12/08/2021
0У цьому році виповнюється 108 років з дня народження видатного вченого в галузі лісової типології, лісових культур, лісознавства і лісівництва, доктора с.-г. наук, професора Дмитра Даниловича ЛАВРИНЕНКА.
Наукову роботу Д.Д. Лавриненко розпочав ще студентом Київського лісотехнічного інституту. Він вивчав унікальні дубово-ясенево-модринові насадження в Тростянецькому лісгоспі на Сумщині. Подальші дослідження цих об’єктів уже в повоєнні роки стали основою для його кандидатської дисертації на тему: «Дубово-ясенево-модринові культури».
Наукові дослідження, проведені в 1946–1948 рр. у Північному Лісостепу, в 1949–1951 рр. у Південному Лісостепу та Степу, а в 1954–1955 рр. на Поліссі, дали змогу Дмитру Даниловичу в 1959 р. захистити докторську дисертацію на тему: «Взаємодія ясена з дубом та іншими породами в лісах України», а в 1961 р. йому було присвоєно звання професора за спеціальністю «Лісові культури».
Однією з перших великих проблем, якою багато років займався Д.Д. Лавриненко, було вивчення взаємовідносин деревних порід у різних типах лісу. Він розглядав ці процеси з широких загальнобіологічних позицій, відзначаючи, що в багаторічних зімкнутих рослинних угрупованнях, якими є ліси, взаємовідносини деревних порід мають дуже велике значення. При цьому вчений особливо підкреслював, що визначальними для них є екологічні взаємозв’язки – конкуренція за ресурси середовища – світло, вологу, елементи живлення.
Д.Д. Лавриненко зробив великий внесок у розвиток теорії та практики лісокультурної справи. Результати цих його робіт узагальнено в монографіях «Наукові основи підвищення продуктивності лісів Полісся України» (1960), «Створення лісових культур у дібровах України» (1970), в колективних монографіях «Типы лесных культур для Украины» (1956), «Культура тополей» (1959), «Создание тополевых насаждений» (1966) та інших публікаціях.
У 1950-х і 1960-х роках головним напрямком підвищення продуктивності лісів і забезпечення народного господарства деревиною було введення в лісові насадження швидкорослих господарськоцінних порід, зокрема, тополь. Під керівництвом Д.Д. Лавриненка було розроблено агротехніку створення масивних тополевих насаджень, полезахисних смуг, а також культур тополь на еродованих землях. Паралельно досліджували вегетативне розмноження тополь, створювали маточні плантації та проводили сортовипробування.
Хоча значну частину своєї наукової діяльності Дмитро Данилович присвятив питанням лісових культур, в основу яких він завжди покладав необхідність найсуворішого враховування лісорослинних умов лісокультурних площ відповідно до лісотипологічних засад, але основна увага його завжди зосереджувалася на самій лісовій топології, яку він вважав теорією, філософією лісівництва. Дослідження з цього напрямку узагальнені ним у монографії «Типи лісів України» (1954) і в брошурі «Основи лісової екології» (1978).
В останній роботі Д.Д. Лавриненко в стислому тезисному вигляді виклав свої погляди на проблему взаємовідносин лісу із середовищем існування. Особливо вдалим є його трактування таксонів лісівничої типології.
Відзначимо, що більшість лісотипологічних розробок Д.Д. Лавриненка засновано на ідеях і пропозиціях, висунутих раніше П.С. Погребняком, найближчим учнем і сподвижником якого він був усі повоєнні роки.
Займаючись науковими дослідженнями, Дмитро Лавриненко приділяв багато уваги роботі з молодими науковцями, проводив семінари з рекомендаціями з підготовки дисертаційних робіт, читав лекції з важливих і складних проблем лісознавства і лісівництва. Перейшовши на педагогічну роботу, він з великою відповідальністю і захопленістю повністю поринув у підготовку спеціалістів лісового господарства. Його лекції відзначалися надглибоким і всебічним викладом основ лісівництва.
Своєю відповідальністю до підготовки майбутніх фахівців для лісової галузі, високим професіоналізмом, чуйним і батьківським відношенням до студентів він здобув загальну повагу і був одним із найшанованіших професорів лісогосподарського факультету.
Перу Д.Д. Лавриненка належить понад 150 наукових праць. Під його керівництвом захищено 17 кандидатських дисертацій.
Помер видатний вчений 1 листопада 1979 р., похований на Байковому кладовищі в Києві. Всі, хто знав Дмитра Даниловича, і особливо його учні, пам’ятають і шанують великого вченого і чудову людину, якою він був.
Життєві віхи
Дмитро Лавриненко народився 2 липня 1913 року в селищі Локнисте на Чернігівщині в родині сільського вчителя. По закінченні землевпорядної лісової школи, у 1934 р. вступає на лісогосподарський факультет Київського лісотехнічного інституту, який закінчує з відзнакою в 1939 р. З 1940 р. навчання в заочній аспірантурі, але навчання переривається війною. Після демобілізації з армії в грудні 1945 р. Дмитро Данилович працює спочатку в Ботанічному саду АН України. В 1946 р. переходить до Інституту лісівництва.
З 1956 по 1966 рр. він очолював відділ лісових культур УкрНДІЛГА. У 1966 р. обраний завідувачем кафедри загального лісівництва Української сільськогосподарської академії, де він працював до виходу на пенсію в 1977 р.
