13/10/2021
0
Репортер НВ Саша Горчинська і фотограф Наташа Кравчук з’їздили в Донецьку область, відвідали два природні ландшафтні парки і розпитали місцевих екологів, як вплинули на місцеву природу наслідки бойових дій.
Степи донецькі
Завідувач відділення Українського природного степового заповідника Крейдова Флора Сергій Лиманський стоїть на вершині скелі і дивиться вдалину. На ньому — камуфляжний костюм з шевроном, на якому написано назву заповідника, і кепка. В руках — фотоапарат. Попереду відкривається захопливий вид на безкраї степи Донеччини. Внизу тонкою блискучою змією простягається річка Сіверський Донець — найбільша річка Східної України.
Село Крива Лука, поруч з яким розташована Крейдова Флора, розташоване всього за 34 км від міста Слов’янськ. Саме це місто стало одним з перших населених пунктів на Донеччині, захоплених проросійськими незаконними військовими формуваннями. Фіктивний референдум «про самостійність східних областей України», який відбувся 11 травня 2014 року, став для Донбасу справжньою точкою неповернення і розв’язав збройний конфлікт, який триває досі.
 |
Сергій Лиманський стоїть на вершині пагорба в заповіднику Крейдова Флора, внизу протікає річка Сіверський Донець / Фото: НВ
«Ми зі старшим інспектором ходили он туди, на фенологічні майданчики. На територію заїхав джип. Я підходжу, бачу — у людей в джипі зброя. Вдав, ніби не звертаю на це увагу. Кажу, хлопці, якщо хочете в заповідник — далі є стежка спеціальна, а сюди не можна. Вони на мене подивилися, як на ідіота. По рації передали комусь, щоб нас перевірили, і поїхали. У цей момент ми пішли по іншій стороні схилу».Сергій Лиманський працює в Крейдовій Флорі з першого дня її існування. Заповідник відкрили в 1988 році — тоді Лиманський власноруч забив перший символічний кілочок на честь закладення парку. Відтоді й дотепер він піклується про Крейдову Флору як про власне дітище і дуже обурюється, коли на територію заповідника хтось заходить без дозволу і переміщається в не призначених для цього ділянках. Так було в квітні 2014-го — тоді на територію заповідника заїхав джип з озброєними людьми всередині. Тоді, згадує Лиманський, йому з колегою довелося тікати від них по схилах:
Найбільша тварина, яку можна тут помітити — це лось
Уже після фіктивного референдуму, влітку 2014-го, лінія розмежування пролягала зовсім близько до Крейдової Флори, поруч з прилеглими населеними пунктами. 7 червня 2014 року на цій території почалися обстріли, які тривали до 19 числа того ж місяця. Потім позиції перемістилися на територію самої Крейдової Флори, де продовжували перестрілки до 25 червня, розповідає Сергій Лиманський:
«Потім пішли — 27 червня тут було вже чисто. Після себе залишили багато всього — траншеї, підірваний БТР, сміття».
Ми йдемо пішки територією заповідника. Ґрунт під ногами — сухий і білий, тому що в його складі багато крейди. Навколо — степи, на годиннику — близько полудня, температура на термометрі перевищує +30 градусів за Цельсієм. Лиманський підводить нас до ям — вибухових вирв, які залишилися тут з 2014-го. Загалом таких вирв на території Крейдової Флори — близько п’ятисот штук діаметром приблизно 2 м і загальною площею 0,16 га.
