ЗАВТРА БУДЕ ПІЗНО!!!

ЛЮДИНІ  НАДАЄТЬСЯ  ОДИН РАЗ

НЕ ТІЛЬКИ ЖИТТЯ, А Й СОВІСТЬ.

        До розгляду питання статті по суті автор статті хотів би привернути увагу читачів до наступного.

            Так в статті «Лісове господарство – з мішком проблем, за то з пацьорками на шиї» автор статті пропонував зменшити відрахування частки чистого прибутку державі до 50%. підприємствами, основним видом діяльності яких є ведення лісового господарства  Після виходу статті на протязі 9 днів  Кабінет Міністрів України Постановою № 718 від  14 липня 2021 року, встановив норму відрахування чистого прибутку виключно для державних лісогосподарських підприємств Держлісагенства в розмірі, яка була запропонована автором статті. Випадковість – можливо, але є висока доля вірогідності того, що  при підготовці Постанови КМУ була  врахована думка автора статті. Автор статті вважає, що все таки публікації на сайті ГО «Відкритий ліс» приносять певну користь лісовому господарству.

Є підстави вважати, що публікація негативних відгуків на сайті ГО «Відкритий ліс» про недолугість «Державної стратегії управління лісами……» призупинила її прийняття. Хоча обґрунтована і робоча «Державна стратегія ведення лісового господарства в Україні на період до 2035 року» вкрай потрібна. Для цього, мабуть, необхідно терміново сформувати  новий колектив авторів, який дійсно може об’єднати  сьогоденні нагальні потреби лісового господарства з врахуванням наявних викликів, а не керуватись совковими мірками, прикриваючись авторитетом відомих науковців. Викривлені  авторитарні лозунги про збільшення лісистості  та  поліпшення екологічної ситуації в країні, обумовили прийняття відповідних різних нормативних документів (наприклад Постанови КМУ №1224 від 09.12.2020 року), якими так обмежені можливості лісгоспів в господарській діяльності, що дальше уже нікуди. І екологічних результатів не досягнули, і діяльність лісгоспів спотворили. По цій причині серед деякої категорії  працівників лісового господарства побутує вислів – ліс наше багатство, птахи ваші друзі. Перше – для працівників лісового господарства, друге – для народу.

Як сказав п. Болюх Сергій в коментарі до ст. «Зберегти ліси, врятувати тварин, зменшити викиди» на сайті «Відкритий ліс» «щось всі «екологічні» інновації останніх років 5-10 «попахивают» економічною диверсією»(цитата). Це дуже конкретна оцінка нормативних документів з екологічних проблем, прийнятих в останнє десятиліття.

Автор статті пропонує  керуватись не тільки пропозиціями та авторитетом шановних панів науковців з НУБіП, а опуститися на нашу грішну Землю, терміново сформувати незалежну фахову робочу групу,  реально оцінити наявну екологічну і фінансову ситуації і розробити дійсно робочу «Стратегію…» та впровадити необхідні зміни в нормативні документи  по веденню лісового господарства,  а особливо в «Санітарні правила…..» та «Правила  рубок головного користування…».

Виникає питання, як спеціалісти Держлісагенства, маючи в своєму підпорядкуванні науково-дослідні установи і колектив  професійних кваліфікованих лісівників допустили  таке викривлення. От це і є прикладом службової недбалості, тому що  керівництво Держлісагенства  не захотіло захистити інтереси лісу  та лісгоспів шляхом протидії групі науковців, які запропонували і добилися запровадження недолугих змін до нормативних документів по веденню лісового господарства. В основу нормативних документів покладено тільки обмеження використання лісових ресурсів, а не відтворення і збереження лісу, як типу природних комплексів і частини загальносвітової екологічної системи.

З впевненістю можна сказати, що в Держлісагенстві розвитку наукового підґрунтя ведення лісового господарства в країні не приділяється належної уваги. Як може забезпечити науково обґрунтоване ведення лісового господарства сектор міжнародних відносин, науки та зав’язків з громадськістю.  Підрозділ  науки в Держлісагенстві повинен мати стратегічні повноваження і реально розробляти стратегію ведення лісового господарства на десятиліття і задавати, як барабан в оркестрі, ритм діяльності лісогосподарського комплексу країни. І науково-дослідні заклади Держлісагенства в складі цього підрозділу при нормальній зарплаті співробітників повинні бути рушійною силою  в організації ведення лісового господарства.

Держлісагенством створений ЛІАЦ, а чому немає науково-аналітичного центру лісового господарства. Продаж деревини і контроль за її реалізацією організований (там є дохід), а чому не організована  науково обгрунтована стратегія  вирощування лісу при наявності  надто важливих викликів.

По цій причині стало так, що Держлісагенство та обласні управління  – це по суті колективи обліковців з певними розпорядчими функціями, а особливо з функцією укладання контрактів з керівниками лісгоспів та лісничими.

