Буковинський внесок

Що запропонує Чернівеччина до ініціативи «мільярд дерев».

Ініціатива Президента України Володимира Зеленського з посадки мільярда дерев у країні набирає обертів в усіх областях. Активно працюють над втіленням цієї програми у життя й лісівники Буковини. І тут чернівецьким лісівникам доведеться садити «з нуля» нові ліси у найрізноманітніших умовах – від хребтів Карпат, де й влітку прохолодно, до лісостепу.

– Лісистість нашої області становить 29,8%. Це досить солідний показник. Водночас, дійсно, у нас дуже цікаві і своєрідні природні зони. Бо у нас є і лісостеп у Сокирянському районі, є й мішані ліси – трошки вище лісостепу, а є й гірські – на самих схилах Карпат, – розповідає начальник відділу лісового та мисливського господарства Чернівецького ОУЛМГ Володимир Пилип’юк. – Звісно, й породи дерев різні й своєрідні. На рівнині – змішані листяні ліси з перевагою бука та дуба, у горах – переважають хвойні породи. Так, лісу у нас ніби й достатньо. Але ж створити новий ліс – це дуже благородна й позитивна ініціатива, особливо у наш урбанізований час.

Ми обов’язково мусимо враховувати всі особливі наші природні чинники під час майбутньої кампанії з садіння лісу. Робота буде важкою та скрупульозною. Саме тому, вже були проведені ряд робочих зустрічей начальника нашого ОУЛМГ Василя Гончара з головами облдерж­адміністрації Сергієм Осачуком та обласної ради Олексієм Бойком, головами райдержадміністрацій і районних рад, представниками Держгеокадастру, екологами. Керівникам усіх наших державних підприємств теж доручено провести такі наради й зустрічі в районах із представниками об’єднаних територіальних громад. Процес уже запущено.

– А чи буде можливість знайти нові зручні ділянки під народження нового лісу на гірських схилах Карпат? Адже на рівнині це все ж таки зробити легше?

– Зрозуміло, що наші гори вкриті лісами. Плюс процес лісовідновлення, коли на місці кожної вирубки щороку постійно проводимо залісення. Загалом, за минулий рік забезпечили лісовідновлення на площі 1442 га, а у цьому році відновили ліси на площі 1363 га. Нехай читача не лякає менший обсяг – обсяги рубок зменшуються і, відповідно, стає менше площ, на яких проводиться лісовідновлення. Більша частина лісовідновлення лісівниками Буковини здійснюється шляхом збереження природного поновлення, що є наслідком проведення наближених до природи поступових рубок. Загалом, посадили близько 4 млн сіянців. Основні породи – бук, дуб, ялиця, ялина, перспективною породою є модрина. Однак вільну землю під ліси можна знайти і в горах. Це може бути полонина, галявина, просіка, яр чи урвище. Хай невелика, але й це нам підійде.

З іншого боку, так, на рівнині знайти зручну ділянку набагато краще. Це може бути територія, що з тих чи інших причин не підходить для ведення сільського господарства. Однак як і в горах, так і на рівнинах слід враховувати зацікавленість населення, аби не відбирати у них, наприклад, пасовище чи територію для рекреації та відпочинку. Саме тому, ми доручили нашим керівникам, у першу чергу, проконсультуватись із місцевими мешканцями, дізнатись їхню думку та отримати пропозиції. Як у горах, так і на рівнині. Бо, загалом, у нашій області три райони, 52 територіальні громади. Всі ме­жують із землями Державного лісового фонду.

– Чи можете Ви спрогнозувати хоча б приблизну цифру землі, що вдасться отримати під нові ліси? Та скільки молодих сіянців можна буде там посадити?

– За результатами зустрічей будемо точно все знати. Тому я ще не готовий назвати цифру всіх земель області, де можна буде садити ліс «з нуля». Однак, люди мають теж добре розуміти, що новий ліс поруч їхнього села або містечка – це і завжди свіже повітря, і біорізноманіття, і гарна природа, і місце відпочити, і робочі місця, адже ми теж будемо організовувати там лісогосподарські заходи. Але вже для наступних поколінь. Тому сподіваємось на порозуміння з боку місцевих мешканців.