Неподалік від воронок розкидані проржавілі від часу консервні бляшанки, лежить порожня скляна пляшка від горілки, інше сміття. Тут, пояснює Лиманський, у 2014-му були позиції незаконних військових формувань. Це сміття — те, що залишилося після того, як військові покинули свої позиції:
«Дехто думає, що вони просто постріляли і все. Але після них і пожежі були, і сміття залишилося. Та й не тільки після бойовиків, а й після української армії».
 |
Сергій Лиманський показує місце, де раніше базувалися позиції, а тепер залишилося лише сміття / Фото: НВ
Загальна протяжність Крейдової Флори — 10 км, периметр — 25 км. Тут ростуть рідкісні червонокнижні рослини, живуть дикі козли, тхори, козулі, олені, борсуки, єнотовидні собаки, гніздяться різні види птахів — від пугача до журавля поруч з річкою. Найбільша тварина, яку можна тут помітити — це лось, але він, як каже Лиманський — «прохідний», тобто живе в лісовій частині, проте іноді заходить і в заповідник.Бойові дії завдали території Крейдової Флори значних збитків. У липні 2015 року співробітники заповідника в процесі огляду території зафіксували такі пошкодження, як верхові пожежі соснових лісів на площі 0,3 га, низинні пожежі на площі 34,9 га від вибухів снарядів. Також виявили траншеї, окопи і вогневі точки — загалом 81 штука на площі 0,31 га. Бронетехніка пошкодила 992 м² ґрунтового покриву заповідника на глибині 0,3 м. За той період Крейдова Флора втратила 190 сосен — частину знищили вибухи, ще частину дерев спиляли для спорудження укріплень.
Шкода для тварин
«Дерева на перехресті були завалені, біля окопів і бліндажів валялися набої, гранати, осколки. Все виглядало як великий смітник, і посеред цього звалища лежали тіла загиблих», — так у телефонній розмові з НВ згадує про околиці Крейдової Флори Олексій Юков, командир пошукового загону гуманітарної місії Чорний Тюльпан зі Слов’янська.
Чорний Тюльпан займається пошуком, ексгумацією і вивезенням тіл загиблих на Донбасі українських військових. У червні 2014-го, після того, як був розбитий блок-пост незаконних проросійських формувань на перехресті доріг у напрямку населених пунктів Ямпіль і Крива Лука, Чорний Тюльпан працював на цій території.
Олексій Юков згадує про згорілий на території Крейдової Флори БТР — він стояв на пагорбі, а потім його розібрали на частини, щоб здати на брухт. Крейдова Флора дійсно була побита і понівечена — траншеями, окопами, стихійними звалищами й останками людських тіл. Все побутове сміття закопували в землю просто на позиціях.
 |
Заповідник Крейдова Флора, Донецька область, Україна / Фото: НВ
Від мін, розтяжок і обстрілів за ці роки постраждали не тільки люди. Коли на території Крейдової Флори і в її околицях тривали обстріли, надворі стояла спека — це призвело до масових спалахів. Як наслідок, вигоріли ділянки заповідника разом з рідкісними рослинами, загинули дикі тварини. За словами Юкова, бойовики навмисно підпалювали поля, щоб бачити, чи йдуть українські військові — у згорілому полі не було де сховатися.
«Бачили кабана, який розірвався на три частини на розтяжці. Натрапляли на побитих осколками лисиць, які наступали на міни. Адже зазвичай тварини ходять своїми протоптаними стежками, а тут ці стежки раптом замінували. Також тварини падали у вириті військовими траншеї, від чого ламали собі кінцівки», — розповідає про ті часи Олексій Юков. Крім того, за його словами, траншеї і ями також серйозно розбили і кореневу систему дерев.
Після себе залишили багато всього — траншеї, підірваний БТР, сміття
Наслідки війни на цій території, розмірковує співрозмовник НВ, розгрібатимуть ще довго. У 2018-му, через чотири роки після описаних подій, у Крейдовій Флорі під час чергової пошукової місії знайшли тіла ще трьох людей. Однак Чорний Тюльпан ще досі продовжує роботу на цій території.
«Місцеві жителі кажуть, що десь в околицях є велика яма з трупами, але ніхто точно не знає, де це», — каже Олексій Юков.
