Дерево – легенда на землі Тараса

Як за умов кліматичних змін формувати біологічно стійкі, високопродуктивні насадження.

«У пору дитинства Тараса Шевченка Моринці стояли серед лісу; ліс між Моринцями і Будищами доходив тоді до Керелівки. Згідно з оповідя­ми керелівчан, навіть у людських садибах були старі дуби і липи такі великі, що «треба було втрьох, щоб обняти». Слова ці – зі спогадів старожилів, наведених у фундаментальній праці «Паросток батьківського саду» екскурсовода музею в Шевченковому Любові Мулявко, котра трудилася в ньому в 1939–1941 роках. Отже, славився лісами тодішній Звенигородський повіт Київської губернії. Які ж то росли там дуби та липи, можемо не лише уявити, а й, на диво, побачити, завітавши до села, що його поет не раз згадував у своїх творах, зокрема, в поемі «Гайдамаки» – в Будищах, у парку пана Енгельгардта, й досі підпирають небо велетенські дуби. Один із них народ називає Шевченковим – під ним, як пишуть біографи, Тарас любив відпочивати. Цей дуб, живий свідок далеких сивих часів, надихає сучасників на творення нових і нових лісів, на перетворення краю в самісінькому центрі України на зелений рай. Саме з жолудів, зібраних у Будищах із реліктового дерева, якому, за різними джерелами, більш як пів тисячі років, працівники контори Лисянського лісгоспу ще до 188-ї річниці з дня народження великого земляка створили цілу діброву – аби зберегти для нащадків традиції поетової спадщини та продовжити життя патріарху.

Майстер лісу Шевченківського лісництва Юрій Козаченко: «Цим модринам лише три роки, а вже он як витягнулися»

«Як бачите, дубки ростуть на радість усім нам, лісівникам і жителям малої батьківщини Кобзаря, гостям краю», – сказав майстер лісу Шевченківського лісництва Юрій Козаченко, котрий із задоволенням показував мені пам’ятну рукотворну діброву. Відтак ми побували в інших лісових кварталах. В одному з них я сфотографував Юрія – серед модрини європейської. Лісові культури з її участю створили по грабовій лісосіці, після рубань догляду тут уже буде сформоване повноцінне насадження. За словами майстра, зважаючи на зміни клімату, розширюють асортимент порід і серед тих, що найкраще себе зарекомендували в місцевих умовах, – модрина. От про неї й піде мова далі.

Заради лісів майбутнього. Уперше в лісгоспі посадили модрину на невеликих ділянках у 2009 р. Відтоді площі під нею розширюють: на сьогодні мають 12,1 га лісових культур з модриною європейською як головною породою та 14,7 га, де вона вводилася як супутня до дуба звичайного.

– Чому саме модрина? – перепитав директор підприємства В’ячеслав Шако. – Це – дерево-легенда. Загальновідомий факт, що на ній Венеція стоїть – на 400 тисяч паль з модрини вже понад 500 років стоять будинки і досі не мають ознак псування. В Польщі є будинки такого ж віку, споруджені з неї, а в стародавньому Римі з модрини зводили амфітеатри. Таких прикладів багато. Деревина її тверда, міцна, довговічна, не боїться жуків-точильників, відзначається великою пружністю. А як росте дерево. Віку стиглості досягає на 20 років раніше від сосни, майже на пів століття – від дуба. Дуже цінна порода ще й тим, що стійка до різних несприятливих чинників, завдяки їй з’явилася можливість відійти від чистих насаджень хвойних, збагатити склад лісів, певною мірою вплинути на кліматичні зміни. Тому оточена вона в нас особливою увагою – ще чотири роки тому в Шевченківському лісництві під керівництвом лісничого Сергія Осадчого освоїли вирощування сіянців із закритою кореневою системою в касетах.

