Що будемо реформувати?

Чужий досвід – теж досвід.

Лісове господарство України – це одна з ефективно працюючих галузей виробництва, яка вирощує, відновлює, охороняє ліси, підвищує їх продуктивність і якість, забезпечує раціональне використання земель лісогосподарського призначення і лісових ресурсів країни. А також є важливою частиною економіки країни, що забезпечує задоволення потреб у продуктах, послугах і корисних властивостях лісу, зберігає і підтримує життєдіяльність населення країни, сприяє зайнятості значної частини населення. У зв’язку з такою різноплановістю виконуваних лісовим господарством функцій, кожний громадянин бачить по-своєму структуру лісового господарства, а відповідно і напрямки його реформування та пріоритетність тих чи інших дій. Державне агентство лісових ресурсів України, як центральний орган виконавчої влади, повинен мати комплексний підхід щодо реформування системи лісового господарства, який виходить не з вузькопрофільних інтере­сів певних осіб, а стоїть на державницьких позиціях і збалансовує інтереси всіх лісових стейкхолдерів.

Необхідно відзначити, що подібна реформа була проведена в Російській Федерації, де було передано частину повноважень з управління лісами на рівень регіонів, розподіл органів управління лісами на «управлінські» і «господарські структури», розподіл державного замовлення на лісогосподарські роботи через конкурси і аукціони. Державні органи управління лісами, що раніше входили в систему Федерального агентства лісового господарства (в основному – лісгоспи, лісові адміністрації приблизно районного рівня) були з 1 січня 2007 року передані регіонам, і до початку 2008 року продовжували існувати без значних змін. З 1 січня 2008 року вони були розділені на частини – «лісництва», за якими зберігалися адміністративні функції, і господарські структури, які повинні виконувати різні лісогосподарські роботи (у разі отримання державного контракту або укладення договору з орендарем лісу). Тобто основні правила, що стосуються ведення лісового господарства і використання лісів з комерційною метою, визначаються на федеральному рівні (розпорядженнями уряду або наказами Міністерства природних ресурсів), а регіонам віддано в основному регулювання питань, пов’язаних із використанням лісів населенням для власних потреб. Тобто ми бачимо зміни, які передбачали деяку децентралізацію управління лісами. Зокрема, повноваження з управління лісами, раніше перебували у віданні Міністерства сільського господарства (а в радянський час – у розпорядженні колгоспів і радгоспів), були віддані регіональним адміністраціям. Крім того, на адміністрації регіонів були покладені обов’язки з гасіння лісових пожеж. Кошти на управління лісами і на гасіння пожеж виділялися з федерального бюджету.

Причиною гальмування «лісової реформи» в Росії стала відсутність фінансових ресурсів у регіонах для здійснення заходів із ведення лісового господарства і призвела до:

• погіршення екологічної ситуації в лісах і підвищення соціальної напруги в селах;

• масової забудови зелених зон навколо великих міст, збільшилася кількість незаконних вирубок;

• країна виявилася неготовою до боротьби з лісовими пожежами;

• державні лісогосподарські підприємства втратили близько 150 тисяч робітників;

• масове скорочення, в селах, де альтернативної зайнятості практично немає, призвело до їх розрухи і збідніння;

• люди лишилися можливості заробляти на життя продажем грибів і ягід. Так як їх збір вважається підприємницькою діяльністю.

Досвід РФ у сфері реформування лісового господарства є досить корисним з огляду на історично споріднену систему ведення лісового господарства. Аналіз проводився з метою не допустити помилок, які вже були допущені «сусідами» в процесі реформування лісів та організації лісового господарства. Таким чином реформа проведена в РФ не вирішила ні однієї з проблем галузі, проте створила нові.

Україна стоїть на порозі реформи лісового господарства і більшості політиків здається, що її ефективне проведення є досить легким і зрозумілим завданням, яке швидко можна вирішити і заробити собі на цьому політичні бали. Хочу відзначити, що швидких рішень у лісовому господарстві не буває, а від прийнятих сьогодні рішень залежатиме доля «лісистих» регіонів України на наступні 50–100 років. Так як створення одного робочого місця в лісовому господарстві створює 25 робочих місць у суміжних галузях економіки.

Державне агентство лісових ресурсів України проводить перший етап реформи в лісовому господарстві, який зводиться до удосконалення функції організації, на основі використання можливостей укрупнення організаційної структури управління лісами і лісовим господарством України. Укрупнення досягається шляхом перегляду структури регіональних представництв Державного агентства лісових ресурсів і скорочення адміністративного персоналу шляхом впровадження сучасних інформаційних технологій. Думаю, що наступним етапом буде – формування фінансової стійкості лісогосподарських підприємств шляхом формування ефективної фіскальної політики в лісовому господарстві на основі формування системного взаємозв’язку бюджетного та податкового механізмів, що забезпечить підтримання балансу між джерелами формування фінансових ресурсів (доходами) та напрямками їх розподілу (витратами). Ще одним важливим етапом реформи є розподіл повноважень між суб’єктами управління лісами і лісовим господарством на державному й регіональному рівнях та формування ефективної системи контролю за лісовим господарством. Особливо актуальним в цьому плані є формування дієвого механізму громадського контролю та ефективних засобів впливу на суб’єкти управління лісами та лісовим господарством з боку громадськості. Крім цього, надзвичайно актуальним є етап – стратегічного планування розвитку лісових підприємств з метою виконання функції узгодження інтересів зацікавлених осіб. Зокрема на основі використання в Україні поширеного у світовій практиці інституту лісових програм, котрі є своєрідними угодами між всіма зацікавленими сторонами щодо мети подальшого розвитку лісокористування.

Кількість етапів реформування може бути значно більшою, проте перераховані вище вважаю ключовими, в результаті їх ефективного проведення ми зможемо вирішити ключові проблеми лісового господарства. Щодо часових рамок реформи, то для ефективного її проведення цей термін не може бути більшим як три роки.