«Мільярд» дерев попри війну

Лісівники Донеччини теж готові до виконання програми Президента України.

Однак, у цього регіону є своя специфіка, що не притаманна жодному регіону України, крім сусідньої Луганщини. Сім років війни, знищені, спалені, заміновані ліси… Значна частина областей в окупації. Крім того, ці області завжди вважалися не надто лісовими. Тож як у таких екстремальних умовах працюватимуть із виконання «мільярдної» програми лісівники Донецької області?

– «Мільярдна» програма для нашої області дуже позитивна. Ми підготувалися до її виконання. Вже проведені зустрічі на обласному і районних рівнях між керівництвом управління, держлісгоспів, органами виконавчої влади та територіальних громад, – розповідає начальник Донецького ОУЛМГ Віктор Стороженко. – Але існують дуже великі труднощі з виділенням землі під залісення. Бо багато новоутворених громад не поспішають надавати під це землю, а надають перевагу сільському господарству. Хоча багато цих земель деградовані. Загалом, в області нараховані 46 територіальних громад. Нами направлені листи та звернення до всіх громад області задля оперативнішого вирішення згаданого питання.

– Водночас, де ж садити мільярд дерев, якщо значна частина Донецької області, а отже – й лісових угідь, уже сім років окупована ворогами?

– Середня лісистість нашої області ще до війни становила всього сім відсотків. Близько 78 тисяч гектарів лісу так і залишились на підконтрольній Україні території Донеччини. Приблизно така ж площа з 2014 року опинилась на окупованій території. Нині загальна площа земель лісогосподарського призначення становить 78268 гектарів. Площа лісових угідь наших держлісгоспів, які перебувають на тимчасово окупованій території, становить 53800 гектарів. Якщо взяти такі от окуповані нині райони як Торез чи Амвросіївку, де теж діяли раніше наші держлісгоспи, то там лісистість – всього три відсотки. Це були, здебільшого, наші степові райони. А от у Лиманському районі, де працює зараз один із найпотужніших лісгоспів, лісистість становить 16%.

З 2015 року до сфери управління Донецького ОУЛМГ входять п’ять лісгоспів. Ще п’ять підприємств розташовані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. На жаль, під час боїв у 2014 році значна кількість лісів на окупованій нині території була знищена. За сім років війни цей процес лише ускладнився. Зокрема дуже сильно постраждали лісові угіддя колишнього нашого Торезького лісгоспу. Про якийсь розвиток зараз немає мови. Але ми віримо та сподіваємось, що вся окупована територія обов’язково повернеться до України. Тож мусимо думати й про майбутнє, зокрема, й про лісовідновлення.

– Пане Вікторе, а скільки лісових угідь розташовані безпосередньо на лінії фронту?

– На лінії розмежування розташовані 715 гектарів наших лісових угідь. Найбільше на території ДП «Великоанадольський лісгосп» та ДП «Слов’янський лісгосп». Це лише на підконтрольній території України. Про будь-які лісовідновні заходи там теж не може бути й мови. До закінчення війни. Це дуже складні та об’єктивні причини, але ми мусимо виходити із них.

– Водночас у вашому регіоні був цілий ряд нищівних лісових пожеж. Зокрема й через війну. Скільки лісів знищено та пошкоджено? Скільки належить відновити?

– Півтори тисячі гектарів по Лиманському, Слов’янському держлісгоспах були знищені та пошкоджені саме у 2014 році. Горів ліс, і під час бойових дій нашим пожежникам забороняли виїжджати на гасіння, а не піддавати зайвому ризику життя та здоров’я наших хлопців. Бо тоді ж, щохвилини, у лісах вибухали міни та снаряди, вівся вогонь зі стрілецької зброї. Статистика по лісових пожежах теж досить невтішна. З початку війни у нас пошкоджено 2000 гектарів, з них пройдено пожежами – 1200 гектарів лісу. Більшість причин цих лісових пожеж – війна, обстріли, умисні підпали лісових масивів та прилеглих до них територій ворогом. Дякуючи мужності, самовідданості наших людей та Богу, останні три роки ми не допустили настільки резонансних та величезних лісових пожеж й займань, як в інших областях України.

