15/11/2012
0Відліт птахів у вирій затримався
У краю скіфів-кочівників димлять тумани, мов щойно покинуті вогнища. Глуха осінь, а не відчувається, що смалкі вітри ось-ось відчинять пересохлу від бездощів’я браму зими!
Та яка там зима, коли — уявіть собі — ковила зацвіла! І, здається, за ковилою спалахнуть вогниками тюльпани Шренка, наповнить степове повітря молодим озоном євшан-зілля…
От і сірі журавлі… Їм давно вже у вирії бути, а вони, мов навічно, уже прив’язалися до українського степу і ніколи не полетять на південь. Але це, звісно, не так…
— Цей рік видався особливим насамперед рекордними температурами серед літа, — каже Віктор Гавриленко, директор біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна, котрий понад два десятиліття ретельно стежить за пташиним царством. — Це призвело до зміщення фенофаз і у рослинному, і у тваринному світі. Зокрема, нині проліт птахів розпочався пізніше звичайного. Взяти сірого журавля. Він збирався на території Великого Чапельського поду (низини) з кінця серпня і перебував там до середини жовтня, а вже числа двадцятого ми спостерігали старти на південь.
— А нині? Листопад, а звідкись долинають знайомі голоси…
— Цього року птахи прилітали на початку вересня у невеликій кількості. І ми вже гадали, що через Асканію-Нову не буде такого інтенсивного прольоту, як завжди. Але раптом 19-20 жовтня вночі спостерігався масовий приліт птахів на територію Великого Чапельського поду. І зранку ми побачили, що чисельність їх зросла із 6-ти до 20-ти тисяч.
Для кого опоетизоване у віршах і піснях птаство у небі — краса несказанна, а для місцевих селян — розор. Уся справа в тім, що над цими землями проходить так званий Азово-Чорноморський міграційний коридор. І ті ж журавлі часто зупиняються тут «перекусити». Трапляється так, що зелені посіви озимини за кілька годин перетворюються на чорну незасіяну ріллю. Доводиться відлякувати пернатих пострілами з рушниць і навіть спеціальної гармати. Цього разу канонад не спостерігалося. По-перше, озимини посіяно мало, бо посуха. А по-друге…
— Птахи затрималися недовго (не дозволяла кормова база) і різко відлетіли, — пояснює Віктор Гавриленко. — Правда, під кінець жовтня їх тут знову зібралося близько 10-ти тисяч. І протрималися тут аж до 7-го листопада! Зранку того дня не вилетіли, як завжди, на кормові поля, а залишилися всередині Великого Чапельського поду. Їхній шалений гул було чутно за 4-5 кілометрів. Птахи наче «мітингували», готуючись до старту. І ці старти справді почалися близько десятої ранку в напрямку півдня і південного сходу — в бік, швидше за все, Керченського півострова.
— Але ж це не «накатаний» журавлями історичний маршрут. Чи не так?
— Цього року птахи справді полетіли, мабуть, уздовж Кавказу. Хоча, як правило, вони летять напряму через Кримський півострів — мимо гори Ай-Петрі через Чорне море на Близький Схід, де й приземляються. А от зараз бачимо такі цікаві зміщення.
… У лоні Великого Чапельського поду журавлів уже не чути, зате квітне ковила, що з нею трапляється о цій порі дуже рідко. Втім, зміщення фенофаз нагадує: незвичайні метаморфози у природі тільки починаються — як на землі, так і в небесах.
