Богдан БОРУХОВСЬКИЙ: листи Міндовкілля мають виключно рекомендаційний та інформативний характер, не встановлюють норм права та способів їх реалізації…

Для тех кто интересуется грядущей реорганизацией, просто “для коллекции”, публикую текст уже давнего ответа Министерства окружающей среды на вопросы о реформе Гослесагентства, заданные в письме №  06-17/5004-21 от 29.06.2021. В ответном письме даны разумные, но часто юридически неподкрепленные ответы на вопросы, суть которых понятна по тексту. Вины юристов, готовящих письмо, здесь нет: многие ситуации действующим лесным законодательством просто не урегулированы. Смогут ли в короткое время ликвидировать пробелы я просто не знаю, хотя очевидно, что власть на местах (ОДА) и Кабмин будут поддерживать реорганизацию. Письмо подписано Первым заместителем Министра. Привожу его текст, распознанный со сканированной копии плохого качества. Выявлять возможные ошибки нет ни времени, ни желания, так что простите, если они есть М.П.

        “Міндовкілля опрацювало лист Державного агентства лісових ресурсів України від 29.06.2021 № 06-17/5004-21 про надання роз’яснення та в межах компетенції повідомляє наступне.

        Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        З вашого листа вбачається, що на виконання абзацу другого пункту 3 статті 2 Указу Президента України від 07.06.2021 № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» Держлісагентством розпочато роботу з реорганізації державних лісогосподарських підприємств.

        Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

        Вищезазначене норма свідчить, що після завершення процедури реорганізації державних лісогосподарських підприємств, частина лісогосподарських підприємств отримає статус правонаступників в розумінні положень ЦКУ.

        Стосовно документів дозвільного характеру.

        Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) документ дозвільного характеру – дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

        Основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, анулювання документів дозвільного характеру визначені статтею 4¹ Закону.

        Відповідно до частини тринадцятої статті 4¹ Закону у визначених законом випадках правонаступник суб’єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб’єкту господарювання, у межах строку їх дії до оформлення документів дозвільного характеру на правонаступника такого суб’єкта господарювання. Це положення застосовується також у випадках, коли майно або частина майна, яке є об’єктом державної власності та з наявністю якого пов’язана видача документів дозвільного характеру, за рішенням суб’єкта управління об’єктами державної власності передається іншому суб’єкту господарювання на визначеному законом речовому праві.

        Стосовно висновків з оцінки впливу на довкілля в межах компетенції повідомляємо.

        Відповідно до абзацу першого частини першої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Закон «Про ОВД») здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

        Згідно з частиною першою статті 6 Закону  «Про ОВД» суб’єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.

    Частинами першою, сьомою, восьмою статті 9 Закону «Про ОВД» визначено, що уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, – уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі – транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Висновок з оцінки впливу на довкілля втрачає силу через п’ять років у разі, якщо не було прийнято рішення про провадження планованої діяльності. Якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, оцінка впливу на довкілля здійснюється повторно.

Висновок з оцінки впливу на довкілля та інші результати оцінки впливу на довкілля протягом п’яти років з дня прийняття рішення про провадження планованої діяльності можуть бути використані для отримання інших документів дозвільного характеру, передбачених законодавством, за умови що вони не передбачають встановлення (затвердження) змін у діяльності, затвердженій (схваленій) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження.

        Підставою для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля Закон «Про ОВД» визначає лише прийняття відповідного судового рішення. Питання скасування висновку у зв’язку з реорганізацією суб’єкта який його отримував, законом не порушується.

        Стосовно матеріалів лісовпорядкування та матеріалів поділу лісів в межах компетенції повідомляємо.

    Відповідно до статті 48 Лісового кодексу України (далі – Кодекс) у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об’єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об’єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов’язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Законодавством не передбачено «особливостей» використання зазначених  матеріалів.

        Єдині вимоги  до  поділу  лісів  на категорії,  умови  та  ознаки віднесення їх до таких категорій,  а також  виділення  особливо  захисних  лісових  ділянок  з  режимом обмеженого лісокористування визначені Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733.

        Разом з цим, зазначений порядок не встановлює особливостей переходу прав використання матеріалів поділу лісів.

        Стосовно використання розрахункових лісосік в межах компетенції повідомляємо.

        Інструкція про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, яка встановлює єдиний порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 05.02.2007 № 38, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.02.2007 за № 160/13427              (далі – Інструкція).

        Відповідно до пункту 6 Інструкції затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка для постійних лісокористувачів (власників лісів) діє до відміни її наказом Мінприроди.

    Також зазначений пункт містить перелік підстав у зв’язку з якими здійснюється перегляд розрахункової лісосіки, водночас зазначена норма не містить підстав перегляду лісосіки пов’язаних з реорганізацією підприємств.

        Стосовно лімітів на спеціальне використання лісових ресурсів в об’єктах ПЗФ та лімітів на використання мисливських тварин в межах компетенції повідомляємо.

        Згідно з частиною першою статті 9¹ Закону України «Про природно-заповідний фонд» (далі – Закон «Про ПЗФ») спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

        Відповідно до пункту 6 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 № 459, видача  (відмова  у  видачі,  переоформлення, анулювання) дозволу на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно  до  Закону  України  «Про  дозвільну  систему  у сфері
господарської діяльності».

Відповідно до частин першої, другої статті 16 «Про мисливське господарство та полювання» полювання на парнокопитних тварин, куницю лісову, бобра, ондатру, бабака, білку, віднесених до державного мисливського фонду, здійснюється відповідно до лімітів, які затверджуються на мисливський сезон центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь, погоджених з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Полювання на інших мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду, регулюється нормами відстрілу, які встановлюються на мисливський сезон центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства.

        Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 «Про мисливське господарство та полювання» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до законодавства мають право анулювати видані ними дозволи на полювання та добування мисливських тварин в інших цілях.

          Узагальнюючи вищевикладене, Міндовкілля вважає за можливим використання лімітів, висновків з оцінки впливу на довкілля, матеріалів лісовпорядкування та поділу лісів, розрахункових лісосік правонаступниками державних лісогосподарських підприємствза умови дотримання ними лімітів, умов, обмежень тощо, які зазначені у вищезгаданих документах.

Наголошуємо, що листи Міндовкілля мають виключно рекомендаційний та інформативний характер, не встановлюють норм права та способів їх реалізації, не містять офіційних тлумачень нормативних положень законодавчих актів та інших нормативно-правових актів з метою встановлення їх однозначного та правильного розуміння і застосування на всій території держави та офіційних роз’яснень таких положень.“