 При цьому автор статті вважає, що вирощування лісу – це не тільки засіб отримання  матеріального доходу  суспільством, а і захід по збереженню життя на Землі, в т.ч. і тієї частини суспільства, яка знищує ліси. А отримання доходу – це уже супутній продукт.

Сьогодні перед людством постав виклик у вигляді глобального потепління, що дуже відчутно впливає на екологічну та економічну ситуацію в Україні.

Жителі України уже відчули на собі наслідки глобального потепління у вигляді проявів аномальної спеки, надмірних опадів та буревіїв.. Скільки потрібно коштів і зусиль для відновлення майна, пошкодженого стихією? Можливо це і не цікаво для читачів, але ці явища уже призвели до зниження врожаю садових і сільськогосподарських культур в Україні, що однозначно обумовлює підвищення цін на продукти рослинного і тваринного походження та пониження якості життя. А в нас  попереду ще друга половини серпня і вересень з аномальними температурами і засухами. Для одних це поки що можливість  повеселитися, погуляти і позагорати на курортах, а для інших це уже екстремальні умови для життя – як в питаннях здоров’я, так і його вартості, особливо для людей похилого віку, яких в Україні більше 12  млн. осіб.

Науковці з Вищої технічної школи в Цюріху на підставі проведених досліджень та моделювання ситуації попередили про аномальну спеку в світі, яка прийде швидше, ніж очікували. Буде спостерігатися тенденція перевищення рекордних показників температури по всій Землі.  Так, в Антарктиді вперше в історії уже зафіксована температура 18,3 градусів тепла, у Канаді через аномальну спеку загинули уже понад 700 людей.

В попередніх статтях автор ставив перед собою питання – на планеті висихають моря, ріки, озера, тануть льодовики, а рівень світового океану відповідно не піднімається, То де дівається вода, де переривається кругообіг води в природі? Аналіз наявної інформації дозволив встановити наступне- тропосфера Землі за короткий період збільшилась по висоті на 400 м, що обумовило значне збільшення об’єму води в атмосфері. Надмірне накопичення води в атмосфері в окремих непередбачуваних регіонах приводить до того, що вода з атмосфери випадає на Землю уже не у вигляді дощу, а виливається в окремих місцях у вигляді аномальних злив. Тобто кругообіг води не припинився, він стає тільки більш  об’ємним,  інтенсивнішим і непередбачуваним. За прогнозами кліматологів, інтенсивність злив та інших екстремальних явищ в природі за майбутні 20 років збільшиться в 3-7 разів, за 50 років – в 7-21 раз. Причини цих явищ описані автором в попередніх статтях.

Необхідно не забувати, що при збільшенні об’єму атмосфери об’єм  повітря лишився незмінним, що обумовлює його розрідження. Іншими словами, при збільшенні об’єму атмосфери ми ніби постійно підіймаємся в гори, де все менше і менше повітря і по цій причині людям стає важче дихати.

Чи припиниться цей процес глобального потепління і коли? Не розумію, чому люди  так легковажно відносяться до свого майбутнього? Адже не автор статті говорить, а ООН стверджує, що на протязі століття умови на Землі можуть стати непридатними для життя. А як на це реагують лісівники України? А ніяк. Для них важливіше хто стане Головою чи Заступником Голови Держлісагенства, хто де більше вкрав або взяв більшого хабара. І це для них важливіше, ніж майбутнє їх дітей та внуків. Але про це буде сказано нижче.

А тепер перейдемо до суті статті.

На сьогоднішній день по різних причинах в лісовому господарстві України сформувалися виклики, які є  результатом частково об’єктивних причин, а в більшій мірі результатом недолугої діяльності керівництва галузі  і працівників Держлісагенства  та обласних управлінь на протязі останніх десятиліть.

Серед численних викликів основними автор статті вважає наступні:

• Глобальне потепління.
• Не ефективна нормативна база по веденню лісового господарства.
• Відсутність державного фінансування ведення лісового господарства.
• Скорочення об’ємів заготівлі деревини на майбутні 5-7 років по причині перерубів розрахункової лісосіки в попередній період та вирубки кращих деревостанів( з відома, а можливо і за вказівкою Держлісагенства та відомчих органів управління, в підпорядкуванні яких є ліси)  .
• Припинення по цій причині діяльності деревообробних підприємств в країні.
• Підвищення вартості робочої сили, її еміграція  з країни та нестача.
• Висока вартість і відсутність  високотехнологічних машин і механізмів для виконання робіт в лісовому господарстві та лісозаготівлі, як альтернатива зменшення негативних наслідків нестачі робочої сили.
• Зменшення надходжень до бюджету від підприємств, діяльність яких пов’язана з лісовим господарством та деревообробкою, та доходів громадян занятих у цій галузі.

Спробуємо проаналізувати деякі наявні виклики та підтвердити причини їх виникнення і наслідки. Для цього приведу декілька прикладів місцевого рівня, але загальнодержавного значення…

1. Наприклад, відсутність державного фінансування ведення лісового господарства та можливий шлях часткової компенсації відсутності фінансування.

