Історія лісових шкіл

У дев’яти українських губерніях, які входили до складу царської Росії, діяли шість лісових шкіл: Суразька, Пакульська, Черкаська, Новоглухівська, Великоанадольська і Чорноліська. Першою на території України в 1844 році була організована Великоанадольська лісова школа.

Тоді в цій школі навчалося четверо селянських хлопчиків-сиріт віком 16–18 років. Інші школи почали організовувати 1888 року, і навчання в них тривало два роки. Лісові школи готували об’їздчиків (кондукторів*) і лісокультурних наглядачів. Випускники шкіл могли займати посаду діловода в конторі лісництва, помічника лісничого, але лісничими могли бути лише випускники Петербурзького Його Імператорської Величності лісового інституту.

* Посаду лісових кондукторів скасовано 27 липня 1917 року.

До лісових шкіл приймали молодь віком від 16 років і в кожній з них навчалося не більше 20-ти учнів. Їх відкривали на базі показових лісництв, і лісничий був завідуючим школою і викладачем. У таких лісництвах працювали два помічники, які одночасно були викладачами. В лісових школах вивчали Закон Божий, російську мову, арифметику, основи геодезії, креслення планів, лісівництво, лісове законодавство, діловодство в канцелярії лісництва, будівельне мистецтво, полювання (ЦДАВОВ, ф. 27, оп.1, сп. 154, арк. 17).

У Великоанадольській лісовій школі були учні, які навчалися за державні кошти, і такі, за яких держава платила лише 50 %, а також ті, хто навчався за власні кошти. Вони платили за навчання 350 рублів на рік. У 1918 році в школі навчалося в першому класі 14 і в другому – 8 учнів. Викладачами працювали М.Перцев та С.Обухович, кожен з них одержував 650 рублів на місяць. У серпні 1918 року школу закінчили 10 учнів, а також чотири тих, хто повернувся з армії (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп.1, сп. 154, арк. 22).

До липня 1918 року учнів утримували і годували за рахунок продажу корів, бичків, вирощених у підсобному господарстві школи, але в серпні 1918 року вже нічого було продавати. Завідуючий школою М.Дахнов зазначав, що надзвичайно складною проблемою було тоді придбання керосину. За весь період свого існування – з 1844 по 1919 роки –Великоанадольська лісова школа випустила 170 учнів.

В умовах громадянської війни, розрухи, частої зміни органів влади на місцях Великоанадольська, як і інші лісові школи, продовжувала працювати. Після встановлення радянської влади Великоанадольське лісництво було перейменовано на Комсомольське і відокремлено його від так званої лісової професійної школи. Після націоналізації всіх лісів згідно з рішення урядових органів у 1923 році розпочалося відмежування земель державного лісового фонду. В 1925 році особлива комісія Наркомзему УСРР знову передала лісництво у підпорядкування завідуючого школою як базу для проведення практичних та інших занять учнів. Тоді провели детальний опис усіх об’єктів, розташованих на території лісництва та школи. Він включав два будинки-гуртожитки, збудовані в 1848 році, будинок лісової охорони (1901 р.), басейн (1900 р.) і будинок для викладачів (1901 р.). Загальна площа Великоанадольської дачі становила тоді 2229,57, в тому числі вкритої лісом – 1631,1 десятин. Гнатівську дачу площею 137,9 десятин передали селянам (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп. 6, сп. 1650, арк. 97).

До 1925 року ліспрофтехшколою керувало Донецьке гублісоуправління, ліквідоване того ж року. Тоді школу підпорядкували Наркомату народної освіти і знову виключили її зі складу Комсомольського лісництва. (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп. 6, сп. 1650, арк. 375).

Одним із центрів нижчої лісівничої освіти в Україні була Пакульська лісова школа на Чернігівщині. За даними Г.Редька і В.Бузуна, надрукованими в статті «Пакульська дача» («Сіверянський літопис»), повідомляється, що Пакульська лісова школа почала діяти 1 вересня 1895 року в урочищі Ревунів Круг для підготовки з місцевого населення фахівців-лісівників. Тоді ж було організовано Пакульське лісництво, побудована контора лісництва, квартири для лісничого та його помічників, які були викладачами школи, та приміщення самої школи. Лісничим і одночасно завідуючим школою призначили Ф.Белентьєва, він керував школою до 1916 року. За 1899–1916 роки лісова школа випустила 200 учнів, тобто в середньому 10 учнів щорічно. Учні школи після трьох років навчання, отримавши звання лісового кондуктора, направлялись на роботу в лісництва.

