23/10/2021
0Дерево для людей і для богів.
Чи знаєте ви, що першою борошняною рослиною, що використав для їжі гомо сапієнс, був … дуб? Ще при СРСР археологи на Кіровоградщині під час розкопок трипільської культури знайшли докази, що давні люди розтирали жолуді на борошно… і випікали хліб. З борошна жолудів дуба (Quercus) виготовляють і по сьогодні напій – «каву з жолудів». Вони містять багато дубильних речовин, тому на смак гіркі, хоча у Греції та Іспанії є дуби з солодкими жолудями. Аби позбавити гіркоти, їх чистять, подрібнюють та вимочують у воді два-три дні, змінюючи воду. Раніше клали у плетені кошики та затоплювали у проточній воді струмків чи річок. Проте, при вживанні жолудів треба бути обережним, бо у великій кількості жолуді отруйні. Тварини та птахи, що харчуються ними, вміють дозувати свій апетит, аби не наразитися на небезпеку.
З іншого боку, у середньовіччі дуб вважали абсолютно незамінним деревом для завершення під ним суду. І приведення вироку до виконання «шляхом повішання» на ньому ж.
Цей рід багаторічних рослин родини букових на земній кулі за різними джерелами налічує до 600 видів. В Україні з них росте – 23. Найпоширеніший – дуб звичайний (Quercus robur L/), у Карпатах ще зустрічається дуб скельний (Quercus petraea). Ще у нас поширюється дуб червоний, який був завезений до Європи десь у XVII столітті. Але він відноситься до рослин інвазійного списку. Цебто – небажаний гість. Дуб – основна лісотвірна порода українського лісостепу. Займає 27% лісового фонду.
Добре росте на глибоких свіжих ґрунтах, багатих на мінеральні речовини, розвиває сильно розгалужену кореневу систему. На пісках дерево низькоросле й кострубате.
Дуби доживають – якщо не влучить блискавка – до двох тисяч років. Приміром, на Закарпатті у Великоберезнянському районі є легендарний Дідо-Дуб, якому 1200 років.
У багатьох народів дуб вважається найкрасивішим деревом, навіть священним. Недарма латиною і називається – кверкус, від кельтських слів «quer» – гарний і «cuez» – дерево. Він є національним деревом Англії, Франції, Німеччини, Естонії, Литви, Польщі, Сербії, США. Листя дуба часто фігурує як символ. Зокрема у збройних силах США.
Іноді кажуть, що дуб не може бути медоносом, оскільки, мовляв, у нього немає квіток. Проте зацвітають вони одночасно з розпусканням листя, з 30–60-річного віку, рясно плодоносять лише через 4–8 років. Одночасно з листям з’являються повислі сережки з тичинками. По 4 у кожній квітці. На довгих стеблинках виростають маточкові квітки по дві-три разом. Саме з них після запилення утворюються жолуді. Дозрілі, вони опадають наприкінці серпня – у вересні.
Офіцинальною сировиною у медицині є кора, яку заготовляють із молодих гілок та тонких стовбурів у квітні-травні. Її застосовують при хворобах шлунка, колітах, проносах, рахіті, шлункових кровотечах, захворюваннях нирок. Зовнішньо – при ослабленні організму для ванн. Нерозбавленим відваром полощуть рот при стоматитах, ангінах, для зміцнення ясен, при екземах. Сушені потовчені жолуді вживають при захворюванні сечового міхура і як послаблююче. Кавовим напоєм лікують рахіт та анемію.
Основними діючими речовинами є таніни. У корі – довгий ряд вітамінів, тритерпеноїдів, катехіни, флавоноли, дубильні речовини – до 29% тощо.
У народній медицині різні частини дуба теж широко застосовуються – при гінекологічних хворобах, діареї, дизентерії, шлункових та кишкових кровотечах, хворобах печінки і селезінки, холері, пієлонефриті. Використовують його у гомеопатії та ветеринарії. Кормова рослина.
Деревина ж його за якістю славиться здавна. Дубові колоди не гниють, потрапивши у воду, а стають чорними й ще міцнішими. Утворюючи так званий морений дуб. Саме тому запорозькі козаки з їх стовбурів робили славнозвісні «чайки». За переказами, їх міцні борти не пробивало навіть гарматне ядро…
Від Плінія Старшого до Тараса Шевченка письменники та поети оспівували цю рослину.
І, нарешті. Дуб – символ Перуна, Сонця та інших богів, гордості, міці, справедливості. У багатьох народів існував культ дуба. Він вважався священним деревом, оселею богів. Тому після влучення у них блискавки з грозової хмари, у руйнуванні його вбачали руку Громовержця. І місце, куди втрапила блискавка, ставало священним.
Облишмо стародавній Рим, де їх теж поціновували! Звернімося до праслов’янських пращурів – кельтів. Саме від кельтської основи, що має значення «дуб» та «мудрість» походить назва «друїди». Які перетворювали дубові гаї на святилища, культові центри, гілки його використовували у різних обрядах.
В епоху християнізації кельтів багато церков і монастирів в Ірландії часто будували неподалік дібров та окремих дубів.
Наостанок, дуб – енергетичний донор. Вікові дуби добре обіймати руками, отримувати заряд позитивної енергії. Гуляючи дубовим гаєм, можна знизити кров’яний тиск. Така прогулянка чудово заспокоює нервову систему, покращує роботу серця, заспокоює душу. Але хронічно хворим людям вона може лише зашкодити. Оскільки це сильне, але одночасно суворе дерево. Його аура дуже потужна, добре сприймає тільки здорових людей. І тяжкохворій людині краще не спілкуватися з цим деревом.
Віталій ГОПКАЛО,
Газета “Природа і суспільство”