Загалом, з 2014 року та на сьогодні у нас було знищено та пошкоджено близько 2 тисячі гектарів лісу. Поступово ми працюємо над відновленням. Звісно, «мільярдна» програма – дуже позитивний крок уперед. Але ж фінансування нашої галузі на Донеччині дуже слабе. Вистачає лише на зарплату лісовій охороні. Бо й пожежі ми гасимо за власний кошт.

– І значна територія не окупованої Донеччини – це об’єкти природно-заповідного фонду? І ще важливе питання – чи вдасться посадити мільярд дерев на піску та камінні донецьких не зовсім родючих ґрунтів?

– Дійсно, на не окупованій території Донеччини – 37186 гектарів лісових угідь – це природно-заповідний фонд, де будь-які лісогосподарські роботи заборонені. Це теж важливий чинник, що ми мусимо враховувати. Дійсно, так звані «екологи» виступають проти. Мовляв, куди садити дерева у пісок чи на територію колишнього гірничого виробництва? Але ж у тій самій Каліфорнії чи Киргизстані успішно висаджують дерева у скелі та каміння і садять «з нуля» велику кількість лісів. Ми теж мусимо враховувати їхній досвід.

Це стосується й порід дерев – сосну на наших пісках нічим не заміниш. Бо ще видатні науковці Х1Х–ХХ століття Петро Погребняк, Георгій Висоцький, Віктор фон Графф чітко визначили перелік дерев, які можуть зростати на Донбасі. В лісах – дуб, ясен, липа, у піску – сосна. Більше нічого. Але у Торезькому лісгоспі на окупованій території лишилось унікальне урочище граба – найбільш східна точка зростання граба в Україні. Більше він ніде на Сході не зростає. Колись посадили його лісівники. Шкода, що ця унікальна територія нині тимчасово втрачена. В якому стані зараз вона? Чи не вирубали, чи не знищили всі ці дерева там? Точної інформації немає.

– Скільки землі під «мільярдну» програму готові виділити безпосередньо лісівники області?

– Наші державні підприємства можуть виділити близько трьох тисяч гектарів. Найбільше – Державне підприємство «Лиманське лісове господарство» близько 1715 гектарів. Бо громади, як я вже розповідав вище, поки що не надто охоче йдуть нам назустріч. Гіпотетично ще ми можемо отримати п’ять тисяч гектарів від усіх громад на не окупованій території. П’ять тисяч плюс три тисячі – виходить вісім тисяч гектарів. Не густо, але й не пусто. Зараз саме триває облік цієї землі, йдуть перемовини. Чекаємо на остаточну цифру.

У нашому Лиманському держлісгоспі розпочали будувати насіннєво-селекційний центр. Цей об’єкт згодом потрапив до програми Президента України «Велике будівництво». Роботи тривають у дуже швидкому темпі. Цех, теплиця, під’їзні шляхи вже збудовані. Ми сподіваємось, що у жовтні цього року буде запущена перша лінія обладнання за шведською технологією фірми DCC. Це дозволить нам отримувати 1,5 мільйона сіянців із закритою кореневою системою щороку та не залежати від примх природи, погоди чи соціальних чинників.

Звісно, посадка сіянців із ЗКС теж має свою специфіку. Можемо посадити у травні сіянці із ЗКС, але за спекотного літа вони швидко відразу загинуть. Тому ми садимо сіянці відразу, коли пройдуть дощі. От вересень дощовий, тож відразу садимо. Є наука як використовувати й торфосуміші задля підвищення плодючості ґрунту. Цими питаннями має опікуватись кожен південний регіон України.

– А як зараз триває робочий процес лісовідновлення на Донеччині? Скільки гектарів лісових угідь, місць колишніх пожеж та бойових дій у минулому та в цьому році вдалося знову залісити та відновити? Які держлісгоспи спрацювали найкраще в цьому напрямку?

– Державні лісогосподарські підприємства Донецького ОУЛМГ у 2020 році відновили 81,4 га лісів, також створено 80 га нових лісів. У 2021 році, станом на 1 вересня, відновлено 6,3 га лісів, створено нових лісів – 51,3 га. Найбільше лісових культур було створено ДП «Лиманський лісгосп».