27/07/2021
0Що бережуть буковинські лісівники.
Рівнини і луки, ліси у передгір’ї і схили Карпат, що густо поросли лісами. Саме у таких мальовничих умовах працюють лісівники Сторожинецького держлісгоспу Буковини.
– Наше підприємство засноване у 1995 році на базі місцевого лісокомбінату. Але місцеві мешканці займались лісівництвом у наших краях ще здавна. Та і за часів австро-угорського і румунського панування тут теж були лісництва, – розповідає директор ДП «Сторожинецьке лісове господарство» Роман Приказка. – Площа нашого лісгоспу зараз – 39 355 гектарів. Лісгосп займає територію двох укрупнених районів – Чернівецького і Вижницького. У нашому складі є десять лісництв, два з яких – на самому кордоні з Румунією.
Звісно, робота у прикордонні теж накладає неабиякий відбиток на діяльність лісгоспу. Бо є у нас деякі гірські лісові угіддя, що перебувають за захисною смугою Державного кордону України. Можемо вести там господарчу діяльність та й просто перебувати лише за дозволом від прикордонників. У свою чергу, ми тісно співпрацюємо з прикордонниками з питань охорони державного лісового та державного мисливського фонду. Гірські ліси патрулюють наші спільні наряди та групи. Вже на початку травня цього року наряд прикордонників затримав у контрольованій зоні декількох чоловіків, які вирішили «погуляти» лісом із мисливською зброєю. Певно, браконьєри. Добре, що вони ще не встигли вполювати здобич. Зараз триває «період тиші», коли тварини та птахи виховують потомство, тож доступ до лісів обмежений. На порушників складено протоколи, матеріли передали до поліції.
– Такі спільні групи ефективно протидіють і «чорним лісорубам»?
– Так, спільні групи теж працюють у цьому напрямку. І завдяки всім ужитим зусиллям у цьому році у нас взагалі не зафіксовано незаконних рубок лісу. Робота з протидії цим злочинам та правопорушенням триває.
Наша державна лісова охорона нараховує 107 співробітників. Тварин охороняє також єгерська служба. Територія лісгоспу дуже велика, тож на кожного працівника є близько 400 гектарів лісових угідь. Усі наші співробітники забезпечені автотранспортом, радіозв’язком, є у нас відеонагляд та фотокамери. Велику допомогу нам надають і громадські активісти. Є спільні патрулювання.
– Водночас, на лісівників густо ллється бруд про «вирізані Карпати». Вас теж звинувачують?
– Основні лісотвірні породи у нас – бук, ялина, ялиця, є подекуди дуб, модрина європейська тощо. Вік лісів різноманітний – від 120–100 до 40–50 років. Про «лисі» та «вирізані до останнього дерева» Карпати – це нісенітниці. Хоча б тому, що у нас ліси різного віку й складу. Бо якби у нас все вирубали, звідки взялися 100–120-річні дерева? Шкода, що досі у нашому суспільстві побутує така думка, яка підкріплена фото та відео з інших країн, що не мають жодного стосунку до згаданого регіону. Але ми відкриті для спілкування, тож запрошуємо всіх охочих переконатись, чи насправді «лисі» та «зрубані» наші гірські та лісові масиви. А ще познайомитися ближче з роботою з охорони, відтворення та нагляду гірських лісів.
До речі, зараз є електронна карта угідь і лісів, кожну вирубку можна відстежити. Треба в усьому досконально розбиратись, перш ніж обливати когось брудом. Вам відомі факти незаконних рубок? Будь ласка, тоді офіційно пишіть заяву до правоохоронних органів, хай розбираються.
– Нещодавно буковинські лісівники ознайомлювалися з досвідом львівських колег під час колегії Держлісагентства. Чим може бути корисним наближене до природи лісівництво, враховуючи, що львівські та буковинські Карпати – однакова природна зона?
– Цей досвід є важливим для нас. Хочу зазначити, що у своїй повсякденній господарській діяльності ми вже відійшли від суцільних вирубок. Займаємось ними лише поетапно. Дуже важливе природне поновлення дерев, особливо бука та ялиці. Бо із таким підходом кінцеву вирубку на тій чи іншій ділянці у нас можна проводити лише коли там вже зійшло 15 тисяч молодих сіянців на один гектар. Природа сама відновлюється після господарської діяльності. Не треба їй заважати. Це дає нам можливість значно заощаджувати кошти, сили та ресурси на лісовідновленні. В цьому році ми самостійно створили лише 1,8 гектара нових лісів. У минулому році – 4,5 гектара. Природа відновлюється самотужки.
Крім того, лісівництво, що максимально наближене до природного, дає нам змогу впроваджувати природне різноманіття у наших лісових угіддях. Аби поруч зростали дуб, бук, ялина, ялиця, модрина й інші породи. А це принесе неабияку користь для нашої господарської діяльності.
