Лісове господарство- поки що з мішком проблем, за те з пацьорками на шиї

 

Не так давно в лісовому господарстві України сталась знаменна подія. В урочистій обстановці за участю державних високопосадовців в Бехівському лісництві ДП «Коростенське лісове господарство» було введено в експлуатацію «вагомий» лісівничий   об’єкт державного значення –  «місце відпочинку «Затишок». З невідомих причин  в цьому  заході не прийняли участь представники ООН, ЄС, провідних держав світу, Віргінських, Сейшельських, Фарерських островів та книги рекордів Гіннеса.  Мабуть це серйозний недолік в роботі ЖОУЛМГ. Адже проведення цього заходу в умовах наявності економічних, епідемічних та екологічних проблем   за задумом керівництва ЖОУЛМГ можна прирівняти до героїчного вчинку.

Але зовсім іншої думки про цю показуху і піар працівники лісового господарства, які знають якою працею і з якими моральними та матеріальними затратами проводиться підготовка і проведення такого заходу. І необхідно щиро подякувати працівникам лісництва і лісгоспу, які долучалися до цієї справи і дійсно з честю виконали свій професійний обов’язок. І те що при підготовці і проведенні даного заходу лісництво отримало трактор і дві автомашини – це цілком заслужено і принесе поліпшення умов праці в лісництві і моральне задоволення працівникам. А якщо працівники лісництва і лісгоспу ще й отримали  матеріальну  винагороду за підготовку і проведення заходу – то це прекрасно.  За даними ДПС лісгосп не має податкової заборгованості, згідно фінансової звітності має значну суму нерозподіленого прибутку та інші добрі фінансові показники, що вказує на його  задовільний фінансовий стан і обумовлює можливість проведення матеріального заохочення працівників.

Але все таки проведений захід – це піар  гулянка під час пандемії («пир во время чумы»).

В статті не ставиться питання якимось чином очорнити результати роботи лісівників Житомирщини чи когось персонально. Просто речі і події будуть називатися своїми іменами. Автор статті бачить проблему в тому, що такими піар акціями в лісовому господарстві, як пацьорками, керівництво галузі хоче прикрити наявні проблеми лісогосподарського виробництва. І проведення показних урочистостей по відкриттю елементарного місця для відпочинку цьому підтвердження.              От тут виникає питання, як такі поважні державні персони як Голова Держлісагенства та Голова Держекоінспекції  повелися на такий елементарний піар хід, організований обласним управлінням, що викликало значний  негативний резонанс серед лісівників. Причина в тому, що одним з важливих об’єктів  місця відпочинку є дерев’яна, а може й цегляна, споруда  з написом «Нужник». І виходить, що такі поважні пани потратили свій дорогоцінний час та державні кошти і приїхали з Києва аж на Коростенщину щоб ввести в експлуатацію  таку величну споруду. Лісівники жартують і кажуть, що в цій споруді в Бехах мабуть є щось унікальне, наприклад зали економ класу, бізнес класу та зал для VIP-персон із золотими унітазом та Біде і цікавляться, кому довірили першому відкрити такий важливий заклад?

Як сказав один поважний пан по  цій причині всі послуги тут будуть надаватися за символічну плату. А економісти вже й порахували, що заклад буде працювати цілодобово (24/7) і відповідно до трудового законодавства місце відпочинку будуть обслуговувати щонайменше  5-6 сторожів – касирів з касовими апаратами та прибиральниця.  Можливо буде ще й начальник. Ото заживе лісгосп – грошей буде навалом, тільки потрібно  буде ввести певні зміни в Статут щодо видів діяльності та, можливо, виділити введений в експлуатацію об’єкт як самостійний відокремлений підрозділ лісгоспу враховуючи його планові значні фінансові можливості, в т.ч. і корупційні.

Меморіальну дошку присвячену такій важливій даті лісгосп мабуть уже замовив, а може й виготовив. 

А причина приїзду Голови Держекоінспекції на відкриття місця для відпочинку зовсім незрозуміла, як і залишається незрозумілим відношення Держекоінспекції до непідтвердженого факту найбільшої в історії України незаконної вирубки лісу на площі більше 200 га в ПЗФ в Богородчанському районі Івано-Франківської області, яка продовжується уже на протязі 8-10 років. Активісти подейкують що сума збитків за індексованими таксами уже перевищує 200 млн. грн., а орієнтовний об’єм  незаконно вирубаної деревини читачі можуть порахувати самі. Але він буде перевищувати об’єми  незаконних рубок, які вчинені на території всієї України за 2020 рік у всіх лісгоспах незалежно від відомчої підпорядкованості.  

 На даний час за наявною інформацією  тут без будь якої охорони залишено ліс загальною площею близько 300 га. Користуючись тим, що ліс нібито нічийний (хоча він у державній власності),  населення регіону його вирубує кому що потрібно – хто заготовляє дрова, хто везе на пилораму. Технологія проведення рубки проста – звалив дерево, забрав стовбур, а крона залишається. Рубають кому не лінь.  Рубка продовжується відкрито і будь коли – лишень була би бензопила та транспортний засіб.   

З космосу незаконну вирубку добре видно, а от екологічна інспекція не бачить. Немов якась облуда на очах.

Можливо тут дійсно потрібна була б допомога Голови Держекоінспекції щоб дати обєктивну    оцінку наявній ситуації і припинити всі інсинуації та плітки по цьому питанню.

Лісівники жартують – а як буде з відкриттям місця відпочинку на Говерлі, якщо його там побудують лісівники Прикарпаття? А якщо керівники Держлісагенства та Держекоінспекції   будуть мати бажання  приймати участь у відкритті місць відпочинку по всіх лісгоспах України? От так і прийдеться весь час їздити по всій Україні і вводити в експлуатацію такі спеціалізовані об’єкти.

Було би смішно, як би не було так сумно.

А чи не важливіше було такій  команді поважних державних високопосадовців проїхати ще 50-100 км  та ознайомитися із станом справ по розчистці та залісненню десятків тисяч гектарів згарищ минулих років. Адже весною  2020 року начальник ЖОУЛМГ п. Сахнюк В.А. заявляли для ЗМІ, що управлінням прийняті міри для значного збільшення закупівлі  насіння лісових порід. Це дозволить виростити необхідну кількість сіянців і  своєчасно провести лісовідновлення на згарищах з врахуванням глобального потепління і впровадженням  в лісокультури нових інтродуцентів. А відновлення лісів згідно лісівничих вимог та вимог нормативних документів необхідно провести за                2 роки,  а при великих об’ємах стихійного лиха – до 5 років. То п. Сахнюк В.А.  мали би показати поважним високопосадовцям хоча би  3-5 тис. га. розчищених і заліснених згарищ. Але якщо зупинились на відкритті примітивного місця відпочинку, то мабуть поки що немає можливості показати щось позитивніше в лісах Житомирщини, в т.ч. і у відновленні лісів на згарищах.

