01/04/2021
7Из-за непрозрачных схем продаж древесины из государственных лесов доступ к ней имеют только “свои” компании, которые покупают сырье по неконкурентной процедуре. (укр)
Питання приватизації державного майна після численних сумних прикладів нечесної і непрозорої приватизації 1990-х років майже завжди перебувають під уважним поглядом політиків, громадськості та журналістів.
Майже, але не завжди. Є і малопомітні, але суттєві винятки. Наприклад, регулярна та масивна фактична приватизація державних лісів.
Відповідно до публічного звіту Держлісагентства, лише у 2020 році держава продала з державних лісів деревини в круглому вигляді на 11,1 млрд грн.
Дізнатися, хто, за якими цінами, у якому обсязі та в кого цю деревину купив, дуже складно. Про це добре розповідають журналісти.
Чому я говорю саме про приватизацію? Тому що фактично відбувається тиха приватизація таких лісів. Природний ресурс українського народу непомітно для широкого кола перестає мати статус державної власності і продається за нікому не відомими правилами чи їх відсутністю в приватні руки.
Як виглядає шар складних юридичних формулювань, яким прикривають таку безконтрольну приватизацію національного ресурсу? Які колізії в законодавстві роблять таке можливим, і головне – як вирішити цю проблему?
Майже кожен в Україні чув про скандали, пов’язані з незаконною рубкою деревини або з незаконним експортом української деревини в інші країни. Це наслідок відсутності прозорих єдиних правил для продажу необробленої деревини в Україні. Фактично цей ринок майже ніяк не регулюється.
Фокус з кругляком: чому не припиняються незаконні вирубки лісу
Продажі необробленої деревини регулює Лісовий кодекс. Правда, він містить лише загальні норми і потребує деталізації на рівні нормативних актів уряду. На рівні Кабміну є лише одна постанова (№1178) у статусі пілотного експерименту й охоплює лише чверть операцій з продажу деревини державної власності.
Спроби Міністерства захисту довкілля поширити дію постанови на весь продаж необробленої деревини наштовхнулися на спротив. Саме він дозволив зрозуміти суть і глибину проблеми, а також юридичні інструменти різних груп впливу, що намагаються не допустити запровадження єдиних прозорих правил.
Суть питання в тому, чи має право уряд визначати, як державні лісгоспи – оператори державних лісів – повинні розпоряджатися деревиною.
Розмова між урядовцями, які намагаються навести лад у галузі, та учасниками ринку майже завжди переходить у юридичну площину, до трактування норм лісового та господарського кодексів і навіть Конституції.
Далі – стежте за руками і дивіться, як нечіткі формулювання різних кодексів створюють момент, коли ліси стають власністю окремих суб’єктів господарювання, а держава фактично втрачає можливість впливати на те, як, кому і за якими цінами продається деревина з цих лісів.
Отже, відповідно до Лісового кодексу, ліси в межах території України є об’єктами права власності українського народу. Право державної власності на ліси реалізується державою, зокрема Кабінетом міністрів.Також уряд забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин та видає нормативно-правові акти з ведення лісового господарства.Ожинове дерево від українських агрономів! 100% врожайністьБілі туфлі Levis. Натуральна шкіра!920 грн
Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення та виробництва і відтворюються в процесі формування лісових природних комплексів. Необроблена деревина є власністю постійних лісокористувачів, тобто лісгоспів.
Відповідно до ст. 19 Лісового кодексу, постійним лісокористувачам належать право власності на заготовлену ними продукцію, тобто на необроблену деревину, та доходи від її реалізації. У ситуації, коли йдеться про державні ліси, мова йде про лісгоспи державної форми власності.
Таким чином, фактично мова йде про те, що державні лісгоспи, що оперують лісами державної форми власності, заготовляють з них необроблену деревину.
Деревина, вироблена з державного ресурсу державними суб’єктами господарювання, є державною власністю. З точки зору здорового глузду уряд не лише має право, а й мусить встановлювати єдині для всіх державних лісгоспів правила поведінки з цією власністю.
Так само, як він встановлює правила для управління майном “Укрзалізниці” або правила продажу майна державних компаній. Утім, протягом 30 років незалежності України в цій царині панувала зовсім інша логіка.
Вона будувалася на тому, що оскільки необроблена деревина Лісовим кодексом названа власністю лісгоспів, то немає різниці, що це ресурс українського народу, а лісгоспи – це державні підприємства.