Загально відомо, що державою фінансується тільки утримання апарату Держлісагенства, обласних управлінь та деякі інші незначні видатки.  Кошти на ведення лісового господарства в південних районах України виділяються окремими траншами по можливості. Мізерні кошти виділяються на утримання наукових установ галузі. Коштів явно недостатньо. І в даний час ставити питання про збільшення фінансування з бюджету мабуть недоречно.

Кошти необхідно вишукувати самим лісгоспам і галузі в цілому.

Одним із шляхів є використання коштів, отриманих  в якості відшкодування за незаконні рубки або інші лісопорушення.

Приведу такий приклад.

На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України №496-р від 29.08.202 року Івано-Франківській облдержадміністрації Міністерством оборони актом від 28 грудня 2002 року було передано військове містечко № 98 загальною площею 377,2 га, в т.ч. покритою лісом близько 230 га. По периметру містечка було огорожа з бетонних стовпів, до яких було прикріплено 7-9 рядів колючого дроту,  Загальна довжина огорожі 9,4 км. До містечка був підведений газопровід 13,2 км, лінія електропостачання, по території містечка були  прокладені дорога довжиною 2,5 км із залізобетонних плит та повітряні і кабельні електромережі. Передбачалось, що ОДА по господарськи використає майновий комплекс,  так як були бажаючі взяти його у користування. Але не так сталось, як гадалось.

Певний період містечко охоронялось, та з невідомих причин охорона була знята. І місцеве населення щоб ніхто нічого з містечка  не вкрав, на протязі останніх 10 років забрало собі  все майно, яке можна було взяти з містечка, в т.ч. розібрало дорогу і огорожу та вирізало металолом з конструкцій наявних споруд. Заодно незаконно вирубали близько 200 га лісу. Населення навколишнього регіону шоковане – ніхто не може зрозуміти що твориться?

Що автор вважає в цій ситуації за добре – це те що  матеріали і зрубана деревина пішла на користь людям.

А от наслідки – збитки державі в сумі близько 220 млн. грн. Причина – елементарна службова недбалість працівників Івано-Франківської облдержадміністрації. Чи відповість хтось за причинені збитки?  А ніхто, тому що службова недбалість стала об’єктивним соціальним явищем.  Адже працівники ОДА знали про  вирубку лісу та руйнування містечка на протязі більше 10 років, але ні разу не прийняли адекватних мір по збереженню державного майна, хоча це було їх обов’язком.

Зрозуміло, що і працівники екологічної інспекції знали про масові вирубки лісу. Вони за заявами небайдужих громадян оформляли на невиявлених лісопорушників акти, які направляли в правоохоронні органи, але  мір по відношенню до ОДА не приймали. Це тільки в байці Моська може лаяти на Слона, а в житті так не буває, незважаючи на те, що в нормативних документах сказано ясніше ясного – відповідальність за збереження державних лісів несе юридична особа, в якої в користуванні знаходяться ліси і яка не забезпечила їх належної охорони.. То дуже прошу пана Голову Держекоінспекції з трьох раз вгадати – яка юридична особа несе відповідальність за незаконну вирубку лісу на площі близько 200 га лісу в ПЗФ у військовому містечку №98,  яке знаходиться на балансі Івано-Франківської ОДА і роз’яснити Вашу відповідь працівникам місцевої екоінспекції? Якщо сказати відкрито і об’єктивно – то вони є заручниками ситуації, тому що бояться реакції ОДА. Екоінспекція в цьому випадку  займає позицію півня, який  прокукурікав, а дальше хоч і не розвиднюйся, хоча  екоінспекцією повинен був би  бути поданий позов про стягнення збитків  за останні три роки та ініційовано стягнення цих коштів. Держава за це ж працівникам інспекції зарплату платить.

А збитки державі зростають щоденно і не зрозуміло за рахунок яких коштів і коли їх відшкодують. Тільки за незаконну вирубку лісу бюджет повинен отримати відшкодування в сумі орієнтовно  200 млн. грн. Є підстави вважати що ці кошти були би дуже потрібними для лісового господарства.

І таких прикладів можна привести багато.

От так і живемо. Звинувачуємо в наших бідах керівництво держави, але самі як та коренева губка  знищуємо її підвалини і  економічні та моральні устої.

На думку автора, те що незаконно взяли у лісу, йому повинно бути повернено. Ліс не винен що його незаконно зрубали, хіба що і дальше в лісовому господарстві буде діяти  принцип взаємовідносин, закладений у байці «Вовк і ягня» («Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать»).

Існуючий порядок використання таких коштів не передбачає їх пряме використання на  ведення лісового господарства. Але так як Кабінетом Міністрів України був змінений порядок використання чистого прибутку в інтересах лісгоспів, доцільно було би в установленому порядку змінити і напрямки використання  коштів отриманих державою за незаконне використання лісових ресурсів та направити їх на відновлення лісів. А заодно і підвищити відповідальність посадових осіб за недбале виконання своїх обов’язків, що безперечно принесе користь лісовому господарству.