Незважаючи на те, що в цій місцевості вже пройшлися сапери, не всі снаряди і боєприпаси вдалося знайти і ліквідувати. А це означає, що цю територію не можна вважати цілком безпечною — ніхто не знає, як поведеться снаряд і коли здетонує.
 |
Частина заповідника Крейдова Флора, де раніше видобували крейду в промислових цілях / Фото: НВ
У відповідь на запит НВ у Державній екологічній інспекції України підтверджують, що воєнні дії знищили біорізноманіття території — унікальні види тварин і рослин, пошкодили цілі ландшафти.
«Боєприпаси, які не були належним чином знешкоджені, зокрема міни, вибухають, що призводить до оранки ґрунту і пожеж. Залишки боєприпасів містять низку забруднювальних речовин, зокрема важких металів, що вражають ґрунт і підземні водоносні горизонти», — повідомив у коментарі НВ голова Держекоінспекції Андрій Мальований.
У відомстві також зазначають, що в навколишнє середовище потрапляє велика кількість нафтопродуктів з мастил, які використовують для обслуговування військової техніки. Натомість це спричиняє іншу проблему — деградацію великих територій фермерських угідь і неможливість обробляти ці ділянки для сільгосппотреб.
Непрямий вплив
Навіть незважаючи на все це, Сергій Лиманський з Крейдової Флори знаходить у ситуації і позитивні зміни — природне поновлення лісів, в які тривалий час не ступала нога людини, не заходили мисливці і не заїжджали машини. Наприклад, площа заповідника, засаджена соснами, раніше займала 151 га, зараз це — 452 га. Восени співробітники Крейдової Флори планують провести нові виміри й очікують побачити ще позитивнішу динаміку.
Бачили кабана, який розірвався на три частини на розтяжці. Натрапляли на побитих осколками лисиць
Про те, що природа на Донеччині отримала шанс відновитися, розповідає і наш водій, житель Краматорська Сергій, який везе нас на наступну локацію — до Регіонального ландшафтного парку Краматорський. Є й хороші сторони в тому, що ці території спорожніли на час, міркує він:
«Природа використала цей час на свою користь — наприклад, підвищилися популяції диких тварин, адже на якийсь час полювання було заборонено».
Поки їдемо вздовж полів, встигаємо помітити маленького фазана, який, злякавшись, тікає в високу сіру траву, зачувши машину. Фазани — одна з «візитівок» тутешньої фауни. І зараз тут, в околицях Краматорська і Слов’янська — міст, які розташовані досить далеко від лінії розмежування — на них часто полюють нелегально.
 |
Природне поновлення лісів, в які тривалий час не ступала нога людини, не заходили мисливці і не заїжджали машини: площа заповідника, засаджена соснами, раніше займала 151 га, зараз це — 452 га / Фото: НВ
За словами Сергія, в місцевих лісах також водиться й інша живність, наприклад, олені і козулі. Він дістає смартфон і показує фото — трьох дитинчат козулі, що лежать у високій траві. Каже, на них випадково наткнулися його товариші, поки йшли лісом по дорозі на риболовлю. Сам Сергій теж часто ходить у ліс — любить збирати гриби й обожнює риболовлю. Навіть веде свій ютуб-канал, присвячений цьому заняттю, а тому знає все про те, яка риба водиться в тутешніх водоймах.
«У 2014-му, коли в цьому регіоні були бойові дії, риба встигла віднереститися. Тому в наступні кілька років її було багато, зокрема, в річці Казенний Торець, де до того її зазвичай не бувало», — розповідає чоловік.
Регіональний ландшафтний парк Краматорський розташований на околиці міста Краматорськ. Тут нас зустрічає старший науковий співробітник Максим Височин. Разом з ним вирушаємо подивитися на справжню родзинку парку — Білокузьминівські крейдяні скелі приблизно за 15 км від Краматорська.