Хочу привести приклад  як створювали і відкривали рекреаційне місце лісівники Старицького військового лісгоспу на Львівщині біля дороги Немирів-Яворів.. В 1999 році при виборі  лісового кварталу для проведення догляду за лісом  шляхом поквартального методу догляду   керівник робочої групи звернув увагу присутніх на доцільність будівництва в кварталі примітивного  місця відпочинку, яке би відповідало духовним, естетичним та рекреаційним вимогам. Два лісоводи – майстер лісу Ханас Ілько Степанович та старший майстер Піка Петро Іванович на добровільних громадських засадах без будь якого примусу самостійно взялися за виконання даного задуму. В процесі будівництва пріоритети творчо  мінялись, що обумовило участь у облаштуванні місця відпочинку адміністрації лісгоспу (начальник лісгоспу Ференц О.О., головний лісничий Луньо А.М.) та місцевого населення. В складі місця відпочинку була побудована невелика дерев’яна капличка,  викопана криниця, проведено благоустрій території. Лісовий квартал, в якому знаходиться місце відпочинку, шляхом проведення поквартального догляду на день  відкриття місця відпочинку як кажуть лісівники був вилизаний.  Не було ніякої ейфорії, не було піару, але на відкриття місця відпочинку 14 жовтня 2000 року на день Покрови Пресвятої Богородиці приїхали і прийшли більше 700 жителів навколишніх сіл і ближніх райцентрів.  Прийшли всі хто хотів, ніхто нікого не запрошував, обійшлося без запрошення і вшанування  чиновників, навіть на рівні районних,  але за власною ініціативою каплицю освячували декан і 7 священників з навколишніх сіл. Місце відпочинку стало місцем паломництва місцевого населення і подорожніх, місцем молитви заробітчан, які виїжджали за кордон. Враховуючи надзвичайну популярність місця відпочинку його спеціально відвідав за власною ініціативою Його Святість Патріарх–Предстоятель УГКЦ Любомир Гузар, який нагородив медалями і грамотами працівників лісгоспу, що ще більше укріпило авторитет місця відпочинку. При його створенні  ніхто не сподівався що воно буде таким значимим.   На свято Покрови кожного року на місці відпочинку проводяться урочисті богослужіння, в якому приймають участь до  500 людей, в т.ч.  приїжджають віруючі з Польщі.  А два шановні лісівники – майстер лісу п. Ханас Ілько Степанович і старший майстер п. Піка Петро Іванович  скромно стоять серед віруючих і мало хто знає про їх роль у створенні місця паломництва. І дуже часто можна бачити, як зупиняються автомобілі біля місця відпочинку і подорожні запалюють свічки  в каплиці і звертаються з молитвою до Пресвятої Діви Марії і висловлюють слова вдячності творцям місця відпочинку.

 За ініціативою голови Немирівської районної ради п. Сичак Володимира Федоровича до місця відпочинку була проведена електролінія (більше 2 км), зроблено освітлення. І уявіть собі оазис світла серед лісу в  темну пору доби. Це потрібно побачити.

В сільському господарстві кажуть – хвала рукам, що пахнуть хлібом, а в лісовому господарстві можна сказати – хвала рукам, що ліс плекають.

Шановний майстер  лісу п. Ханас  Ілько Степанович   на посаді майстра лісу працює 26 років і щоденно знаходить час, щоб доглянути місце відпочинку.

В своєму обході він заклав і утримував індивідуальний розсадник, що дозволяв йому автономно безоплатно забезпечувати посадковим матеріалом створення і доповнення лісових культур в своєму обході. За оцінкою адміністрації лісгоспу розсадник був витвором лісогосподарського мистецтва.

 Постійно опікається місцем відпочинку  старший майстер лісу                        Піка Петро Іванович, який забезпечує  вирішення організаційних                            питань по утриманню місця відпочинку та його розвитку.            Подібна ситуація склалася і в лісовому масиві біля с. Биличі Самбірського району, де є цілюще джерело, що було місцем паломництва на протязі століть. Дерев’яна капличка біля джерела неодноразово знищувалась.  І тільки з настанням незалежності України  працівниками Мостиського (колишнього Самбірського) лісництва при допомозі місцевих жителів тут було створено впорядковане місце відпочинку, основою якого стала дерев’яна капличка. Організатором робіт по створенню місця відпочинку був лісник обходу №7 Хить Василь Григорович.  В 1993-1994 роках біля дерев’яної каплички була побудована невелика церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка була освячена 16 жовтня 1994 року.  Місце відпочинку, яке в даний час є відомим в регіоні місцем паломництва, підтримується в належному стані працівниками ДП «Мостиське військове лісництво» (директор Семерак Р.М.) та місцевими жителями. За рахунок коштів жителів навколишніх сіл та працівників лісництва при активній участі лісництва було побудовано 2 км під’їзної дороги з твердим покриттям, електролінію з трансформаторною підстанцією, встановлено відео нагляд. За словами очевидців та обліком церковної громади за Ювілейний  2000 рік Відпустове місце відвідали близько 30 тисяч відпочиваючих і прочан.

 От так працівники лісового господарства без показухи творять добро.

А шановний Його Святість Патріарх – Предстоятель УГКЦ Любомир Гузар сказав «Жодне добро не є понад наші сили». Вдумайтеся в ці слова. І на думку автора статті,  справжні лісівники знайдуть сили і без лишнього хизування та примусу здатні зробити добро, тільки потрібно  створити  їм умови і допомогти.

А тепер перейдемо до суворої дійсності діяльності лісового господарства.

В сучасному лісовому господарстві твориться казна-що. В одних лісгоспах, прошу пробачити за термін, жирують (зарплата директора лісгоспу доходить до 50 тис. грн., лісничого – 22-25 тис. грн.), а в інших бідують (зарплата директора 10 -15 тис, грн., лісничого 7-10 тис. грн.), в багатьох підприємствах встановлений 4-х годинний робочий день. Але всіх об’єднує одне – лісгоспи по причині відсутності належного фінансування або по причині нецільового використання державних коштів не виконують необхідний комплекс лісогосподарських робіт. Ця тема в ЗМІ уже настільки перемелена без будь яких  позитивних наслідків, що обговорення даного питання  уже викликає відразу.

Необхідно відмітити, що автор статті вважає за необхідне підвищення заробітної плати для всіх працівників лісгоспів і це добре, що люди мають можливість в деяких лісгоспах отримувати велику зарплату. Така зарплата на законних підставах повинна бути в усіх лісгоспах.

Називаючи речі своїми іменами необхідно сказати – недоліки в роботі підприємств лісової галузі та стан справ в галузі в цілому незалежно від підпорядкованості і власності на ліси обумовлена недолугими законодавством та системою управління. І обговорення становища в галузі і пропозиції спеціалістів на даний час це боротьба Дон-Кіхота з вітряками. Так, незважаючи на негативну оцінку більшістю лісівників «Державної Стратегії управління лісами…», яка має декларативний характер і коефіцієнт корисної дії якої близький до нуля, вона все таки  приймається. А навіщо і кому вона потрібна?

