Лісовідновлення степової зони

Лісовідновлення в Степу – надто складне і давнє змагання людини з природою. Не всім відомо, як важко виростити ліс у цій зоні й зберегти його. Вирощуючи лісові насадження в споконвічно безлісних степах, лісівники набули величезного досвіду, вирішили багато проблем, однак природа невблаганна, вона ставить перед нами все нові й нові завдання.

Напевно, дехто думає, що варто лише посадити ліс, щоб змінити природу степової зони. Але не один десяток років потрібно було, щоб переконатися, що жодне масове лісорозведення не допоможе в цьому. Ось чому спеціалісти все більше схиляються до думки про необхідність створення переважно полезахисних і прибережних лісових смуг, заліснення крутосхилів, ярів та пісків, тобто повернення лісу на ті ділянки, де він ріс у минулому.

Степове лісорозведення – це шлях тривалих пошуків, досягнень і гірких невдач та розчарувань, перевірка на практиці різних ідей і агротехнічних заходів. Нове й очевидне завжди пробивало собі дорогу надто довго і важко.

У дуже сухих і сухих степових умовах на важких суглинистих грунтах ліс може рости в зрідженому стані; у таких умовах дерева мають невелику висоту, широку і низько опущену крону. В степових районах навіть за нормальних погодних умов у липні– серпні в насадженнях часто спостерігаються кризові періоди. Дерева передчасно припиняють вегетацію і скидають листя.

Суглинисті дуже щільні грунти повільно пропускають воду і навіть після сильних злив промокають лише їх верхні шари.

У Степу, в найбільш несприятливих умовах, особливо на крутих і дуже сухих схилах південної експозиції з надто змитими грунтами, ліс буквально стелиться по землі, деревостани зріджені. Тут кожне дерево чи група дерев головної породи на суглинках і чорноземах оточені різними чагарниками, які затіняють грунт і захищають його від надмірного висихання та заселення бур’янами.

Природне поновлення лісу в Степу ускладнене або й зовсім неможливе. Дуже часто дерева на важких суглинистих грунтах не можуть створити лісове середовище і пригнітити бур’яни. Ліс у таких умовах саджати недоцільно, можна посадити лише чагарники.

Далі на південь спостерігається більше факторів, що негативно впливають на ріст, довговічність і біологічну стійкість лісів, а отже, добір і догляд за лісовими культурами, а також змішування деревних порід має бути ретельнішим, тривалішим.

У Степу взаємодія між деревними породами і природним середовищем досягає найвищого напруження, отже, тут можуть рости лише породи-ксерофіти (рослини, здатні переносити нестачу ґрунтової та атмосферної вологи внаслідок скорочення витрат води, збільшення її поглинання або нагромадження в тканинах). Завдання лісівників полягає в тому, щоб звести до мінімуму фактори, що негативно впливають на ріст лісу. Але, на жаль, неправильним добором і змішуванням деревних порід лісівники дуже часто посилюють це напруження. Зі зниженням вологості у напрямку з півночі на південь зменшується також кількість видів супутніх і чагарникових порід. Супутні породи поступово випадають зі складу насаджень. У степових умовах діброви мають здебільшого два яруси: перший – із дуба з розлогими і низько опущеними кронами; другий – з чагарників.

Вирішення проблеми лісовирощування в Степу ускладнюється непридатністю багатьох заліснюваних ділянок і вкрай несприятливими кліматичними умовами.

У степовій зоні вологіші роки чергуються з посушливими, коли ріст дерев різко призупиняється. Найбільшої шкоди деревостанам завдають посухи, після яких раптово настають сильні морози.

Головною умовою, що гарантує успішне садіння лісу, є стандартний лісокультурний садивний матеріал. Слід ретельно оберігати його від пересихання під час викопування, транспортування, прикопування і садіння; правильно готувати до садіння (сортувати, підрізати корені, змочувати кореневу систему); якісно підготувати грунт, здійснити профілактику хвороб тощо.

Для степових районів характерні засолені та солонцюваті грунти. Слабо засолені грунти обробляють за системою однорічного чорного пару шляхом звичайної оранки з наступним безполицевим розпушенням на глибину 60 – 80 см.

Для вирощування на пісках і староорних землях високопродуктивних лісонасаджень, стійких щодо кореневої губки, вирішальне значення має порушення щільності верхніх шарів грунту і розпушування його на глибину 60 – 80 см.

Слід ще раз наголосити, що вирощування лісу в Степу, зокрема на бідних і сухих землях, – справа вкрай складна. Зменшити шкоду від несприятливих кліматичних умов можна шляхом застосування високої агротехніки обробітку грунту, використання вологонакопичувачів, добрив, а також шляхом збереження вологи. Агротехніка лісовирощування – це сукупність послідовних агротехнічних, лісівничих та інших заходів, що забезпечують створення та вирощування лісових культур певного цільового призначення та заданої якості. Для вирощування високопродуктивних і біологічно стійких лісонасаджень надзвичайно велику роль відіграє обробіток грунту під лісові культури. При його низькій якості з’являється багато бур’янів, сіянці погано приживлюються і ростуть незадовільно. Виправити такі культури в більшості випадків досить важко або й узагалі неможливо.

У степових дуже посушливих умовах південного сходу широко застосовується плантажна оранка за системою чорного пару з такими елементами: дискування; перша головна зяблева оранка на технічно можливу глибину; сніго– і водозатримування взимку і навесні; весняне боронування; шарова культивація чорного пару протягом літа; осіннє розпушування грунту безвідвальним знаряддям на глибину 50 – 70 см; знову сніго – і водозатримування взимку і навесні наступного року; весняне боронування перед садінням або культивація при ущільненні важкосуглинистих і солонцюватих грунтів. В особливо важких лісорослинних умовах рекомендується дворічний пар з глибокою плантажною оранкою та боронуванням. Така агротехніка дає добрі результати на темно-каштанових грунтах, південних чорноземах, середньосуглинистих солонцюватих грунтах.

Слід зазначити, що в степовій зоні лісопосадки на схилах, у балках і заплавах річок менше потерпають від несприятливих погодних умов. Тому для поліпшення умов росту дерев у Степу лісівничі заходи повинні зводиться до накопичення і збереження в насадженнях вологи. Також необхідно на кожній заліснюваній ділянці дотримуватися принципу відповідності деревних порід типам умов місцезростання, тобто умовам навколишнього середовища. Порушення цього принципу призводить до вирощування малоцінних і низькопродуктивних деревостанів, які швидко всихають.