Роботу люблять, але не приносять додому

Свою професію Наталія МАСТЕРКО (на знімку) обрала за покликом серця, як би пафосно це не звучало. Вона – ліснича Тинненського лісництва ДП «Сарненське лісове господарство». 

– Мій батько і брат присвятили своє життя лісові, я продовжила їх справу. Завдячуючи одній мудрій і далекоглядній людині, а саме Трофимчуку Василю Григоровичу (на жаль, нині покійному), стала студенткою Житомирського національного агроекологічного університету. Навчання в закладі промайнуло швидко, як і все студентське життя – цікаво та весело. Повернулась до рідного села Тинне Сарненського району. Пропозиція очолити лісництво і вразила, й водночас стурбувала. Переживала, чи впораюся. Тинненське лісництво розташоване на 8108,3 гектара на південному сході лісгоспу, на території тепер уже Неньковицької територіальної громади. Це 145 кварталів. Мені вдалося сконцентрувати всі свої знання та зусилля, аби впоратися. І ось уже вісім років у мене це виходить, – каже, усміхаючись Наталія Мастерко, чоловік якої працює майстром лісу у цьому ж Сарненському держлісгоспі.

– Так, у нас «лісова родина». Василь – моя надійна підтримка, на нього можу покладатися в усьому. Яким би складним, розбурханим не був робочий день, вечір принесе спокій. Із чоловіком намагаємося не приносити додому роботу. Ділові моменти залишаються на роботі, а всю увагу віддаємо  донечці Євгенії. 

– Роботи в лісі дуже багато в будь – яку пору року, – каже ліснича. – Взимку охороняємо його від браконьєрів і самовільних рубок, постійно доглядаємо за лісовими культурами та лісовими розсадниками. Також співпрацюємо з суб’єктами підприємницької діяльності по догляду за саджанцями. Ще з весни лісники виставляють шлагбауми, вживають заходів, аби попередити населення про небезпеку виникнення лісових загорянь. Адже необережно кинутий недопалок чи не загашене багаття після пікніку можуть наробити  лиха. Щоб уникнути таких проблем, облаштовують спеціальні місця відпочинку — все для комфорту та безпеки населення. 

– Наразі мій колектив нараховує 14 працівників. Пишаюся ними. Попри те, що чоловіки скупі на виявлення емоцій, все ж їхнє мовчазне схвалення, підтримку відчуваю.  Звісно, бувають гострі робочі моменти, але відверто їх обговорюємо й знаходимо конструктивне вирішення. Вірю та довіряю своїм працівникам, – каже ліснича.

– А ще ми тісно співпрацюємо  з громадськістю і школярами – вихованцями шкільного лісництва Тинненської школи (їх тридцять)  та їх наставницею Оленою Омельковець. Гуртом саджаємо ліс, постійно проводимо акції «Чисте узбіччя», «Чистий берег річки», «Подаруй домівку птахам». 

 Наталія Мастерко, яка народилась у селі, оточеному лісами, разом з колективом та місцевими мешканцями плекають ліс. Їх роботу оцінять нащадки.

Марія КУЗЬМИЧ.Сарни Рівненської області.

Фото з архіву Тинненського лісництва.