08/09/2021
0Програми збереження еталонних лісів.
Ліси Європи мають сильну спадщину і давні традиції в галузі управління. Впродовж століть вони були фундаментально важливими для забезпечення паливом та будівельними матеріалами населення європейських країн. За різними оцінками, в Європі залишилося від 1,4 до 3 мільйонів гектарів первинних або старовікових лісів.
Їх стає все менше
На європейському континенті дуже мало лісів уникли втручання людини. На відміну від багатьох інших регіонів світу, переважна більшість лісів в Європі перебувають під управлінням, яке може бути предметом гордості для лісового сектору. Слід нагадати, що концепція «сталого лісокористування» вперше з’явилася в Європі на початку XVIII-го століття у відповідь на велике збезлісення і деградацію лісів, що стало наслідком індустріалізації. Втім, у важкодоступних районах Європи ще залишилися деякі ліси, які вважаються незайманими або старовіковими. За різними оцінками, в Європі залишається від 1,4 до 3 мільйонів гектарів ідентифікованих пралісів або старовікових лісів. За деякими оцінками такі ліси становлять менше 3% нинішньої лісової площі Європи, що свідчить про їх значне зменшення за останні кілька десятиліть.
Праліси і старовікові ліси – це природні ліси, які не зазнавали прямого впливу людської діяльності на їх розвиток. Вони є еталонами природного розвитку лісових екосистем, а також середовищем проживання для рідкісних видів тварин та рослин, тому потребують збереження та охорони. Незважаючи на невелику територію, такі ліси відіграють важливу роль у збереженні біорізноманіття та забезпечують безліч інших екосистемних послуг. Визнаючи це, Стратегія ЄС зі збереження біорізноманіття до 2030 року «Повернення природи у наше життя» ставить за мету захист усіх таких лісів, що ще залишилися на території Європи. Це є також частиною більш широкої мети щодо суворого захисту 10% території ЄС. Утім, хоча після оприлюднення Стратегії збереження біорізноманіття пройшло більше року, для фахівців все ще залишається багато відкритих питань щодо інтерпретації деяких із встановлених цілей. Більш того, тепер очевидно, шо при реалізації Стратегії збереження біорізноманіття необхідно враховувати й інші цілі європейської політики «зеленого курсу». В даний час вони активно обговорюються в ЄС, особливо у зв’язку з нещодавнім прийняттям нової Лісової стратегії ЄС до 2030 року.
Нещодавно Європейський лісовий інститут (EFI) опублікував дослідження під назвою «Захист старовікових лісів в Європі» з деякими положеннями та висновками якого пропонуємо ознайомитися нижче.
Підтримка, розвиток та охорона
Первинні ліси Європи невеликі, погано пов’язані між собою, а більше половини не мають охоронного статусу. Враховуючи їх природоохоронну цінність і рідкість, фахівці EFI вважають, що, в першу чергу, необхідно забезпечити належний захист усіх цих лісів. Наступним пріоритетом для поліпшення стану цієї категорії лісів має стати також і захист прилеглих територій. Це допоможе знизити ризик зникнення охоронюваних видів і їх уразливість. Там, де такі ліси ростуть в оточенні територій, що відносяться до мережі охоронних ділянок програми «Натура–2000», управління ними може бути адаптоване для підтримки розвитку старовікових лісів.
Третій пріоритет має бути спрямований на відновлення вторинних старовікових лісів. Через інтенсивне господарювання в Європі у багатьох країнах залишилось не так багато пралісів. Згідно зі статистикою FAO, більше 90% європейських первинних лісів розташовані лише у чотирьох країнах: Швеції, Болгарії, Фінляндії та Румунії. Дані Forest Europe вказують на те, що площа охоронюваних лісів збільшувалася з 2000 року, головним чином за рахунок вилучення лісів, які раніше були під управлінням. Багато з них у майбутньому можуть перерости у вторинні старовікові ліси, однак, як зазначають фахівці EFI, це доволі тривалий процес.
Справа за реалізацією цілей
Перераховані вище пріоритетні заходи явно сприяли б збереженню біорізноманіття в європейських лісах, але малоймовірно, що їх буде достатньо для збільшення площі строго охоронюваних лісів із менш, ніж 3% до 10% земель ЄС, як зазначено в Стратегії біорізноманіття. Для досягнення цієї мети потрібно виділити додаткові охоронювані райони. Праліси неможливо відтворити в сучасних умовах, тому знищення останніх недоторканних ділянок призведе до остаточної втрати унікальної природної спадщини. Сьогодні частина пралісів перебувають у межах природно-заповідних об’єктів та охороняються законом, а особливо цінні ділянки належать до об’єкту всесвітньої спадщини UNESCO.
Між тим, як зазначають в EFI, розширення територій суворо охоронюваних лісів має багато переваг, зокрема, підвищення їх стійкості, збереження біорізноманіття та забезпечення процесів природного розвитку. Однак, таке розширення може мати і побічні наслідки, наприклад, втрати деяких обсягів виробництва деревини, що певним чином вплине на інші галузі економіки, які її використовують. Крім того, можливі зовнішні чинники, що впливатимуть на управління лісами, наприклад, неналежна чи недостатня реалізація цілей Стратегії збереження біорізноманіття на національному рівні країнами-членами. На думку фахівців, у ході реалізації її цільових завдань необхідно обов’язково враховувати розподіл земельних ділянок за типами землекористування в країнах-членах і окремих регіонах із огляду на наявність там великої різноманітності типів лісів і прав власності на них.
Варто відзначити, що поточний розподіл лісів, що залишилися незайманими, і старовікових лісів, далеко не збалансований за європейськими типами лісів і географічними регіонами. У той час як окремі країни-члени майже наблизились до реалізації запропонованих цілей охорони цієї категорії лісів, деякі знаходяться лише на старті. Між тим, для підтримки розвитку старовікових лісів, особливо на приватних землях, можуть знадобитися нові інструменти, включаючи платежі за екосистемні послуги.
Загалом, створення нових великомасштабних суворо охоронюваних лісових заповідників призведе до більш сильної сегрегації надання різних екосистемних послуг. Дослідження також вказує на те, що комплексні підходи до управління лісами можуть сприяти поступовому розширенню суворо охоронюваних лісових територій. Оскільки європейські ліси мають вирішальне значення для захисту біорізноманіття, необхідність розширення захисних зон не викликає сумнівів. Багато країн ЄС встановили відповідні національні цілі такого захисту і розширюють свої охоронювані території. Однак цього, зазвичай, недостатньо для виконання того, що пропонується в Стратегії збереження біорізноманіття. Тож залишається очікувати, наскільки нещодавно прийнята Лісова стратегія змінить підходи до політики захисту первинних і старовікових європейських лісів.
Ліси – це поновлювальний ресурс за умови правильного його використання. Саме тому, важливо зберігати праліси та старовікові ліси в якості еталонів природного розвитку лісових екосистем. Багато хто в ЄС сподівається, що досягнути значного прориву у цьому питанні цілком можливо при реалізації програмних цілей Стратегії збереження біорізноманіття та нової Лісової стратегії ЄС до 2030 р.
Олександр ВИНОГРАДСЬКИЙ,
Газета “Природа і суспільство”
