24/11/2012
0Кажуть: усі дороги ведуть у Рим. А в нас – у ліс… Бо багато проблемних тем так чи інакше з ним пов’язані. Точніше, з деревиною, яка завжди була чи не найбільшою цінністю, незважаючи навіть на те, що лісові масиви нашого району розміщені у четвертій та третій зонах радіоактивного забруднення.
Останнім часом потреба у цих сировинних ресурсах проявляється дещо в іншому ракурсі: більш витребуваними стали паливні дрова та різноманітні деревні відходи. Зрозуміло чому: газ задорогий і для населення, а для підприємств та організацій його ціна взагалі вийшла за рамки розумного. Однак, спалюючи дрова, мусимо знати відповіді, мінімум, на два запитання: наскільки вони радіоактивно забруднені і чи надовго їх вистачить. Адже кількість споживачів – не дрібних, масштабних – з кожним роком лише зростає.
Але для початку наведу міркування одного розумного чоловіка, які, з одного боку, є просто констатацією факту, а з іншого – його власним поглядом на неоднозначне ставлення, особливо останнім часом, на використання у нашій місцевості, як палива, дров, тирси чи щепи.
– Якби за 26 років, що минули після аварії на ЧАЕС, – зауважив він, – хтонебудь порахував, скільки дров та всілякого гілля з наших лісів спалили за цей час місцеві жителі, установи та організації (у грубах, печах, котлах, вогнищах на відпочинку і т.д.), то цифра б склалась у сотні тисяч (!) кубометрів. А скільки було викинуто на поля та городи попелу?! Однак, хто все це рахував і вимірював? Якщо не все було ідеально чистим – а воно не могло бути таким у нашій місцевості – то люди сприймали це пожиттєвому мудро: просто жили і не думали безперервно про можливо радіоактивно забруднені «дари лісів» – від деревини до ягід…
Можна вважати це своєрідним ліричним відступом. А тепер – конкретні факти.
ДП «Іванківський лісгосп» є найбільшим місцевим лісовим господарством, яке займається не лише вирощуванням молодих дерев, доглядом за лісовими насадженнями, заготівлею технічно стиглої деревини, її первинним обробітком, продажем на внутрішньому й зовнішньому ринках, а й такою, на перший погляд, менш значущою роботою, як заготівля паливних дров.
Якщо, наприклад, за минулі місяці ц.р. з лісу вивезено загалом майже 80 тисяч кубічних метрів деревини, то паливних дров – до 10 тис. куб м. Ще близько трьох тисяч кубометрів їх залишаються на лісосіках і, скоріше всього, до кінця року вони будуть реалізовані.
Як розповів директор державного підприємства «Іванківське лісове господарство» О.М. Калапац, щороку господарство може заготовити десь 15 тисяч куб. м паливних дров. Проблем зі збутом цього товару нема жодних, оскільки його використовують не тільки в приватних господарствах, а все частіше – на підприємствах, у школах, ФАПах, лікарнях, дитсадках, інших організаціях. В цьому році укладено з такими на постачання дров до десятка договорів. Укладено договір і з найбільшим – поки що потенційним, споживачем деревних відходів – ТОВ «Біогазенерго», яке будує вже відому всім теплову електростанцію поблизу Іванкова.
Правда, знаючи, що ТЕС щороку спалюватиме (якщо вийде на повну проектну потужність) більше 100 тисяч кубометрів деревних відходів, не можна не запитати (і про це, до речі, часто й запитують): а де брати таку кількість сировини? Може, в наших, досить таки захаращених, лісах всілякого так званого неліквіду тисячі й тисячі кубометрів?
Олександр Михайлович стверджує, що кожен рік на лісосіках господарства спалюється десь сім тисяч куб.м. неліквідної біомаси – пеньки, гілля, хвоя тощо. Правда, щоб все це зібрати, вивезти й переробити на деревну тріску, потрібні чималі енергозатрати. Але все ж – це потенційна сировина. Можна також розчищати ліси від дерев, що попадали, поламаного гілля та хмизу… Але вже сьогодні зрозуміло, що всього цього разом при наявності такого потужного споживача, як ТЕС, вистачить хіба що років на п’ять. І то при допомозі Іванківського держагролісгоспу та лісових господарств з інших – сусідніх – районів.
Однак не будемо заглядати наперед. Навіть на п’ять років. Тут би розібратись з днем сьогоднішнім. Буде чи не буде працювати теплоелектростанція – питання часу. А от інші котельні – суттєво потужніші, аніж домашні груби та печі – вже діють. Їм дров та торфу (деякі з них використовують і це природне біопаливо), які заготовляють в районі, точно вистачить. Але як буде з тим, що якась частина заготовленої в нашому районі деревини, – можливо надміру радіоактивно забруднена? Це найвагоміший аргумент, який висувають місцеві активісти – противники використання дров та деревних відходів для опалення чи виробництва електроенергії. Чи буде від цього помітна шкода людям?
Отут хочеться повернутись до роздумів на цю тему, які навела на початку статті. В нашому районі ніколи не припиняли використовувати деревину для всіляких потреб, в тому числі як паливо. Навіть коли газ з’явився у багатьох селах. І це сприймали як реальність. Крапка. Можливо, до цього спокійно ставились ще й тому, що знали: у нас не настільки «брудно», щоб «поставити хрест» на всіх лісових ресурсах.
Але, щоб знати це напевно, то – на вимогу споживачів – ДП «Іванківський лісгосп» виготовляє на продукцію так звані радіологічні сертифікати: з тієї лісосіки і з тієї партії, що постачатиметься, беруться зразки деревини, які вимірюються у спеціалізованій радіологічній лабораторії на вміст цезію та стронцію. Досі, як запевняють у цьому господарстві, перевищень допустимих рівнів радіоактивного забруднення у досліджених зразках не зафіксовано. Деревина взагалі практично чиста. Є певна кількість радіонуклідів у корі, й то, зрозуміло, не скрізь. У будьякому випадку, до споживача ніхто б не допустив деревину з перевищеннями ДР.
Не потрібно, до речі, забувати й те, що левова частка продукції цього підприємства відправляється на експорт. А за кордоном, як ви розумієте, до постачання деревини з нашої місцевості відносяться дуже прискіпливо. Але поки, як бачимо, – жодних міжнародних скандалів… Більше того. Можливо, з часом (справа впирається в розрахунки доцільності, гроші та купівлю спеціального обладнання) лісгосп постачатиме в Європу такий товар, як… колоті дрова… Чи не ті це дрова, яких, немов вогню, бояться деякі місцеві «зелені»?..
Висновки прості. На даному етапі ми стоїмо перед реальністю й вимушеною необхідністю використання замість природного газу – хоч частково – дров та відходів деревини. Вони перевіряються на рівень радіоактивної забрудненості, отже теоретично нема підстав вважати, що цей вид палива – небезпечний. Крім того, іншого – екологічнішого і реального – варіанту досі ніхто не запропонував. Якщо, правда, не вважати варіантом повну відмову від опалення дровами заради чистоти навколишнього середовища. Та на це не зважаться – переконана – навіть ті, які найбільше кричать про цю чистоту: коли зуб не потрапляє на зуб від холоду – чи до радіації?..