В статті А.Курдюмова «Голос пам’яті» (Історія с. Пакуль та його околиць, – Чернігів, 1998) повідомляється, що в 1916 році при лісництві почала діяти школа майстрів з виготовлення з дубців шелюги плетених виробів.

Керівником цієї школи тривалий час був лісничий першого розряду, колезький асесор Федір Белентьєв. Опікувалися цією школою вчений-лісівник Жуковецький, завідуючий піщано-яружними роботами О.Підгорний-Мінаєв; викладачами в школі в різні роки були Ф.Соколов, І.Пода, титулярний радник М.Єгоров, А.Русецький, колезькі секретарі Є.Шарин та І.Кабаков. У школі навчалися учні-підлітки з навколишніх сіл. Витончені вироби з лози пакульської школи експонувалися на виставках у Києві та Санкт-Петербурзі.

Після переїзду Белентьєва до Чернігова лісничим і завідуючим школою став С.Постніков, а потім Кафтановський. 29 липня 1918 року завідуючий школою написав листа до Лісового департаменту в уряді гетьмана П.Скоропадського, в якому повідомляв, що через брак коштів учнів першого класу довелося відпустити. У вересні 1918 року розпустили й решту учнів, оскільки не було чим їх годувати. За першу половину 1918 року видатки на школу становили 14276 рублів (утримання приміщень, харчування учнів, зарплата викладачів та інші витрати).

Зарплата викладача становила 650 рублів, а пуд житнього борошна коштував 800, пуд солі – 400, картоплі – 100, буряка – 20, м’яса – 800, сала – 3200 рублів. (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп.1, сп.156, арк. 75).

У ніч із 7 на 8 листопада 1918 року в Пакульському лісництві були вбиті лісничий Кафтановський, помічники лісничого – викладачі лісової школи А.Русецький, В.Крезе, випускник Лисінської лісової школи вчений-лісівник М.Єгоров, вихованець Пакульської школи О.Ховрич та діловод Михалевський. Школа припинила свою діяльність, майно її було розграбовано. Відновлено роботу Пакульської школи лише в 1920 році, але термін навчання скоротили до п’яти місяців. У 1921 році відбувся випуск 50-и учнів (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп. 2, сп. 455, арк. 34–36).

Після розгрому Пакульської школи пропонувалося перенести її в Собицьке лісництво, але лісничий цього лісництва повідомив губернські органи влади, що 09.08.1918 року представники Кролевецької райради депутатів трудящих пограбували його сім’ю та касу лісництва, в якій була зарплата, і залишили розписку: «Получено Кролевецким испольнительным комитетом партии большевиков в лесничестве 3040 рублей». (ЦДАВОВУ ф.27, оп. 1, сп. 132, арк. 202–203).

Новоглухівський лісничий, який був також завідуючим лісовою школою, А.Пішков повідомляв, що зловмисники спалили шишкосушарку і шишки сосни, які в ній зберігалися. Вихованців Новоглухівської школи через брак коштів у 1918 році не могли утримувати і розпустили по домівках.

Суразьку школу відкрили у 1913 році. Завідував нею лісничий В.Дубровінський. На жаль, у 1915–1916 роках усі приміщення школи було забрано під шпиталь, в якому лікували поранених солдатів і офіцерів. Навчання учнів школи (всього дев’ять осіб) здійснювалося в кімнатах лісокультурного наглядача та помічника лісничого. В 1918 році більшовики школу закрили. Згодом її вдалося відновити в м. Шумському, але й там вона зазнала погрому і була закрита. Лісничий В.Дубровінський домігся відкриття лісового відділення в Білокриницькій сільськогосподарській школі, але проіснувало воно недовго. (ЦДАВОВУ, оп. 1, сп. 157).

У Черкаській лісовій школі навчалося 20 учнів. Зарплата завідуючого школою – лісничого в 1918 році становила 650 рублів, викладачів – 400. Завідуючим школою був В.Андреєв, викладачами – С.Габо та Н.Каніщев. Уже на початку 1918 року грошей на утримання школи і зарплату не стало. Щоб безперешкодно розпоряджатися лісами, в лютому 1918 року місцеве населення вирішило знищити казенні будинки лісництва та школи, і почався їх обстріл. Лісничий В.Андреєв попросив у повітових органів влади захисту, але ті порекомендували їм задля порятунку свого життя, виїхати до Черкас. В.Андреєв і його колеги відмовилися від такої пропозиції (ЦДАВОВУ, ф.1. сп. 158).