– А як сторожинецькі лісівники економічно спрацювали того року?
– Минулий рік був надзвичайно важкий через застій на ринку деревини, економічну кризу, пандемію коронавірусу. Захворювання не оминуло і нас. За минулий та цей рік перехворіло 189 наших співробітників. На щастя, обійшлося без летальних випадків. Але поступово, завдяки вжитими нами спільними зусиллями, важка криза таки минула. Зараз не маємо ані кредиторської, ані дебіторської заборгованості, ані несплати податків та виплаті людям заробітної плати. Це при тому, що ми повністю на самоокупності. Зараз на повну потужність працюють два деревообробні цехи. Хоча експорт кругляка до Євросоюзу заборонено, але ми знайшли українського споживача. А ще виготовляємо дошки, рейки тощо. Цю продукцію експортуємо до Євросоюзу – до Німеччини, Польщі.
Минулого року ми обробили 43,5 тис. куб. м деревини. В цьому – вже 11,3 тис. куб. м. Сплатили 35,347 млн грн податків та єдиного соціального внеску. В цьому році заробили власною працею вже 24,624 млн грн, а сплатили 9,158 млн грн податків. Лісгосп є бюджетоутворюючим для чотирьох наших громад. Звісно, це ж підвищення заробітної плати для колективу, а ще покращення нашої матеріальної бази. В цьому році плануємо придбати кілька новітніх трелювальних тракторів, аби ефективніше вести лісогосподарську діяльність. Нині вивчаємо пропозиції на ринку техніки.
Важливий момент нашої діяльності – лісові дороги. У нас вони служать не лише задля переміщення лісової техніки та працівників, а і поєднують лісництва у гірських лісах, служать місцем сполучення лісництв та віддалених населених пунктів. Зараз на балансі перебуває 275 кілометрів цих доріг. Робота з їхнього впорядкування триває і надалі.
Сьогодні ми намагаємось інтродукувати екзотичні для нас породи рослин та дерев. Вирощуємо тую гігантську, кипарисовик Лавсона, дугласію Мензіса, сосну кримську. Подивимось як вони в нас приживуться.
– Скільки співробітників нараховує зараз колектив лісгоспу? Чи немає кадрового голоду, враховуючи те, що багато буковинців працюють за кордоном?
– Нині у нашому колективі є 353 співробітники. Минулого року середня заробітна плата становила 7300 гривень. Усе через кризу і «застій» на ринку деревини. Зараз заробітна плата становить уже понад дев’ять тисяч гривень плюс повний соціальний пакет. Звісно, вона зростатиме надалі. Ми над цим працюємо. Заборона тимчасово виїжджати за кордон через пандемію коронавірусу певною мірою позитивно відобразилась на нас. Бо ті громадяни з гірських сіл, які раніше шукали примарне щастя та заробітки у Румунії чи Польщі, зараз працюють у нас легально, офіційно і прозоро. І тут лісгосп має боротися за кожного свого робітника.
Середній вік нашого колективу – 35–50 років. Є і молодь, є ветерани, які працюють уже більше 40 років. А ще наш колектив щиро радий привітати із 55-річним ювілеєм нашого провідного інженера з охорони праці Івана Лазоренка. А ще ми вітаємо пана Лазоренка з переконливою перемогою у конкурсі професійної майстерності серед інженерів охорони праці лісового господарства всієї Буковини.
– Як сторожинецькі лісівники бережуть рослинний і тваринний світ Карпат?
– Рослинний світ Карпат надзвичайно багатий і різноманітний. Наприклад, у наших угіддях зростають червонокнижні Тис ягідний, Берека лікарська, Рябчик шаховий та інші. Ми проводимо ретельну роботу з їхньої охорони.
Основні наші мисливські види тварин – кабан, козуля, олень. За даними таксації, у нас нараховується 79 кабанів, 305 козуль, 101 олень. Того року ми заробили на мисливському господарстві 374,8 тис. грн прибутків.
Ви вже неодноразово розповідали про наш розплідник із розведення та утримання у напіввільних вольєрних умовах червонокнижних гігантів зубрів. Зараз у нас там нараховується 13 особин, зокрема, троє телят, які народились у вольєрі. Цього року врешті випустимо двох гігантів у природне середовище. Зросла кількість і червонокнижного ведмедя. Є місцеві, а є і гості з Румунії, які мігрують та мандрують горами. Вже відомо, що «наших» ведмедів подекуди спостерігали неподалік Чернівців. Тож тваринам у нас комфортно. І головне – постійна протидія спробам браконьєрства.
СпілкувавсяАнатолій МЕЛЬНИК,
Газета “Природа і суспільство”
