Реформа над прірвою

Уверен, что при Слобожанском университете будет и лесохозяйственный факультет. Вопрос каким он будет? М.П.

Замість п’яти університетів і академій у Полтавській, Сумській та Харківській областях на сході України постане один великий навчально-науковий комплекс — Слобожанський аграрний університет. Започатковано цю реформу відповідним розпорядженням Прем’єр-міністра Миколи Азарова. Втім, новація Кабміну, як і кожна медаль, має два боки.

Власне, об’єднавчі клопоти чекають не лише на харківські ВНЗ, а й на всю аграрну освіту України. Після того як буде підписаний наказ профільного міністерства, почнеться реальний процес реформування. По його закінченні замість 22 сільськогосподарських закладів постане сім регіональних навчально-наукових комплексів.

Голова Харківської ОДА Михайло Добкін роз’яснює, що рішення про об’єднання місцевих аграрних ВНЗ продиктоване «новими вимогами, які пред’являє сучасна аграрна наука до профільної освіти».
— Нам слід прагнути не до збільшення кількості людей із вищою освітою в сільському господарстві, а до підвищення якості їхньої підготовки, — наголошує він.

За його словами, найближчим часом будуть розглянуті питання про фінансове забезпечення, необхідне для створення сучасної матеріально-технічної бази аграрних закладів. Якщо спеціалістів готують для того, щоб вони працювали на сучасній сільськогосподарській техніці, за новими технологіями, то немає жодного сенсу навчати їх на старих тракторах і комбайнах, зауважує голова ОДА. Одним словом, кількість повинна перейти в якість.

Виконуючий обов’язки ректора Харківського національного технічного університету Леонід Тищенко (подейкують, що це один із головних претендентів на очільника Слобожанського ННК) говорить, що таке об’єднання і справді потрібне, аби рухатися далі. У сучасному ВНЗ, на його думку, має нараховуватися не менше 100 докторів та 500 кандидатів наук, понад 10 тисяч студентів. Слобожанський об’єднаний згуртує саме таку кількість науковців, в аудиторіях сидітиме 14,5 тисячі студентів.

— Поєднання зусиль науковців, інтеграція наукових шкіл дасть змогу створити значно потужніший освітній заклад зі статусом дослідницького, чого кожен ВНЗ окремо досягти не може, — стверджує він.

Пан професор не виключає ймовірності оптимізації управлінського персоналу, фінансових підрозділів та факультетів, які дублюють один одного. Однак експерт у галузі аграрної освіти Людмила Бєлова дивиться на цю реформу не так позитивно, як губернатор та керівник університету.

— Я вважаю цю реформу дуже цинічною, — говорить вона. — Подумайте: реформування, тобто об’єднання, проводиться не на початку навчального року, як буває зазвичай, а наприкінці. Цілий рік цю реформу обговорювали, тягли до виборів. Причина зрозуміла: людям подавали надію, що об’єднання не відбудеться… Та після голосування отримали такий-от подарунок. Окрім того, навчальний рік у розпалі. Молоді люди вступали до трьох вузів (я не кажу вже про старшокурсників), а тепер їм доведеться прилаштовуватися до інших умов.

Л. Бєлова не бачить сенсу в об’єднанні. Кажуть, що таким чином зекономляться кошти. Але це економія за рахунок знань! Бо для економії, на її думку, потрібне не об’єднання, а зменшення в межах кожного ВНЗ обсягів держзамовлення. Звісно, якщо ми вважаємо, що така кількість спеціалістів-аграріїв не потрібна. А скільки потрібно? Хтось проводив відповідні дослідження? Власне, щоб з’ясувати ці цифри, слід було б знати перспективи розвитку аграрного сектору країни. Якщо ми обираємо шлях латифундизації, то, справді, на всю країну потрібно якихось три університети, вважає Бєлова.

І ще один момент. Два з харківських вузів мають почесний статус національних, що присвоюється за багаторічну плідну роботу. Тепер вони його втратять. З утратою статусу можуть позбутись і частини фінансування — на наукові розробки, надбавок до заробітних плат працівників.
До речі, таке ж лихо загрожуватиме і частині земель та приміщень. Скажімо, Технічний університет розміщується у трьох прекрасних старовинних корпусах у центрі Харкова. Під час так званої реорганізації вони можуть стати легкою здобиччю мисливців за нерухомістю.

— Якби я бачила колосальний ефект і наукове обґрунтування розвитку аграрної галузі й розвитку аграрної освіти, то об’єднанню сказала б «так», — підсумовує Людмила Бєлова, — проте я не бачу ніякого ефекту, на який розрахована процедура реформування.

Генеральний директор СТОВ «Гусарівське» Віктор Вовченко схиляється до думки, що реформа аграрної освіти на часі.

— На жаль, якість підготовки нинішніх випускників не відповідає вимогам сучасного АПК, — вважає він. — Сьогодні у нас уже немає середніх професійних училищ і технікумів, які раніше давали прекрасну практичну освіту, — ми їх загубили. Над прірвою — і вища освіта. В університетах вивчають техніку і технології 1970-х років минулого століття.

Настав час, говорить керівник, створити при найкращих господарствах університетські кафедри — як при медзакладах. Адже флагмани виробництва мають техніку не гіршу, ніж на солідних сільгоспвиробництвах Європи та Америки. Тепер діло тільки за викладачами та студентами, які останнім часом забули про село.

А ще, на його думку, ніякої ефективності від реформи не буде, якщо залишиться ситуація, коли відстаючі студенти вигідні для викладачів, адже за отримання заліку чи за екзаменаційну оцінку треба платити.

— От нещодавно прийшов до мене спеціаліст із червоним дипломом, — говорить Віктор Вовченко. — Ну, думаю, нарешті… А він, виявилося, високі оцінки отримував не за знання, а за те, що ремонтував квартири професорам і доцентам.

Цілком очевидно, що реформу аграрної освіти треба проводити не кулуарно, не лише з міністерських кабінетів, а з участю широкої громадськості: науковців, аграріїв, студентів, батьків, — з урахуванням світового досвіду.