Дехто вважає лісове господарство дійною коровою, яке можна тільки доїти, доїти і ще раз доїти.  Але забувають що корову потрібно  доглядати, годувати і доїти в міру, а то молока не буде. Так і сталося – ліси так видоєні, що в даний час спостерігається криза в деревообробці по причині нестачі круглих лісоматеріалів. Припинили і  припиняють свою діяльність сотні ФОПів, які займалися переробкою деревини, залишаються без роботи тисячі робітників.

По багатьох лісгоспах розрахункова лісосіка зменшилась в декілька раз. І виникає питання – а що спеціалісти структури  Держлісагенства не бачили і не знали про переруби, що в кінцевому результаті привели до кризи? В кінці 2020 року – на початку 2021 року ціни на круглі лісоматеріали в країні зросли в декілька раз і стали не конкуренто  спроможними з європейськими і світовими. А ми дуже жваво обговорюємо питання про зняття мораторію на експорт необроблених лісоматеріалів. А що і навіщо будемо експортувати, якщо ціни на необроблені лісоматеріали у нас в деяких випадках вищі як в Європі, що обумовило зменшення продаж  як на внутрішньому ринку, так і на експорт..

Примітка: Стаття написана в кінці травня поточного року. В останній час внутрішній ринок деревини адекватно   відреагував на зниження попиту на необроблену деревину по причині зменшення об’єму переробки відповідним зниженням цін, що обумовлює можливість збільшення експорту. Але така ситуація  місцевим переробникам деревини в їх діяльності не сприяє.

Якщо реально оцінити ситуацію, то лісове господарство в даний час виглядає скорпіоном, який сам себе знищує.

Автор статті просить прийняти до уваги,  що стаття написана інженером лісового господарства, а не спеціалістом в області правознавства, економіки та бухгалтерського обліку, тому при висвітлені наявних проблем можливі деякі суб’єктивні твердження автора, які нікому не нав’язуються.  Автор просить вибачити за можливі допущені хибні висновки, а також бажає трудовим колективам лісгоспів, які згадуються в статті, успіхів  в роботі та всього доброго в житті працівникам лісгоспів.

Окремо хочу зазначити що автор статті з повагою відноситься до                         п. Болховця Ю.В.  як особистості, лісівника, організатора лісогосподарського виробництва та досягнутих ним позитивних результатів його роботи, але має своє бачення проблем в діяльності лісгоспів та веденні лісового господарства в лісах незалежно від відомчого підпорядкування, яке часто  не співпадає з оцінкою стану справ та проблем в лісовій галузі   п. Болховцем Ю.В.  та його пропозиціями по реорганізації ведення лісового господарства.

В підтвердження вищевикладеного про наявні проблеми в лісовому господарстві приведу декілька прикладів.

Так наприклад, дослідимо фундаментальне питання – яка на даний час мета діяльності лісгоспів і який їх статус та які наслідки це обумовлює?

 Читачі мабуть здивовані – як автор статті не знає мети діяльності та статусу лісгоспів? Адже всі працівники лісової галузі знають, що лісгоспи створені з метою  ведення лісового господарства та мисливства на  землях, наданих їм в постійне користування. Щоб підтвердити викладене подивимось на сайт або в Статут любого лісгоспу, наприклад  ДП «Славутський лісгосп», який  з 1997 року очолює поважний  авторитетний відомий дійсно народний заслужений лісівник, почесний громадянин району, добрий господарник Сапожнік Віктор Вікторович. За оцінкою лісівників та місцевих органів влади лісгосп є передовим підприємством з високим рівнем ведення лісового господарства, кваліфікованим працелюбним апаратом управління лісгоспу та економічно потужною структурою.

 На головній сторінці сайту лісгоспу  в короткій довідці зазначено:

«Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони та відтворення лісів. Основними напрямками діяльності ДП «Славутське лісове господарство» є проведення заходів відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення нових насаджень із швидкоростучих і технічно цінних лісових порід». Краще не скажеш.

Але яка ж на сьогодні дійсно мета діяльності лісгоспів державної форми власності незалежно від їх відомчого підпорядкування.

По перше, всі лісгоспи є державними унітарними комерційними підприємствами і їх фінансово-господарська діяльність регулюється виключно Господарським Кодексом України, Цивільним Кодексом України та іншими законодавчими актами. В усіх нормативних документах конкретно визначено, що єдиною метою діяльності лісгоспів, як державних  комерційних підприємств, є отримання прибутку, як і у всіх інших суб’єктів господарської діяльності, заснованих на державній чи приватній власності, а не ведення лісового господарства.

Це підтверджено і в «ПУБЛІЧНОМУ ЗВІТІ ГОЛОВИ ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ ЗА 2020 РІК».

Наприклад, і в Статуті ДП « Лугинський лісгосп» в п. 3,2 зазначено: «Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі», тобто визнано, що метою діяльності підприємства є отримання прибутку.

А от досягнення цієї мети здійснюється за рахунок ведення наступних видів діяльності ( по Класифікації Видів Економічної Діяльності – КВЕДу):

• 10 –Лісівництво та інша діяльність в лісовому господарстві;
• 70 – Мисливство, відловлювання тварин і надання пов’язаних з ним послуг;
• 20 – Лісозаготівлі;
• 40 – Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві;
• 10 – Лісопильне і стругальне виробництво;
• І т. д. (всього до 50  видів діяльності, вказаних в Статутах, та інших, не заборонених чинним законодавством та не визначених КВЕДом. І навіщо такий великий список? Ще не хватає, щоб в перелік видів діяльності лісгоспів була включена організація комерційних та виробничих польотів на Марс, що мабуть це буде виправлено в недалекому майбутньому).

Наприклад, в Статутах лісгоспів  передбачена оптова та роздрібна торгівля деревиною та виробів з неї шляхом відкриття магазинів (реалізація лісгоспом власної лісопродукції до торгівлі деревиною не відноситься) та неспеціалізована  торгівля всіма іншими товарами. Тобто лісгоспи мають право заробляти на свій хліб насущний шляхом створення гіпермаркетів, подібних до «Епіцентру» або «Сільпо», і торгувати чим завгодно і виробляти що завгодно, аби тільки отримати прибуток. Лісгоспи мають право мати в своєму складі кафе, ресторани, інші заклади громадського харчування, відкривати нічні клуби та виробництво прального порошку і ще будь що, аби тільки був дохід.    Доходить до казуїстики – один із лісгоспів навіть  має право займатися вибуховими роботами. І все це робити їм дозволяє в Статуті орган управління.

Дивно, що лісгоспам в Статутах ще не дають  об’єктивну назву – наприклад лісгосп «Погорілий ліс» на Житомирщині або «Лисі гори» в Карпатському регіоні.

Так що, от так реально нормативними документами трактується фактична на даний час мета діяльності і статус  лісгоспів – державних унітарних комерційних підприємств.

