Наближене до природи лісівництво

Хорошая, но абсолютно оторванная от украинских реалий статья. После проведения первой рубки (верхний рядок рисунка 2) законопослушные лесники будут вынуждены сплошную санитарную назначать… То что Николай Чернявский, как лесовод, значительно сильнее тех ныне докторов и академиков у кого в моей молодости он блиц 5-минутку с форой 4 минуты выигрывал…это факт…М.П.

Створення та формування стійких і продуктивних насаджень, близьких за структурою і параметрами до природного лісу, проводиться за допомогою методів і способів, що забезпечують максимальне наближення їх до природних лісових екосистем. Це – багатофункціональні лісові екосистеми, які вимагають збалансованого невиснажливого керування, збереження біорізноманіття і стабільності, постійного підтримування їх екологічних та захисних функцій, ощадливого використання лісових ресурсів.

Принципи наближеного до природи лісівництва

Багатофункціональне лісівництво базується на розумінні лісу як природної екосистеми, що використовується без надуживання, зберігаючи свою цілісність і самовідновлюваність. Ведення лісового господарства за екосистемного підходу грунтується на кращих традиціях лісівництва, які нині викристалізувались у вчення наближеного до природи формування і вирощування лісу.

Для наближеного до природи ведення лісового господарства визначальними є такі принципи: безперервне існування лісового покриву; збереження біотичного різноманіття; відтворення структури природних різновікових лісів; постійне підтримання стійкості деревостанів; вирубування деревини в обсязі річного приросту; постійна стабільність водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів; природоохоронні технології заготівлі деревини. Ці принципи можуть бути реалізовані на практиці за відповідної системи господарювання, насамперед вибіркової.

За своїм походженням і розвитком природні ліси є передовсім різновіковими, і тому відтворення притаманної їм породної, вікової, вертикальної і горизонтальної структури вважається запорукою стійкості і стабільності деревостанів. За такого принципу ліс розглядається як екосистема, а тому насамперед необхідний екосистемний і цілком невиснажливий підхід до ведення лісового господарства. Вибір альтернативної системи господарювання повинен здійснюватись з урахуванням вибагливості різноманітних видів рослинного і тваринного світу до умов середовища, природного потенціалу ділянки, грунтово-гідрологічних і кліматичних умов.

В Україні наближене до природи ведення лісового господарства є перспективним як у гірських, так і рівнинних лісах. Ця система господарювання доцільна для тих лісорослинних умов, де суцільнолісосічні рубки себе мало або жодним чином не виправдовують (наприклад, на перенасичених вологою грунтах, кам‘янистих розсипах, крутих схилах, у порослевих насадженнях третьої-четвертої генерації, низькостовбурних захисних деревостанах тощо), оскільки відтворення лісів штучним способом є не завжди успішним, потребує великих затрат, а формування деревостанів бажаного складу і структури розтягується у часі і є неефективним.

Наближене до природи лісівництво застосовується у всіх категоріях лісів, за винятком природозаповідних. Для гірських і рівнинних лісів це основа підтримання їх стійкості і стабільності. Залежно від поточного стану деревостанів можуть застосовуватись різні втручання в їх розвиток: вибірка поодиноких дерев, біогруп, групово-вибіркові, добровільно-вибіркові, нерівномірні насіннєво-лісосічні і поступові рубки, рубки переформування.

Вибірка поодиноких дерев, групова вибірка та групово-вибіркова система застосовуються тоді, коли початковий стан деревостану вже досить близький до цільового, а рубка переформування здійснюється в тому разі, коли склад і структура насадження далекі від оптимальних параметрів.

Однією з найважливіших складових цього процесу є поступовий і планомірний перехід від переважаючого застосування суцільнолісосічних рубок до вибіркових методів ведення лісового господарства (рис.1) на основі механізації лісозаготівельних робіт і природозберігаючих технологій.