– Чи вдалось уже знайти зручні земельні ділянки під новий ліс?

– Так, ми провели певну попередню ревізію нашого земельного фонду по усіх лісгоспах області. Вже попередньо визначено 224 гектари землі, які можна використовувати під садіння лісів «з нуля». Це як у рівнинних Сокирянському та Хотинському держлісгоспах, так і у гірських. Десь це старий закинутий сінокіс, де вже давно нічого не косять, десь стара просіка чи лісова дорога, що не використовується та немає у ній потреби, десь територія старого вже не діючого виробництва. От ми їх, у першу чергу, й пустимо під землю для молодого лісу. Але ж це лише наші перші кроки і перша земля. Далі продовжимо.

– Можливо, вдасться відновити ліси такими, якими вони були століття тому? Але їх потім вирубали?

– Звісно, ми теж вивчали це питання. Підіймали навіть старі архіви часів панування Австро-Угорщини, Румунії, Польщі, де колись були віковічні ліси – складні різновікові змішані деревостани, які були зрубані у післявоєнний період минулого століття. До речі, є один цікавий факт. Навіть й сто років тому в наших гірських лісах було досить велике різноманіття порід дерев. Але вже у 50-і роки минулого століття за радянської влади вікові ліси були масово зрубані для потреб господарства Радянського Союзу. Гори та й подекуди рівнини засаджували однією породою дерев – ялиною. Як результат, біорізноманіття знизилось, а також біологічна стійкість чистих однопородних насаджень є набагато нижчою у порівнянні зі складними змішаними деревостанами.

Декілька років тому такі хвойні монокультури (ялина у передгірській зоні) почали масово всихати на площі понад 10 тисяч гектарів. Слід зазначити, що лісівниками Буковини дуже оперативно було вжито всіх необхідних лісогосподарських заходів. Всихаючі насадження було замінено на більш біологічно стійкі змішані складної структури. Також ми вирішили йти трохи на випередження і зараз визначаємо похідні та чисті насадження, які не відповідають корінним типам природних деревостанів та започатковуємо у них процеси переформування.

Так, до цього питання ми теж будемо ставитись дуже прискіпливо, враховуючи наші природні умови, про які я розповідав вище. Будемо акцентувати увагу на створенні змішаних деревостанів у відповідності до корінних типів лісу. Як перспективну породу будемо висаджувати модрину європейську. Вона досить добре пристосовується як і до гірських, так і до рівнинних умов. Працюватимемо з іншими породами дерев – псевдотсуга, павловнія та інші. Проте нам не слід занадто захоплюватись інтродуцентами – маємо зберегти та примножити корінні, так би мовити автентичні деревні породи нашого краю, який недарма називають Буковиною.

– Можливо, хоч тепер лісівників не будуть звинувачувати у «лисих Карпатах»?

– Нас цим звинуваченням вже не здивуєш і не налякаєш. Однак, за останні два десятиліття обсяги всіх лісозаготівель на Буковині впали майже вдвічі. Того року ми заготовили близько 600 тис. кубометрів деревини, в цьому році за 7 місяців – 280 тис. кубометрів. Порівняйте це із вирубками 20-річної давнини, коли в області заготовлялося понад мільйон кубічних метрів деревини, не кажучи про лісозаготівлі 40–50 років тому. А от зараз наші держлісгоспи, особливо Сторожинецький, Берегометський, Путильський, мінімізували проведення суцільних рубок у гірських лісах та збільшили обсяги рівномірно поступових, частка яких становить понад 70 відсотків, що дає змогу максимально ефективно використовувати природний ресурс природного поновлення та виділяти більше часу на вирощування біологічно стійких корінних деревостанів.

Звідки виник закид про «лисі Карпати»? Там на схилах, дійсно, вирубали стиглий ліс та посадили молоді деревця, які не видно здалеку. Але на кожному зрубі, якщо піднятись вгору, ми знайдемо посаджені лісові культури, і через десяток років будемо бачити молоде насадження. Саме тому, і цифра у майже 30% лісистості Буковини не вигадана, а цілком реальна.