А в Статутах державних підприємств (лісгоспів) органи управління майном пишуть що хочуть, прошу вибачити, навіть дурниці. Наприклад, в Статуті ДП «Лугинський лісгосп» (затверджений наказом Держлісагенства № 376 від 19.10.2016 року і опублікований на офіційному сайті лісгоспу ) в п. 5.1.6. зазначено «Підприємство має право надавати благодійну та спонсорську допомогу». Тобто Держлісагенство провокує лісгосп на вчинення протиправних дій, адже благодійна та спонсорська допомога може надаватися юридичними особами тільки приватної форми власності, що визначено відповідним Законом. Іншими словами, Держлісагенство дозволяє лісгоспу нецільове використання державних коштів з відповідними наслідками та підставляє директора лісгоспу під кримінальну відповідальність. І вищевказаний наказ підписаний фахівцем юристом, та й готували його або візували мабуть юристи Держлісагенства.

І ще приклад. В Господарському Кодексі (ст.64,п.2, ст. 65 п.5), в інших нормативних документах чітко визначено, що підприємство самостійно визначає структуру підприємства, штатний розклад та формує адміністрацію підприємства, а орган управління майном та його територіальні органи не мають права втручатися в оперативну діяльність лісгоспів. Це відображено і у відповідних пунктах Статутів. Однак в той же час в Статутах є пункт, який вимагає у лісгоспу погоджувати  з обласним управлінням або з відомчими органами управління майном структуру і штатний розклад по управлінню лісгоспу. І не зважаючи на те, чим прикрита потреба в погодженні, лісівники вважають дану вимогу корупційною. Доходить до казусу – за неперевіреною інформацією деякі органи управління або  територіальні органи офіційно чи не офіційно вимагають погоджувати всі штатні розклади і призначення всіх працівників лісгоспів до старших майстрів лісу включно. Невже директор лісгоспу, як орган управління підприємством, не може сформувати управління лісгоспу, виходячи з наявних завдань і проблем. Адже з ним Держлісагенством, як і іншими відомчими органами управління, укладено контракт і він особисто несе відповідальність за результати роботи підприємства. А в даному випадку обмежуються права директора, як органу управління підприємством, тільки не обмежується його відповідальність за результати діяльності лісгоспу. А перелік причин для накладення стягнення або звільнення директора підприємства наскільки великий, що займає майже пів тексту контракту. Та і контракт з невідомих причин чомусь в більшості випадків укладається на 1 рік, а не на 5 років, як мінімум. Що може корисного для лісу і трудового колективу зробити директор лісгоспу за           1 рік?

Необхідно визнати, що в даний час поняття «Державне лісогосподарське підприємство» яке було раніше і відображене в ст. 57 Земельного Кодексу України  уже немає, а є «Державне підприємство». При минулому проведенні перереєстрації підприємств в 2005 році (після введення в дію Господарського Кодексу України) існуючий на той час орган управління  лісовим господарством не передбачив створення на базі Державних лісогосподарських підприємств  казенних підприємств, які були би їх правонаступниками, діяли на принципах самоокупності з дотаційним фінансуванням  з бюджету і метою діяльності яких дійсно було би ведення лісового і мисливського господарств, а створив лісгоспи як комерційні підприємства, що здійснюють свою діяльність на умовах повного госпрозрахунку з метою отримання прибутку, причому без будь яких застережень. Іншими словами – лісгосп це роботяга, який заробляє кошти собі на проживання, виконуючи будь яку роботу, в тому числі і експлуатуючи місця відпочинку з їх унікальними спорудами. Необхідно відмітити, що при створенні казенних підприємств автоматично знімалося питання можливості їх приватизації і не потрібно було би регулювати це питання окремим Законом.

В цій ситуації, відповідно до ст. 57 п.2 Земельного Кодексу України Лісовий Кодекс України  є суто технічним нормативним документом, який визначає порядок використання земель лісогосподарського призначення та виконання видів діяльності згідно КВЕДу  п. 02.10, 01.70, 02.20, 02.40 та інших і не регулює питання мети та результатів фінансово-господарської діяльності лісгоспів і не визначає їх статус.

Виникає питання – для чого автор приділяє таку значну увагу зміні мети діяльності  лісгоспів? А тому що  це питання дуже важливе.

Лісгоспи, як звичайні суб’єкти господарської діяльності, взяли собі (дехто скаже – їм надали) в постійне користування землі лісогосподарського призначення і зобов’язалися вести лісове господарство на цих землях відповідно до вимог Лісового Кодексу з дотриманням вимог всіх нормативних  документів по веденню лісового господарства. Прошу правильно зрозуміти –  по цій причині держава лісгоспам, як суб’єктам господарської діяльності, відповідно до нормативних документів більше нічого не винна, в т.ч. і коштів з бюджету на ведення лісового господарства. А лісгоспи в процесі господарської діяльності зобов’язані будь яким законним чином заробляти кошти, отримувати прибутки, сплачувати державі всі належні податки і платежі, як і всі інші суб’єкти господарської діяльності, наприклад підприємства сільськогосподарської галузі або ФОПи, та ще й вести за власні кошти лісове господарство. От в такому юридичному становищі і знаходяться в даний час лісгоспи. Не можете чи не хочете належним чином вести лісове господарство, це Ваші проблеми – держава передасть ліси  іншим суб’єктам господарської діяльності, які зможуть виконувати даний вид діяльності на умовах та згідно законодавства, діючих на даний час. Держава має на це право. Статті 64, 86 Лісового Кодексу не визначають, що ведення лісового господарства здійснюється виключно лісгоспами, як спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами. Таких уже немає – лісове господарство може вести люба державна або комунальна юридична особа, в якій створений спеціалізований підрозділ. От, наприклад, такий парадокс.  Ведення лісового господарства в  Тернопільській області може вести наприклад ВАТ «Тернопільобленерго»,  як високорентабельне державне підприємство, якому землі лісогосподарського призначення можуть бути надані в постійне користування. Тільки йому потрібно створити спеціалізований підрозділ і ввести в Статут відповідні види діяльності. І це відповідає чинному законодавству. При цьому будуть збережені лісгоспи, тільки без прав юридичної особи. І не потрібне Тернопільське ОУЛМГ. А для контролю за станом лісів і якістю ведення лісового господарства в держави є Держекоінспекція.. І от тут і виникає питання – бути чи не бути в майбутньому лісгоспам, як підприємствам державної або комунальної власності, якщо вони не забезпечать якісного ведення лісового господарства без дотацій з бюджету.? Можливо тоді виконання робіт по якісному веденню лісового господарства забезпечать інші підприємства, в т.ч. і приватної власності? Адже чинне законодавство це дозволяє.

В додаток до  цього можна сказати, шо Верховний Суд України прийняв унікальну Постанову, яка регулює правові взаємовідносини  ведення лісового господарства між земле- та лісокористувачами. Мабуть по цій причині з Лісового Кодексу вилучена частина 4 статті 17.

От по цій причині автор статті і вважає дану проблему важливою.

Не можна побудувати добротного будинку без надійного фундаменту. Так і не можна  побудувати добротну лісогосподарську галузь без надійної зрозумілої правової, фінансової та технічної документальної бази.

Необхідно не забувати що наша доля при наявності проблем  завжди залишає можливість їх вирішення – потрібно тільки бажання їх вирішити.

