23/09/2021
0Необхідність розвитку дорожньої мережі лісових територій в Україні.
Оптимальна мережа лісових автодоріг свідчить про цивілізованість держави. Ці дороги необхідні не тільки для виконання комплексу лісогосподарських і лісозаготівельних робіт, а й допомагають місцевому населенню та сприяють розвитку рекреацій. На жаль, нині в Україні ситуація з будівництвом лісових доріг далека від європейського рівня. Тож перед фахівцями лісової галузі постало питання розробити «Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку лісових автомобільних доріг на 2022–2026 роки».
Світова спільнота вимагає зростання частки лісової продукції, одержуваної за рахунок ощадливого ведення лісового господарства, використовуючи раціональні методи заготівлі та використання деревини як екологічно безпечної та поновлюваної сировини. Але при цьому акцентується увага на збільшенні лісового покриву, охороні природних лісів, поліпшенні захисних функцій лісів, які відіграють велику роль у пом’якшенні зміни клімату. Також звертається увага на збереженні продуктивних функцій лісів та їх ролі в розвитку сільських територій і «зеленої» економіки.
Зазначимо, що в лісах України, загалом, використовуються значно менші обсяги щорічного приросту порівняно з європейськими країнами. Це не заважає цим країнам збільшувати лісистість і покращувати якість лісів. Що стосується України, то вона, порівняно з країнами ЄС, недостатньо інтенсивно користується лісом, втрачаючи таким чином відновлювальний ресурс, по суті втрачаючи кошти, які могли б наповнювати держбюджет без шкоди довкіллю. Однією з причин чому Україна не користується цим ресурсом повною мірою – відсутність розвинутої дорожньої мережі лісових територій для виконання комплексу лісогосподарських і лісозаготівельних робіт із застосуванням сучасної техніки та природозберігаючих технологій. Відсутність доріг у лісових масивах компенсується розповсюдженням трелювальних волоків, які є осередками ґрунтової ерозії.
Густота мережі лісових доріг в Україні коливається залежно від лісорослинної зони (гірська, українське нечорнозем’я, полісся, лісостеп, степ) від 3,0 км/1000 га до 13,5 км/1000 га та є неоднорідною в розрізі областей. Це низький показник для нашої країни, на який, крім менталітету та фінансових можливостей держави, впливають рельєфні та ґрунтово-гідрологічні умови (гірські масиви, піщані арени, річища, болотисті ділянки). Так, у лісах Карпатського регіону довжина лісових автодоріг становить 3,5–6 км/1000 га, при середньому значенні цього показника в гірських лісах Європи – 8–33 км/1000 га, що у 2–5 разів вище, ніж в Україні.
Відсутність належної транспортної інфраструктури на лісових територіях України не дозволяє досягати ефективного використання лісових ресурсів та забезпечити високу продуктивність дороговартісної техніки, а також засобів, призначених для виконання заходів із охорони та захисту лісу.
«Державною цільовою програмою «Ліси України» 2010–2015 рр.» передбачалися будівництво, реконструкція чи відновлення понад 1500 км лісових автомобільних доріг щорічно. Також у рамках Карпатської конвенції прийнято «Стратегічний план дій для впровадження Протоколу про стале управління лісами» (2014), яким передбачалося покращення лісотранспортної інфраструктури.
Прийняттям вищезгаданих документів передбачалося покращити і збільшити мережі лісових автодоріг та їх технічний стан, бо від них залежить ефективність лісової галузі, культура та якість виконання лісогосподарських робіт, а також можливість застосування сучасних систем лісових машин. Не варто забувати, що лісові автодороги потрібні для відновлення, охорони та захисту лісу, для створення нових робочих місць, покращення умов роботи та проживання населення, для загального розвитку регіону. Наявність оптимальної мережі лісових автодоріг, певною мірою свідчить про цивілізованість держави. Удосконалення транспортної інфраструктури передбачено рядом документів: «Концепція національної екологічної політики України», «Концепція розвитку гірських територій українських Карпат», а також «Державна програма розвитку регіону українських Карпат», яка розроблена на виконання Указу Президента України «Про розвиток регіону українських Карпат» (№ 543/2019 від 22.07.2019 р). Також у нещодавно прийнятому Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» (№ 249-IX від 30.10.2019 р.) стоїть завдання розширити до 2030 р. мережі лісових автодоріг із твердим покриттям у лісах регіону до 10 км/1000 га.
Необхідно відзначити, що останніми десятиліттями в лісовій галузі відбулися позитивні зрушення щодо будівництва лісових автодоріг, під які у 2007 р. було виділено цільові кошти з державного бюджету. З того часу відбулося деяке оснащення лісових підприємств сучасною дорожньо-будівною технікою, підготовлено кваліфікований персонал із інженерно-технічних робіт, освоєно сучасні методи будівництва лісових автодоріг. У нас переважно будуються лісові автодороги ІІ і ІІІ типів із параметрами: швидкість руху – 20–40 км/год., ширина земляного полотна – 4,0–4,5 м, ширина проїзної частини – 3,0–3,5 м, мінімальний радіус кривих у плані – 15–20 м (менші значення відносяться до доріг ІІІ типу), максимальні повздовжні ухили – 10…16% (більші значення характерні для гірських умов). У багатьох випадках при будівництві таких доріг застосовуються принципи ландшафтного планування їх трас, що дозволяє вписувати дороги в рельєф місцевості, не знижуючи цінність самих ландшафтів.
Для використання лісових автодоріг цілорічно, зазвичай, влаштовується двошаровий дорожній одяг нежорсткого типу з використанням гравію, рідше щебеню, ґрунтогравійних чи ґрунтощебеневих сумішей, а також відходів промислових виробництв.
