Родинна справа

Бродівські династії – річ звичайна.

Люди праці завжди мали шану в суспільстві. Що вже говорити про трудові династії, які є запорукою стабільності, єдності й успішності будь-якого підприємства. Характерна особливість трудових династій – відповідальність і професіоналізм, які з давніх-давен передавалися від батька до сина, доньці від матері. Працівники, поєднані родинними зв’язками, зазвичай, ставляться до своїх виробничих обов’язків сумлінніше й відповідальніше, – аби гідно тримати сімейну «марку».

Правда, нині, в умовах занепаду чималої кількості державних та комунальних підприємств, рідкістю стали й трудові династії. В умовах розквіту корупції все частіше чуємо хіба що про сімейні клани. Але, тим не менше, династії існують.

Такі роздуми мимоволі зринали в підсвідомості, коли лісничий Заболотцівського лісництва, Львівщина, Андрій Москва розповідав про родину Кавчинських, яка вже десятиліттями є дбайливими господарями в лісі. Два брати, Роман та Микола, – лісоруби шостого розряду. Микола, правда, працює ще й кущорізом. Вісім-десять гектарів доглядів за лісовими культурами – його місячна норма.

Третій, Василь, поєднує своє лісорубство з трелюванням деревини. В бригаді брати працюють продуктивно. За день до 20–25 кубів деревини для них не проблема. При потребі можуть підняти планку й до 30. Хоча нормальним, середнім вважається показник – 17 кубів лісу за зміну.

– Але чоловіки ще не вся родина Кавчинських, – зауважує Андрій Москва.

І розповідає про дружину Романа – Валентину, а згодом про Ярославу, яка одружена з Василем.

Валентина працює в розсадниках, теплицях, доглядає за посівами. В руках і лопату, і сапку, та й косу тримати вміє добре. На роботі Валентина, як правило, з 9-ї до 18-ї години. Але коли надворі спека, прополювання може почати й перед шостою на світанні. Поливає підвечір.

Коли дощі підженуть у лісі зело, в лісництві не рідко можна побачити й доньку Аліну – допомагає матері. А Валентина тут уже двадцять літ. У Синичівському урочищі, яке два десятки років тому засаджувала сосною звичайною, нині йде вже прочищення.

Ярослава Кавчинська працює в бригаді з Оксаною Приймою та Любою Кавецькою. Весна й осінь – час посадки дерев. Восени також збирають насіння, влітку просапують культури. Одне слово, звична для лісокультурниць робота.

До роботи в лісництві проявляв охоту й Денис Кавчинський, син Валентини й Романа – якось тут виробничу практику автослюсаря проходив. Нині, правда, на заробітках у Польщі, але хтозна, може піде по родинній лінії. Та це все ж таки буде його вибір – вільний, усвідомлений.

Ми розповіли ще не про всю лісову рідню Кавчинських. Брати Василь, Роман і Микола в один голос почали хвалитися поповненням. Річ у тім, що в них є ще один брат – Михайло, який останнім зголосився, як мовиться, до роботи в лісництві. Останнім із братів, бо останнім із Кавчинських прийшов у Забалотцівське лісництво син Василя і Ярослави – Іван. Прийшов після служби в армії і ось уже працює лісорубом третього розряду.

Кавчинські – не єдина династія у Бродівському лісгоспі. Тут їх більше, як три десятки, якщо бути точним, то 34. Загалом, вони налічують понад вісімдесят працівників, з яких понад пів сотні й нині в строю – заготовляють деревину, вирощують саджанці, поновлюють вирубані лісові площі.

– Роботи вистачить усім, – підсумовує Андрій Москва.

Це правда. За рік лісництво «зрізає» понад вісімнадцять тисяч кубів лісу. Одна тисяча – рубки санітарні, 0,9 тисячі – рубки догляду. Все решта – рубки головного користування.

Ігор ТАБІНСЬКИЙ,

Фото автора,Газета “Природа і суспільство”