Ще один парадокс. Відповідно до ст. 89 Лісового Кодексу України державна лісова охорона у складі Держлісагенства має статус правоохоронного органу і по цій причині Держлісагенство входить до переліку правоохоронних органів України, в якому є близько 20 структур, в т.ч. і Держекоінспекція. Лісгоспи, будучи підрозділами правоохоронного органу, які оберігають лісові ресурси від правопорушень, в той же час є джерелом цих правопорушень, про що свідчить інформація в ЗМІ. Лісгоспи оформляють протоколи на дядька, який без дозволу лісової охорони (без мзди) зрізав або прибрав в лісі щось на дрова, але самі здійснюють або своєю бездіяльністю сприяють  значним незаконним рубкам на мільйони гривень. І ніяких протоколів не оформляють, тому що самому на себе  або на директора лісгоспу оформляти протокол рука не піднімається. Щось тут не так. В подібній ситуації Держекоінспекція повинна була би мати можливість створити державні підприємства по видобутку гравійно-піщаної суміші з русла річок, або артілі по вилову риби, контроль за діяльністю яких буде здійснювати суміжний відділ тієї ж Держекоінспекції. Бери скільки хочеш законно чи не законно, товариші із сусіднього відділу захистять. Але таке в даний час неможливо, і Держекоінспекція цього зробити не може. То чому ж подібне робиться в Держлісагенстві?

Враховуючи що ведення лісового господарства може проводитися лісгоспом або іншою юридичною особою, виникає питання як буде організована охорона лісу і діяльність державної лісової охорони при проведенні реформи.

Охорону лісу можна розділити на 2 складові:

1. Охорона лісу, як частини майнового комплексу, наданого державою конкретній юридичній особі – лісгоспу.
2. Охорона лісу, як елемента природного середовища, який використовується суспільством, в тому числі і в особі лісгоспів.

Виходячи з цього, автор статті вважає, що охорону лісу, як частини свого майнового комплексу,  лісгосп повинен здійснювати силами власної  лісової охорони (охорона готової продукції, майна лісгоспу, охорона лісу від самовільних рубок населенням та пожеж, протиправного використання  сінокісних угідь і т.п.),  що діє на правах, подібних до прав відомчої лісової охорони.

Охорону лісу, як елемента природного середовища, повинна здійснювати Державна лісова охорона в якості правоохоронного органу, яка повинна працювати в новоствореній структурі, до складу якої будуть входити Держліспроект, Державна лісова охорона (щось подібне на податкову поліцію в системі податкової служби), організаційно-планова служба

 На думку автора статті, дане питання потребує детального вивчення і врегулювання шляхом реформування галузі.

По вищевикладених причинах виникає питання що важливіше для Держлісагенства – вирішувати долю лісгоспів та правові відносини в структурі чи відкривати нужники по лісах України? Вибачте, грубо але справедливо. От таке бачення автором статті наявної ситуації.

Перейдемо до наступного питання – оподаткування і сплата дивідендів лісгоспами та регулювання рентабельності їх діяльності.

В останній час в ЗМІ продовжується активне обговорення правомірності оподаткування лісгоспів та сплати ними дивідендів. Висловлюються самі різні погляди на цю ситуацію. Автор статті хотів би висловити своє бачення проблеми використовуючи діюче законодавство.

По перше – сплата податку за використання земель лісогосподарського призначення (земель покритих лічсами). На даний час, якщо не зроблена оцінка землі, лісгоспи сплачують земельний податок в розмірі до 0.1% від вартості ріллі по області, де розташовані землі лісогосподарського призначення, які надані в постійне користування лісгоспам. Виникає питання – чи повинні лісгоспи сплачувати даний податок. Відповідь однозначна – як і всі державні і не державні комерційні підприємства лісгосп зобов’язаний сплачувати земельний податок в разі, якщо він буде запроваджений  органами місцевого самоврядування.  І це справедливо та законно і на думку автора статті обговоренню не підлягає

 Але в той же час підкреслюю – земельний податок за лісові землі згідно Закону України №2628 від 23.11.2018 року ст. 10 п.3 не є обов’язковим і органи місцевого самоврядування самостійно вирішують питання його запровадження на своїх територіях. Так що в питанні сплати земельного податку все залежить від взаємовідносин лісгоспу з ОТГ та фінансового стану ОТГ.

 Щодо об’єктивності розміру податку можна сказати наступне. Сільськогосподарські підприємства  сплачують земельний податок в розмірі 5% від вартості ріллі і отримують результати від фінансово-господарської діяльності щорічно. Лісгоспи отримують результати своєї діяльності частково щорічно при реалізації продукції від рубок формування та оздоровлення лісів, сіянців, надання послуг і т.д. та частково при досягненні деревостаном віку головного користування (60-70 років). Відповідно лісгоспи повинні сплачувати земельний податок відносно до сільгоспвиробників в 50-70 раз менший. А що ми маємо насправді? Простий розрахунок показує що земельний податок, який сплачують лісгоспи дійсно в 50 раз менший від розміру податку, який сплачують сільгоспвиробники. Так що в цій ситуації говорити про завищений розмір земельного податку для лісгоспів не варто.

Приклад приведено для земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено (ст. 277.1.1.2 ПКУ). В разі якщо грошову оцінку проведено, то земельний податок  для державних та комунальних лісгоспів складає не більше 3%  від грошової оцінки за гектар.

Щодо сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів. Об’єкти оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів приведені в ст. 256 Податкового Кодексу і приводити їх перелік недоцільно. Дехто з працівників лісового господарства безпідставно вважає, що якщо лісгоспи сплачують земельний податок, то вони не повинні сплачувати рентну плату за використання лісових ресурсів і називають це подвійним оподаткуванням. Адже раніше лісгоспи сплачували тільки так звану попенну  плату  за використання лісових ресурсів при рубках головного користування і не сплачували податок за землю. На думку автора статті такий висновок неправомірний. Чому? На це необхідно відповісти що система оподаткування в кожній країні індивідуальна і формується в залежності від фінансових можливостей держави та природи виду податків. Це стає зрозумілим при порівняні діяльності сільськогосподарських підприємств і лісгоспів.

Так, власники земель надають в користування сільгоспвиробникам землі сільськогосподарського призначення, на яких немає  ніякої продукції або сировини для її отримання. Сільгоспвиробник, маючи в своєму розпорядженні  чисте поле, повинен виконати повний цикл робіт по вирощуванню урожаю на всій площі і чим краще він виконає цей цикл робіт, тим кращими будуть фінансові результати його діяльності. Держава тут ні при чому. По цій причині сільгосппідприємствам платити державі рентну плату за отриманий урожай буде суперечити здоровому глузду. Сільгоспвиробник, як комерційне підприємство, сплачує тільки всі податки від своєї виробничої діяльності, які передбачені чинним законодавством, в т.ч. і земельний податок.

В лісовому господарстві ситуація де що інша.

