Дослідне вирощування лісу майбутнього

Олександр КОЗКА,

Газета “Природа і суспільство”

Центрально-європейський досвід.

Зміна клімату негативно впливає на більшість порід дерев, що ростуть на європейському континенті. Через це лісівники і науковці намагаються визначити, які з немісцевих видів деревини, що вже сьогодні ростуть у тих чи інших регіонах, відповідатимуть клімату майбутнього та не дадуть занепасти лісовим територіям Центральної Європи.

В пошуках альтернативи

Спостерігаючи за теплими та доволі посушливими 2016–2018 роками в більшості країн Центральної Європи, німецькі лісівники усвідомили, що в майбутньому клімат може змінитися настільки різко, що велика частина місцевих порід дерев може бути втрачена. Прикладом того, як зростаючий ризик зміни клімату впливає на життя дерев у центральноєвропейських лісах є ялина – ослаблена спекою і посухою, зламана штормовими вітрами і буревіями, вона все частіше стає жертвою ялинового короїда.

Зважаючи на цю тенденцію, яка почалася ще раніше, Баварський державний інститут лісів та лісового господарства за підтримки Баварського бюро лісової генетики кілька років тому розпочав пошук немісцевих деревних порід, здатних адаптуватися до клімату майбутнього. Згідно з спостереженнями, сьогодні немало регіонів світу за своїм нинішнім кліматом можуть відповідати прогнозованому майбутньому клімату Центральної Європи. Види дерев, що там зустрічаються, на перший погляд, можуть бути гарною альтернативою для доповнення ареалу місцевих порід. Однак, вибір не такий простий, як здається, оскільки не всі породи, які добре переносять теплі і посушливі роки, можуть впоратися і з холодною зимою з періодами заморозків. Поряд з цим, деякі перспективні кандидати не мають комерційної цінності для деревообробної промисловості або здатності інтегруватися в існуючі екосистеми. Тому німецькими вченими і лісівниками разом зі своїми австрійськими та швейцарськими колегами проводяться дослідження, метою яких є встановити, які види дерев можуть мати хороші шанси для виживання в центральноєвропейських лісах майбутнього. Для цього досліджуються деякі немісцеві породи дерев, батьківщина яких знаходиться за межами національних кордонів Німеччини, Австрії та Швейцарії.

У довгостроковому експерименті, розпочатому ще в 2012 році, в п’яти різних місцях Німеччини, Австрії та Швейцарії були посаджені експериментальні ділянки кількох немісцевих порід дерев, щоб перевірити їх придатність для практичного вирощування в умовах центральноєвропейського клімату. Для досліджень були вибрані ялиця турецька (Abiesbornmuelleriana), бук східний (Fagus orientalis), тсуга західна (Tsuga heterophylla) та липа срібляста (Tilia tomentosa). На деяких ділянках ці породи були доповнені ліванським кедром (Cedrus libani), дубом звичайним (Quercus robur), у Тюрінгії та Швейцарії також дубом скельним (Quercus petraea) і сосною чорною (Pinus nigra) в Австрії. Насіння дослідних культур взято з автохтонних запасів у районах їх походження і вирощувалося на півдні Німеччини.

Випробувальні зони відображали діапазон кліматичних умов у Центральній Європі, лісові ґрунти – безкарбонатні, від добре вентильованих до гідроморфних, з глибиною коренів 65–115 см. У Німеччині розташовані три випробувальні зони: дві – в Баварії (Ґросостхайм і Шмелленхоф) і одна – в Тюрінгії (Олдіслебен). Один полігон – в Австрії (Брукнейдорф), ще один – у Швейцарії (Мутрукс).

Відсоток виживання

На сьогодні поки що відомі попередні результати досліджень по трьох експериментальних ділянках у Німеччині (в Баварії і Тюрінгії). За посадженими там видами дерев найвищий відсоток втрат зафіксовано у перші два роки. Між тим, відсоток виживання різниться в залежності від породи і місця розташування. Різниця в розташуванні тестових ділянок найменше позначається на кедрі, а найбільше на буку східному, при цьому, ялина турецька і кедр ліванський мають високий відсоток втрат на всіх трьох ділянках. При порівнянні деревних порід липа срібляста і дуб самородний як і раніше демонструють високу виживаність.

