18/04/2021
0Мне на почту приходят некоторые сообщения из фейсбук и я иногда их просматриваю, хотя сам в этой социальной сети не пишу и присутствую мало. Сегодне обратил внимание на приглашение Алексея Василюк познакомится с постом Игоря Кирикевича и его комментарием к нему. Мне кажется с этими материалами полезно познакомится многим, в том числе и академикам НУБиП, готовящим кадры для отрасли. М.П.
Ігор Кирикевич
12 березня 2018 р. · У Німеччині шанобливо ставляться до лісу. Німці люблять свій ліс і свої дерева. Вони не займаються “санітарними рубками” і вивезенням з лісу мертвої деревини. Мертва деревина в лісі вважається навіть більш живою, аніж коли вона була зростаючим деревом – бо вона кипить життям, в ній живуть сотні організмів! В мертвій деревині лісів, уявіть собі, мешкає одна третина лісового біорізноманіття! На одному гектарі лісу в Німеччині може перебувати від 100 до 200 куб. м. мертвої деревини.
По статистике, в Германии 20.6 кбм мертвой древесины на гектаре, в Украине – 6.3 кбм. При этом цифра для Украины занижена ориентировочно в 2-3 раза. М.П.
Для порівняння: санправилами в лісах України дозволяється утримувати лише до 5 куб. м. «мертвої» деревини на гектар.
Это действительно глупейшая норма Санитарных правил, выдуманная на Пушкинской 86 в Харькове, давно отменена. Справедливости ради надоотметить , что её применяли только, как повод для того, чтобы можно было в любое время прийти в лес с бензопилой. Мертвую древесину от туда никто не забирал, – это убыточно. М.П.
Тому (зокрема) ліси в Україні хворіють, а в Німеччині вони здорові та величні
Это не совсем так. Еловые, и не только (бук, сосна,ясень) леса многих земель Германии в последние годы сильно пострадали и от засух и сопутствующих им факторов. Они массово сохнут с связи с чем объем рубок в стране в 2020 году был рекордным – более 80 млн.кбм (абсолютный рекорд).Правда в том, что в Германии больше доля лиственных лесов в которых хозяйство ведется совсем не так как в Украине. М.П.
Старі, дуплисті дерева, хмиз і особливо дерева, що впали забезпечують лісову фауну житлом, а представників флори і безхребетних, зокрема гриби – їжею. Недарма у Німеччині навіть «мертві» дерева, що давно загинули, підпадають під охорону. Навіть у парках! Так, у парках. Ба більше: старі дерева, що загинули природним чином, наприклад, від удару блискавки, в Німеччині оголошуються пам’ятками природи, захищаються огорожею ще й охоронними табличками на додачу. На табличці, зокрема, також пишеться про те, наскільки цінна “мертва” деревина для екосистеми лісу та історія конкретного дерева.
.На фото 1: Мюнстер, університетський парк. Все добре видно. Це, до речі, центр міста
На фото 2: Знаменитий віковий бук, що всох від старості у регіональному національному парку Бонібургський Ліс (Boniburger Wald) у Мюнстері, взятий під охорону 15 років тому(http://www.sehereignisse.de/albums/2009-08-22.htm). В радіусі 25 метрів навкруги встановлена огорожа та охоронні таблички. Придурошні німці, от ні щоб взяти та й пройтись суцільною «санітарною рубкою» по оцьому гниллю… Охороняють…ЗАГНИВАЮТЬ, от що я вам скажу. Окончатєльно загнивають.
Справедливости ради замечу, что в Украине много деревьев имеющих статус памятники природы и соответсвующую ограду с табличками. Охраняемое мертвое дерево в парке учебного заведения, – надо воспринимать, как ценнейшее учебное пособие и думаю недаром оно там и оставлено, украшенное великолепным плакатом на тему биоразообразия дубовых лесов.
Отмечу и то, что в Украине намного больше, чем в Германии строго охраняемых лесов, и намного меньше лесов доступных для эксплуатации. Правда при этом уровень лесного хозяйства безнадежно ниже. М.П.
Vasyliuk Oleksij
Вчора о 11:33 · дуже показовий пост про те, яка глибока прірва між українськими лісниками і європейськими цінностями. Неймовірно приємно дивитись на ці фото. Реально, аж гірко що у нас таке практично не можливо. До речі був колись повалений дуб на Жуковому острові по центру луків, розбитий блискавкою. Я десятки раз прокладав маршрут так щоб біля нього пройти. Тепер його розібрали на дрова і вивезли.
Поверьте в Германии тоже не оставляют неубранными стволы деревьев которые мешают людям. В лесу же, в качестве экологических, то есть до естественной смерти с последующим естественным разложением, оставляют в основном деревья с пороками и гнилями. То что, в устойчивом лесу должен быть представлен спектр усыхающих деревьев, находящихся на разных стадиях разложения – это давно азбука. Во многих, регионах Украины так и есть, – правда это случайно получилось. Но мертвая древесина это не всегда хорошо. Вы только посмотрите как захламлены и не ухожены леса зеленых зон Киева, Харькова и других городов. Поверьте ничего хорошего в этом нет. Это беда… И не в сохранении сухостоя главная ошибка украинских законодателей. М.П.
А тепер пригадаємо останню ситуацію з вирубкою дубів в НУБІП. Яка ж це дрємуча дічь, коли директор ботсаду і керівник інституту лісівництва тикають активістам і журналістам і розказують “це вам здається, що він живий а насправді це трухла деревина”
Просто дуже соромно. Питання не в тому що треба всіх цих людей гнати в шию з науки і освіти. Це і так ясно людині з європейськими цінностями.
Конечно аварийные деревья это реальная угроза и её надо устранять. Да, – стволы старых дубов, имеющих громадную корневую систему редко падают. Это нельзя сказать об их ветках. Ветвепад это крайне опасное явлние, унесшее многие жизни. Правда в том, что провести уход за ботсадом и Голосеевским лесом можно было бы совесем иначе. Я уже писал об этом. Думаю, в учебном ботсаду и Боярской ЛОС уместно оставлять стволы гиганты, для естественного распада и использовать их, как учебное пособие по биоразнообразию.
Кроме того, НУБиП должно біло бы провести работу по уходу за ботсадом показательно, продемонстрировав, что рассказы студентам о связях с общественностью, это не просто привычное фарисейство, причесанное по современной моде. М.П.
І ми до цього прийдемо як не завтра то післязавтра. але. але соромно. І ці люди, з їхніми лісорубським тупим світоглядом схоже навіть не усвідомлять що в цивілізованих державах нормою є всім містом шанувати загибле дерево. І головне – милуватись ним. Дивитись на полеглого велетня… ні, не полеглого, на велетня, який після 5000 років життя – дає життя сотням інших видів, розвітає у тисячах форм і мільйонах життів. Велетня, який скінчивши свій власний життєвий шлях, дає початок мільйонам інших життів. Хіба це не може викликати захвату? Тільки не у лісорубів з НУБІП.
Звісно у нас все інакше. У всіх в голові та сама вата і завчена мантра: дерево може впасти і вбити молоду маму з коляскою. Тому треба його пошвидше продати поки не втратило товарних якостей. Корочє за кожен дуб, спиляний в НУБІПІ непогано буде вигнати з університету по одному члену вченої ради. Принаймні пропоную таку планку поставити. як ми знаємо там причин є маса.
