Микола Когут: “Попри зміну влади, деревообробка і лісове господарство залишаються заручниками політичних ігор”

Прикро, але факт: на тридцятому році незалежності України вітчизняна промисловість залишається заручником у політичних іграх можновладців. Яскравим прикладом є деревообробна промисловість, яка є невід’ємною частиною лісового сектору країни.

Лісовий сектор об’єднує лісове господарство, деревообробку, меблеве виробництво, столярство, целюлозно-паперову промисловість та інші. Це більше 120 млрд. грн. обсягу реалізованої продукції у 2020 році, більше 240 тис. зайнятих працівників, більше 35000 суб’єктів підприємництва. Сектор надзвичайно важливий для успішного розвитку громад лісових регіонів та економіки України.

Не важко зрозуміти як тісно пов’язані між собою всі учасники лісового сектору і наскільки важливо підтримувати баланс між ними. Нам вкрай необхідна Державна стратегія розвитку лісового сектору і збалансовані правила торгівлі деревиною, на чому ми постійно наполягаємо на зустрічах із офіційними особами.

Починаючи із 2015 року Асоціація деревообробників і лісозаготівельників Львівщини, разом з іншими профільними асоціаціями, лісівниками і біржами, працювала над правилами торгівлі, які б влаштували усіх учасників ринку деревини.

Представники профільних Міністерств (спочатку Мінагрополітики, а сьогодні – Мідовкілля), Державного агентства лісових ресурсів України декларували підтримку деревообробників та ідеї впровадження нових правил торгівлі.

На практиці все відбувалось навпаки.

Спершу через суд скасовується відомий наказ 42 від 2007 року «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини». Наслідки не забарилися. Підприємці на собі відчули, що продажі деревини переходять на «ручне» керування.

Далі почався масовий перехід на електронну торгівлю. Але за гаслами про сучасні методи торгівлі відслідковувалось прагнення монополізувати торгівлю. Електронні торги для цього підходять якнайкраще, бо більше не потрібно поводити торги «з голосу» в кожній області – все робиться централізовано.

Кабінет Міністрів України у грудні 2019 року Постановою №1178 дав чітко зрозуміти, що прийшов час проводити аукціони через «Прозорро». Байдуже, що «Прозорро» по факту не біржа, а посередник. Та й вартість торгівлі через «Прозорро» та його площадки в рази вища, ніж у традиційних бірж. 

Деревообробникам та їх асоціаціям знадобилося чимало часу та зусиль, щоб вартість послуг «Прозорро» і його площадок зменшилася до більш-менш розумних значень. Всі аукціонні внески, збори та інші  платежі відчутно збільшують вартість сировини для українського переробника і зменшують конкурентоспроможність вітчизняних товарів на міжнародному ринку.

Щоб пришвидшити перехід виключно на електронну торгівлю, Міндовкілля запроваджує заборону на прямі угоди на поставку деревини. На другому лісопромисловому форумі у Львові заступник міністра Богдан Боруховський з гордістю доповідав про додаткові 1,2 мільярди додаткових коштів начебто виключно через перехід на 100 % електронні торги.

Насправді збільшення виручки відбулося завдяки стрибку цін на світовому ринку. Ріст цін на сировину призвело до різкого збільшення  кількості перекупників на аукціонах, які піднімають вартість лотів до неймовірних шести і більше гривень за куб хвойного пиловника.  В результаті з початку року ціна на сировину в Україні піднялася у 4,5 рази, тоді як світова ціна на пиловники зросла лише на 30-40 %.

До слова: на сьогодні є інформація про зниження світових цін на продукцію лісопиляння. То як наприкінці року офіційні особи будуть пояснювати зниження виручки? Міняти аукціони і майданчики? 

Як результат, сьогодні перекупники масово відмовляються викуповувати придбану на аукціонах деревину. В той же час реальний деревообробник залишився без сировини. 

На наше переконання це є наслідками необґрунтованого переходу на 100 % аукціони без дієвої системи контролю і балансування попиту-пропозиції. 

Далі-більше.

З 1 липня закон "При ринки капіталу та організовані товарні ринки" поширює свою дію на деревину. А це означає, що біржі і торгівельні майданчики, які планують продавати круглий ліс, повинні отримати ліценцію. За рік після ухвалення закону ліцензію отримала лише Українська енергетична біржа, яка стає новим монополістом. Навіть потужне державне підприємство «Прозорро» до цього часу не має ліцензії.

Фактично йде боротьба за контроль ринку деревини. Жертвою стала вітчизняна деревообробка та лісовий сектор економіки.

99 % деревообробки і меблевого виробництва в Україні – це мікробізнес (підприємства до 10 працівників). Тому показник ефективності роботи влади і успішності реформ є робочі місця. На сьогодні деревообробні підприємства Львівщини зупиняють виробництво та масово скорочують робочі місця. На нещодавній нараді у Львівській обладміністрації податківці піднімали питання збільшення надходжень від деревообробних підприємств, але ми безсилі щось зробити, допоки не вирішиться питання забезпечення наших підприємств сировиною по розумній ціні.

Профільні асоціації деревообробників вийшли на прості правила, які дозволять запрацювати ринку деревини:

• Продаж сировини деревообробним підприємствам має відбуватися на умовах оферти в обсязі не менше 50 відсотків від обсягу деревини, придбаного ними за попередні 12 місяців.
• Решта сировини повинна виставлятися на аукціони для визначення ринкової вартості.
• Необхідно розробити порядок визначення стартових цін аукціону та порядок підвищення або пониження вартості лоту в залежності від реального попиту (або його відсутності).
• Деревообробні підприємства всіх форм власності мають забезпечуватися сировиною на рівних умовах.
• Щороку має розраховуватись та оприлюднюватись баланс заготівлі і споживання деревини на наступний рік.

До роботи над розробкою правил торгівлі були залучені провідні науковці у сфері лісового сектору економіки. Проведена велика аналітична робота, окреслені системні проблеми які потребують комплексного вирішення. 

На другому лісопромисловому форумі, який відбувся цього річ у Львові, а потім на аналогічному заході на Сумщині, презентовані матеріали досліджень науковців, найкращі світові практики і досвід виробничників.  Всі сходяться в тому, що оптимальним є поєднання прямих угод на поставку сировини із аукціонами, підкріплене системою відповідальності продавців, покупців і організаторів торгів. Матеріали форумів доступні для вивчення і надані профільним міністерствам і відомствам. 

На словах Міністерство захисту довкілля і Держлісагентство підтримує вказані вище положення. Та, нажаль, далі слів справа не йде. 

Підкреслюю: не існує простого рішення типу «загнати всіх на аукціон» або «заборонити прямі угоди». Повинен бути комплексний підхід!  

Взагалі складається враження, що Кабінет Міністрів України та Верховна Рада не звертає уваги на вимоги представників реального сектору економіки. Через це в ухвалених законах та постановах простежуються «протягнуті» зацікавленими особами рішення про перерозподіл грошових потоків, а не підтримку вітчизняного виробника.