Доцільно було би вирішити питання про використання коштів, які лісгоспи сплачують за оцінку впливу на довкілля (ОВД). Адже в кінцевому результаті ці кошти повинні використовуватись для заохочення суб’єктів господарської діяльності, які в результаті своєї діяльності скорочують кількість негативних викидів в екологічне середовище. А в результаті діяльності лісгоспів скорочуються викиди вуглекислого газу в атмосферу, так що на думку автора статті, держава мала би доплачувати лісгоспам за позитивний вплив на середовище, одночасно стягуючи ці кошти з власників автомобілів, теплових електростанцій та інших його забруднювачів.

• Надто важливим викликом є участь лісівників України у боротьбі з глобальним потеплінням на планеті в умовах безгрошів’я.

Україна відносно інших європейських  країн має мінімально можливий об’єм викидів парникових газів і дальше його реально зменшувати нікуди.  Єдиний вихід – з однієї сторони збільшувати  споживання вуглекислого газу з атмосфери, з іншої – збільшити  надходження кисню, чого можна досягнути за рахунок збільшення лісистості країни. Нібито все зрозуміло, і в «Державній Стратегії….» це зазначено. Як казав в минулому один політичний діяч «Цели ясны, задачи поставлены,  за работу товарищи». Але нічого з того не вийшло, так як не вийде нічого доброго із завданням по збереженню лісів та підвищенню лісистості, якщо не прийняти термінових мір. Завтра буде уже пізно.

Президентом України та КМУ прийнято  організаційні заходи по поліпшенню ситуації.

Так Указом Президента « Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» 3228/2021, Програмою «Масштабне  заліснення України» та проєктом «Зелена країна» з метою збереження  та  підвищення лісистості України передбачена посадка 1 млрд. дерев за три  роки, окрім виконання планових показників по відновленню лісів,  та підвищення лісистості на 1 млн. га  за десять років (орієнтовно на 1,5%) і досягнути показника лісистості 17,4%. Європейські країни вважають оптимальною лісистість країни 22%, так що наша  країна є  мало лісистою.

Недавно в НАДС пройшли співбесіди з претендентами на посаду Голови Держлісагенства, на яких  претенденти заявили що є всі можливості виконати завдання, визначені Указом Президента. Автор статті також однозначно вважає що тільки так – Указ Президента підлягає неухильному виконанню. Але претенденти ухилилися від висвітлення питання про шляхи і реальні можливості виконання даного Указу. Причина такої поведінки проста – немає поки що в лісовій галузі та і у претендентів на посаду Голови Держлісагенства конкретного плану виконання даного Указу.

Переведемо зміст Указу на мову цифр та конкретного виконання.

Посадку 1 млрд. одиниць посадматеріалу планується провести в першу чергу на землях, непридатних для сільського господарства та на інших нелісових землях. З метою досягнення максимально швидкого можливого ефекту від заліснення бажано висаджувати 5-6 тис. посадкового матеріалу на гектарі. Таким чином при висадці 1 млрд. посадматеріалу буде заліснено орієнтовно 182 тис.га. Вартість посадки культур за державними розцінками і нормами при наявності безоплатного посадкового матеріалу та робочої сили лісгоспу складає орієнтовно  до 1,0 тис. грн./га. При виконанні робіт за договірними умовами по причині відсутності наявної робочої сили  в лісгоспах та закупівлі посадкового матеріалу вартість створення 1 га культур складає 2,0 тис. грн. Таким чином, на створення (тільки підготовку грунту, посадку) культур з використанням 1 мдрд. одиниць  посадматеріалу потрібно орієнтовно 364 млн.грн.

При виконанні комплексу робіт по створенню лісів на площі  182 тис. га за три роки необхідно понести витрати на догляд за культурами, доповнення, охорону їх від пожеж  та шкідників, придбання техніки та ПММ, логістику, організаційні  та інші витрати. Ці витрати в совокупності складають орієнтовно в 2 рази більше витрат, ніж  безпосередньо на посадку культур, тобто 728 млн. грн.

 Таким чином попередні орієнтовні розрахунки показують, що для створення 182 тис. га нових лісів згідно вимог Указу Президента України  потрібно в  цілому 1,1 млрд. грн.

В кінцевому результаті напрошується висновок – завдання, поставлені  Президентом України по висадці  1 млрд. посадкового матеріалу за 3 робочих роки (+ 2 роки організаційних та підготовчих) додатково до поточних об’ємів відновлення лісів можна і необхідно виконати – тільки потрібно попрацювати і отримати фінансування з Держбюджету в сумі орієнтовно 1,1 млрд.грн…

А от збільшення лісистості на  1 млн. га за 10 років – під великим сумнівом, тому що потрібно в першу чергу ліквідувати негативні наслідки роботи галузі в попередній та теперішній періоди і врахувати негативні явища, викликані глобальним потеплінням в майбутньому..

