17/04/2021
0
Все життя провідного інженера лісових культур ДП «Чигиринське лісове господарство» Любові Іродюк тісно пов’язане з лісом. Бо ще дівчинкою на рідній Жовківщині, що у Львівській області, дуже полюбляла збирати ожину, гриби, ягоди… А в 11-му класі Люба взяла участь в обласній олімпіаді, яку організували для талановитих школярів працівники Львівського лісотехнічного університету. Тоді дівчина дослідила вплив навколишнього середовища на квіткові рослини. Вивчала ромашки, волошки, дзвіночки, інші квіти та навіть калину. Зі своєю працею й виборола призове місце з-поміж десятків учасників і учасниць. Тож у якості призу за перемогу й отримала студентський квиток у знаному на всю Україну лісовому виші.
Студенткою Люба зустріла Олександра – теж студента з Полтавщини. Вже після закінчення університету молоді люди побрались і поїхали на Черкащину. Новоспечений інженер отримав направлення на роботу до Чигиринського держлісгоспу – краю козацької слави. Тож чоловік почав працювати там у 1997 році, а за чотири роки після декретної відпустки – й молода дружина.
– У своїй родині – я перший професійний працівник лісового господарства. У чоловіка ж досить цікавий шлях, що привів його до професії. Батько чоловіка свого часу навчався у Лубенському лісовому технікумі на Полтавщині, але так і не став лісівником. Тож естафету перехопив уже Олександр, який закінчив спершу технікум, а згодом університет, – розповідає Любов Іродюк. – Так і працюємо вже майже 30 років. На моїх плечах – велика відповідальність. Це заготівля лісового насіння – шишок, горіхів, жолудів, вирощування садивного матеріалу, догляд за сіянцями тощо… До речі, більшість лісів у наших угіддях – соснові. Я із колегами відповідальна за догляд знаменитих Притясминських борів – соснових лісів, що протягнулись уздовж річки Тясмин від Чигирина аж до Черкас… Ці ліси вже давно стали живим щитом на прибережній смузі і захищають ґрунт від ерозії. А мій чоловік опікується листяними й мішаними лісами. Робота важка і відповідальна, часто зранку до ночі, без вихідних та свят… Тож головне у родині – взаєморозуміння і можливість завжди допомогти, підтримати.
Лише за минулий рік ми заготовили майже сім тонн лісового насіння. Незважаючи на спекотний і посушливий період, спрацювали максимально потужно. А ще у минулому році відновили 170 гектарів лісу. Цьогоріч плануємо відновити ще 141 гектар.
Крім догляду за молодими сіянцями, з яких згодом зростуть могутні сосни та дуби, Любов Іродюк вміє й захищати ліс як від комах-шкідників, так і від вогню. Ще молодим інженером сама поруч із колегами-чоловіками боролась із лісовими пожежами.
Подружжя Іродюків виховало двох синів. Хлопці зростали у лісі й лісгоспі біля батьків, адже не було на кого вдома лишити дітей. Старший теж закінчив лісовий коледж, а молодший син – семикласник. Любить гуляти із батьками лісом, збирати гриби та ягоди. Але, каже Любов Богданівна, він ще точно не вирішив, ким стане. Можливо, й лісівником, аби династія Іродюків тривала.
Анатолій МЕЛЬНИК,
Газета “Природа і суспільство”
