Діброви неподалік фронту

Чим луганчани доповнять загальний «мільярд дерев».

Лісівники Луганщини теж готові до посадки мільярда дерев за десять років згідно із програмою Президента України Володимира Зеленського. Незважаючи на вже сім років війни, розділену навпіл лінією фронту область, знищені та спалені ліси, особливо під час резонансних пожеж 2020 року та й своєрідні природні умови, лісівники налаштовані доволі оптимістично. Разом із тим визнають – їм самим неабияк потрібна допомога й підтримка.

Начальник Луганського ОУЛМГ Дмитро Неклеса добре знає специфіку Сходу України, адже все життя працював у лісгоспах сусідньої Донеччини.

– В межах своїх повноважень і можливостей ми готові виконати президентську програму. Тим більше у її десятирічний термін. Але зараз ми теж потребуємо допомоги й підтримки. Особливо лісгоспи, що потрапили до зони нищівних пожеж минулого року. Тому потребуємо підтримки не лише Держліс­агентства чи Міндовкілля України, а й виконавчої влади на всіх рівнях – від голови облдержадміністрації до голів територіальних громад та районів області, – розповідає Дмитро Неклеса. – Ми підготували офіційного листа до голови облдерж­адміністрації, де описали всі наші проблеми – стан спалених лісів, обсяги лісокультурної кампанії, проєкти будівництва двох заводів із вирощування сіянців із закритою кореневою системою за прикладом такої, що саме будується на Донеччині, питання забезпечення сучасною протипожежною технікою, особливо пожежними модулями і ще багато чого. Сподіваємось на порозуміння та допомогу в лобіюванні питання щодо додаткового фінансування.

Зараз загальна площа лісових угідь Луганщини на підконтрольній Україні території становить 238 тисяч гектарів лісу. Найбільше – в угіддях Кремінського, Сєверодонецького, Новоайдарського Станично-Луганського держлісгоспів. До війни Луганська область була однією з найбільш лісистих на Сході Україні. Цей відсоток становив 11%.

– Пане Дмитре, скільки лісових угідь Луганщини зараз перебуває на окупованій території? Та на лінії фронту?

– В окупації – 98 тис. га лісових угідь Луганщини. Це територія колишніх наших Свердловського, Іванівського та Луганського держлісгоспів. На лінії розмежування, на передовій – теж зараз є 25 тис. га лісових угідь. Найбільше у Станиці Луганській. Ясна річ, що там думати про якісь програми із відновлення лісів поки що немає можливості.

– Луганські ліси чи не найбільше постраждали від пожеж, що виникали після жорстоких боїв та обстрілів. Лісівникам доводиться боротися з вогнем часто ризикуючи своїм життям.

– Лише за період активних бойових дій у 2014–2015 рр. за найскромнішими підрахунками у нашій області було спалено майже 20 тисяч гектарів лісу. Найбільше постраждали лісові угіддя чотирьох наших лісгоспів. І наші працівники часто просто не могли доїхати до палаючих лісів під постійними обстрілами. Або та чи інша ділянка лісу була навмисно замінована, або землю там густо засіяно мінами і снарядами, що не вибухнули під час обстрілів. Тож нашим хлопцям часто доводилось викликати саперів.

Один наш пожежний «ГАЗ-66» із Станично-Луганського лісгоспу підірвався під час гасіння на міні та згорів. Добре, що хлопці врятувались. Були пошкоджені й два трактори з Станично-Луганського лісгоспу. Десь підірвались на мінах чи саморобних вибухових пристроях. Були й поранені. За цими всіма фактами триває слідство, і ця техніка досі перебуває у якості речових доказів. Тож ми не можемо її полагодити.

– А ще варто додати знищені того року ліси.

– Всього за сім років війни у нас утворилось близько тридцяти тисяч гектарів згарищ. Це за сім років війни, зокрема, й у результаті минулорічних катастрофічних пожеж. Це, загалом, 12% від загальної кількості лісових угідь не окупованої частини Луганщини. Збитки лісовому господарству Луганщини становили 17,9 мільярда гривень. Уся ця площа потребує відновлення. І це окремо від програми з посадки мільярда дерев.

18% знищених або пошкоджених вогнем дерев – це молодняк обсягом до 10 сантиметрів у діаметрі. Такі маленькі деревця розробляти економічно немає сенсу, вони не мають цінності навіть на дрова. Тож вихід єдиний – прямо на місці за допомогою спецтехніки переробити ці дерева на щепу. А на місці спалених та знищених лісів ми посадимо нові дерева у рамках «мільярдної» програми та лісокультурної кампанії.

– Повернемося до «мільярдної» програми. Чи передають уже землю лісівникам місцеві громади?

– В цьому році розраховуємо отримати під посадку нових лісів понад дві тисячі гектарів землі. Деякі громади, зацікавившись залісенням, уже готові передати нам землю задля майбутнього спільного користування. Але деякі громади передають землю, що повністю непридатна для сільського господарства. Наприклад – солончаки. Або землю, що непридатна для будівництва, бо розташована далеко від населених пунктів. На даний час наше обласне управління, загалом, не отримало землі від територіальних громад. Лише по двох об’єднаних територіальних громадах готується передача земель. Це Кремінська та Новопсковська ОТГ.

– А скільки землі готові виділити під «мільярд дерев» безпосередньо луганські лісгоспи?

– 3,5 тисячі гектарів.

– На початку нашої розмови Ви підкреслили про план проєкту будівництва на Луганщині двох станцій з вирощування сіянців із закритою кореневою системою. А ще скільки, загалом, вдалося посадити дерев в області під час планових лісокультурних кампаній?

– Ці два підприємства планують у нас побудувати на території двох наших лісгоспів, а саме: Сєверодонецького та Новоайдарського ЛМГ. Завдяки їм ми зможемо вже стабільно та постійно працювати над озелененням та залісенням території області. Це буде дуже суттєвий і позитивний крок у розвитку лісового господарства Луганщини.

Коли ми постраждали від нищівних лісових пожеж, то наші колеги зі всієї України надали нам підтримку як фінансову, так і матеріальну. Найбільше допомогли західні обласні управління лісового та мисливського господарства. Лісокультурна кампанія триває планово. Навесні цього року ми залісили вже 703 гектари лісу на місцях нашої господарської діяльності та пожеж. Звісно, особливу увагу приділяємо саме згарищам, зокрема, минулорічним. Найактивніше працюють і вирішують завдання щодо підготовки площ під залісення Кремінське, Сєверодонецьке, Новоайдарське та Станично-Луганське наші державні лісогосподарські підприємства.

– Луганські лісівники садять лише сосну чи є й інші перспективні породи дерев?

– У нас може зростати акація звичайна. Може зростати дуб. Ці культури потребують більшої уваги лісівників і родючих ґрунтів. Це певні експерименти наших працівників. От у Станиці Луганській вирощують дуб, він добре почувається на згарищах. У Кремінній – теж дуб черещатий вирощують у розплідниках, який в подальшому піде як садивний матеріал. Він добре у них прижився та пристосувався до луганської спеки й посухи подекуди краще за сосну. Адже дуб, завдячуючи своїй розлогій кореневій системі, здатний сам шукати корінням воду глибоко під землею. Але, звісно, 39% наших лісових угідь становить сосна звичайна і кримська.