Якщо до 2026 року по програмі висадки 1 млрд. посадматеріалу за 3 роки буде створено нові ліси на площі 180 тис.га,  за 1,1 млрд. грн., то за наступні 5 років необхідно створити 820 тис. га. або 164 тис.га щорічно. На виконання цього уже досить складного завдання в теперішніх цінах буде потрібно щорічно 1.0 млрд.грн, а вся програма  на 10 років буде коштувати щонайменше 6.1 млрд. грн. Середня вартість 1% підвищення лісистості країни на землях державної та комунальної власності  складає орієнтовно 4 млрд. грн. Для досягнення лісистості європейських країн в 22% потрібно затратити близько 24 млрд. грн. От така орієнтовна ціна питання.

Переглядаючи відео співбесід з претендентами на посаду Голови Держлісагенства диву даєшся. На питання п. Марчука Ю.М. про порядок виконання Указу Президента про збільшення лісистості країни та систему оподаткування в лісовому господарстві,  яке він з поваги до претендентів задав на рівні питання для студента третьокурсника університету, претенденти і  дали відповідь на   рівні  студентів третього курсу з різними оцінками якості відповіді. А мали би дати відповідь на рівні стратегів лісового господарства.

У військовій сфері для офіцерів і генералів умовно є три рівня освіти – військова  вища, рівень тактичної підготовки та рівень стратегічної підготовки. Відповідно до рівня підготовки військовослужбовець і займає посаду- наприклад, командир бригади повинен мати  рівень тактичної підготовки, а  керівництво Генштабу має рівень  стратегічної підготовки. А в лісовому господарстві на посаду Голови  Держлісагенства претендують особи, які особисто за своїм особистим оцінюванням  вважають що вони готові керувати такою вагомою державною структурою, але деякі не можуть відрізнити прочистку від проріджування. А тут все таки потрібно мати рівень спеціальної стратегічної підготовки.

Лісогосподарським комплексом країни повинен би керувати такий командарм індустрії, яким був наприклад Верес Василь Федорович, який пройшов всі щаблі інженерних посад і з 1975  по 1989 роки очолював об’єднання «Прикарпатліс». Талановитий керівник, менеджер, знавець співвідношення об’ємів вирощування лісу та лісокористування зумів довести об’єм переробки заготовленої в області лісосировини до 93%. Вдумайтеся в цю цифру. Перероблялося все – від пнів до листя і хвої. Об’єднанням випускалося більше 300 видів продукції більше як в 10 галузях промислового виробництва (не видів діяльності), в колективі працювало більше 40% працездатного населення Прикарпаття. Деревина на нижньому складі деяких підприємств приймалася   уже не в кубометрах, а на вагу. Об’єднання  стало зразковим суб’єктом господарювання, авторитет якого визнавався Урядом країни та міжнародною лісопромисловою спільнотою. Феномен  роботи об’єднання вивчався  науковцями і був рекомендований до запровадження як в країні, так використовувався і в ряді країн Європи.

На Прикарпатті були створені  Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва з мережею науково-дослідних об’єктів та  ПКТІ (Проектно – конструкторський технологічний інститут). Серед науковців, які працювали в інституті лісівництва заслуженою повагою користувався відомий лісівник науковець Смаглюк К.К., який був  вчителем і зразком для лісівників західних областей України.

І все це було пов’язане з діяльністю об’єднання. Основою цього феномену було дбайливе ставлення до лісу, як першооснови всього лісопромислового комплексу. В об’єднанні  використовувались всі новітні методи ведення лісового господарства, апробувались наукові пропозиції. Ведення лісового господарства було творчим процесом, при якому постійно підвищувалася кваліфікація лісівників. Про матеріальне забезпечення лісогосподарського процесу і соціальний статус працівників лісового господарства говорити не приходиться – кошти на ведення лісового господарства виділялись по потребі без обмежень, робота в лісі була престижною. Морально і фінансово заохочувалась люба результативна ініціатива працівників, направлена на поліпшення ведення лісового господарства. Питання було поставлено просто – ведення лісового господарства в лісгоспах повинно бути зразковим.

Промисловий потенціал об’єднання був наскільки потужним, що лісосировинні запаси Прикарпаття покривали його потреби тільки на 70-80%. Але в об’єднанні ніколи не ставилось питання про переруби розрахункової лісосіки.  Як не дивно, але в Надвірну, в Карпати, для потреб місцевого лісокомбінату надходили ешелони з деревиною з Росії.

Окрім цього, Верес В.Ф. був науковцем, який опублікував більше 100 наукових робіт і як визнавали науковці, був вчителем для професорів. Він був і громадським діячом – депутатом Верховної Ради УРСР кількох скликань, мав звання Героя, нагороджений орденами і медалями.

З великою повагою автор статті відноситься і до особистості  видатного  керівника лісогосподарської галузі України Лук’янова Б.М., якого вважає взірцем лісівника керівника.