Держава надала лісгоспам земельні ділянки з наявним матеріальним ресурсом – лісами, сінокосами. В процесі вирощування лісів лісгосп обслуговує до 10% території лісгоспу щорічно ( в деяких лісгоспах можливо більше або менше). На решті території ліс росте самостійно без втручання лісгоспу та витрат з його сторони, за виключенням охорони. При цьому збільшується  вартісна оцінка лісу (щорічний приріст 3-5 кубометрів на гектарі). Таким чином, у вартості лісу як товару при досягненні віку головного користування є частина затрат лісгоспу, а є певна частина вартості лісового ресурсу  природного походження, яка отримана лісгоспом від держави на безоплатній основі у вигляді лісових насаджень. І цілком справедливо, що держава вимагає від лісгоспу сплатити частину цієї вартості ресурсу у вигляді рентної плати. Так що, вибачте, але це на думку автора статті справедливо і  необхідно платити.

Особливо важливим питанням у фінансово-господарській діяльності лісгоспів є сплата дивідендів. Існуюча система блокує розвиток лісгоспів і як наслідок наносить шкоду державі.

В чому суть сказаного.

На даний час лісгоспи, як комерційні підприємства (забудьмо про державні лісогосподарські), сплачують державі 80% отриманого чистого прибутку в якості дивідендів, причому сплачувати дивіденди необхідно негайно по закінченню звітного періоду. Залишок чистого прибутку не дозволяє лісгоспу здійснювати необхідні витрати на розвиток, покриття соціальних потреб колективу, впровадження нових технологій у виробництво. Приведу конкретний приклад.

ДП «Коростенське лісомисливське господарство»  за 2020 рік при чистому доході від реалізації продукції в сумі  85 505 тис. грн. отримало 1731 тис. грн. чистого прибутку, що складає 2 % рентабельності. Лісгосп був зобов’язаний сплатити дивіденди державі в сумі 1384,8 тис.грн,, а на потреби лісгоспу залишилося всього  346,2 тис.грн.  Виникає питання – як лісгосп в правовому полі за такі кошти може проводити капітальний ремонт наявного майна, розвиватися, купувати нові машини і механізми, щось будувати та покривати соціальні потреби трудового колективу, якщо один трактор «Беларусь 82.1» коштує  близько 460 тис.грн.?

Лісгосп закупив для Бехівського лісництва в порядку премії за спорудження місця відпочинку 1 трактор і 2 автомобілі на загальну суму близько  1 млн. 350 тис.грн. + витрати на спорудження місця для відпочинку, тобто витратив чистий прибуток за 5 майбутніх роки. Якщо лісгосп буде працювати в правовому полі, то при існуючій системі сплати дивідендів він може 5 років витрачати кошти тільки на сплату податків і відповідно до чітко визначеного переліку витрат згідно П(с)БО  16 «Витрати». Щось побудувати, купити станок, машину, механізм, в т. ч. і бензопилу лісгосп не буде мати права. Правда, в лісгоспі станом на 01.01.2021 року є нерозподілений прибуток в сумі  1940 тис. грн., яким він мабуть перекриє витрати на закупівлю техніки для Бехівського лісництва і затрати на створення місця для відпочинку.

            Враховуючи вищевикладену ситуацію, лісгоспи ставлять питання не підвищення рентабельності виробництва, а скільки потрібно показати чистого прибутку, щоб менше платити податку на прибуток і дивідендів.  Парадокс – суб’єкт господарської діяльності  не зацікавлений в отриманні чистого прибутку і всіма можливими способами його зменшує, чим наноситься шкода як державі, так і підприємству.

Автор статті пропонує вихід із цієї  парадоксальної ситуації шляхом встановлення для підприємств, основним видом діяльності яких є лісівництво (ведення лісового господарства), прогресивної системи розподілу дивідендів між державою і підприємством, що дозволить збільшити надходження коштів державі та  створить умови для розвитку лісгоспів.

Суть пропозиції в наступному. Автор пропонує зменшувати процент відрахування дивідендів з 80% до 4о% при підвищенні рентабельності фінансово-виробничої діяльності при тому ж самому показнику чистого доходу. При цьому будуть збільшуватися відрахування державі і більше коштів залишиться в лісгоспі. Поясню на прикладі.

З публічного звіту Держлісагенства за 2020 рік відомо що «рентабельність діяльності минулого року складає 1%» ( в європейських країнах оптимальна рентабельність діяльності підприємств 5%).

При річному чистому доході підприємства 100 млн. грн. і рентабельності 1% держава отримає 800 тис. грн. дивідендів, а лісгосп – 200 тис. грн. З метою підвищення зацікавленості лісгоспу в отриманні частки чистого прибутку для потреб підприємства пропонується при досягненні лісгоспом рентабельності 2% встановити розмір відрахувань дивідендів державі 70% ( 1400 тис.грн.) лісгоспу -30% (600 тис. грн.). При досягненні лісгоспом рентабельності 4% державі             буде відраховуватись 50% чистого прибутку (2 млн. грн.) і лісгоспу залишиться        2 млн. грн. Таким чином, при рентабельності фінансово-господарської діяльності лісгоспу 4% дохід держави від сплати дивідендів збільшиться в 2,5 рази, а лісгосп отримає коштів у своє розпорядження в 10 раз більше при тому ж самому чистому доході.

Як бонус, при досягненні рентабельності 10% лісгосп відраховує державі тільки 40 % чистого прибутку. Не забуваймо що крім дивідендів держава отримає більшу суму податку з прибутку, так що зацікавленість держави і лісгоспів в такій прогресивній системі сплати дивідендів очевидна.

Вибачте, але на думку автора статті Держлісагенство і повинно було               би вирішити в КМУ питання запровадження такої або іншої системи            розподілу дивідендів, яка би створювала передумови для розвитку лісгоспів та поліпшення якості ведення лісового господарства.                           Крім цього, виникає питання – а як Держлісагенство допускає такий низький рівень рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємств галузі? Адже Держлісагенство, як орган управління майном, має всі можливості регулювати показник рентабельності при затвердженні річного  фінансового плану підприємства. Для прикладу, чому такий низький показник рентабельності діяльності ДП «Коростенський лісгосп». 

Лісгосп має унікальний лісосічний  фонд. Розрахункова лісосіка по головному користуванню складає 63830 кубометрів, в т.ч. по хвойному господарству 37720 кубометрів, по дубовій хозсекції 12900 кубометрів.  З фотогалереї лісгоспу видно, що господарство багате – добротні дорогі будівлі, огорожа, пожежна станція. Видно що лісгосп немає де дівати гроші. Так, лісгосп  станом на 01.01.2021 року  мав 1940 тис. грн. невикористаного прибутку. Цей показник свідчить про те, що лісгосп  має кошти і повній мірі виконує весь комплекс лісогосподарських робіт, виплачує працівникам  найвищу можливу заробітну плату, має належний автотракторний парк, відремонтовані виробничі і побутові приміщення та має можливість побудувати знамените на всю Україну місце для відпочинку. Це все дуже добре. Відчувається, що і директор підприємства на своєму місці.

Тільки виникає одне питання – а де ж лісгосп бере кошти на розбудову, на придбання дорогої техніки, проведення дорого вартісних ремонтів будівель та споруд, якщо в його розпорядженні щорічно є тільки  близько 350 тис. грн. чистого прибутку на всі потреби як виробничі, так і потреби трудового колективу.  

