Навіщо реформа Болоховця нищить державні лісгоспи

 Останнім часом від Державного агентства лісових ресурсів України поширюється неправдива інформація, яка стосується результатів затіяної цим галузевим органом центральної виконавчої влади оптимізації лісогосподарських підприємств.

Розвінчуємо міфи ДАЛРУ.

ΧМІФ 1 – Укрупнення державних підприємств жодним чином не вплине на виконання комплексу заходів, пов’язаних з веденням лісового господарства.

∨Ведення лісового господарства базується на землекористуванні.

Державні лісогосподарські підприємства (лісгоспи) є постійними користувачами земель лісогосподарського призначення. Їх право постійного землекористування посвідчено записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки є нерухомим майном) або державними актами на землю, або планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (у відповідності до п.5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу). 

Реформа, яку проводить голова ДАЛРУ Юрій Болоховець (далі Реформа Болоховця) передбачає у відповідності до ч.1 ст.104 Цивільного Кодексу, ч.2 ст.92 Земельного Кодексу правонаступництво іншими суб’єктами господарювання – укрупненими лісгоспами – майна і прав лісгоспів, які припинені в ході цієї реформи як юридичні особи.

Укрупнені лісгоспи отримали статус правонаступника майна через накази голови ДАЛРУ, яке є засновником державних лісгоспів і має право проводити з ними дії, які вважає за потрібні, – ліквідовувати чи реорганізовувати (приєднувати, перетворювати, розділяти).

Проте ДАЛРУ не має жодних прав вирішувати земельні питання. Тому у своїх наказах п. Болоховець доручає підлеглим йому начальникам лісових теруправлінь «вирішити питання щодо надання у постійне користування земельних ділянок державного підприємства Х до державного підприємства Y та оформлення речових прав на зазначені земельні ділянки».

Начальники теруправлінь також не мають до правових питань з землею жодного відношення. Зазначений пункт наказу Болоховця є порожнім звуком.

Питання землекористування будуть вирішувати ті, хто сьогодні документально позначені власниками і розпорядниками лісогосподарських земельних ділянок. Це – голови обласних державних адміністрацій. Але звертатися до них через форму наказу керівник ДАЛРУ не може. Проте припинення лісгоспів змусить землевласника вирішувати земельне питання.

Річ у тім, що статус правонаступника припиненого лісгоспу не означає автоматичного набуття укрупненим лісгоспом права постійного землекористування. Він надає лише можливість набути право землекористування анексованими лісами у відповідності до ст. 92 Земельного Кодексу.

Процес зміни землекористувачів запущено. Болоховець своїми вересневими наказами натиснув червону кнопку – більше 300 лісгоспів країни офіційно перебувають у стані припинення. Тож зараз розпочинається процедура надання права постійного землекористування укрупненим лісгоспам.

Для цього голови ОДА, як власники лісогосподарських земель, повинні підписати спеціальне розпорядження, яким вони надають дозвіл укрупненому лісгоспу стати землекористувачем ділянок, набутих від припинених лісгоспів.

Тільки маючи на руках таке розпорядження від ОДА, укрупнений лісгосп зможе нарешті проводити земельний аншлюс і розпочати процедуру позначення своїх прав простійного користувача на землі, анексовані ним у припиненого лісгоспу. Анексія, нагадаю, це приєднання майна в насильницький спосіб. Це і маємо в лісовому господарстві.

Голови ОДА мовчки з цим погодилися. Хоча, приміром, чернівецький Сергій Осачук, його колеги з Івано-Франківська Світлана Онищук та з Чернігова В’ячеслав Чаус  зобов’язані були запитати, чому голова ДАЛРУ Юрій Болоховець припиняє фінансово успішні лісгоспи і передає їх майно і усі їх права на лісовий ресурс потенційним банкрутам?

Проте ставити це питання вже пізно. Поїзд рушив і набирає шаленої швидкості, на ходу відчіплюючи непотрібні йому вагони.

Для ДАЛРУ позбутися неугодних лісгоспів – мінутноє дєло: видав наказ – і лісгоспу немає. Але надання/набуття у постійне користування земельних ділянок і позначення права землекористування – це дуже довготривалий процес і фінансово витратний для укрупнених лісгоспів. Особливо в тих випадках, коли лісгоспи досі підтверджують це право тільки планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. А таких серед припинених галузевих підприємств – переважна більшість.

