19/05/2021
0К сожалению, мой тезка – директор, не имеет зеленого представления, о польской модели лесного хозяйства, которая не имеет ничего общего с той СИСТЕМОЙ, которая реализована в Вышедубечанском лесхозе. В Украине “польская модель” это придуманный нынешним ЛДУЛом, коррупционогенный способ внедрить в подряд в лесном хозяйстве…и не более того. Пожалуйста не обижайте поляков, прекратите врать и называть “польской моделью” СИСТЕМУ, цену которой знает вся лесная Европа. М.П.
Що показав експеримент в окремо взятому підприємстві.
Державне підприємство «Вищедубечанський лісгосп» Київщини свого часу став одним з піонерів у впровадженні так званої «польської моделі» лісового господарства.
– Близькі до України умови ведення лісового господарства, які полягали в обсягах лісових ресурсів за площею і запасом, частки державних лісів і ряд інших факторів, таких як площа відтворення лісів, середні запаси деревостанів, населення та інше, спонукали взяти за основу цю модель, – розповідає директор ДП «Вищедубечанський лісгосп» Михайло Головецький. – Суть реформи полягала у поступовому переході на підрядну систему виконання лісогосподарських робіт. Лісозаготівельні й інші роботи виконують не штатні працівники, а наймані. Лісівники займаються виключно питаннями менеджменту, охорони і захисту лісу тощо.
– Чи було важко впроваджувати цю реформу?
– Чесно скажу, що до реформ нам не звикати, бо почали їх чи не одними з найперших в Україні – ще з 2005 року. Так поступово й працювали. Та й нині ми фактично одні з тих, хто працює за «польським методом». Неодноразово відвідували польських колег, переймали їхній досвід. Тоді така організація вважалась недосяжною.
Але зараз система працює досить успішно. Бо навіть у надважкий час економічної кризи й реформ наш лісгосп успішно заробляє кошти.
– Пане Михайле, розкажіть, будь ласка, про особливості вашого лісгоспу.
– Загальна площа наших угідь – 30,5 тисячі гектарів, з яких приблизно 70% лісів – це сухі соснові бори, які у пожежонебезпечний період відносяться до високого класу пожежної небезпеки. Крім того, більше тисячі гектарів лісу розташовано у заплаві Десни. Взагалі, географічно ми розташовані у міжріччі Десни і Дніпра (Київського водосховища). Маємо складну логістику, тому що доїхати до нас можна лише єдиним шляхом – через міст-греблю Київського водосховища. Оскільки під боком столиця України, то 20 тис. гектарів лісів віднесені до лісопаркової зони міста Києва. Тож маємо додаткове рекреаційне навантаження. Додамо ще й природно-заповідний фонд на площі 6426 га.
– Як відбулась реформа? Які зміни у роботі підприємства?
– З початку реформи ліси розділені між 15 лісництвами. Середня площа кожного лісництва – близько двох тисяч гектарів. У кожному лісництві є досвідчені працівники – лісничий і його помічник, а при необхідності й майстер лісу. Як правило, майстри лісу – молоді працівники, яких ми поступово готуємо на заміну старшим, досвідченим кадрам. От саме ці спеціалісти і виконують зараз менеджерські й організаторські функції, а всі інші роботи, окрім охорони лісу, проводяться на умовах надання послуг найманими бригадами (від лісозаготівель до створення нових насаджень).
Перевагами цієї роботи стало підвищення заробітної плати, збільшення продуктивності праці, збільшилась персональна відповідальність працівників і зацікавленість у роботі – адже чим більше наш працівник організував, провів, проконтролював, тим більше прибутку отримає підприємство. Отже, й заробітна платня у працівника зростає…
Зараз у нашому штаті – 91 працівник. Всі працюють на загальний результат. За минулий рік ми заготовили 114 тисяч куб. м ліквідної деревини. Важко виділити когось, однак найкращі з кращих – начальник лісопромислового комплексу Валентин Луцишин, наші співробітники В’ячеслав Хомутовський із Новосілківського лісництва, Олександр Шаповал з Хотянівського лісництва та інші.