Не можна не відзначити значний внесок в лісове господарство і командарма індустрії п. Самоплавського Валерія Івановича, який з честю провів лісове господарство України через буремні 90-і роки.

Ці особистості – знаменні віхи в історії лісового господарства України.

Отаким би якостям, на думку автора статті, мали би відповідати  претенденти на посаду Голови Держлісагенства. Адже Голова Держлісагенства носить погони, ідентичні з погонами Генерала Армії – найвищого військового звання.

Автор статті на рівні  освіти інженера лісового господарства вважав би, що для виконання Указу, як розпорядчого документу,  в першу чергу необхідно було би видати загальнодержавний  виконавчий документ у вигляді Постанови або Розпорядження КМУ, в якому передбачити всі засади виконання Указу, в т.ч. і порядок використання земель під заліснення та фінансування. А не вирішувати Держлісагенству в першу чергу з ОТГ питання підвищення лісистості країни, нівелюючи при цьому значимість Указу Президента України.

А для чого тоді в державі Держгеокадастр, в якому є повний облік земель, в тому числі і земель, придатних для заліснення, чому не розглянути і узгодити питання про заліснення частини земель оборони, яких є більше 600 тис.га.

Крім цього невідомо, чи зможе Держлісагенство виконати завдання по створенню нових лісів на площі 1 млн.га, якщо воно не може дати раду з тими лісами, які має в своєму розпорядженні, Так до цього часу не відновлені в повному об’ємі   ліси в Херсонській області знищені пожежею, участь в гасінні якої приймав участь Президент України Ющенко В.А. По цій причині чи не доцільно створити для виконання  Програми «Масштабне заліснення України» окрему структуру, підпорядковану безпосередньо Міністерству?

Спеціалістами лісового господарства та в ЗМІ жваво обговорюється питання про переведення в лісові площі самосійних лісів і збільшення за рахунок цього лісистості країни. Пропонуються різні варіанти вирішення даного питання, але є тільки один шлях- питання вирішується тільки відповідно до чинного законодавства, а не за бажанням лісівників та чиновників. В більшості випадків самосійні ліси сформувались на розпайованих землях, які є власністю окремих громадян. І все що є на цій землі- теж приватна власність. А дальше  простіше простого – читай і виконуй Закон.

Вважаю за необхідне привернути увагу читачів до наступного. При проведенні співбесід претендентами на посаду Голови Держлісагенства не було висвітлено питання протидії глобальному потеплінню, як самій значимій проблемі сучасного світу.

А ситуація вельми складна. При наявній ситуації лісистість України буде катастрофічно зменшуватись – це об’єктивно підтверджено дослідженнями. В попередній статті автор заявив і  підтримує таку тезу – при температурі повітря 37-46 градусів  буде проходити масове всихання насаджень сосни і ялини, основних лісо утворюючих порід України, що обумовлює масову вирубку лісів. За висновками науковців кліматологів, яким можна довіряти, за 15-20 років клімат на півдні України та в центральній частині буде таким, як в сучасній південній Італії та Греції, а Київ буде в степовій зоні (дехто без наукового підтвердження висловлює думку, що клімат буде подібний до клімату Австралії). І сьогодні ми уже маємо конкретні докази цих висновків.

По цій причині великим досягненням лісогосподарської галузі буде не збільшення наявної лісистості, а не допущення її катастрофічного  зменшення. А чи зможемо ми цього досягнути? Якщо говорити відверто,  то на даний час – ні. Навіщо тішити себе ілюзіями,  обманювати народ і керівництво держави та показувати свою профнепридатність?

Чим вищевикладене  підтверджується?

Так, кліматичні умови Полісся в єдності з системним пониженням рівня  грунтових вод уже стають непридатними для сосни звичайної. Насадження всихають, гинуть від пожеж різного походження  та шкідників і цей процес щорічно буде посилюватись. А чим ми ці ліси відновлюємо? Сосною звичайною, яка в найближчий час знову всохне. Окрім цього частина лісів буде відновлена природнім поновленням, в основному березою, яка не стійка до високих температур і буде всихати першочергово. Невже не зрозуміло, що відновлювати соснові ліси, які загинули від непридатності умов лісо вирощування, тією ж самою сосною, це по крайній мірі безглуздо і цього робити не можна. Але ми це робимо.

Подібна ситуація і з ялиновими лісами.

Наявне становище однозначно дає можливість зробити чіткий  висновок – відновлення лісів необхідно проводити шляхом зміни порід. Якщо ми в цій ситуації будемо відновлювати ліси шляхом посадки сосни  по сосні, то процес відновлення  буде безрезультатно продовжуватись десятиліттями. І нібито ліс на папері  і є, але фактично його нема.

