Амбітна мета – максимальне залісення

Терпеть не могу кампанейщины и “пиарщины”… Если они идут впереди процесса, – значит жди разочарований. Сейчас весь мир охвачен непреодолимым желанием садить деревья…. Миллион…Миллиард…Триллион… Кто больше… Не сомневаюсь, что весь этот “экологический шабаш” “накроется медным тазом”…, как это уже было не раз и в мировой, и в украинской истории. М.П.

Чому роль лісів треба врахувати у підготовці Другого національного внеску до Паризької угоди?

Усім хотілось би жити у місті (чи селі) з чистим повітрям, повноводними річками й ошатними парками. Та чим більше змінюється клімат на планеті, тим далі ми від цієї мрії чи просто комфортного життя. Експерти зазначають, що зараз світ мусить об’єднати зусилля для боротьби з кліматичними змінами, а також бути готовим до жорсткої боротьби за так звані кліматичні кошти, приміром, міжнародні гранти на відновлення лісів після пожеж чи на утеплення будинків.

Тому адаптація до зміни клімату на рівні кожної країни мусить підкріплюватися національними планами дій. Одним із таких стратегічних документів можна вважати прийняте нещодавно Кабінетом Міністрів розпорядження «Про схвалення Другого національного визначеного внеску України до Паризької угоди» (НВВ2). Нагадаємо, Україна підписала і ратифікувала Паризьку угоду у 2016 році. Її мета – утримати зростання світової температури на рівні нижче за +2° C. Раз на п’ять років кожна країна-учасниця подає свій внесок про скорочення викидів, фактично, ставить собі завдання: що зробити у конкретному секторі економіки промисловості, сільського чи лісового господарства, аби досягти загальноприйнятої світової мети. Тепер на ознайомлення громадськості й експертам Міндовкілля винесло інформацію про наш другий внесок до паризької угоди.

«Міністерство оприлюднило свій проєкт НВВ2. Мета, яка пропонується, це досягнення рівня викидів парникових газів у діапазоні 36–42% від 1990 року (або скорочення викидів на 58–64% від рівня викидів 1990 року), – пояснила заступниця Міністра захисту довкілля та природних ресурсів Ірина Ставчук. – Тобто мова йде про скорочення викидів. Це стало результатом понад 50 нарад із різними міністерствами, асоціаціями та компаніями. Варто розуміти, що проблема зміни клімату не зникне сама собою. Ми чуємо від людей діла застереження щодо ризиків у розвитку бізнесу, які можуть бути при реалізації НВВ2. Але тема зміни клімату буде торкатися всіх. На міжнародному рівні ті цілі, які країни подали, ведуть світ до збільшення температури на планеті на 4 градуси. І чим далі, тим активніше міжнародна спільнота буде запроваджувати жорсткіші інструменти протидії. І ці механізми рано чи пізно доведеться впроваджувати і в Україні».

Які саме механізми треба готувати у нас, нещодавно обговорили у Професійній асоціації екологів. Ключовий меседж зустрічі наступний – важливо, щоб НВВ2 формувався з урахуванням усіх ризиків, зокрема, падіння економіки через карантинні заходи і недостатню спроможність суспільства й діла (бізнесу) у реалізації кліматичних та екологічних заходів.

Україна повинна підготувати власний зелений курс розвитку. Експерти радили починати зі секторів сільського, лісового, водного господарств, де за рахунок швидких і дешевих методів можливо у короткий термін (3–5 років) досягти вагомого внеску з депонування вуглецю. Учасники заходу наголошували, що без припинення втрат зелених насаджень, без заборони подальшого розорювання земель ніякі заходи у промисловості не зможуть суттєво вплинути на обсяги викидів парникових газів. Тому амбіції України мають полягати у максимальному залісенні і залуженні екосистем, зменшенні розораності території країни, збільшення площі лісових насаджень та зелених насаджень міст.

«Якщо є ліс, то він депонує (за розрахунками ФАО для України на 2020 рік) 85 тонн вуглецю з гектара. – пояснює віцепрезидент Професійної асоціації екологів Валентин Щербина. – Знищений ліс спричиняє викиди вуглецю майже 40 тонн із гектара. Тож знищивши ліс, ми на кожному розораному гектарі, засіяному якоюсь соєю чи кукурудзою, отримуємо додатково 40 тонн вуглецю. Це обов’язково треба врахувати у нашому другому національному внескові. Треба чесно сказати собі і Європі, що ми не зможемо дотриматися амбітних планів Європи. У нас свій план – в енергетиці треба чекати коштів, а в сільському господарстві по 40 тонн вуглецю з гектара будемо додавати у загальний внесок».

Перш ніж претендувати на кліматичні кошти для відновлення біорізноманіття, у тому числі, лісових екосистем, еколог радить визнати власні помилки і максимально наблизити свої амбітні цілі до європейських. Так, у Стратегії біорізноманіття ЄС до 2030 року ідеться про збільшення частки органічної обробки с/г земель, зменшення удвічі використання пестицидів, роздамбування рік і повернення їх у природне русло.

«Україні теж треба говорити про відновлення біорізноманіття, – продовжив Валентин Щербина. – Якщо говорити про ліси, то треба казати не лише про те, що посадимо мільйон саджанців, треба відновити екосистему. Треба відновити стійкість лісів до пожеж, до посух, до шкідників лісу і хвороб, тобто створити стійкі насадження, адаптовані до зміни клімату. І саме такі лісові насадження міст та приміських екосистем стануть нашими союзниками в адаптації до зміни клімату».

Зараз же амбітні цілі України зводяться до енергоефективності, зеленого тарифу в енергетиці, пільг для «зеленої» металургії, підтримки імпорту електромобілів тощо. Це теж важливо, але треба рухатися далі. Бракує роз’яснювальної роботи про важливість Паризької угоди і її п’ятирічних планів на рівні громад. Досі нема візії, що робити із шахтами, які за років 5–10 повністю вичерпають свій потенціал. Бізнес нібито й розуміє значимість Паризької угоди, але, як зазначали учасники зустрічі, бракує підтримки держави для втілення певних кліматичних проєктів. Тож поява НВВ2 – це завдання для влади розкласти пріоритети по поличках і запропонувати кожній галузі конкретні рішення.