Мовляв, у момент, коли ліси рубають і вони стають деревиною, усі питання поводження з ними починають регулюватися не Конституцією, законодавством та здоровим глуздом, а господарськими відносинами щодо приватної власності підприємців. Отже, “влазити” в цю сферу уряду вже не можна.
Стільці для IKEA з українського бука: як незаконно вирубують карпатський ліс
Саме цей аргумент використовують опоненти реформи ринку продажу необробленої деревини. Вони наполягають, що уряд не може втручатися у відносини лісгоспів та бізнесу, замовчуючи, що в момент рубання лісів починаються тиха приватизація і перехід державної власності в приватні руки.
Зокрема, у 2019 році до 67% необробленої деревини реалізовувалися за прямими договорами – неконкурентною процедурою, де покупця обирає директор лісгоспу, а ціни встановлюються за особистою домовленістю.
На електронні аукціони виставлялася тільки необроблена деревина, що залишалася після продажів за прямими договорами. Частка продажів на електронних аукціонах у 2019 році критично знизилася – до 9%.
Таким чином, на початку 2020 року склалася ситуація, коли відкриті та конкурентні ринкові механізми продажу майже не застосовувалися. Така тиха приватизація має багато впливових бенефіціарів, які не хочуть змін.
Для держави є гарна новина: дедалі більше керівників на рівні уряду та парламенту починають розуміти, що важливими є не лише окремі юридичні формулювання, а й економічний зміст операцій.
7 коментарів
Popovich_Pavel
Лісове господарство України архаїчне і відстале в першу чергу своїм основним товаром – деревиною. Тільки відсталі країни отримують з лісу товарну продукцію виключно у вигляді деревини. Ніхто, крім очільників і лісової науки не заважає виробляти високорентабельні сучасні товари. Ось чим треба торгувати. Нажаль і ринкова інфраструктура в тч ПРОЗОРО не здатні торгувати нічим, крім колоди. А треба ось що виробляти і продавати.
https://www.epravda.com.ua/projects/ekonomika-bez-vykydiv/2021/03/31/672462/
repair les
Кто знает, каким действующим законодательным актом регламентировано проведение торгов по необработаной древесине? На сколько я информирован, подобных ныне нету. Эксперемент Гончарука окончился первого апреля, как начался в день юмора, юмором и окончился, если анализировать последние квартальные цены на лесоматериалы хвойные.
Все прекрасно понимают, что никто по 3 тыс. грн. за м3 кругляк покупать не будет, если обрезные пиломатериалы экспортируются часниками по 140-160 доларов за куб.м. У лесхозов цена кстати 110 доларов.
Думаю числа 15-го апреля вся эта несуразится “прорвёт” и начнуться прямые договора. Ведь если законы рынка “ломать через колено” последствия будут не хорошие. Возможно имей Гончарук образование реальное, он бы этот эксперимент не начинал.
popkov
Вопрос о разработке новых правил торговли зафиксирован в коалиционных соглашениях 2014 года… Сейчас 2021 … а конь и ныне там. Почему?
Пока Вы сами для себя не ответите на этот вопрос, все Ваши упражнения с проектами законов по торговле – это мастурбация…
Согласно Википедии “умеренная мастурбация не приносит вреда, но не может заменить сексуального партнёра” … Другими словами: сколько бы Вы не продолжали, – никто не умрет, но детей не будет.
Даже не знаю чем помочь… Может ритмичную музыку включить?
popkov
Если думать о развитии лесного сектора в целом, то альтернативы прямым, долгосрочным договорам с реальными производителями продукции из древесины и с преференциями тем, кто обеспечивает большую добавленную стоимость, в том числе и на электронных аукционных тогах в Интернет, я не вижу.
Фактом, является то, что в части деревообрабатывающего сегмента лесного сектора законы конкуренции не действуют. Речь идет не только о цеха Гослесагентства и тех кто работает с ними на давальческом сырья (Помните, – “Я бывало всем давала”,… а теперь только членам семьи или по их рекомендациям), но и о частных предприятиях членов семей работников лесной охраны, их друзей, а также ветеранов лесной отрасли. Какую часть лесного сектора они занимают? 1%? или 10? или 30%…Кто знает? АУ?