Немаловажну роль у збереженні рівня лісистості відіграє термін відновлення знищених  та вирубаних лісів. Але про яке збереження лісистості можна говорити, якщо згарища і суцільні рубки на заліснюються десятиліттями. Наприклад, ВЛГ «Чорнобильська Пуща» до даного часу не ліквідувало повністю наслідків пожежі 1990-1991 років, а в 2020 році згоріло ще 16409 га ( 2 млн. кубометрів деревини), причому 4/5 лісів хаотично відновлюються шляхом природного поновлення березою та іншими малоцінними породами. Підприємством виконується всього 10% робіт запланованих лісовпорядкуванням. Читачі самі можуть зробити висновок про стан лісів Чорнобильської зони – реально нормальних лісів на згарищах 1990-1991 років не відновлено.

 Поки що немає і конкретної  об’єктивної офіційної інформації про  розчистку згарищ попередніх років та відновлення лісів на них як в лісгоспах Держлісагенства, так і інших лісокористувачів. Чого це стало такою великою таємницею?  А що робиться  по цьому питанню наприклад в областях, де пройшли лісові пожежі на великих площах? Відповідь проста – є таке слово – вакханалія (див. словник Ожегова і Єфремова).

За наявної неперевіреної інформації  в даний час деякі лісгоспи, в яких є нерозчищені згарища та вітровали, проводять рубки головного користування згідно розрахункової лісосіки.

В той же час, хочемо чи не хочемо, можемо чи не можемо, але ми не маємо морального та професійного права проводити рубки головного користування лісгоспами, в яких є ще хоч один гектар нерозчищених і не заліснених згарищ, вітровалів та буреломів

В описаній ситуації проявляється службова недбалість працівників галузі від низу до верху – робимо, але не думаємо  що робимо і які будуть наслідки.  Невже в такій мірі загублено почуття відповідальності за стан лісів? Якщо його немає, то має бути таке поняття як совість і моральний борг перед Україною і своєю сім’єю, родиною..

У автора статті виникає елементарне питання- невже керівники галузі та претенденти на високі посади, працівники лісового господарства цього не розуміють? Чи не хочуть розуміти?.

Автор статті не є провидцем і будує свої висновки на основі аналізу наявної ситуації та інформації спеціалістів. І тільки час зможе підтвердити  об’єктивність цих висновків. Але коли час підтвердить висновки, то буде пізно приймати якісь ефективні міри  по запобіганню шкоди, яка буде нанесена теперішньою бездіяльністю. По цій причині автор і закликає лісівників  проаналізувати наявні виклики і прийняти  міри по запобіганню негативних наслідків, які будуть.

В даний час висока ймовірність виникнення лісових пожеж, яка певний час буде наростати. Як лісівник і громадянин щодня переживаю, щоб десь не загорілося, а то наслідки будуть неймовірні. Подивіться що робиться в Європі, а особливо в останній час в Греції. Більше мільйона гектарів лісу вигоріло в Якутії. Окрім того, що нанесена шкода державам, де бушують пожежі, нанесена шкода і особисто нам з Вами – пожежі забрали кисень, яким ми дихаємо і викинули в атмосферу масу вуглекислого газу, підвищуючи процес глобального потепління.

Враховуючи наявну ситуацію, на думку автора, необхідно негайно прийняти управлінське рішення про закупівлю лісгоспами насіння  урожаю 2021 року та створення лісокультур з 2023 року виключно з посухостійких інтродуцентів  (наприклад замінити сосну звичайну сосною чорною, які мають подібні морфологічні ознаки). Можливо нам прийдеться перепросити дуба червоного і перевести його з категорії інвазійного виду (лісового бур*яну, як його дехто називає) в категорію основної лісоутворюючої породи в західних областях України. Тим паче, що деревина цих видів дуба користується високим попитом і насадження досить високопродуктивні. Є декілька і інших позитивних показників, в т.ч. і економічних, які підтверджують доцільність його впровадження в культури в умовах глобального потепління. За прогнозами експертів до 2050 року з метою збереження умов життя на Землі  буде  повністю припинено видобуток і використання вугілля, торфу, і як наслідок зупинена робота всіх теплових електростанцій по причині накопичення в навколишньому середовищі вуглекислого та чадного газів.  В цій ситуації види дубів червоних з великим об’ємом листової маси будуть потужними засобами регенерації кисню з цих газів. Але потрібно щоб цю тезу доказали або спростували науковці Держлісагенства, а не інженер лісового господарства, яке ні би то добивають за словами деяких лісівників «подвійним оподаткуванням».

Якщо врахувати висновки кліматологів про те, що найближчим часом в Україні буде клімат, подібний до клімату Греції,  то для вивчення особливостей технології вирощування лісів в Греції та біології наявних там деревних порід необхідно організувати поїздки груп лісівників -практиків та науковців в Грецію. Тільки не для того, щоб вина попити та на пляжах погрітися, а досконало вивчити можливість запровадження досвіду ведення лісового господарства Греції в Україні, враховуючи причини, по яких в Греції були допущені катастрофічні пожежі.