Регулювання динаміки деревостанів за принципами природоохоронного лісівництва передбачає: використання процесів природного поновлення, на противагу штучному, створення і розвитку багатоярусної різновікової різнопородної структури деревостанів відповідно до біологічних і екологічних особливостей порід; певне спрощення структури, обмежене умовами місцезростання; доповнення природного поновлення садінням чи підсіванням як додатковий захід; відтворення потенційної природної рослинності залежно від умов місцезростання; введення інших видів за умови недопущення негативного впливу на екосистему; застосування технології і техніки заготівлі, що має сприяти природному поновленню і не завдавати суттєвої шкоди деревам, які залишаються; реалізація економічної рентабельності багатоцільового використання лісу (рекреація, туризм, водоохоронно-захисні і кліматорегулюючі функції, збереження тваринного світу, естетична і соціальна роль тощо); наявність або створення оптимальної мережі лісових доріг; гнучкість ведення господарства на сьогодні і в майбутньому для досягнення збалансованості між інтенсивністю використання лісових ресурсів та можливими потребами наступних поколінь.

Рубки переформування як дійовий засіб наближеного до природи лісівництва

Рубки переформування – комплексні рубки, спрямовані на поступове перетворення одновікових чистих лісових насаджень на різновікові мішані багатоярусні. Вони проводяться в усіх категоріях лісів (за винятком природозаповідних) та вікових групах деревостанів і поєднують одночасне вирубування окремих дерев або їх груп та сприяння природному лісовідновленню за умови безперервного існування лісу.

Рубки переформування за своєю метою найближені до рубок Г. Ляйбундґута. За способом, це вибіркові рубки на основі особливого виду господарювання, що характеризується відходом від чітких європейських схем. Вони складаються з проведення рубок догляду і лісовідновлення, які намічають заздалегідь, створюючи місця поновлення (групи, гнізда), а також методу дауервальда. В одному насадженні можуть здійснюватися декілька способів рубок залежно від умов місцезростання і успішності природного поновлення порід: вибіркова, поступова, крайньосмугова. Повторюваність рубок і період поновлення пристосовують до біології порід та екологічних умов місцезростання.

Рубки переформування відрізняються від реконструктивних, санітарно-вибіркових, групово-вибіркових і добровільно-вибіркових тим, що проводяться в ослаблених або тих, що не відповідають типу лісу, насадженнях, а також у тих, які не відповідають цільовим і тим, що мають за мету довготривале формування стійких деревостанів різними способами і методами, передовсім фокусуючи індивідуальний підхід до подальшого росту окремих дерев чи біогрупи, природного поновлення та вимагають постійного контролю за ходом відновних процесів і ростом деревостану (рис. 2). Їх проводять тоді, коли інші лісівничі системи не дають належного ефекту. Застосовують рубки переформування для переведення одновікових деревостанів у різновікові, чистих – у мішані, низькостовбурних у середньо- і далі – у високостовбурні, розладнаних – у середньо- і високоповнотні, природно-штучних – у природні за складом і структурою, здійснюючи це планомірно і поступово протягом тривалого періоду.

Рубки переформування – складова процесу переформування, зокрема вибіркової системи господарювання (рис. 2). Тому для конкретного лісового масиву передовсім встановлюють критерії його оптимальності з урахуванням типу лісу та функціонального призначення лісів. Основними критеріями оптимальності майбутнього деревостану є бажаний склад і структура насадження, його стійкість і здатність до самовідновлення. Для цього визначають цільові або граничні параметри: склад деревостану; вікову, вертикальну і горизонтальну структури; зімкнутість деревостану; остійність дерев; стійкість насаджень; характер природного поновлення; кількість надійного підросту; проекційне покриття трав’янистих рослин; кількість відпаду.

Встановлюють відповідність параметрів існуючого і майбутнього деревостанів сьогодні, на 10 і 50 років, обгрунтовуючи необхідні заходи, їх доцільність і тривалість задля досягнення цільових показників, оформлюючи у вигляді облікової картки. Результати здійснених заходів (стан деревостану) оцінюють за параметрами контролю успішності втручання.