Міф ДАЛРУ, про який йдеться на початку тексту, полягає у тому, що нинішня оптимізація мережі лісгоспів боляче вдарить якраз по виконанню комплексу заходів, пов’язаних з веденням лісового господарства, а отже – по фінансовим статкам держпідприємств.

Адже укрупнений лісгосп начисто позбавлений привілею, який надає п.5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу. Своє право землекористування він повинен позначити у відповідності до вимог законодавства, яке діє на нинішній момент, тобто у відповідності до вимог ст. 125 та ст. 126 Земельного Кодексу.

Тільки після виготовлення повного пакету землевпорядної документації і після позначення свого права користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно він зможе приступити до отримання чи переоформлення документів дозвільного характеру на лісогосподарські заходи і розпочати господарську діяльність на анексованих землях припинених лісгоспів.

Це як мінімум рік-два.

Проте сьогодні керівники деяких лісгоспів, приміром, на Рівненщині, вже включають в свої господарські плани обсяги робіт, на які є дозволи від припинених юридичних осіб, посилаючись на ч. 13 ст. 4-1 Закону «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності». Але в законі чітко сказано, що правонаступник суб’єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб’єкту господарювання, коли майно або частина державного майна за рішенням суб’єкта управління передається іншому суб’єкту господарювання на визначеному законом речовому праві.

Перехід прав та обов’язків при правонаступництві підлягає обов’язковій документальній фіксації. Є речове право – є дозвільний документ. Розіслані лісгоспам накази Болоховця – це лише наміри їх засновника щодо юридичних осіб.

Іншими словами, якщо лісгосп офіційно не набув статусу правонаступника і не набув речове право на постійне користування у відповідності до вимог закону – то ні про які дозвільні документи і господарську діяльність не може йти мова. Якщо, скажімо, ДП «Берегометське лісове господарство» не має речового права постійного користування земельними ділянками приєднаних до нього 4х лісгоспів, то на підстав яких законів і документів це підприємство може здійснювати там лісозаготівлю через чужі лісорубні квитки і чужу Оцінку впливу на довкілля?

Взагалі яким документом позначено правонаступництво того ж Берегомету на майно і землі припинених лісгоспів і з якого моменту воно виникає? Ці питання дискусійні для правників, які застерігають при будь-яких діях з державними підприємствами розрізняти таки правові явища як реорганізація і правонаступництво. 

Прихід укрупненого лісгоспу з бензопилами на анексовані ділянки з планово-картографічними матеріалами, ОВД і лісорубними квитками неіснуючого підприємства цілком може розцінюватись як самозахоплення земель, потягне за собою кримінальну відповідальність з усіма вельми плачевними правовими і фінансовими наслідками.

Схоже, з реформою Болоховця державну екологічну інспекцію України чекає нечуваний фінансовий розквіт – вона «нарубає» гори «зелені». Прокуратура, ДБР  і БЕБ зірвуть усі можливі зірочки на погони.

А що буде з державними лісгоспами?

ΧМІФ 2 – Економічними перевагами реформи стане поліпшення фінансового стану підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності та рентабельності виробництва, виникнення передумов для масштабного впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці.

  ∨Дивовижно, як ця фраза з брежнєвської епохи застійного соціалізму раптом винирнула в наш час від молодої команди державних чиновників?

Укрупнені лісгоспи чекає фінансовий крах. Оскільки їм доведеться в межах старих фінансових прибутків утримувати трудові колективи, що перейдуть їм від припинених лісгоспів. Або масово скорочувати працівників, тим більше що для них не буде фронту робіт, поки укрупнені лісгоспи не позначать своє право постійного землекористування, про що йшлося вище.

Багатьом лісгоспам доведеться забути про цифри навіть попередніх прибутків в силу суттєвого зменшення розрахункових лісосік. Такими є результати базового лісовпорядкування, яке триває в країні, про що ДАЛРУ і його територіальні управління вперто мовчать.

В умовах зменшення лісосічного фонду ні про яке збільшення лісгоспами обсягів випуску конкурентоспроможної продукції не може бути мови.