Основними видами водопропускних споруд є круглі труби (металеві чи залізобетонні) і однопрогінні мости різних конструкцій. Дорожньо-будівні роботи проводяться як підрядним методом, так і силами лісових підприємств за власні кошти. При будівництві за бюджетні кошти переважно залучаються підприємства за допомогою тендерних процедур.
До прикладу, раніше для виконання дорожньо-будівних робіт у складних гірських умовах залучались австрійські підрядники, з їхніми висококваліфікованими фахівцями та сучасною технікою. Таке рішення приймалось у зв’язку з тим, що Австрія є розвиненою лісопромисловою країною, ліси якої розташовані переважно на гірських схилах Альп і де вже створено оптимальну мережу лісових доріг (3,5–7 км на 100 га), що в 5–8 разів більше, ніж в українських Карпатах. Таке рішення дозволило перейняти наявний досвід австрійських фахівців і забезпечити його застосування в Україні. Крім того, було організовано ряд навчань для українських лісівників, які займаються будівництвом лісових автодоріг. Залучалися фахівці Держлісагентства, Національного лісотехнічного університету України та УкрНДІгірліс (головної галузевої організації з питань лісотранспорту). Активну роль у цьому питанні відігравав Карпатський регіональний навчальний центр «Укрцентркадриліс» (м. Івано-Франківськ), на базі якого проведено більшість занять.
Враховуючи специфіку будівництва лісових автодоріг (низька капітальність, розкиданість на значних площах і віддаленість від населених пунктів), у більшості випадків основні роботи з улаштування земляного полотна та водовідводу виконують із застосуванням однієї землерийної машини – сучасного екскаватора, який здійснює весь комплекс вищезгаданих робіт. А в окремих випадках в умовах гірської чи пересіченої місцевості – і транспортування деревини з розрубаної під дорогу просіки.
Технологія виконання робіт наступна. Екскаватор, рухаючись по готовій ділянці земляного полотна, за допомогою стріли транспортує дерева на відстань 30–80 м вздовж дороги і вкладає їх чи в придорожні кювети (канави), чи на укоси земляного полотна. Застосування такого прийому дає змогу вирішувати одночасно три завдання: непотрібно прибирати сучки, гілля та верхівки дерев з траси дороги; екскаватор під час проходів ущільнює ґрунт своїми гусеницями; дерева укладають уздовж готової ділянки земляного полотна, по якому може проїхати лісовозний автомобіль для вивезення лісоматеріалів.
Корчування пнів здійснюють ковшем екскаватора одночасно з виконанням землерийних робіт, пов’язаних зі створенням виїмок, напіввиїмок чи малих насипів. Викорчувані пні вкладаються в основу насипу, що, певною мірою придає йому стійкість проти сповзання. Під час прокладання земляного полотна екскаватор не тільки риє та перекидає ґрунт у потрібне місце, але й за необхідності влаштування насипів, переміщує його в ковші в повздовжньому напрямку на невеликі віддалі. Одночасно з улаштуванням виїмок і насипів створюється повздовжній водовідвід, тобто викопуються канави чи кювети. Ковшем екскаватора також вирівнюють і ущільнюють укоси насипів і виїмок земляного полотна, таким чином здійснюючи профілювання поверхні земляного полотна. Для згаданих вище робіт, зазвичай, використовують змінні ковші.
Необхідно зазначити ще одну особливість прокладання земляного полотна на схилах. У процесі роботи екскаватором непросто здійснюється переміщення ґрунту в поперечному чи повздовжньому напрямку для відсипання елементів земляного полотна. Виконується більш складне завдання, яке полягає в тому, що ґрунт із гіршими фізико-механічними властивостями укладають у тіло насипу. А ґрунт із включеннями кам’яних матеріалів відсипається у верхній шар земляного полотна. Використання такого технологічного прийому дає змогу підвищувати якість земляного полотна, чим досягається покращення експлуатаційних властивостей дороги загалом. За допомогою екскаватора також виконують роботи з влаштування поперечного водовідводу: викопують котловани в місцях будівництва мостів чи водопропускних труб, укладають їх елементи, засипають їх ґрунтом, а також укріплюють вхідні та вихідні оголовки накидкою з бутового каміння. Застосування описаного методу будівництва дає змогу забезпечити якість дорожньо-будівних робіт за мінімального впливу на лісове середовище, зниження їх трудомісткості, високу продуктивність праці й істотне зменшення кількості застосовуваних машин і механізмів.
Найбільше лісових доріг будували у першій половині минулого десятиліття. Так, у 2013 році підприємствами лісової галузі України було збудовано понад 1100 км лісових автодоріг, у тому числі, в Карпатському регіоні – понад 300 км. Період з 2007 по 2019 рр. характеризується спадами та зростанням будівництва лісових доріг у різні роки.
Останніми роками, на жаль, спостерігається тенденція різкого зменшення обсягів будівництва доріг. Крім того, до цього часу не вирішено питання налагодження ефективного обліку наявних лісових автодоріг та шляхів фінансування будівництва нових. Нормативні документи проєктування, які розроблені в минулому столітті, не враховують сучасних аспектів і вимагають внесення змін. Практично відсутні галузеві будівельні норми, які б регламентували проєктування, будівництво та приймання в експлуатацію лісових автодоріг з урахуванням особливостей лісотранспорту.
Для вирішення вищезгаданих проблем Держлісагентством прийнято рішення щодо створення робочої групи за участі фахівців відомства, ВО «Укрдержліспроекту», УкрНДІгірлісу, НЛТУ України, ДП «ДерждорНДІ», лісових підприємств і помічника-консультанта народного депутата.
Завданням групи є підготовка «Концепції Державної цільової економічної програми розвитку лісових автомобільних доріг на 2022–2026 роки», яка має бути затверджена на урядовому рівні.