Ялиця турецька за своїми властивостями має яскраво виражену посухостійкість і при цьому здатна переносити морози до –18° C. Ялиця, яка є природною для північного заходу Туреччини, часто супроводжується східними буком, чорною сосною та дубом у тамтешніх лісових спільнотах. На пробних ділянках ялину садили на відкритому просторі. Загалом, вірогідність виживання цього виду дерев стабілізувалася лише після двох років експерименту. Зрештою, на ділянці в Олдіслебен вижило близько 80 з посаджених 289 ялин, що відповідає найменшому рівню виживання – 28%. Між тим, найвищі показники виживання ялини турецької були зафіксовані на дослідній ділянці в Шмелленхофі – 54%, а в Ґросостхаймі – 34%.

Ліванський кедр відрізняється високою стійкістю до літньої посухи і одночасною стійкістю до холодних зим (морозостійкість – до –35° C). Тому він вважається потенційною деревною породою для центральноєвропейських лісів, яка здатна адаптуватися до зміни клімату. Ліванський кедр показує оптимальний ріст із річною кількістю опадів 600–1200 мм і середньою температурою 6–12° C. Деревину можна використовувати в багатьох сферах в якості будівельної, столярної та меблевої деревини, і вона має високу атмосферостійкість. У порівнянні з ялицею турецькою, відмінності в результатах ліванського кедра між тестовими ділянками менш великі. Але і тут були серйозні втрати, особливо в перші 1,5 року. Після цього середні показники виживання для усіх трьох місць, де проводилися дослідження, вирівнялися до 31–34%.

Бук східний є однією з найважливіших, із точки зору лісівництва, порід дерев у Малій Азії, яка має яскраво виражену тіньовитривалість. У вологих регіонах бук вимагає не менше 500 мм опадів на рік, у літніх посушливих регіонах – близько 600 мм опадів. Морозостійкість бука – близько –5° C при наявності листя. Виживання східного бука на випробувальних ділянках Олдіслебена і Гросостхайма становить більше 80%, тоді як у Шмелленхофі вона коливалася від 30% до 40%. Фахівці пов’язують таку різницю з тимчасовим надлишком води, який спостерігався у Шмелленхофі під час експериментів, що не надто сприяло виживанню саджанців східного бука.

Липа срібляста, як один з трьох природних видів липи в Європі, може сприяти розширенню ареалу місцевих порід дерев перед загрозою зміни клімату через її стійкість до спеки, літньої посухи і морозів. Середньорічна кількість опадів в основному районі поширення липи становить від 500 до 650 мм, середньорічна температура – від 10 до 11,5° C, тобто кліматичні умови, які вчені прогнозують для, наприклад, Баварії, в 2100 році. Липа срібляста віддає перевагу родючим, слабокислим або нейтральним мінеральним ґрунтам і демонструє потенціал зростання, подібний до місцевих видів липи. Слід зазначити, що на відміну від інших неаборигенних порід дерев, липа срібляста за всі роки експерименту показала більш високу приживлюваність у порівнянні з ліванським кедром і турецькою ялицею.

Як зазначають фахівці Баварського державного інституту лісів та лісового господарства, проведені дослідження показують, що пошук немісцевих порід дерев, які можливо вирощувати в сьогоднішніх кліматичних умовах, досить складний. Незважаючи на те, що дослідження йдуть уже кілька років, залишається неясним, як ці види дерев будуть розвиватися в наступні роки, тож, щоб отримати більш точний результат, доведеться спостерігати за спробами вирощування в довгостроковій перспективі. Разом з тим, є розуміння необхідності продовжувати створювати додаткові площі для вирощування немісцевих порід дерев, щоб постійно розширювати ареал деревних порід у центральноєвропейських лісах.

Сьогодні Баварський державний інститут лісів та лісового господарства працює над розробленням нової системи тестового вирощування немісцевих порід дерев у більш практичних умовах. При цьому також буде збільшено кількість ділянок для тестування на якомога більшій площі Центральної Європи, а не лише Баварії. Таким чином можна буде отримати більше результатів для тестування адаптації немісцевих порід дерев до кліматичних умов, які очікуються у центральноєвропейських лісах уже в найближчі десятиліття.