Але будемо чесними. Окремі лісгоспи справді подвоять і потроять свої виробничі показники. Приміром, ДП «Чернівецьке ЛГ» зможе до своїх 14 тисячі кубів розрахункової лісосіки додати більше 45 тисяч кубів лісосічного фонду приєднаних до нього лісгоспів. Зокрема, за рахунок знищення одного з найпотужніших підприємств галузі в масштабах країни – ДП «Сторожинецьке ЛГ».

Інтереси Чернівецького лісгоспу очевидні. Але варто запитати начальника Чрнівецького ОУЛМГ Василя Гончара: де тут інтереси галузі, місцевих громад і держави Україна?

ΧМІФ 3 – Рішення щодо тієї чи іншої моделі укрупнення не проводилися в кабінетах. До обговорення були залучені зацікавлені сторони на місцях.

∨Реформа Болоховця – це, повторю, анексія лісів у державних лісгоспів, план якої розробляли в утаємничених генштабах на користь поки незасвіченого суб’єкта господарювання, який централізованого візьме в свої руки не тільки управління галуззю, але й розподіл всього її суттєвого природного, виробничого і фінансового потенціалу.

Зацікавленими сторонами при проведенні таких реформ є трудові колективи підприємств, власники земель лісогосподарського призначення, органи місцевого самоврядування. Ніхто з названих суб’єктів не був залучений ДАЛРУ до обговорення кроків і наслідків реформи Болоховця. Критерії визначення жертв оптимізації нікому не зрозумілі з точки зору державного і суспільного інтересу.

ΧМІФ 4 – Створення укрупнених лісгоспів не зменшить надходження податків до місцевих бюджетів.

  ∨Безліч територіальних громад з різних областей країни з розрахунками і цифрами в руках доводять зараз через звернення до президента, кабміну, ДАЛРУ, облдержадміністрацій і облрад, що непродумане, неаргументоване позитивним результатом припинення лісгоспів без соціально-економічного обґрунтування щодо кожного окремого підприємства призводить до катастрофи місцевого самоврядування і життєдіяльності багатьох ОТГ. Особливо високогірних Карпат і Полісся, які окрім лісового ресурсу і діяльності лісгоспів не мають інших джерел наповнення місцевих бюджетів при невпинно зростаючих видатках.

Перереєстрація місця роботи трудових колективів припинених лісогосподарських підприємств потягне за собою зменшення надходжень від ПДФО для окремих громад.

Окрім того, органи виконавчої влади замовчують той факт, що політика ДАЛРУ щодо централізації продажу матеріалів лісозаготівлі, ліквідація останнім часом місцевих торгів деревиною для місцевих деревопереробників призвела до згортання на місцях деревопереробних підприємств малого і середнього бізнесу. Це вкрай негативно позначилося на місцевих бюджетах. Ось, врешті, де безмежно поле для проведення конструктивних реформ лісового сектору країни. 

 ВИСНОВКИ

 Ніхто не проти реформ у лісовому господарстві, у тому числі з оптимізації чисельності і діяльності лісгоспів. Вони давно на часі. Але реформи грамотні і конструктивні.

Стаття 326  Цивільного Кодексу надає органам влади право здійснювати розпорядження державним майном від імені держави України і, що особливо важливо, в інтересах держави Україна.

Які інтереси нашої держави переслідує реформа Болоховця? Про це ДАЛРУ, обласні управління лісового господарства не озвучують жодних економічних розрахунків. Натомість замість відкритого і відвертого діалогу з іншими органами влади, найперше з місцевим самоврядуванням, громадськістю нагромаджують суперечливу, а часом відверто неправдиву інформацію, звинувачуючи опонентів у якихось політичних замовленнях.

Усе більш очевидним стає той факт, що реформа Болоховця зі скороченням втричі чисельності лісгоспів країни (почасти успішних лісгоспів з розвинутою виробничою інфраструктурою і напрацьованими договорами реалізації продукції, у тому числі на зовнішніх ринках) є частиною більш масштабного проекту децентралізації лісового ресурсу в руках одного суб’єкту господарювання, створеного за принципом акціонерного товариства. У такому разі справді припинення державних лісгоспів є логічним.

Але знову повторимо питання-рефрен усієї цієї реформи: чи в інтересах держави Україна діє зараз Державне агентство лісових ресурсів і його перші керівники?

Матеріал написано в рамках участі автора в міжнародному проекті «Стимул для незалежної журналістики в регіонах України», який реалізують Національна спілка журналістів України і Національна спілка журналістів Литви.