– Яка заробітна платня зараз по вашому підприємству?
– Середня заробітна платня нашого штатного працівника становить майже 32,9 тисячі гривень на місяць. Плюс соціальний пакет. Зарплата одна з найвищих у галузі.
– Чи охоче працюють люди у лісовому господарстві за підрядом?
– Це колишні наші працівники або наймані бригади із заходу України. Є ті, що раніше були на заробітках за кордоном. Заробітну платню цих працівників я не знаю точно, бо це ж не наш штатний персонал. Але вона може становити близько 20 тисяч гривень за вахтову роботу – по два тижні на місяць. До речі, часто такі роботи виконують й мешканці територіальної громади, де зараз розташовані угіддя нашого держлісгоспу.
– Які зараз найважливіші економічні «козирі» у очолюваного Вами держлісгоспу?
– В процесі ведення лісового господарства (рубок догляду, проведення заходів із покращення санітарного стану лісів і головного користування) підприємство заготовляє приблизно 110 тис. куб. м ліквідної деревини. Враховуючи, що це в основному низькотоварна деревина категорії Д, ми знайшли вихід із становища. На підприємстві існує потужний комплекс переробки деревини.
За минулий рік нами було перероблено приблизно 65 тис. куб. м низькоякісної деревини. Потужності нашого цеху дозволяють переробляти більші обсяги деревини у порівнянні із тими, що ми заготовляємо у процесі рубок. Тож наразі вивчаємо можливості щодо закупівлі сировини.
Основною продукцією є будівельні пиломатеріали і матеріали для виготовлення тари. Також активно працюємо з переробкою і реалізацією відходів. Це тирса, тріска і т.д, що використовуються у якості біопалива для котелень у зв’язку із відмовою від газу або вугілля і для виробництва пелетів.
Загалом, за минулий рік ми заробили 118 мільйонів гривень, зокрема три мільйони – саме від виробництва продуктів з відходів. Наразі наш лісгосп реалізує 44% продукції на експорт, а іншу частину – українським споживачам. Зокрема, ми постачаємо відходи теплоелектростанціям, зокрема тим, що працюють за «зеленим тарифом». А ще ми беремо участь у тендерах.
– Як співпрацюєте із місцевими громадами?
– Ми працюємо у дуже нелегких економічних умовах. Підприємство не має бюджетного фінансування, але при цьому своєчасно сплачує всі податкові зобов’язання і є одним із найбільш бюджетотвірних підприємств на території ОТГ. У нас створена Пірнівська об’єднана територіальна громада з восьми колишніх сільських рад. То минулого року ми сплатили податків 24 млн 874 тис. грн (з них до Державного бюджету 5 млн 205 тис. грн і до місцевого – 12 млн 449 грн, ЄСВ – 7 млн 220 тис. грн).
Підприємство може у повному обсязі не лише виконувати функції, що покладені на нас державою, а й має можливість підвищувати продуктивність праці і виплачувати робітникам достойну конкурентну заробітну плату.
– Який ще плюс від «польської моделі» отримав держлісгосп?
– У нас з’явилась можливість акумулювати кошти для покращення матеріально-технічної бази підприємства, впроваджувати нові технології, вкладати інвестиції у розвиток. Ми одними з перших почали встановлювати відеокамери для нагляду за лісами.
Вдалось суттєво поліпшити технічний склад нашої пожежної охорони. Зараз у нас функціонує повноцінна лісопожежна станція. Працюють п’ять потужних автомобілів – новий «КаМАЗ», «ЗІЛ», а ще «Форд», що свого часу став справжнім нашим ексклюзивом. Після нас їх закупляли Черкащина, інші області України. Є й три пожежні модулі. Загалом ми витратили близько 10,5 млн грн на це оновлення. До речі, у вересні минулого року саме керівник нашої лісопожежної станції Руслан Захарченко особисто очолював зведений загін київських лісівників, які виїхали на допомогу луганським колегам… Тож і тут наша система спрацювала на «відмінно»!
Анатолій МЕЛЬНИК,
Газета “Природа і суспільство”