По моим наблюдением в зоне особого риска – “Заслуженные лесоводы”, семьи которых почему-то массово увлекаются деревообработкой, а также предоставлением услуг по лесозаготовкам… Около десятка громких фамилий в моем списке, который я даже ещё не начинал составлять…
Сейчас думаю о методике качественной и количественной оценки этого семейного хобби. Буду благодарен за информацию, оценки и советы…
Isachenko
Дивуюсь, як людям не соромно виставляти себе на посміховисько. Як це «державні лісгоспи – ОПЕРАТОРИ державних лісів»? Що це за «деревина, вироблена з державного ресурсу»? Або ось цей перл «у момент, коли ліси рубають і вони стають деревиною». Ще один, неперевершений, «в момент рубання лісів починається перехід державної власності у приватні руки».
Директорка, операційна, державного підприємства «Прорзорро.Продажі» у лісовому господарстві явно не адекват. Але береться тут наводити порядок і хоче взяти в свої руки весь легальний ринок деревини (до нелегального її, зрозуміло, ніхто не підпустить).
Взагалі весь текст Дарини Марчак – це вирок уряду, ДАЛРУ і обласним лісовим управлінням. Пані повинна якось аргументувати, для чого взагалі потрібно заганяти лісгоспи на її аукціонний майданчик. І вона це робить, розмазуючи всю нинішню державну систему управління лісами разом з усією правоохоронною системою країни. Мовляв, в державі ніхто не знає і не контролює продаж лісоматеріалів. «Природний ресурс українського народу непомітно для широкого кола перестає мати статус державної власності і продається за нікому не відомими правилами чи їх відсутністю в приватні руки».
Це її єдиний аргумент – і він брехливий. Усі правила реалізації лісопродукції добре відомі. Обласні управління і ДАЛРУ володіють вичерпною інформацією, до найменших подробиць, хто у кого і за яку ціну купував, купує і буде купувати заготовлений лісгоспами ліс. В цих кабінетах добре знають і про чорний ринок деревини. Там його і формують разом з підробними ТТНками. «Прорзорро.Продажі» лише намагається відірвати собі шмат від цього пирога, прикриваючись високими розмовами про інтереси держави. Але ці розмови вони ведуть на рівні плінтуса (див текст Дарини Марчак).
repair les
Програма ПРОЗОРО действительно пригодная для торговли единичными обектами только не лесоматериалами. Денежных средств ПРОзоровцы “дерут” очень много, на одних регистрационных платежах безвозвратно уходит 15-20 тысяч. Ни одна биржа такого себе не позволяет. Все прекрасно понимают, что главная цель ПРОЗОРО это заработок, причём шальной и многомилионный, всё остальное обыкновенное притворство.
И чисто практические наблюдения: не пойму как отдельные учасники на первом (тайном) этапе умудряются предложить свою ценовую ставку за лот сумарно всего на 3-5 грн. выше ближайшего конкурента. Такое ощущение, что информацию просто “сливают”. А ведь лидер первого этапа фактически контролирует последующий торг по лоту, всегда имея возможность перебить любое адекватное предложение конкурентов на тех-же 2-5 грн. за лот. При подобном принципе остальным учасникам торгов можна “вырвать” победу только предложив заведомо убыточную цену, которая не интересна для переработчика. Однако бизнес в убыток не
работает. Поэтому “слив” информации наверное есть дополнительной платной услугой на ПРОЗОРО. Возможно и ошибаюсь , однако торгуясь на этой негаожей програме неоднократно “ловил” себя именно
на этой мысли.
SRB
Милая девушка забыла сказать, что она представляет госкомпанию-парашут, которая также боится конкурировать. Именно поэтому им нужно постановление КабМина с названием ее работодателя. Заметьте, они так настырно лезут только в лес. Потому что в электроэнергию, газ и нефть со свинячьим соросятским рылом не пускают, хотя там уровень прозрачности ещё меньший. Отсюда вывод – где тонко, там и рвется, лес выбрали потому, что он за себя постоять не может. И вторым шагом следует отмена моратория, ведь это тоже противоречит “здоровому глузду”. Просто европейский “здоровый глузд” сильнее колониального украинского.
И ещё. Почему бы “спасителям рыночных отношений” Прозорро.продажи не предложить прописать в постанове КабМина бесплатное проведение торгов на какой-то срок? Или за счёт бюджета? Раз уж спасать лес от злодеев путем админресурса – пусть это будет благородно! Без оснований быть обвиненными в обычном решалове на уровне руководства Минэкологии.
Comments are closed.