У Чорноліській школі до початку Першої світової війни учні навчалися за казенні кошти. На одного учня держава виділяла 160 рублів. Кілька учнів навчалися за власний рахунок і платили за навчання та утримання 370 рублів на рік. Школа мала підсобне господарство, що полегшувало виживання. На жаль, коштів на всі потреби школи вистачило лише до липня 1918 року, потім учнів розпустили по домівках. (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп.1, сп. 159).

Уряд гетьмана П.Скоропадського намагався стабілізувати ситуацію і виділяв кошти на утримання лісових шкіл – по 800 рублів на кожного учня, але в умовах анархії, свавілля і безвладдя на місцях ці заходи не досягали мети. В лісництвах було багато вакансій лісників і об’їздчиків, лісничих і помічників. Лісничий Нерубаївського лісництва М.Новицький за власною ініціативою і без будь-яких асигнувань у 1918 році організував шеститижневі курси для кандидатів в лісову охорону (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп.1, сп. 152).

1 липня 1918 року уряд гетьмана П.Скоропадського скликав нараду з лісової досвідної справи і нижчої лісової освіти. В нараді взяли участь академік В.Вернадський, професори Є.Алексеєв, В.Вотчал, В.Огієвський, Г.Висоцький, З.Голов’янко. О.Марченко, Г.Морозов, А.Молчанов, І.Сурож, Д.Товстоліс, Б.Шустов та багато інших представників корпусу лісничих. Нараду відкрив заступник міністра хліборобства і державного майна лісівник Г.Бурлаков, який просив присутніх дати поради, як вирішити питання лісової освіти і як організувати лісову досвідну справу.

Учасниками наради було порекомендовано організувати Центральну лісову дослідну станцію і досвідні станції при лісогосподарських факультетах. Тоді ж сформували штати цих станцій та опрацювали статути лісових шкіл. У статутах передбачалося, що навчання в лісових школах триватиме два роки, вони готуватимуть лісових техніків. Працюватимуть школи, як і раніше, на базі найкращих лісництв. Навчання в них повинно мати практичне спрямування. Для встигаючих учнів встановлювалися стипендії. Вступатиме до лісової школи молодь віком від 16 років. Загальна кількість учнів у кожній школі – не більше 20 осіб. При кожній з них повинна діяти педагогічна рада. Завідує школою лісничий. Кожна повинна мати двох викладачів – помічників лісничого. Щотижня – 30 годин занять аудиторних і 20 практичних (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп.1, сп. 151).

Як правило, випускники лісових шкіл йшли працювати в лісництва, а більшість випускників вузів навіть після закінчення громадянської війни не хотіли працювати в лісі. В 1924 році лісогосподарський факультет Харківського сільськогосподарського інституту закінчили 24 студенти, з них поїхали працювати в лісництва лише троє (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп.5, сп. 123, арк. 24).

26 листопада 1921 року в м. Харкові – тодішній столиці УСРР, відбулася Всеукраїнська нарада завідуючих губліспідвідділами. На ній у першу чергу обговорювалося питання про забезпечення лісового господарства кадрами. Станом на 1 листопада 1921 року на базі націоналізованих приватних лісів було організовано 700 лісництв. Окрім того, потрібно було 300 агролісомеліораторів. На нараді вирішили організувати шестимісячні курси при губернських земельних управліннях. На таких курсах при Харківському губземуправлінні навчалося 60, Чернігівському – 30 слухачів. На жаль, ніякої спеціальної літератури тоді не було, а більшість слухачів мали тілки початкову освіту. (ЦДАВОВУ, ф. 27, оп. 2, сп. 129, арк. 21).

У 1921 році було складено проект організації лісових технікумів з трирічним терміном навчання, але через брак коштів тривалий час цей проект не вдавалося втілити в життя. Професор О.Марченко висував пропозиції щодо відновлення роботи та збільшення набору учнів у Чорноліську, Великоанадольську, Пакульську, Черкаську і Новоглухівську лісові школи, відкриття лісової школи при Чугуєво-Бабчанському досвідному лісництві, підпорядкованому Харківському сільськогосподарському інституту, збільшення випуску спеціалістів лісового господарства на лісогосподарському факультеті цього інституту. Професори Є.Алексеєв, Є.Вотчал і В.Огієвський ставили питання про організацію кафедри лісівництва на агрономічному факультеті Київського політехнічного інституту. В.Огієвський написав урядовим органам доповідну записку про підготовку лісових спеціалістів, але за тогочасних умов усі пропозиції вчених залишались лише на папері.