«На цій території, — починає розповідь Максим Височин, — ростуть червонокнижні рідкісні рослини. А самі крейдяні скелі є місцем проживання великих популяцій кажанів — теж червонокнижних».
 |
Краєвид з вершини, Білокузьминівські скелі / Фото: НВ
Сам РЛП Краматорський займає площу у 2400 га і розділений на п’ять ділянок — має так звану кластерну структуру. Білокузьминівські скелі належать до ділянки номер 3. Інші ділянки — в районі селища Біленьке, також ділянка Комишуваха з байрачними лісами, і одна з найцікавіших — Пчолкінські скам’янілі дерева. Там можна знайти шматки стародавньої скам’янілої деревини.
«Мені здається, що якраз байрачні ліси страждають зараз найбільше, бо відбувається масштабне вирубування. Це пов’язано, зокрема, з тим, що у нас піднялися ціни на газ і люди намагаються топити печі місцевим паливом», — розповідає Максим Височин. З метою заощадити на паливі в деяких місцях на Донеччині функціонують так звані нелегальні «копанки», де люди самостійно добувають вугілля для розпалювання домашніх печей.
 |
Максим Височин стоїть навпроти скелі і тримає в руках шматок крейди, який знайшов біля підніжжя пагорба / Фото: НВ
Сьогодні від Краматорська до лінії розмежування — приблизно 50 км, найближчий населений пункт «на тій стороні», як каже Височин — це місто Горлівка. Однак у 2014-му саме тут, у Краматорську і сусідньому Слов’янську, все і починалося.
«Тут, під Краматорськом, розташований військовий аеродром, і, звісно, ці польоти розполохують диких тварин», — розповідає Максим Височин.
З метою заощадити на паливі в деяких місцях на Донеччині функціонують так звані нелегальні «копанки»
Мінних полів і розтяжок в околицях Краматорська немає, а тутешні висоти в 2014-му не використовували як позиції. Однак сьогодні військові, за словами співрозмовника, іноді забігають на територію Регіонального ландшафтного парку без дозволу.
У минулому, 2020 році, в цій місцевості знову офіційно дозволили полювання, і місцеві жителі підтверджували, що диких тварин в окрузі стало більше. Зовсім скоро відкривається і новий сезон полювання, тож тутешні мисливці — вже в очікуванні.
У зв’язку з воєнними діями на території Донецької області з 2014 року діє тимчасовий мораторій на планові екологічні перевірки. Натомість це призводить до безконтрольних дій, які залишаються безкарними: розорювання полів, лугів, вирубування лісу.
«Це кардинальне знищення території, — пояснює Височин. — Наприклад, ліси вирубали так, що лісосмуги просто світяться. Особливо шкода байрачних лісів, де росли, наприклад, великі дуби».
 |
Максим Височин тримає в руках шматки кременю, які він знайшов на території Білокузьминівських скель / Фото: НВ
Так території, які безпосередньо не постраждали від снарядів і вибухів, все одно відчувають на собі наслідки війни — хоч і непрямі. І ліквідувати ці наслідки — справа не з легких.
Окрема проблема, яку відзначають у Державній екоінспекції — це відсутність доступу на непідконтрольні Україні території. З цієї причини Держекоінспекція не може здійснювати необхідні перевірки, які допомогли б зрозуміти поточний стан справ. Деякі проблеми, наприклад, ті, що пов’язані з забрудненням місцевих водойм, планують вивчити в межах дії Регіональної програми моніторингу стану навколишнього середовища в Донецькій області на 2020−2024 роки. Її затвердили за розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації в січні 2020 року.
 |
Поруч з Білокузьминівськими скелями катаються мотоциклісти, тим самим псуючи місцеві ландшафти / Фото: НВ
Такі кроки допоможуть скласти повнішу картину про екологію в Донецькій області, вивчити збитки, яких завдали природним територіям бойові дії. Але повернути все в колишній вигляд все одно не вийде:
«На жаль, повністю відновити пошкоджені війною території в первозданному вигляді вже неможливо», — резюмують у Держекоінспекції.
Цей матеріал сайт НВ підготував за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю НВ та не обов’язково відображає погляди USAID або Уряду США.
