03/05/2021
0Коні досі лишаються вірними помічниками і друзями українських лісівників. Особливо там, куди не дістануться потужні трактори й тягачі… Для прикладу – гірські ліси Чернівецької області. Саме на Буковині лісівники досі успішно опікуються кіньми.
– Зараз у нас працюють п’ятеро коней. Порода – місцеві коні, які були схрещені з російськими ваговозами, що в 90-х роках минулого століття завозили до нас із Покровського району Дніпропетровської області. Коні сильні. Це три жеребці та дві кобили, середнього віку. Працюють на вибіркових рубках – коли треба вивезти стовбури або частини дерев, гілля, хмиз. І треба ювелірно протягнути чималий вантаж, аби не пошкодити на тій ділянці молоді деревця або ще зовсім маленькі сіянці. Трактор так не впорається. А от наші чотириногі друзі завжди роблять це нелегке завдання на п’ять, – розповідає лісничий Жадівського лісництва Сторожинецького держлісгоспу Буковини Михайло Рибак. – Також наші коники працюють й на трелюванні колод та ділової деревини. Тягнуть дерева з глибини гірських лісів на схилах, куди трактор чи кран аж ніяк не заїде, вже до автошляхів. Там дерева до місця потреби везуть уже потужні лісовози. Колись коні возили так. Але зараз на зміну кінським силам поступово прийшла техніка. Втім, наші коні не пасують задніх й перед могутніми «КрАЗами» чи «Уралами».
За нашими кіньми закріплена бригада трелювальників. Ці хлопці постійно працюють із тваринами: годують, кують, доглядають їх. Робочий день у наших коників та їхніх друзів починається о шостій ранку – годівля, ветеринарний огляд, спілкування людей і тварин. Апетит у коней гарний – влітку вони пасуться на мальовничих гірських луках. Навесні – солома, сіно, концентровані корми і сіль. За кіньми постійно наглядає наш штатний лікар ветеринарної медицини Іван Рибак, який більше 30 років лікує тварин.
А вже о 8-й ранку, коли погода дозволяє, хлопці з кіньми разом їдуть у гори і ліси. Зараз там ще лежить сніг, йдуть дощі. Весна завжди найтяжчий час для коней. Саме зараз їм треба максимально покращити умови годівлі й утримання. Бо наші коники і їхні друзі-лісівники мають працювати у будь-яку пору року.
– Наші коні дуже сильні й міцні. З легкістю тягнуть вантаж вагою й у дві-три тонни. А ще наші тварини різні за характером і харизмою. Як і люди. Але головна їхня риса, що дуже важлива для роботи – вони мають бути слухняними, спокійними, не лякатись людей, техніки, сумлінно виконувати команди працівників, – зазначає лікар-ветеринар Іван Рибак. – А ще розумними. Бо це лісозаготівля, працюють вантажівки, трактори, рубають дерева. Особиста безпека в першу чергу. Як і до людей, до наших коней теж є великі вимоги щодо дотримання техніки безпеки.
Михайло Рибак працює у лісовому господарстві з 1993 року. Увесь час із кіньми.
– Я дуже добре пам’ятаю часи, коли у лісництвах було й до 30 коней. Була навіть племінна ферма, де вирощували коней для лісництв нашого лісгоспу. Тоді коні працювали скрізь у нас. Це зараз майже скрізь їх витіснила техніка, особливо маленькі китайські навантажувачі, тракторці. З одного боку, утримання коней куди дешевше, аніж транспортних засобів. Не потрібні солярка, запчастини, технічний догляд. Та й використання коней на багатьох роботах набагато екологічніше, аніж техніки. Втім є й свої мінуси, – зазначає Михайло Рибак. – Наприклад – аграрна і потужна промислова держава Україна вже не випускає підкови для коней. На ринку є лише китайські. Уявіть собі, – українські підкови у коня тримались під час роботи у лісах та горах три місяці, то китайські виходять з ладу вже за місяць. І тоді ми вимушені купляти нові.