Незрозуміло також, чому такий низький рівень рентабельності виробничої діяльності підприємства? Щось тут не так. Якщо таке підприємство не має показника рентабельності 5%, то що говорити про інших.

Тільки не потрібно в обґрунтування низької рентабельності галузі згадувати про збитковість лісгоспів  південного регіону, яка на даний час є незаперечним фактом. Враховуючи екологічну цінність лісів півдня України і неможливість зробити в короткі терміни діяльність лісгоспів регіону рентабельною,  якраз Держлісагенству і нікому більше на думку автора необхідно вирішити питання достатнього дотаційного фінансування цих лісгоспів без врахування фінансових результатів їх діяльності  в загальному балансі галузі. Можливо доцільно вирішити питання про надання цим лісгоспам статусу неприбуткових підприємств, що дозволить звільнити їх від сплати значних сум податків. 

В той же час структура Держлісагенства купається в грошах. Так, в статті «Лісова охорона Житомирщини пересідає на новий транспорт», опублікованої на сайті «Відкритий ліс» начальник ЖОУЛМГ п. Сахнюк  В.А. заявили, що за перше півріччя 2021 року лісгоспи області придбали більше 100 одиниць транспорту, в т.ч. 25 тракторів. Прекрасно!

Але переведемо цю інформацію на мову цифр.

Відповідно до чинного законодавства техніка може закуплятися тільки за рахунок чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. А це 20% від суми чистого прибутку

Вартість 1 трактора, як сказано вище складає орієнтовно 460 тис. грн. , вартість закуплених автомобілів та іншої техніки в середньому не є нижчою. В цілому, загальна вартість закупленої техніки складає орієнтовно 45 млн. грн. Можливо і менша сума, але для орієнтовних розрахунків це не важливо. Крім цього,   витрати на інші потреби з чистого прибутку  (соціальні потреби трудового колективу та інші) за звітний період завжди складають не меншу суму. Таким чином за перше півріччя лісгоспи області витратили на вказані потреби орієнтовно 90 млн. грн.

Так що загальна сума чистого прибутку по управлінню за перше півріччя 2021 року фактично повинна складати складати  450 млн. грн. Виникає питання – чи перерахували лісгоспи області дивіденди державі в сумі орієнтовно 360 млн. грн.? Якщо не перерахували, то закупівля проведена з порушенням чинного законодавства.

Але в цій ситуації важливіше інше. Виходячи з показників фінансової діяльності лісгоспів Житомирської області напрошується висновок що лісове господарство – це високорентабельна  самоокупна галузь, якщо тільки по Житомирській області чистий прибуток підприємств за 2021 рік може складати 900 млн. грн., а держава отримає 760 млн. грн. дивідендів. А ще податок на прибуток орієнтовно 162 млн. грн.,  а ще інші податки – більше  півтора мільярда гривень всього. І якщо  навіть план буде виконано на 70% – то це неймовірно!! Та це не управління, а курка, яка несе золоті яйця для держави. І хоча приведені цифри розрахункові,  але щось тут не так. Читачі самі можуть зробити висновки.

А Держлісагенство досягнуло (вибачте, нашкрябало) 1% рентабельності фінансово-господарської діяльності підпорядкованих підприємств за 2020 рік. По цій причині напрошується питання – чи проводиться належний моніторинг фінансових планів і можливостей підприємств лісогосподарської галузі? 

 Вищевикладене змушує розглянути наступне питання – доцільність реформування лісогосподарської галузі.

Розгляд даного питання хотів би розпочати з притчі.

«Під огорожею добротної садиби сидить безхатченко і їсть банан. Виходить з двору господар і говорить безхатченку:

=Що ти тут сидиш? Взявся би за роботу, щось заробив, продав цей банан і на зароблені гроші купив декілька бананів. Ще заробив, ще продав і от так заробив би на будинок. А от тоді  в гарному будинку сів  за стіл  і з’їв банан.

На що безхатченко відповів:

 – А я і так їм банан».

Цією притчею пояснюється  небажання  лісгоспів та обласних управлінь проводити будь які реформи, не дивлячись на те що питання доцільності реформування лісогосподарської галузі в даний час уже не викликає ніяких сумнівів. Реформування лісового господарства на думку автора статті є багатовекторним, складним, дорого вартісним та соціально значущим  заходом. І щоб розпочати реформування, необхідно бачити всі його складові та кінцевий результат. Тут, як кажуть в народі, нахрапом не візьмеш. А про пропозицію реформування структури лісогосподарських органів шляхом об’єднання лісгоспів і  управлінь лісового господарства  говорити не приходиться – цю пропозицію не підтримує ніхто. Та це і не етап реформування галузі, а незрозуміло що.

Питання реформування значуще і автор статті вважає що це питання, і деякі інші питання стану справ в лісовому господарстві необхідно розглянути в окремій наступній частині цієї статті.

17 червня 2021 року Президентом України був виданий Указ №228/2021, який є світлом в кінці тунелю проблем лісогосподарської галузі. Автор статті вважає, що підготовка  Указу Президента заслуговує самої високої оцінки діяльності структури, яка готувала проект даного Указу. Значення Указу оцінюється фахівцями лісового господарства по різному, але важливо те, що він є і підкреслює бажання Президента  України поліпшити стан справ в лісовому господарстві. В Указі чітко визначені  завдання по створенню державної цільової програми «Масштабне заліснення України», реформуванню лісогосподарської галузі, забезпечення  належного фінансування ведення лісового господарства. Це документ, який чекали лісгоспи. Тепер справа за виконавцями.

Дехто з спеціалістів висловлює сумнів щодо наявності  1 млн. га земель для заліснення. Автор статті вважає, що в Україні необхідно  і можна залісити значно більші площі без врахування самосійних лісів на землях сільськогосподарського призначення. Наприклад, площа земель, непридатних для сільськогосподарського виробництва, тільки вздовж річки Збруч та її приток  перевищує 1000 га. Ліси, створені на цих землях , будуть мати неоціниме протиерозійне і водоохоронне значення та формуватимуть своєрідний мікроклімат в регіоні.

Частина цих земель розпайована і знаходиться у приватній власності. В цьому випадку держава буде змушена викупити вказані землі у власників.

Основну проблему у вирішенні питання створення 1 млн. га нових лісів автор статті бачить тільки у спроможності держави фінансово забезпечити виконання програми  «Масштабне заліснення України». Враховуючи, що в першу чергу користь від заліснення територій згідно програми будуть одержувати ОТГ, доцільно розробити механізм участі ОТГ у фінансуванні  цього заходу.

Дехто з читачів в коментарях  висловлює думку  про можливість розкрадання певної частини коштів, які будуть виділені на виконання вимог Указу. З цим важко не погодитись. Але щось і залишиться і це «щось» значно більше чим нічого. Необхідно прийняти до уваги і те, що виділення і  витрати коштів на виконання Указу буде посилено контролюватися Урядом України по причині необхідності виконання вимог світової спільноти по боротьбі з глобальним потеплінням. Окрім цього, це в кінцевому результаті і престиж Президента.

На завершення  статті хотілося би привернути увагу читачів до наступного.

