За давнім методом

Унікальний раритетний механізм для підготовки насіння надійно служить лісівникам.

Не за горами – лісокультурна кампанія. У Карпатському регіоні вона стартує з моменту опадання листя і триває до стійких заморозків. Тут надають перевагу саме осінньому садінню. Чому? Як розповів лісничий Довжанського лісництва Михайло Кувік, посаджений восени сіянець має більший запас вологи і поживних речовин, що дає повну силу для росту і розвитку кореневої системи й більшу здатність витримати весняні заморозки та сонячні опіки. В гірських умовах сніговий покрив сходить у квітні-травні і виступає суттєвим стрес-чинником та інгібітором росту лісових культур. Сніг тримається довго, але після танення його сонце швидко висушує ґрунт, тому часто-густо терміни весняної кампанії дуже стискаються і на посадку та доповнення існуючих культур просто не вистачає часу. Тож найоптимальнішим періодом для успішної та ефективної роботи є осінь.

Після садіння для лісівників настає не менш відповідальний етап – закладання основи для плекання нового лісу, а саме заготівля та підготовка насіння. Основними лісотвірними породами в лісництві, як і загалом по підприємству, є хвойні з перевагою ялини європейської (по-місцевому – смереки). Також присутні ялиця біла, модрина європейська. Минулий рік видався вдалим для ялини, яка в силу біологічних особливостей плодоносить раз у 3–4 роки. Коли ж правильно заготовити та зберігати насіння, то воно не втратить свою кондиційність і забезпечить потребу для висіву і в неврожайні роки. Варто лише дотримуватися важливої передумови – збирати шишки в природно-кліматичних умовах, ідентичних господарству. Тоді насіння добре проростає, більш стійке до несприятливих чинників довкілля. Зазвичай, лісництво задовольняє потреби в насінні на місці – в генетичному резерваті «Смерекові Карпати». Торік заготовили його 70 кг. Переробляли шишки у власній шишкосушарці, процес розкриття їх проходив на спеціальних стелажах за оптимальної температури 40–45° С. Немає потреби описувати операції з відо­кремлення насіння від шишок у дерев’яному барабані, обезкрилення його. А от на заключному етапі – очищенні й сортуванні – зупинимося детальніше, бо його ясінянці проводять автентичним дідівським методом за допомогою відродженого ними раритетного пристрою. Та спершу трохи історії.

Ідею відтворити давній традиційний метод переробки насіння належить лісничому Михайлу Кувіку. Перейняв її від старого лісівника на ім’я Олексій, котрому вдалося зберегти у справному стані цікавий антикварний механізм.

– За переказами власника його, – розповів пан Михайло, – такі так звані «віялки» були завезені до Ясінянської долини на початку ХХ століття, за часів, коли західна частина України входила до складу Австро-Угорської імперії. Підтвердженням факту походження пристрою є прикріплена на ньому оригінальна інструкція з використання та експлуатації, написана угорською мовою. В ній вказано, що механізм призначений для обробітку насіння сільськогосподарських культур (кукурудзи, ячменю, пшениці, льону), а сконструйований він на заводі, який спеціалізувався на виготовленні сільгоспмашин «Колмар Ж і компанія» (Kalmar Zs. es tarsa.) орієнтовно у 1918 році. Подібний пристрій також зображений на рекламній листівці виробника, датованій 1913 р. Конструкція пристрою передбачала трирівневу систему просівання і сортування (калібрування) насіння за допомогою повітряного потоку вентилятора (продування), що приводився в дію ручним методом або електричним двигуном. Воно оброблялося за допомогою набору з восьми калібрувальних сит та окремо відрегульованого повітряного потоку для кожного виду насіння. «Віялка» була надзвичайно мобільна та автономна, завдяки невеликій вазі та механічній роботі легко переносилася з місця на місце і давала змогу переробляти сировину безпосередньо на місці заготівлі чи зберігання. Незважаючи на сільськогосподарське призначення, лісівники широко застосовували її для обробітку лісового насіння ялини, ялиці, модрини. Нині подібні механізми можна побачити хіба що в музеях…

Диво-механізм, який власник передав для використання підприємливому очільнику Довжанського лісництва, розташували у спеціальному приміщенні поруч із шишкосушаркою, де створено всі належні умови для переробки та зберігання лісового насіння. Про етапи підготовки його ми говорили вище, дійшовши до процесу обезкрилення. За відтвореним давнім методом він здійснюється вручну: насіння жіночки-лісокультурниці пересипають у льняний мішок та інтенсивно труть руками. Обезкрилене, воно підлягає очищенню та сортуванню.

– Саме на цьому етапі і застосовуємо раритетний пристрій, – пояснив Михайло Кувік. – З мішка перетерте насіння засипається в прийомний ківш, звідти самопливом потрапляє на сита, де потоком повітря продувається, очищуючись від домішок, та сортується. В результаті отримуємо три фракції різного ступеня чистоти: перша – чисте насіння, друга і третя – середнього та значного ступеня вмісту домішок, яке можна піддати повторній обробці з обезкрилення та просівання. Чисте насіння засипається в скляні банки, консервується та за оптимальних контрольованих умов зберігається. Дещиця із загальної отриманої кількості відправляється на аналіз до регіональної державної лісонасіннєвої станції, де визначається клас та відповідність діючим стандартам. За присвоєним класом якості здійснюється розрахунок нормативів площі висіву, оцінюється прогноз отримання садивного матеріалу для лісовідновлення в наступні роки…

Підіб’ємо підсумок. Минулого сезону всю лісонасіннєву сировину довжанці переробили на антикварному сортувальному пристрої. Дотримуючись настанов попереднього власника Олексія, котрий заповідав зберегти механізм та відродити «дідівський метод» переробки лісового насіння, пристрій як слід протестували, трохи відреставрували. І він не підвів: незважаючи на поважний вік, довів свою ефективність. Побачити його в роботі виявляють бажання колеги навіть із інших областей – ясінянці охоче демонструють унікальний раритетний механізм, який надійно служить лісівникам.

Микола ПУГОВИЦЯ,

акарпатська область,

Газета “Природа і суспільство”