У цьому лісництві розбили найбільший у лісгоспі розсадник площею 1,1 га. Передбачили в ньому посівне відділення та шкільне (для декоративних рослин), теплицю для зеленого живцювання, майданчики для плекання сіянців із ЗКС, контейнерну ділянку, налагодили зрошення. Погляньте на знімку, які прекрасні модринки вирощують у Моринцях. Чаклує над ними помічниця лісничого Тетяна Демчук. Охоче розповіла, що задоволена якістю сіянців у спеціальних касетах – вони ростуть набагато краще, ніж у відкритому ґрунті, при перенесенні в лісові культури не травмуються. Та й посадити рослинки можна практично в будь-які агротехнічні строки і отримувати майже стовідсоткову приживлюваність. При вирощуванні сіянців використовують торф, мінеральні добрива пролонгованої дії, а також суперабсорбент, що сприяє кращому росту та дає змогу їм менше залежати від регулярності поливу. Перенесені в ґрунт сіянці із ЗКС вбирають накопичену вологу поступово, а це також позитивно впливає на приживлюваність, допомагає краще адаптуватися до зміни середо­вища. У віці п’яти років ділянки вже готові до переведення в покриту лісом площу, деревця мають середню висоту 2–3 м. Для цьогорічної весняної кампанії моринці підготували для садіння 8,7 тисячі сіянців із ЗКС.

Головний лісничий Лисянського лісгоспу Віталій Марусіч (праворуч) і лісничий Лисянського лісництва Роман Козак оглядають стан сіянців у коробах

Опікуються модриною і в Лисянському лісництві, де «дитячі ясла» облаштували в коробах загальною площею 0,012 га. Від лісничого Романа Козака дізнався, що спершу вони були дерев’яні, але з часом помітили, що під впливом атмосферних опадів деформуються. Тому здійснили капітальну реставрацію, замінивши дерево на залізобетонні конструкції. На висоті 2 м встановили навіси для притінення, налаштували полив методом дощування. Навіси продуваються вітрами, отож зменшився парниковий ефект, утворилися сприятливі умови для росту й розвитку рослин. Вирощують за сезон до 15 тис. сіянців, зокрема, й модрини європейської, яку практикують садити поряд із сосною звичайною. Це, вважають, усуває ймовірність розвитку та поширення кореневої губки, підвищує пожежостійкість лісових насаджень. Шанують її й за те, що починає рано плодоносити і вже в культурах 10-літнього віку можна заготовляти шишки.

Монокультури – це минуле. Нині в лісгоспі гаряча пора – заплановано здійснити відтворення лісів на загальній площі 84,9 га, з них лісовідновлення – 50,4 га, природне поновлення – 29,2 га та 5,3 га – створення нових лісів. Крім того, частково планується залісити зруби поточного року. Як повідомив головний лісничий Віталій Марусіч, із більшістю робіт уже впоралися. Садивний матеріал власний – у лісорозсадниках підприємства виростили 412,2 тис. шт. сіянців основних лісотвірних і супутніх порід. У тому числі, модрини європейської 22,8 тис. штук. З 2019 року в господарстві повністю відмовилися від монокультур, практикують поєднання патріарха з іншими деревними породами – загалом їх цього року дев’ять. Крім дуба звичайного, садять модрину європейську, сосну звичайну, ясен, клен, липу, в ярах і балках – сосну кримську разом із кленом татарським, горіхом чорним. Для висіву в розсадники торік заготовили 6467 кг насіння 14-ти видів, у січні-лютому припасли ще посівний матеріал сосни кримської, ялини європейської, модрини європейської та дугласії Мензіса. Частина вже прописалася в розсадниках і дала добрі сходи, решта висіватиметься навесні.

– Ми добре пам’ятаємо попередню зиму з її плюсовою температурою, відсутністю опадів, – зазначив насамкінець директор лісгоспу В’ячеслав Шако. – Та зима підтвердила реальність глобального потепління. Тоді всі остаточно переконалися, що зміни клімату вимагають змін у системах ведення лісового господарства, покращення породного складу лісів. Протистояти кліматичним викликам зможемо, створюючи дедалі більше насаджень із посухостійких, витривалих порід. Однією з таких є модрина європейська. Тому й надалі культивуватимемо її, прагнучи формувати високопродуктивні, біологічно стійкі ліси.