 В зв’язку з глобальним потеплінням в лісовому господарстві посилюється тенденція переходу на вирощування різновікових змішаних по складу насаджень, які екологічно більш стійкі, що може бути досягнуто шляхом переходу  до наближеного до природи лісівництва.

На дану тему на базі Львівського ОУЛМГ 18-19 травня під керівництвом Голови Держлісагенства п. Болоховця Ю.В. була проведена дійсно прикладна лісівнича нарада, яка є фундаментальною в питанні подальших змін у веденні лісового господарства. Можливо оцінка автора статті  значимості даної наради нікого і не цікавить, але все таки необхідно відмітити як позитивний крок Держлісагенства  організацію наради і сказати – молодці лісівники Львівщини, які, як кажуть в народі, вміли приготувати і зуміли подати (показати). Вони є піонерами в організації промислового вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою і є першими в питанні переходу на нову систему ведення лісового господарства відповідно до вимог сьогодення. Реально, Держлісагенством та Львівським ОУЛМГ пропонується революційна зміна засад ведення лісового господарства в країні. От це і є конкретна робота Держлісагенства і в цьому заслуга Голови п. Болховця Ю.В.

 Автору статті не в повній мірі відомі перебіг та підсумки наради, але автор статті вважає за можливе висловити своє бачення проблеми.

Перехід до ведення лісового господарства на принципах наближеного до природного  відтворення лісів лісівниками трактується по різному.

Так, дехто з лісівників вважає що таким переходом є зміна способу рубок головного користування. При цьому виключаються суцільні рубки, а впроваджуються виключно вибіркові – рівномірно поступові, котловинні та інші з природним відновленням лісу та створенням часткових культур в місцях відсутності природного поновлення.

При проведенні рубок таким способом  зберігається лісове середовище та в певній мірі досягається безперервність в процесі лісовирощування. Але це тільки часткове вирішення проблеми переходу до наближеного до природи лісівництва. При цьому не досягається основна мета – не створюються в цілому різновікові  змішані по складу насадження, що забезпечує безперервність збереження лісу, як елементу екологічного середовища та джерела лісового ресурсу.

При веденні лісового господарства спеціалісти виділяють 3 основні напрямки:

1. Інтенсивне ведення лісового господарства.
2. Ведення лісового господарства наближеного до природи, або як сказано в матеріалах наради – «наближеного до природи лісівництва»..
3. Вирощування лісів без антропогенного впливу (збереження лісів у дикому стані).

Для України характерне Інтенсивне  ведення лісового господарства, характерною ознакою якого є охоплення господарськими заходами на протязі циклу лісовирощування всіх лісотаксаційних виділів, які є основним об’єктом виконання робіт. В залежності від господарства спосіб рубок головного користування може бути суцільний або вибірковий. Відновлення лісу на суцільних вирубках здійснюється створенням лісокультур. Суцільні вирубки вважаються непокритими лісом до 5 років після вирубки і переводяться в покриту лісом площу тільки після зімкнення культур. По деяких об’єктивних і суб’єктивних причинах цей період може затягнутися  до 20 років і більше, що часто спостерігається в Карпатах. На цей період на вирубках відсутні ознаки лісового середовища зі всіма наслідками. Уникнути цього негативного явища можна шляхом проведення  рубок головного користування вибірковим способом, при якому проходить процес природного поновлення лісу. При цьому площі рубок постійно є покритими лісом з відповідними наслідками. Але перехід на вибірковий спосіб рубок головного користування або формування різновікового змішаного насадження в межах одного виділу не є переходом на систему ведення лісового господарства наближеного до природи.

При інтенсивному веденні лісового господарства, характер якого є споживацький, пріоритет надається використанню матеріальних лісових ресурсів, а використання екологічних властивостей лісу є другорядним завданням.

Ведення лісового господарства наближеного до природи здійснюється на зовсім інших принципах. Перехід  від системи інтенсивного ведення лісового господарства до системи ведення лісового господарства наближеного до природи по класичній схемі може бути здійснений на протязі одного циклу вирощування лісу (60-80 років), при цьому основним об’єктом виконання робіт як мінімум стає лісовий квартал, а не виділ. За цей період шляхом виконання необхідних лісогосподарських заходів на значній території, покритій лісом (лісове урочище, лісгосп, регіон) повинно бути створено різновікове однорідне змішане насадження, яке буде об’єднувати не тільки  всі виділи на відповідній території, незалежно від складу і віку  насаджень, а і окремі індивідууми дерев, починаючи від однорічного  до віку головного користування, а може і більше.                                               

 При такій системі ведення лісового господарства  рубка головного користування  може проводитись поквартально кожні десять-двадцять років в межах класу віку з вирубкою дерев,  які досягнули віку головного користування. (Прошу тільки не ототожнювати вказану систему з поквартальним методом догляду за лісами, яким автор статті займався і має у цьому питанні певний практичний досвід. Головною метою поквартального методу догляду за лісом є досягнення економічних показників при дотриманні діючих нормативних вимог по веденню лісового господарства).

Такий перехід вимагає значних капіталовкладень і посилює рівень пожежної небезпеки в лісах. Підтвердженням цього є лісові пожежі в Каліфорнії, де за 2020 рік вигоріло  більше 400 тис.га лісів. В окремих випадках пожежа поширювалась зі швидкістю 100-130 кілометрів за годину і не на кожному автомобілі і не по кожній дорозі можна від такої пожежі втекти. А чи можливо при такій пожежі оцінити шкоду, яка нанесена тваринному світу.

При веденні лісового господарства наближеним до природи пріоритет надається використанню екологічних властивостей лісу, а все інше є другорядним. Чи зможе Україна в даний час розпочати перехід на новий напрямок – питання неоднозначне і залежить від багатьох складових.

   В продовження наради логічно було би створити на Львівщині дослідне лісове господарство, на якому практично відпрацювати початковий алгоритм впровадження запропонованої системи ведення лісового господарства. Можливо, для цього підійшов би НПП «Сколівські Бескиди».

 Велику допомогу лісівникам Львівщини в цьому питанні за наявною інформацією надають НЛТУ та УкрНДІгірліс, що дуже важливо.

Але перехід на таку систему ведення лісового господарства обумовлює значне подорожчання комплексу робіт (підготовка висококваліфікованих кадрів, утримання доріг, необхідність посилення охорони лісу від пожеж, якісне і своєчасне проведення рубок формування і оздоровлення лісів і т.д). При умові, що лісгоспи і дальше будуть залишатися унітарними комерційними підприємствами з наявною системою оподаткування та сплати дивідендів, вони не зможуть виконати дане завдання по причині фінансової неспроможності. Можливо все таки прийдеться повернутися до Концепції ведення лісового господарства запропонованої автором в попередніх статтях.  Тоді автоматично  також врегулюється питання з діяльністю Державної лісової охорони.

Автор статті ще раз підкреслює, що стаття написана з самими доброзичливими намірами з метою сприяння поліпшенню діяльності лісгоспів та життю трудових колективів. Можливо щось написано і не так – прошу пробачити.

З повагою до читачів

Михайло Іванович,

інженер лісового господарства.