Реалізація екосистемного підходу до ведення лісового господарства в Україні

В Україні наближене до природи лісівництво на засадах екосистемного підходу реалізується поступово, починаючи з експериментальних наукових стаціонарів і мережі ділянок лісу практичного господарювання, де ці підходи втілюються поетапно. Існують зразки класичного застосування добровільно-вибіркових рубок як у рівнинних, так і в гірських лісах держави, мережа із 126-ти стаціонарних ділянок, які представляють 38 типів лісу у Закарпатті, закладених під час виконання проекту FORZA (швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства у Закарпатті). Демонстраційні пробні площі розміщені у 14-ти державних підприємствах, їх закладення здійснювали понад 120 лісівників-практиків.

У рамках наукового німецько-українського проекту “Дністер” упродовж 1998–2003 рр. у 43-х мішаних смерекових, ялицевих, букових і дубових насадженнях досліджено типологічні особливості, структуру, продуктивність, способи лісокористування та запропоновано для цих лісів заходи з наближеного до природи лісівництва.

Співробітниками кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету України (НЛТУ України) та працівниками Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства у 2003 р. створено вісім науково-виробничих стаціонарів у соснових деревостанах ДП “Радехівське ЛГ”, дубових деревостанах ДП “Самбірське ЛГ” і “Радехівське ЛГ”, букових та похідних грабових насадженнях ДП “Бібрське ЛГ”, похідних ялинниках ДП “Славське ЛГ”, дубово-буково-ялицевих деревостанах ДП “Стрийське ЛГ” та ялицевих насадженнях ДП “Турківське ЛГ” з метою переходу до вибіркової системи господарювання.

Кафедрою екології цього ж університету закладено два 12-секційні стаціонари у заплавних в’язово-ясенево-дубових і буково-дубових деревостанах Закарпаття з випробування різних способів рубок переформування. Українським науково-дослідним інститутом гірського лісівництва ім. П. С. Пастернака у 80-х роках минулого століття закладені дослідні об‘єкти із застосуванням комплексних рубок у чистих букових і хвойно-букових деревостанах Закарпаття і Передкарпаття, а також рубок переформування в похідних смеречниках Карпатського регіону. Експеримент з переформування похідних культур смереки на мішані різновікові буково-ялицево-смерекові деревостани на 12-ти експериментальних ділянках Чорногірського лісництва під егідою проекту FORZA започаткували науковці НЛТУ України, Карпатського біосферного заповідника та Інституту лісу, снігу і ландшафту (Швейцарія). НЛТУ України розпочав пошук раціональних способів рубок переформування у грабово-дубових лісах ДП “Чортківське ЛГ”. У 1982 р. закладено стаціонари у грабово-ясенево-дубових лісах ДП “Скала-Подільське ЛГ” для випробування черезсмугових вибіркових рубок з метою формування різновікових деревостанів. У ДП “Бориспільське ЛГ” підібрано об’єкти і розпочато роботи з переформування порослевих осиково-дубових насаджень третьої генерації на корінні кленово-ясенево-дубові деревостани. У всіх цих експериментах застосовуються вибіркові системи господарювання, які отримали загальну назву – “різновікове лісівництво”, чи “природоохоронне лісівництво”. Таке лісівництво передбачає екосистемний і невиснажливий підхід до ведення лісового господарства.

Результати експериментів першого етапу переформування насаджень свідчать про те, що за чіткого дотримання принципів наближеного до природи лісівництва, розважливого підходу і належної організації робіт можна домогтися природного поновлення, сформувати деревостан цільового складу і структури. Заходи економічно ефективні за умови їх здійснення у пристигаючих і стиглих середньо- і високостовбурних деревостанах та наявності лісових доріг навіть на невеликій площі. Зважаючи, що за постійної наявності лісового покриву і виконання ним всіх функцій відпадає потреба у заготівлі насіння, вирощуванні садивного матеріалу, створенні культур і догляду за ними, а також забезпечується стабільне користування деревиною відповідних сортиментів та іншими недеревними продуктами лісу, рубки переформування як складова вибіркової системи ведення господарства є економічно вигідними як для лісогосподарських підприємств, так і громад. Такі рубки вимагають звести до мінімуму негативний вплив звалювання і трелювання деревини, а також трелювальної техніки на лісове середовище. Тому технологічні схеми базуються на застосуванні гужового транспорту для перевезення лісоматеріалів до верхнього складу або використанні канатних установок типу “Maxwald”, “Valentini”, “Gantner”, “Larix” тощо. Природоохоронні технології, залежно від умов, збільшують вартість заготівлі приблизно на 10–15%.

