до «хотілок» з боку Офісу президента та керівництва «Слуги народу».
Його «пішли» з другої спроби, вперше дамоклів меч відставки завис над міністром у грудні 2020 року, але тоді посадовця відстояли екокомітет Ради та громадськість. Зараз ситуація змінилася: і Комітет ВРУ з питань екологічної політики та природокористування, і громадськість (крім організації «Екодія», яка виступила проти відставки) обрали нейтральну позицію.
І їх більше турбує, чи продовжуватиме наступний міністр захисту довкілля екологічні реформи.
Чому ж так сталося, що вдалося, а що ні та що має зробити наступник Романа Абрамовського?
Досягнення Абрамовського
Найперше і найголовніше, що вдалося зробити Роману Абрамовському – відновити «з нуля» роботу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке було фактично знищене під час об’єднання з Міністерством енергетики, і повернути питання охорони довкілля в українську політичну площину. А потім відстояти за Міндовкіллям функцію формування політики у сфері лісових та водних ресурсів, які планувало забрати до себе Мінагрополітики (про це докладніше читайте тут.)
Друге – запуск горизонтальних змін, тобто спрямованих на розв’язання не якихось конкретних точкових проблем (як-от рубки в Карпатах чи забруднення відходами будівельної галузі), а тих, що повністю міняють підходи в тій чи іншій сфері захисту довкілля.
Це реформа екологічної інспекції, а також реформи управління лісами й управління відходами. Міністерство розробило цілий пакет нових законопроєктів спільно з народними депутатами, експертами, громадськими організаціями. Документи погоджені з основними зацікавленими сторонами та чекають, коли їх ухвалять на рівні Верховної Ради та Кабміну.ПЕРЕЛІК ЗАКОНОПРОЄКТІВ, ЯКІ РОЗРОБИЛО МІНДОВКІЛЛЯ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ АБРАМОВСЬКОГО:
Третє – низка локальних результатів, які й відзначала громадськість і тому активно підтримувала міністра.
Це погодження створення низки національних парків, відмова у висновках з оцінки впливу (ОВД) на довкілля або значні екологічні обмеження відверто шкідливим проєктам видобутку корисних копалин, будівництва ГЕС, рубок лісу. Перед тим як здійснювати масштабний промисловий проєкт, інвестор має погодити у міністерстві документ під назвою “Висновки з оцінки впливу на довкілля”. Запровадження цієї процедури було значною перемогою екоактивістів, але щоб механізм працював, потрібна тверда позиція Міндовкілля. Детально про оцінку впливу на довкілля і як нею можуть користуватися місцеві екоактивісти читайте у нашій статті тут.
Почали працювати експертні комісії з ОВД, для яких розробити відповідну методологію.
Також частково обмежили рубки в лісах Карпат і в природно-заповідному фонді. Почали продавати ліс та спецдозволи на надра на відкритих аукціонах.
Абрамовський і команда законодавчо обмежили вміст фосфатів у мийних засобах, створили лабораторії з моніторингу стану води, заборонили використання пластикових пакетів. Частково розв’язали земельні проблеми національних природних парків та зняли з посад найодіозніших директорів, запустили кадастрову карту природно-заповідного фонду та низки інших публічних онлайн-ресурсів тощо.