По цій причині, на думку автора статті, терміново необхідно прийняти розпорядчий документ про протипожежне впорядкування територій лісгоспів. Одним із ефективних засобів є створення протипожежних розривів, як перешкоди для верхових пожеж, так і протипожежних бар’єрів із листяних порід в хвойних насадженнях. І це повинно бути прописано в нормативному документі і виконано в стислі строки. На думку автора статті, доцільно лісгоспи поділити на пожежні дільниці, які були би розмежовані в натурі природними і штучними протипожежними бар’єрами.

Виникають і інші питання. От наприклад, а де брати кошти на відновлення лісів в межах земель наявного лісового фонду? Відповідь проста і жорстока – держава  в Статутах лісгоспів передбачила використання  ними  любих видів діяльності, не заборонених чинним законодавством, для отримання прибутку і фінансування ведення лісового господарства. Так що, любі друзі, хочете займати тепленьке місце – дерзайте, але виконуйте необхідний комплекс  лісогосподарських робіт.

Необхідно визнати, що фінансові надходження  в лісгоспах значно виростуть по причині масової вирубки сухостійних і пошкоджених лісів та підвищення ціни на деревину на світових ринках, якщо ці надходження не розійдуться, як вода крізь пальці. І важливо щоб ця вирубка не перетворилась зусиллями лісгоспів в неконтрольований армагедон по знищенню лісів та зловживань.

А видів діяльності, які можуть поліпшити фінансовий стан лісгоспів, є достатньо.

От наприклад, чому лісгоспам не розвивати добування  місцевих та загальнодержавних будівельних та індустріальних корисних копалин на своїх територіях на умовах аутсорсингу шляхом державно-приватного партнерства? Адже чинним законодавством це дозволено і дає можливість отримати додатковий прибуток.

Дехто вважає, що така система взаємовідносин посилить корупцію в лісовому господарстві. Іншими словами –  чи є  ризик вчинення працівниками лісгоспу корупційних дій  при проведенні такої діяльності? Так, є. Але є і належні контролюючі органи, які можуть цьому запобігти. Так що ризики в цьому плані можна звести  до мінімуму.

Автор статті може запропонувати для одного з лісгоспів проект організації аутсорсингової  співпраці, коли об’єм виробництва продукції буде складати до 50% загальноєвропейського виробництва одного із видів продукції. Така діяльність  дозволить лісгоспу  за рахунок дивідендів для виконання Програми «Масштабне заліснення України» профінансувати на протязі 3 років роботи  висадку 3,5-4 млн. сіянців і створити 650-700 га продуктивних лісових насаджень за рахунок впровадження інтродуцентів, пристосованих до нових  кліматичних умов.

Характерний ще один приклад. Автор статті мав можливість побувати в одному приватному підприємстві, яке спеціалізується на вирощуванні посадкового матеріалу в горщиках об’ємом 1 літр, а в деяких випадках і 3 літра, що викликало певне здивування у автора статті. Підприємство розташоване в регіоні м. Пардубіце (Чехія). Особливістю діяльності підприємства є те, що дане підприємство було виконавцем робіт по створенню лісових культур із власного посадкового матеріалу. На час перебування автора на підприємстві воно займалось залісненням берегів Північного моря в провінції Голландія (Нідерланди). І стало зрозумілим, чому посадматеріал вирощувався в горщиках – культури створювались на неродючих намитих пісках. Роботи виконувались на підставі договору підприємства з урядовою установою Голландії, укладеною на підставі тендеру.  Термін дії договору 10 років. Оплата виконаних робіт проводилась щорічно  тільки за фактично виконаний об’єм робіт по залісненню без врахування затрат виконавця на вирощування посадкового матеріалу, логістику та інші невиробничі витрати. Кінцевий розрахунок за виконані роботи згідно договору проводився після переведення культур в покриту лісом площу, що здійснювалось відповідною комісією замовника. Чеська сторона гарантувала стопроцентну приживлюваність  культур на протязі 2 років після їх прийомки. Ціна виконаних робіт була досить високою, що забезпечувало  безбідне життя підприємства в Чехії.

Таким чином, автор статті допускає думку, що для забезпечення фінансування ведення лісового господарства в Україні в сучасних умовах лісгосп повинен буди багатогалузевим підприємством на умовах державно-приватного партнерства або аутсорсингу, основним видом діяльності якого має залишатись ведення лісового господарства. Але це дуже ризикований шлях з можливою корупційною складовою.

Кращий від цього є варіант запропонований автором в Концепції – залишити організаційні, законодавчі та контрольні функції у держави і фінансувати тільки їх, а виробничі функції передати приватному бізнесу.

Як сказано вище, перелік наявних викликів в лісовому господарстві великий і постійно зростає. Проаналізувати їх в одній статті неможливо, але ці виклики в кінцевому результати створять проблеми в житті кожного працівника лісового господарства незалежно від займаної посади. По цій причині пошук шляхів для ліквідації наслідків цих викликів є завданням кожного. І автор статті бажає всім успіху в цій роботі. Одне єдине – щоб не було пізно!

З повагою до читачів

Михайло Іванович, інженер лісового господарства.