Свобода ціною відповідальності 

Олександр КОЗКА,

Газета “Природа і суспільство”

Управління лісами по-шведськи.

Лісове господарство є стратегічною галуззю шведської економіки. Шведська модель лісокористування і управління має як своїх прихильників, так і критиків, однак, принцип свободи під відповідальність і подвійна мета – виробництво деревини і захист навколишнього середовища, як і раніше є центральними в лісовій політиці Швеції.

Росте більше, ніж вирубується

Швеція – країна, в якій переважають ліси. На її частку припадає трохи менше 1% світових площ комерційних лісів, разом з тим, і 10% світового експорту пиломатеріалів. Менше, ніж за 100 років лісові активи Швеції збільшилися вдвічі. Кількість лісу в Швеції постійно зростає з року в рік, а загальний обсяг деревини становить понад 3 млрд кубометрів. Сьогодні ліс покриває приблизно 70% території Швеції, займаючи площу понад 28 млн га, в основному це хвойні породи, а листяний ліс переважає тільки на крайньому півдні. Близько половини лісів Швеції перебувають у приватній власності.

Від усієї площі шведських лісів близько 23 млн га складають продуктивні лісові угіддя, а експортна вартість лісових товарів становить майже 12 млрд євро. Щорічно в лісових масивах Швеції заготовляють в цілому понад 121 млн кубометрів деревини. З лісу, вирубаного в Швеції, близько 45% йде на лісопилки, 45% – на целюлозну промисловість, а 10% – на дрова, стовпи. Також лісову сировину у Швеції можна знайти у великій кількості продуктів, які, зазвичай, не асоціюються з деревом, таких як: кухонні рушники, одяг, паливо і ліки.

Лібералізація лісокористування

Слід зазначити, що найбільш сильне державне регулювання у лісовій галузі Швеції спостерігалося у 1980-ті роки, коли було введено загальний податок на ліс, державні субсидії, обов’язкові плани лісокористування для лісових господарств і національне обстеження лісів приватних лісовласників для полегшення надання цільових консультативних послуг. Чинний у Швеції Закон про лісове господарство, який був прийнятий у 1994 році, змінив структуру лісової політики з тієї, яка характеризується нав’язуванням правил, на «свободу під відповідальність», засновану на управлінні по цілях. Податок на лісове господарство і пов’язані з ним субсидії, а також низка зобов’язань лісовласників скасовані. Були сформульовані дві найважливіші цілі рівного статусу: одна для виробництва і одна для збереження біорізноманіття. Один з принципів, що були покладені в основу шведської лісової політики, які діють і сьогодні, полягає в тому, що на ринку має бути надано більше місця для різних лісових товарів і послуг. Крім того, лісова політика і законодавство в даний час застосовуються рівною мірою до всіх лісовласників, незалежно від статусу.

Традиційно між державними органами і різними зацікавленими сторонами існує взаєморозуміння, оскільки шведська модель лісового господарства передбачає «м’які» інструменти політики, спільні підходи і добровільні заходи. Чинне лісове законодавство мінімально втручається у лісівничі роботи. Серед винятків можна вказати §5 Закону про лісове господарство, який зобов’язує лісовласників відновлювати ліс через три роки після рубок головного користування, §10, що встановлює мінімально допустимий вік рубки головного користування і припис щодо обмеження розміру вирубок в окремих лісових районах. Також обов’язковими до виконання є вимоги лісового законодавства щодо здійснення лісовласниками профілактичної боротьби з комахами-шкідниками, заборону на вирубку молодих деревостанів, застосування спеціальних режимів управління цінними листяними і гірськими лісами та по догляду за об’єктами або ділянками, що представляють природну чи історичну цінність.

Учасники лісового сектору

Державні органи. З боку держави питаннями лісової політики відає Шведське лісове агентство (SFA), яке діє при Міністерстві у справах сільських районів і відповідає за посередництво й дотримання Закону про лісове господарство, а також формулює деякі нормативні акти та директиви. SFA діє на національному рівні, але має децентралізовану організаційну структуру з регіональними і районними відділеннями. SFA також забезпечує навчання, консультації й інформацію по лісовому господарству. Ще один обов’язок полягає у проведенні лісових обстежень, виявленні цінних об’єктів охорони та спадщини та веденні реєстру таких об’єктів.

Шведське агентство з охорони навколишнього середовища (SEPA) відповідає за загальну екологічну політику, виконання Закону про довкілля, адміністративно підпорядковане Міністерству навколишнього середовища.

У своїй роботі ці дві установи в основному використовують правові заходи, а також освітні, навчальні, консультативні та інформаційні послуги для забезпечення дотримання національної лісової політики.

Приватні лісовласники. Близько половини всіх лісових угідь у Швеції є приватними. На сьогодні близько 300 тис. сімей володіють лісовими землями площею понад 5 га, і більшість із них передаються з покоління в покоління. Середня площа володіння становить 50 га.

Приватні лісовласники мають різні цілі й пріоритети, однак, є мета спільна для всіх: раціональне довгострокове управління лісом. Частина лісовласників об’єднані в лісові кооперативи, перші з яких були створені ще в 1930-х роках. Сьогодні шведські лісогосподарські кооперативи із загальним числом членів до 100 тис. осіб, мають широкий спектр знань і ресурсів для всебічного лісогосподарського розвитку. На додаток до маркетингових і збутових послуг, які вони надають своїм членам, кооперативи також пропонують лісозаготівельні та консультаційні послуги і представляють інтереси сімейного лісового господарства на політичному рівні. Через членство в цих кооперативах лісовласники також володіють промисловими об’єктами – в основному целюлозно-паперовими та лісопильними заводами.

Промислові підприємства. Невелике число великих промислових підприємств володіє майже 25% всіх лісових земель у Швеції. Шведські промислові лісові підприємства пережили період реструктуризації, і одним з її наслідків є те, що сьогодні в Швеції існує лише кілька інтегрованих компаній, які мають як лісові холдинги, так і промислові потужності. Лісопилки, які, здебільшого, належать приватним підприємствам або групам компаній, як правило, не мають власних лісів. Для задоволення потреб у сировині для виробництва вони купують деревину, здебільшого, у приватних лісовласників і кооперативів. На національному рівні промислові виробники організовані через Федерацію шведської лісової промисловості та Шведську асоціацію підрядників лісового господарства.

Охорона біорізноманіття

Шведська модель захисту біологічного різноманіття лісів являє собою поєднання загальних природоохоронних заходів при повсякденному лісокористуванні і позначення строго охоронюваних лісових районів. Загальні природоохоронні заходи включають створення буферних зон уздовж водотоків, обмеження площ вирубок, збереження корчів і заростей дерев. Ці методи захищають цінні біотопи, водні екосистеми в лісовому ландшафті та культурні залишки. Правила, що стосуються загальних природоохоронних заходів, закріплені в Законі про лісове господарство.

Загалом, лісове господарство в Швеції є високомеханізованою, експортно-орієнтованою галуззю, де поєднання інтегративних і сегрегаційних стратегій з екологічними і соціальними заходами, сприяє сталому лісокористуванню та раціональному використанню лісових ресурсів.