Перспективи наближеного до природи ведення лісового господарства

Нарощування природоохоронного потенціалу лісів та збереження біорізноманіття лісових екосистем є одним із пріоритетів, закріплених у Державній програмі “Ліси України”. Серед основних заходів щодо реалізації цієї програми є: орієнтація лісоуправління на відновлення деревостанів, максимально близьких за породно-віковим складом і структурою до корінних; максимальне використання технологій, що сприяють збереженню і відновленню біотичного різноманіття при здійсненні лісівничих заходів.

Кабінет Міністрів України минулого року затвердив “Правила поліпшення якісного складу лісів”, у рамках проекту FORZA видано посібник “Наближене до природи лісівництво в Українських Карпатах” (2006), проведено навчальні семінари з наближеного до природи лісівництва в Закарпатті та навчальні поїздки українських фахівців до Швейцарії для вивчення багаторічного досвіду з практичного лісівництва, чим було закладено підгрунтя для розширення застосування принципів наближеного до природи ведення лісового господарства. Детальне ознайомлення багатьох лісівників, як практиків, так і спеціалістів “рівня прийняття рішень”, з методологією наближеного до природи лісівництва і сприйняття ними цієї лісівничої парадигми як такої, що може бути реалізована в умовах України, є позитивними передумовами впровадження сучасної системи господарювання.

Найголовнішими завданнями на найближчу перспективу застосування принципів і способів наближеного до природи ведення лісового господарства є:

– поступова і послідовна, за результатами конкретних експериментів, зміна психологічної парадигми зацікавлених працівників лісового господарства щодо розуміння лісу як збалансованої екосистеми, а не лише як насаджень для заготівлі деревини;

– опрацювання й ухвалення постанови щодо наближеного до природи лісівництва в Україні і, як її похідних, – диференційованих систем ведення господарства в різних категоріях лісів; інструкції із способів наближеного до природи лісівництва і рубок переформування для рівнинних і гірських лісів;

– застосування диференційованих видів, способів і методів рубок догляду за типами лісу і цільовими програмами лісовирощування; запровадження поступового і планомірного переходу від переважаючих суцільно-лісосічних способів рубок до раціонального поєднання вибіркових і поступових способів рубок з формуванням складної різновікової структури насаджень і переходом у майбутньому переважно до вибіркової системи ведення лісового господарства;

– внесення відповідних змін до системи лісовпорядкування України, забезпечення відповідної фахової підготовки спеціалістів, які здійснюватимуть роботи в цьому напрямі;

– придбання сучасного трелювального устаткування, розширення мережі лісових доріг, застосування різноманітних сучасних технологій заготівель із запобіганням порушенням природного середовища та наданням переваги при конкурсному відборі лісозаготівельних підприємств тим, що їх використовують;

– підготовка відповідних навчальних і методичних посібників для студентів, викладачів, практиків; закладення у кожному держпідприємстві демонстраційних стаціонарних ділянок у переважаючих типах лісу і типах деревостанів для випробовування способів наближеного до природного ведення лісівництва; проведення тренінгів для фахівців кожного лісництва, лісовпорядкувальників, керівників відповідних структурних підрозділів, які займаються веденням лісового господарства.

Внаслідок здійснення зазначених заходів на довгострокову перспективу можна забезпечити сталість лісокористування в усіх регіонах держави, значно поліпшити якісний склад лісів, оптимізувати вікову структуру насаджень, домогтися поновлення деревостанів природним шляхом, підвищити стійкість і стабільність лісів та забезпечити їх реальну багатофункціональну роль.